УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________________________________________________________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

Від "13" квітня 2017 р.                                Справа № 906/1126/13

За заявою Управління Пенсійного фонду України в ОСОБА_1 районі (м.Малин, Житомирська область)

До боржника ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин, Житомирська область)

про визнання банкрутом

Суддя Костриця О.О.           

В засіданні суду прийняли участь:

- від кредиторів: ОСОБА_3 - свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2910 від 14.05.2008, діє на підставі договору №29/05-14-01 від 29.05.2014, та додаткової угоди до договору (Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ)(Kohler & Partner Handels GmbH); ОСОБА_4- представник ТОВ "Євроазіатська група", дов. №1 від 03.01.2017

- від боржника: ОСОБА_5 - голова правління ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (ПАТ"МДЕЗ")

- прийняли участь: ОСОБА_6 - представник ТОВ "Малин Енергоінвест", дов. №1 від 03.01.2017; ОСОБА_7- представник Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз", дов. №18/17 від 30.01.2017

В провадженні господарського суду Житомирської області знаходиться справа про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (м. Малин, Житомирська область).

Суддя повідомляє, що 07.04.2017 до суду від ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби надійшло клопотання №5706/710-37 від 03.04.2017 про розгляд справи без участі їх представника.

Присутні в засіданні суду учасники судового процесу заперечень з приводу розгляду справи за відсутності представника ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби не надали.

Суд прийшов до висновку, що неявка представника ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби не перешкоджає розгляду справи по суті.

10.04.2017 до суду повернулась копія ухвали суду від 21.03.2017, направлена ТОВ "Євроазіатська група", з відміткою поштового відділення: "адресат не проживає".

13.04.2017 на адресу суду від розпорядника майна боржника ОСОБА_8 надійшло клопотання, в якому вона повідомляє, що не може бути присутньою в судовому засіданні, у зв'язку з сімейними обставинами та просить суд визнати причини неявки в судове засідання поважними.

Представник Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH), представник ТОВ "Євроазіатська група" та голова правління ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" заперечили проти розгляду справи без участі розпорядника майна ОСОБА_8

Представник ТОВ "Малин Енергоінвест" та представник Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз" заперечень з приводу клопотання розпорядника майна ОСОБА_8 не надали.

Суд прийшов до висновку, що неявка розпорядника майна боржника ОСОБА_8. не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарські суди розглядають справи про банкрутство за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Як установлено статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

На підставі положень вищезазначеного Закону, у справі про банкрутство спір не вирішується по суті, а лише встановлюються грошові вимоги кредиторів на підставі поданих документів.

Незважаючи на визнання/не визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Отже, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства, заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В засіданні суду розглядалась заява ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" №713 від 14.05.2015 про визнання грошових вимог до ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 635649,19 грн.

Представник ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" в засіданні суду підтримала у повному обсязі заявлені вимоги.

Представник боржника в засіданні суду заперечив проти зазначених вимог ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест", з підстав викладених у відзиві (а.с.164 т. 23).

Представник Корпорації "Міжрегіональний Промисловий Союз" заперечень з приводу зазначеної заяви не надав.

Присутні в засіданні суду інші учасники судового процесу заперечили проти заяви ТОВ "Малин Енергоінвест".

Колишній розпорядник ОСОБА_10 у своєму відзиві на заяви ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест", заявлені вимоги визнав частково, з підстав викладених у відзиві (а.с.203 т.14).

Дослідивши вищезазначену заяву ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" про визнання кредиторських вимог до боржника, заслухавши розпорядника майна та представника кредитора, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом установлено, що рішенням виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради "Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг" № 103 від 18.04.2012 року ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" було визнано виконавцем, зокрема, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у місті ОСОБА_1 (а.с.191 т.14).

Згідно рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради "Про передачу у господарське відання (на баланс) частини окремо індивідуально визначеного нерухомого та рухомого майна комунальної власності" № 133 від 30.05.2012 року (а.с.194 т.14), було вирішено, зокрема, вилучити з господарського відання (з балансу) ДКП "Малинміськводоканал" частину окремо індивідуально визначеного нерухомого та рухомого майна, яке належить до власності територіальної громади міста ОСОБА_1 міської ради та передати майно згідно додатку 1 у господарське відання (на баланс) ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест".

На виконання вищезазначеного рішення виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, згідно акту приймання-передачі основних засобів 01.07.2012 року (а.с.195-197 т.14) було передано на баланс ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" індивідуально визначене нерухоме та рухоме майно територіальної громади, зокрема будівлі, мережі, споруди, очисні, каналізаційно-насосні станції, які перебували на балансі ДКП "Малинміськводоканал" та призначені для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Розпорядженням в.о.голови Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України ОСОБА_11 №1.22/-12р від 21.08.2012 року було визнано ТОВ "Малин Енергоінвест" таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринках централізованого водопостачання та водовідведення в територіальних (географічних) межах міста ОСОБА_1, де розташовані діючі межі товариства.

З огляду на вищевикладене, станом на день подачі кредиторської заяви, ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" є виконавцем послуг, зокрема, з централізованого водопостачання та водовідведення у місті ОСОБА_1.

Як убачається із заяви ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест", грошові вимоги підприємства до боржника становлять 635649,19 грн., які складаються з:

- 48251,47 грн. заборгованості, яка складається з: 44030,92 грн. основного боргу (за період з липня 2011 року по березень 2012 року); 1732,64 грн. пені; 336,82 грн. інфляційних нарахувань (за період з липня 2011 року по березень 2012 року); 543,34 грн. - 3 % річних (за період з липня 2011 року по березень 2012 року) та 1607,75 грн. судового збору;

- 8713,60 грн. заборгованості, яка складається: з 5481,85 грн. інфляційних витрат, та 3231,75 грн. 3% річних, які нараховані за час прострочення виконання основного зобов'язання за рішенням суду від 15.05.2012 року за період з 01.04.2012 року по 10.09.2014;

-73115,52 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року;

- 505568,60 грн. вартості води за безоблікове водокористування у 2013 році.

Свою заяву ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" обгрунтовує, посиланням на рішення господарського суду Житомирської області від 15.05.2012 по справі №21/5007/24/12, рахунки за обсягами спожитих боржником послуг водопостачання та водовідведення, складені на підставі довідок боржника, розрахунки інфляційних нарахувань та 3% річних, а також розрахунком вартості витрат води за безоблікове водокористування, тощо.

Судом установлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.05.2012 року по справі №21/5007/24/12 було стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (11604, Житомирська обл. м. Малин, вул. Огієнка,55, код 30793296) на користь ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (11601, м. Малин, вул. Українських повстанців, 25А, код 37555721): 44030,92грн. основного боргу; 1732,64грн. пені; 336,82грн. інфляційних; 543,34грн. 3% річних; 1607,75 грн. судового збору (а.с.167-169 т.14).

Вищезазначене судове рішення набрало законної сили та на його виконання було видано наказ суду.

Як убачається із листа Відділу державної виконавчої служби ОСОБА_1 районного управління юстиції №4294/3-22/2 від 07.05.2015 (а.с.171 том 14), у відділі на примусовому виконанні перебуває наказ суду про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на користь ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" 44030,92 грн. основного боргу, 1732,64 грн. пені, 336,82 грн. інфляційних, 543,34 грн. 3% річних, 1607,75 грн. судового збору. При цьому, повідомляється, що заборгованість боржником не погашена, про що підтвердили представників сторін під час розгляду даної заяви.

Таким чином, станом на день подачі кредитором кредиторської заяви заборгованість по рішенню Господарського суду Житомирської області від 15.05.2012 становила - 44030,92 грн. основного боргу, 1732,64 грн. пені, 336,82грн. інфляційних, 543,34 грн. 3% річних, 1607,75 грн. судового збору.

Станом на день розгляду даної заяви, докази погашення вказаної заборгованості, в матеріалах справи відсутні.

Слід зазначити, що вказані вище вимоги є такими, що підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а отже фактично носять характер безспірних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом установлено, що згідно вищезазначених документів підтверджено заборгованість боржника перед ТОВ" Малин Енергоінвест" на загальну суму 48251,47 грн.

Крім того, кредитор у зв'язку з невиконанням боржником свого зобов'язання щодо сплати боргу, стягненого за рішенням суду, донарахував боржнику інфляційні втрати та 3 % річних на загальну суму 8713,60 грн., з яких: з 5481,85 грн. інфляційних витрат та 3231,75 грн. 3% річних за період з 01.04.2012 року по 10.09.2014.

Щодо вимог в частині нарахованих сум, суд констатує наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вичинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього ж Кодексу передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно із вказаною правовою нормою, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Тобто, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при касаційному перегляді судового рішення щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів (постанова Верховного Суду України від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183).

Відповідно до пп. 7.1 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Виходячи із системного аналізу ст. ст. 525, 526, 599, ЦК України, слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних, суд вважає вимоги в цій частині законними та обґрунтованими, нарахування здійсненні в допустимих межах та арифметично вірно.

Таким чином, судом установлено, що згідно вищезазначених документів підтверджено заборгованість боржника перед ТОВ" Малин Енергоінвест" на загальну суму 8713,60 грн. інфляційних втрат та 3 % річних.

Відносно вимог ТОВ" Малин Енергоінвест" до боржника в частині нарахування 73115,52 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, слід зазначити наступне.

Свою заяву ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" в зазначеній частині обгрунтовує, тим, що між сторонами у справі не існує письмового договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення, однак такі послуги фактично отримані боржником, що підтверджується довідками боржника, рахунками до оплати та актами надання послуг за спірний період.

За твердженнями заявника, боржник допустив порушення грошових зобов'язань і його борг перед ним становить 73115,52 грн.

З огляду на зазначене, ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" вважає, що боржник зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих від позивача послуг у відповідності до ст.ст.1212,1213 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, спір між сторонами виник у зв'язку з неналежним виконанням боржником як споживачем комунальних послуг обов'язку з повної та своєчасної оплати отриманих послуг, що надавалися за відсутності письмового договору.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно з ч. 2 ст. 3 названого нормативного акту суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення, житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

У ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" зазначається, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Разом з тим, п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З наведеного слідує, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги, тоді як відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання боржника оплатити надані йому послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з надання житлово-комунальних послуг у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс14.

Відповідно до ч. 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як убачається із матеріалів справи, у період з 01.07.2012 по 31.12.2012 заявник надавав, а боржник отримував комунальні послуги з водопостачання та водовідведення загальна вартість яких становить 73115,52 грн., що підтверджується довідками боржника, рахунками на оплату та актами наданих послуг (а.с.174-183 т.14). За надані послуги боржник не розрахувався, чим допустив порушення грошового зобов'язання, передбаченого законом.

За змістом ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг та зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно згідно з умовами договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено ОСОБА_12 надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - ОСОБА_12). ОСОБА_12 регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 18 ОСОБА_12 встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Таким чином, зобов'язання боржника з оплати житлово-комунальних послуг з опалення виникло на підставі дії законів, що перелічені вище.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, заявником на адресу боржника була направлена претензія №685 від 07.05.2015 (а.с.199 т.14) з вимогою сплатити, зокрема, заборгованість на отримані послуги в розмірі 73115,52 грн.

Однак, вищезазначена претензія була залишена боржником без відповіді та задоволення.

Отже, як установлено судом, боржник порушив норми чинного законодавства, адже не виконав у повному обсязі зобов'язання з оплати фактично отриманих послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.07.2012 по 31.12.2012, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед заявником за фактично отримані послуги в розмірі 73115,52 грн., що не було спростовано боржником.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлення факту невиконання боржником обов'язку з оплати фактично отриманих послуг за спірний період та факту наявності заборгованості у розмірі 73115,52 грн., вимоги заявника є правомірно заявленими, обґрунтованими і доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог ТОВ" Малин Енергоінвест" до боржника в частині нарахування 505568,60 грн. вартості витрат води за безоблікове водокористування у 2013 році, слід зазначити наступне.

Свою заяву ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" в зазначеній частині мотивує, тим, що зобов'язання боржника здійснити розрахунки витрат води за безоблікове водокористування виникли, у зв'язку з тривалим його ухиленням від укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, а також самовільним користуванням системами централізованого водопостачання та водовідведення без відповідного обліку, починаючи з 01.01.2013.

В підтвердження заявлених вимог заявник також посилається на статистичні звіти боржника про використання води за формою 2-ТП (водгосп) за I та II квартали 2013 року, які були здані останнім до Житомирського обласного управління водних ресурсів (а.с.134-135 т. 16).

04.04.2013 року представниками ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" було проведено обстеження оглядового колодязя біля боржника, в результаті якого встановлено, що до заводу від міського магістрального водопроводу прокладено трубопровід діаметром 100 мм та встановлена засувка ДУ100 (до ПАТ "МДЕЗ")(а.с.188 т. 14).

Згідно вказаного акту заявником було розраховано боржнику вартість витрат за безоблікове водокористування за пропускною здатністю труби, згідно п.п. 3.2, 3.3, 3.4 ОСОБА_12 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.3008 за №936/15627 та виставлено рахунки на оплату безоблікове водокористування та водовідведення №821 від 05.04.2013, №822 від 05.04.2013 на загальну суму 505568,60 грн.(а.с.189-190 т. 14).

07.05.2015 заявником на адресу боржника була направлена претензія №685 (а.с.199 т.14) з вимогою сплатити, зокрема, вартість витрат за безоблікове водокористування в розмірі 505568,60 грн.

Однак, вищезазначена претензія була залишена боржником без відповіді та задоволення.

Оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступне.

Згідно акту від 04.04.2013 року (а.с.188 т.14), комісією заявника у складі керівника відділу водопостачання та водовідведення ОСОБА_13 та представників аварійно-відновлювальної бригади Клімчука О, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було проведено обстеження оглядового колодязя біля ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", в результаті якого встановлено, що до заводу від міського магістрального водопроводу прокладено трубопровід діаметром 100 мм та встановлена засувка ДУ100 (до ПАТ "МДЕЗ").

Зазначений акт підписано членами комісії керівником відділу водопостачання та водовідведення ОСОБА_13 та представниками аварійно-відновлювальної бригади Клімчуком О, ОСОБА_14 та ОСОБА_15

Відповідно до розрахунку витрат води згідно п.п. 3.2, 3.3, 3.4 "ОСОБА_12 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України" заявником було визначено, що розмір збитків становить 505568,60 грн. ( а.с.187 т. 14).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації є ОСОБА_12 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627 (далі - ОСОБА_12).

Згідно п. 1.1 ОСОБА_12, дані ОСОБА_12 визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці ОСОБА_12 є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 2.1. ОСОБА_12, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Згідно ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Як установлено матеріалами справи, відповідного договору між сторонами укладено не було.

Згідно п. 3.2. ОСОБА_12, водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Умовами п. 3.3 ОСОБА_12 встановлено, що у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Відповідно до п. 3.4. ОСОБА_12, розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

За приписами п. 4.3. ОСОБА_12 забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Отже, заявник повинен довести факт самовільного приєднання боржника до мережі водопостачання та безоблікового користування водою.

Відповідно до п. 10.4.5 ОСОБА_12 технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №30 від 5 липня 1995 року (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин), у разі виявлення самовільного приєднання абонента до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складають д в о с т о р о н н і й акт для притягнення винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з ОСОБА_12 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Таким чином, спеціальними правовими нормами обумовлено, що фіксація відповідного правопорушення, а в подальшому притягнення до відповідальності та стягнення відповідної плати за воду з винної особи, здійснюється на підставі двостороннього акту , що складений за участі особи, яка вчинила таке порушення.

Вивчивши наданий акт від 04 квітня 2013 року, яким заявник обґрунтовує заявлені вимоги, господарський суд не приймає його в якості належного та допустимого доказу самовільного приєднання боржника до мережі водопостачання та безоблікового користування водою, оскільки даний акт свідчить лише про діаметр трубопроводу, однак фактів самовільного приєднання до систем централізованого водопостачання та безоблікового користування водою перевіряючими н е б у л о з а ф і к с о в а н о.

Слід також звернути увагу, на те, що двосторонній акт за участь представника заявника та боржника про виявлені порушення для притягання винуватців до відповідальності і стягнення плати за воду згідно з ОСОБА_12 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, складено не було.

Стосовно посилання заявником на статистичні звіти боржника про використання води за формою 2-ТП (водгосп) за I та II квартали 2013 року, які були здані останнім до Житомирського обласного управління водних ресурсів (а.с.134-135 том 16), необхідно зазначити наступне.

Так, як свідчать звіти про використання води форми 2-ТП (водгосп) за I та II квартали 2013 року, що були складені ПАТ "ОСОБА_1 дослідно експериментальний ливарно-механічний завод", останнім було спожито воду з міськводоканалу на загальну кількість 0,307 тис. куб.м. (а.с.134-135 том 16).

Одночасно, слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ОСОБА_12 користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

З матеріалів справи слідує, що останній рахунок за водопостачання та водовідведення з відображенням показників засобів обліку виставлено заявником боржнику у грудні 2012 (а.с. 183 т. 14), з якого зокрема, вбачається, що боржником було спожито 110 кубічних метрів води, при цьому, показники лічильника становили 6 7 7 7 3 кубічних метрів, про що не заперечує заявник.

03.09.2015 року заявником за участю представника боржника було проведено перевірку вузла обліку води, про що було складено акт перевірки (а.с.167 т. 23).

Слід зазначити, що під час перевірки від 03.09.2015 не було виявлено пошкоджень пломб засобів обліку, несанкціонованого відбору води, тощо. При цьому, зазначено, що станом на день проведення перевірки вузла обліку показник лічильника становив 6 8 0 8 0 кубічних метрів.

Вищевикладене, дає підстави вважати, що весь обсяг води пройшов крізь опломбований прилад обліку, який в свою чергу пройшов повірку.

Водночас, слід зазначити, що різниця між показниками засобів обліку води боржника яка становить 307 куб.м. (68080 куб.м. показники, станом на 03.09.2015 - 67773 куб.м., станом на грудень 2012 року), та розмір яких було включено до звітів про використання води форми 2-ТП (водгосп) за I та II квартали 2013 року, підтверджує фактичне споживання води боржником, при цьому, не доводить факту існування безоблікового водокористування.

Матеріали справи не містять жодних доказів, які б вказували на безоблікове використання води боржником.

Окрім того, необхідно зазначити, що відсутність договору про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення сам по собі не може бути підставою для існування безоблікового водокористування. Разом з тим, дана обставина не позбавляє кредитор права вимагати стягнення заборгованості з боржника за фактично спожиту воду, в порядку ст.1212 Цивільного Кодексу України (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.11.2014 у справі № 3-184гс140), а боржника обов'язку оплачувати надані йому послуги водопостачання.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявником не доведено викладені у кредиторській заяві обставини в частині безоблікового водокористування, з огляду на що, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог в частині 505568,60 грн. вартості витрат води за безоблікове водокористування.

Відносно черговості включення до реєстру вимог кредиторів задоволених вимог ТОВ "Малин Енергоінвест", суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали заяви ТОВ "Малин Енергоінвест" та як зазначає сам заявник, кредиторська заборгованість до боржника виникла ще до порушення провадження у справі, а отже, вказані вимоги є конкурсними.

Як установлено ч. 1 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 10.09.2014 було порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код: 30793296, юридична адреса: 11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 55).

10.09.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

21.05.2015 до господарського суду надійшла заява ТОВ "Малин Енергоінвест" №713 від 14.05.2015 з вимогами до боржника на суму 635649,19 грн. заборгованості.

При цьому, слід зазначити, що згідно ст. 23 Закону про банкрутство місячний строк для подання заяв з грошовими вимогами кредиторів до боржника по даній справі сплинув 10.10.2014 (включно).

Відповідно до п.4 ст.23 Закону про банкрутство особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Відповідно до п.4.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, розподіл сум судового збору (так само як й інших судових витрат) у непозовному провадженні, зокрема, як-от у справах про банкрутство, здійснюється оскільки інше не передбачено законом, за загальними правилами ст.49 ГПК.

Таким чином, судові витрати покладаються на боржника пропорційно розміру обгрунтовано заявлених кредиторських вимог.

З огляду на зазначене, вимоги ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника на суму 130080,59 грн. основного боргу, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як такі, що підлягають задоволенню тільки в ліквідаційній процедурі, 249,25 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника. В решті вимог відмовити.

У засіданні суду розглядалась заява Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" №8 від 01.02.2017 про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5 200 000 грн. збитків.

Представник Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" у судовому засіданні заяву з кредиторськими вимогами до боржника підтримав у повному обсязі.

ПАТ "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" надав письмовий відзив на заяву № 15 від 17.03.2017, у якому вказує на те, що позивач вже позбавлений права повторного звернення до суду в межах справи про банкрутство з кредиторськими вимогами до боржника, так як вимоги його вже були розглянуті (а.с. 195-197,т. 24).

Присутні у засіданні суду представник ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод", представник ТОВ "Євроазіатська група" та представник Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) заперечили проти вищезазначеної заяви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", представника ТОВ "Євроазіатська група", представника Фірми Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH) та представника боржника, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 10.09.2014 було порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" (ідентифікаційний код: 30793296, юридична адреса: 11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 55).

10.09.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

30.09.2014 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява від Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (24.09.2014 відправлено по пошті) з вимогами до боржника на загальну суму 6 911 110, 96 грн., з яких: 5 200 000 грн. попередньої оплати, 1 210 300 грн. неустойки та 500 810, 96 грн. – 3% річних ( а.с. 24 – 60, т.3).

Ухвалою Господарського області Житомирської області від 30.09.2014 (суддя Гнисюк С.Д.) було прийнято та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні вищезазначену заяву Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз".

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 (суддя Гнисюк С.Д.), було зокрема, визнано вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 1 079 315,07 грн. заборгованості, а також 1218,00 грн. судового збору. В решті вимоги відхилено. Затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, в тому числі й з грошовими вимогами Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на загальну суму 1 080 533, 07 грн., з яких 1 079 315, 07 грн. основного боргу у четверту чергу задоволення, а 1 218 грн. судового збору – у першу чергу задоволення ( а.с. 75 – 96, т.12).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015, поряд з іншим, апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" задоволено (п.2 постанови); скасовано ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" та прийнято у справі нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110, 96 грн., з яких: 5 200 000 грн. основний борг, 1 210 300 грн. неустойка та 500 810, 96 грн. – 3% річних (п.3 постанови) (а.с. 268-272, т.12).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2015 касаційну скаргу ПАТ "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" задоволено частково; пункти 2, 3 Постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі №906/1126/13 скасовано; ухвалу господарського суду Житомирської області від 12.02.2015 в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" скасовано; справу №906/1126/13 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області в іншому складі суду (а.с. 26-33, т.13).

Відповідно до протоколу передачі судової справи від 10.08.2015 справу №906/1126/13 в частині розгляду кредиторських вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" розподілено судді Омельяну О.С.

Ухвалою суду від 17.08.2015 (суддя Омельян О.С.) було зокрема, прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду заяву Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" з вимогами до боржника на суму 6 911 110,96 грн.

Ухвалою суду від 23.11.2015 (суддя Омельян О.С.), було зокрема, відхилено вимоги Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110,96 грн., посилаючись на часткове виконання боржником зобов’язань за контрактом, здійснення кредитором оплати поставленого боржником обладнання та документації, а також наявність у кредитора права на відшкодування ймовірно нанесених неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов'язань збитків (а.с. 209-218, т.15).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 апеляційну скаргу Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" було задоволено частково; ухвалу господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 у справі №906/1126/13 скасовано в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 911 110,96 грн. та прийнято в цій частині нове рішення про визнання грошових вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" на суму 6 410 300 грн., з яких: 5 200 000 грн. основний борг (четверта черга), 1 210 300 грн. неустойка (шоста черга), судові витрати в сумі 2485,33 грн. (перша черга), грошові вимоги в частині стягнення 500810,96 грн. 3% річних - відхилено (а.с. 83-90, т.18).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 касаційну скаргу ПАТ "ОСОБА_1 дослідно- експериментальний ливарно- механічний завод" було задоволено частково; постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 у справі №906/1126/13 скасовано; ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.11.2015 в частині відхилення вимог Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" (пункт 3 резолютивної частини ухвали) у справі №906/1126/13 залишено в силі (а.с.162-171, т.19).

06.02.2017 до Господарського суду Житомирської області надійшла заява від Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5 200 000 грн. збитків, які виникли в результаті невиконання умов контракту боржником (а.с. 37-40, т. 24).

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.02.2017 (суддя Костриця О.О.) було прийнято та призначено до розгляду вищезазначену заяву Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз".

В обгрунтування заявлених вимог, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз", зазначає, що 29.10.2010 між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" було укладено контракт № 101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування. За своєю правовою природою контракт є змішаним та містить ознаки договору поставки та підряду.

За умовами контракту боржник зобов'язався виготовити, поставити, виконати шефмонтажні та пусконалагоджувальні роботи комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуум-плівкового формування у складі, вказаному у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Загальна сума контракту – 8400000,00 грн. Загальна сума передньої оплати, яка була перерахована кредитором боржнику – 5200000,00 грн.

Однак, як зазначає, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" зобов'язання передбачені умовами контрактом не було виконано.

З огляду на зазначене, заявником було направлено боржнику лист №130 від 17.10.2016 з угодою про розірвання контракту від 17.10.2016, яким було повідомлено боржника про відмову від договору, у зв'язку з порушенням ним взятих на себе зобов'язань за договором та відшкодування збитків у сумі 5200000,00 грн.

Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" вважає, що має право на відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням боржником умов контракту посилаючись, на положення норм Цивільного кодексу України, згідно яких, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Одночасно, заявник зазначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) наявності збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Заявником в підтвердження наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зазначено наступне:

- протиправність поведінки боржника полягає у порушенні зобов'язань за умовами контракту у чітко визначені строки;

- заподіяння збитків полягає у неналежному виконанні боржником умов виготовлення, поставки, пусконаладки обладнання на виготовлення технічної документації для цього обладнання, в результаті чого позивач поніс збитки у сумі 5 200 000 грн.;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання боржником взятих на себе договірних зобов'язань щодо виготовлення, поставки та пусконаладки обладнання та виготовлення технічної документації для цього обладнання, заявник немає можливості використовувати обладнання у своїй господарській діяльності та зазначив збитки у сумі 5 200 000 грн.;

- вина боржника полягає у тому, що він не забезпечив належне виконання умов Контракту, виготовлення, поставки та пусконаладки обладнання та виготовлення технічної документації для цього обладнання у відповідному обсязі та в певні строки.

Дослідивши матеріали справи, слід зазначити наступне.

Судом установлено, що 29.10.2010 між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та боржником було укладено контракт №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування ( а.с. 46-49, т. 24).

Згідно п.1.1 контракту, боржник взяв на себе зобов'язання по виготовленню, постачанню, виконанню шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуум-плівкового формування у складі, вказаному у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.3.2 контракту, загальна сума контракту складає 8 400 000,00 грн.

Згідно із п. 3.5-3.7 контракту замовник здійснює попередню оплату за контрактом в розмірі 50% від загальної суми контракту протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами вказаного контракту на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленому рахунку-фактурі. Другий платіж в розмірі 20% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту технічного приймання обладнання. Кінцевий платіж в розмірі 30% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію.

04.11.2010 у строк, визначений контрактом, Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" перерахувала на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" 4 200 000,00 грн, тобто 50% від загальної суми контракту у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №1114 від 04.11.2010 (а.с. 50, т.3).

Пунктом 4.3.1 контракту сторони визначили обов'язок боржника виконати зобов'язання з поставки обладнання та передачі технічної документації, що передбачені пунктом 1.1 контракту, з урахуванням монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових виливків, у строк не пізніше п'яти календарних місяців з дати здійснення кредитором попередньої оплати згідно пункту 3.5 контракту, тобто в строк до 05.04.2011.

Згідно специфікації № 1 від 29.10.2010, які є додатком до контракту від 29.10.2010 № 1001/03, сторонами було передбачено детальний перелік робіт, які мають бути виконані боржником, та їх вартість, а саме:

- розробка технічної документації вартістю 1350000,00 грн;

- виготовлення обладнання ділянок вакуум-плівочної формовки вартістю 6 650 000,00 грн;

- авторський нагляд та пусконалагоджувальні роботи вартістю 400 000,00 грн.

У вищезазначеному контракті від 29.10.2010 № 101/03 сторонами було визначено умови прийому та поставки обладнання.

Так, зокрема, згідно пункту 2.1 контракту прийом обладнання після його виготовлення здійснюється комісією в складі представників замовника та виконавця на виробничих площах виконавця методом тестування обладнання в робочому режимі.

При отриманні позитивного результату тестування складається двухсторонній акт технічного приймання обладнання, який є підставою для оплати наступного етапу виконання робіт згідно пункту 3.6 контракту (п. 2.2 контракту).

Остаточний прийом обладнання здійснюється на території ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" після виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт з отриманням тестових відливків і зі складанням акту введення обладнання в експлуатацію, який є підставою для оплати наступного етапу виконання робіт згідно п. 3.7 цього контракту (п.2.3 контракту).

Виконавець здійснює відвантаження обладнання автомобільним транспортом на умовах СРТ – місто Керч, вул. Віри Білик, 12, територія ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" згідно Міжнародних правил "Інкотермс-2000". Дата відвантаження підтверджується шляхом направлення факсимільним зв’язком на адресу замовника копії видаткової накладної (п. 2.4 контракту).

На початку травня 2011 на виконання контракту боржником було виготовлено частину обладнання, у зв'язку із чим 05.05.2011 боржником на адресу ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" надіслано лист з проханням направити фахівців для проведення тестування такого обладнання для прийняття рішення про його поставку (а.с. 168, т.7).

03.06.2011 боржником було надіслано на адресу кредитора лист від 03.06.2011 № 5/486 з проханням погодити можливість відвантаження готових вузлів лінії ВПФ на умовах самовивозу зі складу боржника ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченським стрілочний завод" (а.с. 170, т.7).

14.06.2011 виготовлене обладнання було відвантажено боржником кредитору через вантажоодержувача - ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.06.2011 (а.с. 172, т.7).

Листом боржника від 05.07.2011 № 5/545 повідомлено генерального директора кредитора та головного інженера ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю “Керченський стрілочний завод" про готовність до відгрузки вузлів ділянок ВПФ, необхідність направити на завод боржника транспорту (а.с. 169, т.7).

Листом генерального директора ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод” від 07.07.2011 № 01/863 повідомлено боржника про прибуття 08.07.2011 автотранспорту (а.с. 180, т.7).

08.07.2011 виготовлене обладнання було відвантажено боржником кредитору через вантажоодержувача - ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", що підтверджується накладними та товарно-транспортними накладними (а.с. 173-174, 176, т.7).

Листом від 15.07.2011 № 348 Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" повідомлено боржника, що обладнання, яке було поставлено на ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" некомплектно, згідно специфікації № 1 контракту від 29.10.2010 № 101/03 і тому не прийнято на складу замовника (а.с. 202, т.15). Змістом вказаного листа підтверджується обізнаність кредитора з результатами прийняття вантажоодержувачем за кількістю виготовленого боржником обладнання. Наведеними висновками ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" керується Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" повідомляючи підрядника про некомплектність обладнання.

Також встановлено, що 18.08.2011 виготовлене боржником обладнання було обстежено комісією з числа представників боржника і ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", про що складено протокол готовності обладнання двох ділянок ВПФ по контракту від 29.10.2010 № 101/03. У протоколі відображено процентне відношення готовності виготовленого обладнання (а.с.183-184, т.7).

01.09.2011 представниками ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" також обстежувалась частина обладнання, що підтверджується відповідним актом обстеження та протоколом готовності обладнання двох ділянок ВПФ по контракту від 29.10.2010 № 101/03 (а.с. 186-188, т.7). У протоколі відображено процентне відношення готовності виготовленого обладнання.

Листом кредитора від 19.10.2011 № 414 повідомлено боржника про те, що Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" відмовляється від виконання контракту від 29.10.2010 № 101/03 та вимагає в строк до 25.10.2011 повернути перераховану попередню оплату у розмірі 4 200 000,00 грн (а.с. 198, т.7).

Генеральним директором боржника у листі від 24.10.2011 № 5/790 на вимогу кредитора повідомлено, що станом на 24.10.2011 боржником було передано ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" технічна документація і проведено 7 поставок вузлів обладнання ділянок ВПФ. ОСОБА_16 вузли підготовлені до збирання і комплектації, за виключенням імпортних складових, закупка яких очікується у відповідності до укладених договорів. Зазначено, що боржником буде повернено отриману попередню оплату за контрактом у сумі 4 200 000,00 грн. після повернення технічної документації та всіх вузлів ділянок ВПФ, які раніше були поставлені на ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (а.с. 199, т.7).

Разом з тим, незважаючи на лист кредитора про відмову від виконання контракту від 29.10.2010 № 101/03 та вимогу в строк до 25.10.2011 повернути перераховану попередню оплату у розмірі 4200000,00 грн, між сторонами продовжували вчинятися дії на виконання умов контракту, що свідчить про продовження його дії.

Так, 12.12.2011 листом від 12.12.2011 № 5/886 боржником повідомлено кредитора, що на територію Керченського стрілочного заводу поставлено основні вузли обладнання ділянок ВПФ разом з технічною документацією, крім частини комплектуючих та електрообладнання, для закупки яких потрібне додаткове фінансування. Боржником висловлено прохання перерахувати 1 200 000 грн (а.с. 202, т.7).

16.12.2011 між ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" та ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОСОБА_1 дослідно-експериментальним ливарно-механічним заводом" було укладено акт прийому-передачі технічної документації згідно договору між боржником та Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" (а.с. 190, т.7).

16.12.2011 Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" було сплачено боржнику 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2011 № 84145 (а.с. 66, т.15), при цьому, призначення платежу зазначено як оплата за комплекс обладнання.

Слід зазначити, що контракт № 101/03 укладений 29.10.2010 між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та боржником на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування за своєю правовою відмовою є змішаним та містить ознаки договору підряду та договору поставки.

Дослідивши правову природу контракту від 29.10.2010 № 101/03, обставини його укладання між боржником та кредитором, встановивши обсяг вчинених боржником дій на виконання умов контракту, встановлено фактичне часткове виконання ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" власних зобов’язань за контрактом від 29.10.2010 № 101/03.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 2.1 статуту Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" є одним з його учасників (а.с.34-41, т.3), а, отже, вказані суб'єкти є взаємопов'язаними. Вирішальною обставиною, яка підтверджує той факт, що ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" було правомочним суб'єктом для отримання від боржника технічної документації та обладнання, підписання відповідних актів на виконання умов контракту між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" від 29.10.2010 № 101/03, є те, що Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" схвалювалися, визнавалися правомірними та належними такі дії ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", отже обгрунтованим є висновок про укладення вказаного контракту фактично на користь ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод".

З огляду на вчинення кредитором-замовником дій щодо перерахування грошових коштів на суму 1 000 000 грн. в рахунок оплати за виготовлений боржником комплекс обладнання та прийняття третьою особою, на користь якої фактично укладено спірний договір, технічної документації на обумовлене контрактом обладнання як результату першого етапу підрядних робіт боржника у грудні 2011 року, суд дійшов висновку про відмову кредитора від викладених у листі №414 від 19.10.2011 року намірів щодо припинення зобов'язань за спірним договором та продовження його дії.

Виходячи з системного аналізу наведених вище обставин справи, суд вважає, що ОСОБА_2 акціонерним товариством "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" були частково виконані зобов’язання за контрактом від 29.10.2010 № 101/03.

Вищезазначені факти були встановлені Господарським судом Житомирської області (суддя Омельян О.С.) в ухвалі від 23.11.2015 по даній справі (під час розгляду заяви Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" з вимогами до боржника на суму 6 911 110,96 грн.), яка постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 була залишена в силі.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 35 ГПК України).

Таким чином, факт виконання боржником своїх зобов'язань по контракту, в межах певного етапу виконання роботі на суму перерахованої заявником попередньої оплати, не потребує додаткового доведення при розгляді даної справи.

Оцінивши в сукупності всі надані докази, суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні заяви Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз", виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було встановлено вище, укладений контракт від 29.10.2010 № 101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить ознаки договору підряду та договору поставки.

За умовами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, ст.849 ЦК України передбачено випадки, коли замовник має право відмовитись в односторонньому порядку від договору, а саме: коли є порушення зі сторони підрядника або коли такі порушення відсутні і є волевиявлення замовника відмовитись від подальшого виконання робіт підрядником (за умови відшкодування підряднику всіх витрат).

Судом установлено, що листом №130 від 17.10.2016 кредитором було надіслано боржнику угоду про розірвання контракту (а.с.61-63, т.24), у п.1 якої кредитор зазначив, що у зв'язку з невиконанням виконавцем взятих на себе зобов'язань за контрактом №101/03 від 29.10.2010 щодо поставки комплексу обладнання для організації формувальної дільниці виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування (ВПФ), на підставі ст. 849 ЦК України, замовник - Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" відмовляється від вказаного контракту та вимагає відшкодувати завдані виконавцем - ПАТ "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" збитки у розмірі попередньої оплати, яка була перерахована замовником у сумі 5 200 000 грн., платіжними дорученнями №1114 від 04.11.2010, №84145 від 16.12.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, слід зазначити, що статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.7.3. контракту, він може бути достроково розірваний лише за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд також виходив із наступного.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або внаслідок заподіяння шкоди, що передбачено ст. 11 ЦК України.

Згідно з приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або інтереси якого порушено. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, у відповідності до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

З огляду на положення статті 22 ЦК України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, що полягає у порушенні зобов'язання (невиконання або виконання його з порушенням умов), та завдання у зв'язку з цим збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, заявник повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій боржника у завданні збитків (шкоди), та причинного зв'язку між збитками заявника та діями боржника.

Заявником в підтвердження наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, зазначено наступне.

- протиправність поведінки боржника полягає у порушенні зобов'язань за умовами контракту у чітко визначені строки;

- заподіяння збитків полягає у неналежному виконанні боржником умов виготовлення, поставки, пусконаладки обладнання на виготовлення технічної документації для цього обладнання, в результаті чого позивач поніс збитки у сумі 5 200 000 грн.;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання боржником взятих на себе договірних зобов'язань щодо виготовлення, поставки та пусконаладки обладнання та виготовлення технічної документації для цього обладнання, заявник немає можливості використовувати обладнання у своїй господарській діяльності та зазначив збитки у сумі 5 200 000 грн.;

- вина боржника полягає у тому, що він не забезпечив належне виконання умов Контракту, виготовлення, поставки та пусконаладки обладнання та виготовлення технічної документації для цього обладнання у відповідному обсязі та в певні строки.

Як убачається із матеріалів справи, 29.10.2010 між Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" та боржником було укладено контракт №101/03 на поставку комплексу обладнання для організації формувальної ділянки виробництва точних виливків методом вакуумно-плівкового формування ( а.с. 46-49, т. 24).

Згідно п.1.1 контракту, боржник взяв на себе зобов'язання по виготовленню, постачанню, виконанню шефмонтажних та пусконалагоджувальних робіт комплексу обладнання для виробництва виливків методом вакуум-плівкового формування у складі, вказаному у специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною цього контракту.

Відповідно до п.3.2 контракту, загальна сума контракту складає 8 400 000,00 грн.

Судом встановлено, що у контракті від 29.10.2010 за №101/03 сторони визначили порядок перерахування боржнику попередньої оплати заявником.

Так, згідно із п. 3.5-3.7 контракту замовник здійснює попередню оплату за контрактом в розмірі 50% від загальної суми контракту протягом 15 календарних днів з моменту підписання сторонами вказаного контракту на розрахунковий рахунок виконавця згідно виставленому рахунку-фактурі. Другий платіж в розмірі 20% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту технічного приймання обладнання. Кінцевий платіж в розмірі 30% від загальної суми контракту замовник здійснює протягом п’яти банківських днів з моменту підписання сторонами акту введення обладнання в експлуатацію.

Як убачається, 04.11.2010 на виконання умов контракту в межах певного етапу виконання робіт Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" перерахувала на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" 4 200 000,00 грн, тобто 50% від загальної суми контракту у якості попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №1114 від 04.11.2010 ( а.с. 50, т.3).

Крім того, 16.12.2011 Корпорацією "Міжрегіональний промисловий союз" було сплачено боржнику попередньої оплати в розмірі 1 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 16.12.2011 № 84145 (а.с. 66, т.15),

Одночасно, слід звернути увагу на положення ст. 846 ЦК України, згідно якої строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Отже, умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

У відповідності до п.7.3 контракту від 29.10.2010 за №101/03, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань по контракту.

Зі змісту викладеної в контракті домовленості сторін вбачається, що вони не визначили строки виконання боржником робіт або їх етапів, що визначався б календарною датою, до якої боржник повинен був би виконати свої зобов'язання або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, враховуючи, що в контракті не визначено, в які строки мають бути виконані відповідні роботи боржником, строки виконання боржником відповідних зобов'язань по контракту мають визначатися за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарським судом Житомирської області (суддя Омельян О.С.) в ухвалі від 23.11.2015 по даній справі, яка постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 була залишена в силі, було встановлено, що боржник виконав свої зобов'язання по контракту, в межах певного етапу виконання робіт на зазначену вище суму перерахованої заявником попередньої оплати.

До того ж, сам заявник не спростовує того факту, що роботи, передбачені контрактом, були виконані в межах певного етапу виконання роботі, при цьому, на момент їх прийняття заявником як замовником у останнього були відсутні будь-які претензії, які могли б бути підставою для відмови від прийняття робіт.

Крім того, оскільки в контракті не визначено, в які строки мають бути виконані в подальшому відповідні роботи боржником, заявник повинен був би звернутися до боржника з вимогою, в якій чітко зазначити які роботи і в які строки вони мали б бути виконані боржником.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення заявника до боржника, (який виконав свої зобов'язання по контракту, в межах певного етапу виконання роботі на 5200 000,00 грн попередньої оплати), щодо п о д а л ь ш о г о встановлення які роботи і в які строки вони мали б бути виконані боржником.

За таких обставин, оскільки, як, було встановлено вище, роботи були частково виконані боржником належним чином у відповідності до умов укладеного контракту і на момент їх прийняття заявником як замовником у останнього були відсутні будь-які претензії, які могли б бути підставою для відмови від прийняття робіт, не визначено в які строки мають бути виконані в подальшому відповідні роботи боржником, не можливо вважати, що боржник припустився порушення своїх зобов'язань за контрактом, відтак відсутність в діях боржника правопорушення свідчить і про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків.

За змістом ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, заявником не надано жодних належних доказів, які підтверджували порушення контракту боржником та наявності підстав (всіх елементів правопорушення: протиправну поведінку боржника, спричинення заявнику збитків у заявлених ним розмірах, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками заявника), необхідних для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків.

Ураховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" про стягнення з боржника 5 200 000 грн. збитків є необгрунтованою та безпідставною, а тому слід відмовити в її задоволенні.

У зв'язку з тим, що у даному судовому засіданні не вирішено питання щодо переходу до наступної судової процедури, суд прийшов до висновку відкласти розгляд справи.

Керуючись ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 77,86 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_9 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" №713 від 14.05.2015 про визнання грошових вимог до ОСОБА_2 акціонерного товариства "ОСОБА_1 дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод" на суму 635649,19 грн., задовольнити частково.

2. Визнати кредиторські вимоги ТОВ "Малин Енергоінвест" до боржника на суму 130080,59 грн. основного боргу, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів окремо в шосту чергу, як такі, що підлягають задоволенню тільки в ліквідаційній процедурі, 249,25 грн. витрат по сплаті судового збору, які підлягають включенню до першої черги реєстру вимог кредиторів боржника. В решті вимог відмовити.

3. Відмовити в задоволенні заяви Корпорації "Міжрегіональний промисловий союз" про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5 200 000 грн. збитків.

4. Відкласти розгляд справи.

5. Призначити наступне засідання суду для вирішення питання щодо переходу до наступної судової процедури по справі на "11" травня 2017 р. о 12:00 в приміщенні Господарського суду Житомирської області, каб. №407.

6. Зобов'язати розпорядника майна боржника ОСОБА_8:

- надати акт приймання - передачі документів щодо здійснення процедури розпорядження майном боржника від попереднього розпорядника;

- надати звіт про діяльність в процедурі розпорядження майном боржника, погоджений на комітеті кредиторів боржника, відповідний протокол надати суду;

- проаналізувати фінансово-господарську діяльність, інвестиційне становище боржника та його становище на ринках; вчинити дії щодо виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, докази чого надати у наступне судове засідання;

- надати рішення комітету кредиторів та зборів кредиторів боржника щодо переходу до наступної судової процедури по справі;

- на підставі рішення комітету кредиторів та зборів кредиторів боржника щодо переходу до наступної судової процедури по справі, надати суду пропозицію з визначенням наступної, передбаченої ч. 3 ст. 27 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судової процедури банкрутства у даній справі;

- разом з боржником та ініціюючим кредитором організувати та забезпечити проведення інвентаризації майна боржника, у тому числі встановити обсяг майна, що підлягає обов'язковій реєстрації, та визначити його вартість, провести інвентаризацію майна боржника; результати проведеної інвентаризації та визначення вартості майна боржника подати суду;

- надати інформацію про рух коштів на розрахункових рахунках боржника.

Викликати в засідання суду учасників судового процесу.

Явку в засідання суду розпорядника майна боржника ОСОБА_8 визнати обов'язковою.

Повідомити розпорядника майна ОСОБА_8, що у разі повторного невиконання вимог ухвал суду, суд вимушений буде вжити заходи реагування передбачені ст.90 ГПК України та направити відповідні відомості до Департаменту нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу Міністерства юстиції України для відповідного реагування.

Ухвала господарського суду набирає законної сили у встановленому чинним законодавством порядку.

У зв'язку із запровадженням автоматизованої системи документообігу у господарському суді будь-які заяви та клопотання у письмовому вигляді повинні бути зареєстровані в канцелярії суду до початку судового засідання.

Окрім того, учасникам судового процесу звернути увагу на необхідність належного оформлення документів (заяв, клопотань), що подаються до суду, з врахуванням того, що зміст об'єднуваних вимог у відповідній заяві чи клопотанні повинен мати однорідний характер, у випадку заявлення вимог, що мають різні підстави виникнення, то вказані вимоги слід розділяти та пред'являти до суду окремими оформленими документами.

Суддя Костриця О.О.

1-в справу

2- ПАТ "ОСОБА_1 дослідно-експерементальний ливарно механічний завод "МДЕЗ" - 11601, Житомирська обл., м. Малин, вул. Огієнка, 55. (рек. з повід.)

3- прокуратурі Малинського району - 11601, м. Малин, вул. Шевченка,1-б

4-ТОВ "Євроазіатська група"- 11655, Житомирська область, Малинський район, с.Ворсівка, вул. Н.Сосніної,2 (рек.)

5-6-ППО ОСОБА_1 дослідно-експериментального заводу - 11601, Житомирська область, м.Малин, вул. Огієнка,55 (рек. )

- 11603, Житомирська область, м.Малин, вул, Черняхівського,50 рек.

7-Малинській ОДПІ ГУ МДЗ у Жит. обл. - 11601, Житомирська область,м.Малин, пл.Соборна,10 (рек. )

8-УПФУ в ОСОБА_1 районі Житомирської області - 11600, м.Малин, пл. Соборна,12-А (рек. )

9-ПАТ"Фортуна-банк" -04070,м.Київ, вул. Боричев Тік, б.35-В (рек. )

10-11- Фірма Кьолер і партнери Хандельсгезельшафт ГмбХ (Kohler & Partner Handels GmbH)

Резидент Федеративної Республіки Німеччина Номер у торговому реєстрі частина Б10327 (HRB 10327)

- 01032, м.Київ, вул. Вєтрова, 7-б, офіс 4 (рек .)

- 07985, Greizer Str 14-16, Elsterberg, Germany (рек. )

12-ПАТ"РЕЙЛ" - 11604, Житомирська область, м.Малин, вул. Огієнка,61-А (рек. )

13-14- ОСОБА_17"

- 49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б.50 (рек.)

-10003, м.Житомир, вул. Перемоги,99 (рек. )

15-Малинській міській раді Житомирської області - 11603, м.Малин, пл. Соборна,6А (рек. )

16 -ТОВ"Промислова інвестиційна група транспортного машинобудування ОСОБА_16 Груп" (03028, м.Київ, вул. Оскольська, б.31) (рек. )

17- ОСОБА_1 ОДПІ ГУМ у Жит.обл. (11603,м.Малин, пл.Соборна,10) - рек.

18-ВВД ФССНВВПЗ у ОСОБА_1 районі (11601, АДРЕСА_1) рек.

19-ПАТ"ЕК"Житомиробленерго" (10008, вул. Пушкінська,32/8)- рек.

20- ТОВ"Малин Енергоінвест" - 11601, м.Малин, вул. Українських повстанців, 25А - рек. з повідомл.

21- ТОВ "Аурум Транс" - 03028, м.Київ, вул. Оскольська, б.31, офіс 15 ( рек.)

22- а/к ОСОБА_8 (м.Київ, вул.Щербакова, буд.31-Б, оф.1 (реком. з повід.)

23- Корпорація "Міжрегіональний промисловий союз" (м. Київ, вул. Антоновича, буд.46-46а) (реком. з пов.)