Номер провадження: 22-ц/785/3734/17

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ,діючої в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 діючого в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року ,-

встановила:

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року заяву про забезпечення позову повернуто заявникові.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 діючий в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2- ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової ухвали про передачу питання про забезпечення позову на новий розгляд з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви про забезпечення позову , суд першої інстанції ,посилаючись на положення ч.8 ст. 151 ЦПК України, виходив з того,що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Проте ,з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч.8 ст. 153 ЦПК України суд ,встановивши ,що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 ЦПК України ,повертає її заявнику,про що постановляє ухвалу.

Виходячи з матеріалів справи вбачається , що у грудні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року відкрито провадження у справі (а.с.40).

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову (а.с.42).

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено :

-причини ,у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

- вид забезпечення позову,який належить застосувати,з обґрунтуванням його необхідності;

- інші відомості,потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до роз'яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року роз'яснено , що розглядаючи заяву про забезпечення позову ,суд (суддя) має з урахуванням доказів,наданих позивачем на підтвердження своїх вимог ,пересвідчитися ,зокрема ,в тому ,що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог,дані про особу відповідача,а також відповідальність виду забезпечення позову,який просить застосувати особа,котра звернулася з такою заявою,позовним вимогам.

З виділених матеріалів справи вбачається ,що між сторонами виник спір стосовно спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди.

При зверненні з заявою про забезпечення позову ,шляхом накладення арешту на нерухоме майно позивач ОСОБА_2 посилалася на те,що оскільки нею заявлені позовні вимоги на значну суму ,існує можливість вжиття відповідачем ОСОБА_4 заходів ,які ускладнять або зроблять неможливим виконання судового рішення ,а саме укладення договорів відчуження нерухомого майна ,що належить відповідачу.

Таким чином, позивачем ОСОБА_2 в заяві про забезпечення позову наведені всі передбачені ч.2 ст. 152 ЦПК України вимоги до заяви про забезпечення позову.

Суд першої інстанції не звернув уваги на вищенаведене та помилково посилався на те,що в заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 не навела достатніх відомостей для обґрунтованого припущення відносно того, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд першої інстанції повертаючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову не звернув уваги на те, що незазначення заявником вартості нерухомого майна стосовно якого ОСОБА_2 просила накласти арешт не є перешкодою для розгляду зазначеної заяви по суті.

За таких підстав, відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_5 діючого в інтересах ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з передачею питання про забезпечення позову на новий розгляд.

Керуючись п.3 ч.1 ст.312, ст.ст.315,319 ЦПК України, колегія суддів ,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 діючого в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року скасувати.

Питання про забезпечення позову за заявою ОСОБА_2 передати до Малиновського районного суду м.Одеси на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

А.П. Заїкін

С.О.Погорєлова