Справа № 2-1526/09  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2009 року                                                                                м. Дніпропетровськ

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого - судді Грищенко В. М., при секретарі Демченко О. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод права користування та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_5 про визнання права проживання, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачі за первинним позовом ОСОБА_1. та, ОСОБА_2  звернулися до суду з позовною заявою, в якій просять зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди користування домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом виселення та виселити ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1. В обґрунтуванні своїх вимог посилаються на те, що вони є власниками вищевказаного домоволодіння і зареєстровані в ньому. Відповідач маючи на праві  власності частину квартири АДРЕСА_3 самоправно вселилася в спірне домоволодіння і перешкоджає їм вільно користуватися та володіти їхньою власністю

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявили зустрічний позов, яким просять суд визнати за ними право проживання в будинку АДРЕСА_1.

Позивачі за первинним позовом та представник позивача ОСОБА_2  в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та послалися на обставини викладені в позовній заяві. Просили первинний позов задовольнити.

Відповідачі та представник відповідачів за зустрічним позовом, заперечували проти вимог первинного позову, підтримав позовні вимоги за зустрічним позовом у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог за первісним позовом та задовольнити позовні вимоги за зустрічним позовом.

Третя особа – ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що первинний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 15 серпня 2008 року виданих державним нотаріусом Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, в якому доля ОСОБА_1 складає 2/3 частини, доля ОСОБА_2 складає 1/6 частину. 1/6 частини спадщини залишилась відкритою, але її, відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, фактично прийняла ОСОБА_1, так як вона була зареєстрована в цьому будинку та проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В 1986 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали квартиру по АДРЕСА_3 і стали там проживати. В період сумісного проживання у вказаній квартирі вони приватизували її на всю сім'ю, яка на той момент складалася з чотирьох осіб. Вказаний факт сторони в судовому засіданні не заперечували.

8 серпня 2007 року шлюб між ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 був розірваний.

ОСОБА_3 у спірному домоволодінні не зареєстрована, це вбачається з пояснень сторін та довідки №1183 наданої КЖЕП №2, відповідно якої вона зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_3, та має частку вказаної квартири у власності.

ОСОБА_3 вселилася в домоволодіння АДРЕСА_1  на той момент, коли ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_1 були власниками домоволодіння та з  їх дозволу, для сумісного проживання з їхнім сином.    

На момент розгляду справи ОСОБА_2 знаходиться в шлюбі з ОСОБА_6 і мають сумісну неповнолітню дитину – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження, і мешкає в квартирі АДРЕСА_6 разом з новою дружиною і малолітньою дитиною, та двома доньками його нової дружини, що підтверджується довідкою №1088 від 07.05.09 виданою КЖЕП №39.

Статтею 41 Конституції України задекларовано, що право приватної  власності є непорушним.

З пояснень позивачів, відповідачів, свідків вбачається, що  вселення власника домоволодіння, а саме ОСОБА_2  разом із своєю новою сім’єю і сумісне проживання з колишньою дружиною є неможливим. Крім того, відповідач ОСОБА_3  змінила замок на дверях і ОСОБА_2 взагалі не має можливості потрапити до своєї частини домоволодіння, що реально створює перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні  майном, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_2

Крім того, у ході розгляду справи, судом встановлено, що проживання позивачів та відповідача за первісним позовом є неможливим, оскільки це призводить до постійних сварок та бійок, яки в свою чергу зумовлюють постійні виклики міліції з подальшим написанням заяв, щодо побиття, нанесення тілесних ушкоджень, приниження і т.д.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо особа створює систематичне порушення правил співжиття робить неможливим разом із нею проживання, то вона виселяється без надання іншого житлового приміщення.

Відповідно ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті  64  цього  Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Права членів сім’ї власника будинку на об’єкт власності є похідними від прав самого власника. Виникнення права членів сім’ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а відтак припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім’ї на користування цим будинком.

Частина 4 ст. 156 ЖК України передбачає збереження права користування житлом лише для членів сім’ї , які припинили сімейні відносини з власником будинку, при умові збереження права власності на будинок цього ж власника, тобто при незмінності власника майна.

Враховуючи, що умови, на яких ОСОБА_3 власники надали право користуватися житловою площею Домоволодіння АДРЕСА_1 зникли та власники домоволодіння змінились, що вона перешкоджає новому власнику, який набув право власності на вказане домоволодіння, коли вона вже не була членом його сім'ї, і  робить неможливим разом із нею проживання, при цьому ОСОБА_3  має у власності житло, в якому вона зареєстрована, тому відповідач за первинним позовом не має право користування житловою площею домоволодіння і підлягає виселенню з домоволодіння АДРЕСА_1.

У зустрічній позовній заяві позивачі просять суд визнати за ними право проживання домоволодінням АДРЕСА_1 на підставі ст.64 ЖК України однак суд доходить висновку, що дані твердження позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на таке.

Вказана норма права застосовується до прав та обов’язків членів сім’ї наймача, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками тому, норми ст.64 ЖК України застосовування до вказаних правовідносин є помилковим оскільки правове положення колишніх членів сім’ї власника будинку визначає ст.156 ЖК України, й на них не поширена дія ст. 64, тому члени сім’ї власника будинку не можуть користуватися тими ж правами, які надаються членам сім’ї наймача. Також суд визначає, що права проживання за своїм правовим походженням є правом користування та володіння житловим приміщенням, з огляду на це суд доходить висновку, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просять суд визнати їх право користування домоволодінням АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 просить суд визнати за ним право користування домоволодінням АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки в судовому засіданні  не знайшли свого підтвердження факти та не надані будь-які докази порушення, оспорювання або невизнання права ОСОБА_4 будь ким щодо користуванням житловим приміщенням домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, тому суд доходить до висновку в розумінні ст. 3 ЦПК України, що у нього не виникло право звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягають покладенню на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 60, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_3 усунути перешкоди користування домоволодінням АДРЕСА_1, шляхом виселення.

Виселити ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 8,50 грн. держмита, 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя:                                                                                               В. М. Грищенко