Справа № 11-361, 2006року Головуючий в 1-й інстанції П'єнта І.В.
Категорія: ст.ст. 286 ч.З КК України Доповідач Козачок С.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого - судді Суслова М.І. суддів: Козачка С.В., Бойко Л.В. з участю прокурора Кондратюка П.В. адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями захисника засудженого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на вирок Ізяславського районного суду від 03 квітня 2006 року
Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого верстатником Ізяславського держлісгоспу, одруженого, на утриманні малолітня дитина, раніше не судимого,
засуджено за ст. 286 ч.З КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.
Міру запобіжного заходу змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Засудженому зараховано в строк відбування покарання термін затримання з 12.09.04 р. по 21.09.04 р. та перебування під вартою з 22.09.04 р. по 06.12.04 р.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь:
ОСОБА_6 4792 грн. 41 коп. матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної
шкоди;
ОСОБА_3 2500 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної
шкоди;
ОСОБА_7 6000 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної
шкоди, та довічне утримання в розмірі 289 грн. 50 коп. щомісячно;
ОСОБА_4 8165 грн. матеріальної шкоди та 25000 грн. моральної шкоди;
ОСОБА_2 25000 грн. моральної шкоди.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
ОСОБА_5 засуджено за те, що він 12 вересня 2004 року біля 3 год. 10 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по АДРЕСА_2, не врахував дорожню обстановку, при виникненні небезпеки не зменшив швидкість і не прийняв заходів для зупинки керованого ним автомобіля та скоїв наїзд на потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, внаслідок чого вони отримали несумісні з життям тілесні ушкодження, від яких померли. Своїми діями засуджений порушив наступні вимоги Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306: - п.11.2 - нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини; -п.11.3 - на дорогах з двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; - п.11.10 - на дорогах, проїзна частина яких поділена на смуги руху лініями дорожньої розмітки, забороняється рухатися, займаючи одночасно дві смуги. Наїжджати на переривчасті лінії розмітки дозволяється лише під час перестроювання; - п.12.2 - у темну пору доби в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги; -п.12.4 - у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. Порушення засудженим ОСОБА_5 пунктів 11.2, 11.3, 11.10, 12.2, 12.4 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.
В апеляції захисник ОСОБА_1 просить скасувати вирок Ізяславського районного суду від 03.04.2006 року стосовно ОСОБА_5, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування, при цьому змінити міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 із тримання під вартою на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, оскільки досудове слідство по даній справі проведено з грубим порушенням вимог ст.22 КПК України, а вирок суду грунтується на доказах, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суперечать фактичним обставинам справи та грунтується на припущеннях. Апелянт зазначає, що під час досудового слідства не було з'ясовано дійсні обставини ДТП, яка трапилась 12.09.2004 року. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотань про проведення авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи. Покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_11, на думку апелянта, є неправдивими, оскільки при такій ситуації як пояснили свідки зіткнення автомобілів та наїзд на пішоходів не могло статися. Натомість покази свідка ОСОБА_12 про те, що автомобіль ОСОБА_6 знаходився посередині проїзної частини дороги, а не на узбіччю, як про це вказано в протоколах відтворень з ОСОБА_6 та ОСОБА_11, захисник ОСОБА_1 вважає правдоподібними. Захисник в своїй апеляції вказує, що експертиза 06.01.05 р. була проведена без врахування тих обставин, що на смузі руху автомобіля, яким керував ОСОБА_5, знаходились речі потерпілої ОСОБА_10, а також решітка автомобіля ВАЗ, сліди гальмування. Крім того безпідставним апелянт вважає посилання суду на висновок експерта №НОМЕР_2
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суду першої інстанції змінити, стягнути з ОСОБА_5 на її користь моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, виключити з мотивації вироку вислів „віктимна поведінка потерпілого ОСОБА_9" та врахувати як обтяжуючу обставину - перебування ОСОБА_5 у нетверезому стані.
Як вбачається з апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції скасувати за м'якістю призначеного покарання і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 12 років позбавлення волі. При призначенні покарання засудженому апелянт вважає за доцільне врахувати обставини, що обтяжують покарання - вчинення злочину особою, що перебувала в стані алкогольного сп'яніння, тяжкі наслідки завдані злочином, вчинення злочину з особливою жорстокістю та вчинення злочину загально небезпечним способом. На думку апелянта, не слід враховувати при призначенні покарання ОСОБА_5 обставини, що пом'якшують покарання - позитивні характеристики, знаходження на утриманні малолітньої дитини. Апелянт вважає, що злочин засудженим був вчинений умисно, а не з необережності. Потерпілий ОСОБА_4 зазначає, що із вироку суду слід виключити вислів „віктимну поведінку потерпілих", оскільки даний факт не відповідає дійсності та не підтверджений матеріалами справи. При постановленні нового вироку апелянт просить врахувати, що засудженим було допущено перевищення допустимої швидкості, і що автомобіль ОСОБА_5 рухався по зустрічній смузі руху. Крім того, не погоджується ОСОБА_4 із вироком суду в частині задоволення цивільного позову, тому просить призначити йому довічне утримання в розмірі 213 грн. 48 коп. щомісячно, враховуючи необхідність сплачувати кошти за навчання дітей ОСОБА_10, одноразово стягнути суму за три роки в розмірі 7685 грн. 28 коп. та стягнути моральну шкоду в сумі 51000 грн. При постановленні вироку потерпілий просить визнати ОСОБА_5 неплатоспроможним, а відшкодування завданих збитків провести за рахунок держави з регресним позовом держави до ОСОБА_5
Як вбачається з апеляції потерпілого ОСОБА_3, він підтримує всі доводи викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_4, та просить скасувати вирок Ізяславського районного суду від 03.04.2006 року за м'якістю призначеного покарання та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 неплатоспроможним, стягнути з нього моральну шкоду в сумі 51000 грн., а завдані збитки відшкодувати за рахунок держави з регресним позовом держави до ОСОБА_5 На думку потерпілого ОСОБА_3 судом першої інстанції докази по справі були дослідженні однобічно, безпідставно не була взята до уваги при призначенні покарання обтяжуюча обставина - вживання ОСОБА_5 алкоголю. Натомість суд взяв до уваги „віктимну поведінку потерпілих", яка не досліджувалась і матеріалами справи не підтверджується.
В запереченні на апеляцію захисника ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_4 вказує, що засуджений свою вину в суді у скоєні ДТП визнав частково. Також в запереченні зазначено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт вчинення ДТП на смузі руху автомобіля ОСОБА_6. Під час скоєння ДТП ОСОБА_10 стояла біля автомобіля ОСОБА_6, а не перебігала дорогу, як це стверджує засуджений. ОСОБА_4 вказує, що слідів гальмування на дорозі після скоєння ДТП не було, про що є відповідні докази. Крім того, з порушенням норм КПК України було проведено відтворення обставин події за участю ОСОБА_5 На думку ОСОБА_4, неправдиво викладено в апеляції твердження, що швидкість руху автомобіля засудженого була 60 км/год, оскільки швидкість вказаного автомобіля була значно більша. В своєму запереченні потерпілий ОСОБА_4 просить не брати до уваги висновки експертиз №№НОМЕР_3, 4, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, в їх основу покладене сфальсифіковане відтворення за участю ОСОБА_5, крім того, вказані висновки вже надавались суду першої інстанції, однак були відхилені.
В запереченні на апеляцію захисника засудженого ОСОБА_1 потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_12 просять відхилити апеляцію захисника засудженого, вважаючи законним вирок Ізяславського районного суду від 03.04.2006 року. В запереченні зазначено, що засуджений частково визнавав свою вину у скоєному і причиною ДТП називав стан алкогольного сп'яніння, також в запереченні на апеляцію вказано, що засуджений змінював свої покази щодо швидкості руху автомобіля під час скоєння ДТП. Клопотання засудженого та його захисника стосовно проведення експертиз в судовому засіданні відхилялись тому, що дані експертизи вже проводились і за відсутністю додаткових вихідних даних, нових відомостей по справі додаткові експертизи встановити не могли. Потерпіла ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_12 вказують, що висновки №НОМЕР_4 та №НОМЕР_5 є незаконними, недостовірними, а тому не повинні братись до уваги, оскільки вони базуються на вихідних даних, які мають невідоме суду походження. В запереченні є посилання на відсутність слідів гальмування на дорозі після скоєння ДТП, що підтверджено відповідними доказами по справі. Крім того, в запереченні вказано, що віктимної поведінки з боку потерпілих під час скоєння ДТП не було.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи, подав заперечення на апеляцію захисника засудженого ОСОБА_5 ОСОБА_1. в якому вказано, що вирок суду першої інстанції є законним, таким що повністю відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. В запереченні зазначено, що під час досудового слідства та судового розгляду випадків порушення кримінально-процесуального законодавства, в тому числі щодо права ОСОБА_5 на захист не було. Прокурор, який брав участь в справі, вважає, що судом правомірно були відхиленні клопотання про проведення по справі автотехнічної та гранспортно-трасологічної експертизи, оскільки в ході судового слідства призначалась комплексна судово-медична автотехнічна та автотехнічна експертизи, при цьому сторона захисту і потерпілі не були позбавленні можливості поставити свої запитання експертам, крім того апелянтом не було наведено передбачених законом підстав для проведення додаткової чи повторної експертиз. Посилання захисника ОСОБА_1 на висновки транспортно-трасологічного дослідження обставин ДТП №НОМЕР_5 та №НОМЕР_4, а думку прокурора, не є передбаченим ст.65 ч.2 КПК України джерелом доказів, а тому посилання на зазначенні висновки є безпідставним. Крім того, в запереченні зазначено, що свідок ОСОБА_12 в суді пояснював, що автомобіль „Фольксваген - Венто" знаходився на своїй смузі руху на відстані близько 1 м до осьової лінії, що спростовує факти викладені в апеляції захисника засудженого. Прокурор вказує, що на проїжджій частині після скоєння ДТП сліди гальмування були відсутні, що підтверджується відповідними доказами.
Заслухавши доповідача, доводи адвоката ОСОБА_1, пояснення засудженого та його захисників, які підтримали подану захисником апеляцію, пояснення потерпілих, які заперечили апеляцію засудженого та підтримали свої апеляції, думку прокурора про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Висновки суду про винність ОСОБА_5 в ДТП, в результаті якої загинули ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 при наведених у вироку обставинах, ґрунтуються на зібраних по справі і досліджених в судовому засіданні доказах.
З показів потерпілого ОСОБА_6 видно, що 12 вересня 2004 року він, керуючи власним автомобілем «Фольксваген-Венто», по дорозі додому з Старого міста зустрів своїх знайомих ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яким запропонував підвезти додому, на що вони погодились. Під'їхавши до району АДРЕСА_3, він розвернур автомобіль та зупинив його на своїй смузі рухуша відстані близько 1,5 м від осьової. Після чого ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вийшли з машини, а він та ОСОБА_11 залишились в салоні автомобіля. Потім він хотів вийти, щоб сказати ОСОБА_10, що пора їхати додому, при цьому відкрив дверцята і в цей момент відчув удар по них автомобілем, що виїхав з зустрічної смуги. Вони з ОСОБА_11 вийшли з авто та побігли до автомобіля, який зупинився за мостом в напрямку до виїзду з міста, де побачили на даху автомобіля тіло ОСОБА_9, в салоні цього авто - тіло ОСОБА_8, а ОСОБА_10, яка була ще живою - на обочині дороги.
При цьому потерпілий ОСОБА_6 зазначив, що його автомобіль знаходився на своїй смузі руху і не перешкоджав руху автомобіля ОСОБА_5 по зустрічній смузі руху.
Свідок ОСОБА_11 показала, що 12 вересня 2004 року вона разом зі своїми колегами ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повертались додому зі старого міста. Через деякий час їх наздогнав автомобіль ОСОБА_6 Останній запропонував підвезти їх. на що вони погодились і поїхали в сторону району АДРЕСА_3, щоб відвезти додому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Коли вони приїхали на АДРЕСА_4, ОСОБА_6 розвернув свій автомобіль на роздоріжжі і поставив його в напрямку до міста на своїй смузі руху на відстані приблизно 1-1,5 м до осьової лінії. Потім ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вийшли з авто щоб попрощатись і стояли біля задньої частини машини, а вона залишилась в салоні, оскільки збирались з ОСОБА_6 їхати додому. Коли вона сиділа в салоні, то побачила автомобіль, який рухався по зустрічній смузі руху на великій відстані. Через деякий час почула сильний удар, після чого разом з водієм вийшли з машини і почали шукати своїх колег. Коли підбігли до автомобіля «ВАЗ-2101», який знаходився приблизно за 100 м від авто ОСОБА_6 на зустрічній смузі руху, то побачили, що тіло ОСОБА_9 знаходиться на даху автомобіля, тіло ОСОБА_8 - в салоні вказаного автомобіля, а тіло ОСОБА_10 вони знайшли на протилежному боці від автомобіля ОСОБА_6 на узбіччі.
Свідок ОСОБА_12 пояснив, що 12 вересня 2004 року після 2 год. разом з сестрою повертались додому з центру міста на виїзд з АДРЕСА_4. В районі ІНФОРМАЦІЯ_2 побачив на зустрічній смузі руху автомобіль «Фольксваген-Венто» синього кольору, на відстані близько 1 м до осьової. Трохи далі, з правого боку біля стовпа, лежала жінка, на дорозі лежала пляшка та взуття. За мостом він бачив автомобіль на даху якого було тіло чоловіка, тіло іншого чоловіка - частково в салоні. Проте, він не зупинявся, оскільки сестрі стало погано. З бару «Престиж» він повідоми працівникам ППС про ДТП. Після цього завіз сестру додому, а сам повернувся на місце ДТП.
Покази вищевказаних свідків повністю узгоджуються з матеріалами кримінальної справи та об'єктивно підтверджуються даними висновків судово-медичних експертиз № НОМЕР_6 (Т. 1 а.с. 41-43), № НОМЕР_7 (Т. 1 а.с. 48-50), № НОМЕР_8 (Т. 1 а.с. 55-57), згідно яких потерпілим ОСОБА_9. ОСОБА_8 та ОСОБА_10 в результат ДТП спричинено тяжкі тілесні ушкодження небезпечні для життя в момент заподіяння, що стали причиною смерті останніх.
Згідно висновку авто технічної експертизи № НОМЕР_9 (Т. 2 а.с. 60-61), автомобіль «ВАЗ-2101», держномер НОМЕР_1, відносно ширини проїзної частини, рухався таким чином, що осьова лінія горизонтальної розмітки була розташована приблизно посередині між правими та лівими колесами автомобіля.
Відповідно до комплексної судово-медичної авто технічної експертизи (Т. З а.с. 106-127), дано лише припущення, що швидкість руху автомобіля «ВАЗ-2101», держномер НОМЕР_1, в момент наїзду на пішоходів становила не менше 60 км/год.
Зі слів засудженого ОСОБА_5 на досудовому слідстві, швидкість руху його автомобіля становила 80 км/год (Т. 1 а.с. 149).
У відповідності до протоколу відтворення обстановки та обставин події покази ОСОБА_5 стосовно руху потерпілої ОСОБА_10 на проїзній частині дороги, спростовуються висновками судово-медичної та автотехнічної експертиз, оскільки вони не відповідають дійсності з технічної точки зору (Т. З а.с 3).
Згідно висновку експерта № НОМЕР_10, у даній дорожній обстановці наявність у водія автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_5 технічної можливості запобігти наїзду наїзду на пішоходів залежала від виконанням ним технічних вимог п.п. 11.2, 11.3, 11.10 Правил дорожнього руху України.
Крім того, винність засудженого ОСОБА_5 у вчиненні ДТП підтверджує іншими доказами.
З показів самого засудженого ОСОБА_5 на досудовому слідстві в якості підозрюваного видно, що 12 вересня 2004 року близько 3 години, перебуваючи в барі «Престиж», що в м. Ізяславі Хмельницької області, вживаючи спиртні напої, отримав замовлення на пасажирське перевезення та доставив пасажирів автомобілем «ВАЗ-2101», яким керував по дорученню, по місцю замовлення. Рухаючись поАДРЕСА_4 зі швидкістю приблизно 80 км/год без дальнього світла фар, оскільки ті не працювали. Рухався на ближньому світлі фар. Видимість на дорозі була обмежена. Автомашину, яка стояла на зустрічній смузі руху і трьох громадян біля неї побачив в останній момент приблизно за 10-15 м, а тому не встиг застосувати екстрене гальмування. Від'їхавши від місця пригоди, зрозумів, що вчинив наїзд на громадян, оскільки в салоні знаходився потерпілий громадянин, а інший, після зупинки автомашини був знайдений на даху авто. Після зупинки до нього одразу ж приїхали працівники міліції. На запитання про причину дорожньо-транспортної пригоди відповів, що був у нетверезому стані. (Т. 1 а.с. 68-69).
Також винність ОСОБА_5 підтверджена об'єктивними доказами, якими є:
протокол огляду місця події, фототаблиці та схема до нього від 12 вересня 2004 року (Т. 1 а.с. 3-15):
протокол огляду транспортного засобу «ВАЗ-2101», держномер НОМЕР_1 від 12 вересня 2004 року (Т. 1 а.с. 16-20);
протокол відтворення обстановки та обставин події та фототаблиці до них
за участю потерпілого ОСОБА_6 (Т. 1 а.с. 89-90, 184-185), з якого
вбачається, автомобіль на своїй смузі руху на узбіччі дороги, куди і виїхав
автомобіль під керуванням засудженого і наїхав на трьох потерпілих;
протокол відтворення обстановки та обставин події та фототаблиці до них
за участю свідка ОСОБА_11 (Т. 1 а.с. 94, 186-189), згідно якого остання
послідовно розказала і показала механізм скоєної ОСОБА_5 ДТП і
при цьому викрила його у вчиненні ДТП в результаті якої загинуло три
особи.
Проаналізувавши вчинене та оцінивши всі докази в сукупності з показами
потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та свідків
ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, суд
дав їм калежну правову оцінку і прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність
вини ОСОБА_5 у вчиненні автопригоди, вірно кваліфікував його дії за ст. 286 ч.З
КК України.
Що ж до версії засудженого та його захисту про вину ОСОБА_6, який на
порушення Правил дорожнього руху України, здійснив вигрузку пасажирів на зустрічну смугу руху по якій в цей час рухався ОСОБА_5, що і стало причиною ДТП із наслідками, встановленими матеріалами справи і яка, на їх думку, підтверджена відповідним висновком спеціаліста-автотехніка Львівського НДІСЕ, то така, як вважає колегія суддів, побудована на вкрай суперечливих показах самого засудженого і, до того ж, на запропонованих ним вихідних даних причин і умов виникнення перешкоди в русі, кількості суб'єктів наїзду. їх розташування перед ДТП.
На думку колегії суддів, запропонована версія суперечить фактичним обставинам справи та пригоди, не може бути взята до уваги і тому, на увагу не заслуговує.
Доводи захисту про необхідність нового дослідження ДТП, встановлення її винуватця з врахуванням нібито здійсненого перед наїздом на потерпілих з боку засудженого екстреного гальмування, на думку колегії суддів, є спробою заплутати розгляд справи і уникнути винним відповідальності.
До такого висновку колегія суддів прийшла з погляду на фактично встановлені вихідні дані ДТП, які зафіксовані в протоколі огляду місця пригоди, схеми до вказаного протоколу, які до того ж підтверджуються свідками по справі.
Так, з показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 (працівники міліції, які першими прибули на місце пригоди), сліди гальмування автомашини під керуванням ОСОБА_5 на місці ДТП були відсутні. Не встановлені такі і при огляді місця пригоди.
Як показав сам засуджений, під час вчинення наїзду на потерпілих він заходів для гальмування не приймав, рухався зі швидкістю 80 км/год при включеному ближньому світлі фар, оскільки дальнє освітлення не працювало.
Призначене судом покарання ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, конкретні обставини справи та те, що в результаті ДТП загинуло три особи.
Колегія суддів вважає, що врахування місцевим судом так званої «віктимної» поведінки потерпілих перед самою ДТП суперечить висновкам досудового і судового слідства, а також фактичним обставинам справи, які взяті судом до уваги при описі злочину, мотивації його висновків при кваліфікації дії засудженого за ст. 286 ч.З КК України, а також при складанні обвинувального вироку.
Тому, за вказаних обставин, апеляційна інстанція вважає за можливе без проведення судового слідства та застосування подальшого посилення покарання (оскільки це не зачіпає кваліфікації дій винної особи та встановлення її вини у ДТП), виключити із вироку врахування судом «віктимної» поведінки потерпілих в момент ДТП.
Що стосується доводів потерпілих про помилковість рішення суду щодо виключення обтяжуючої вину засудженого обставини як то вчинення ним ДТП в стані алкогольного сп'яніння, то колегія суддів, з погляду на конкретні обставини справи (намагання фальсифікувати зразки крові на досудовому слідстві), до них пристати не може, оскільки позбавлена можливості на теперішній час встановити протилежне, навіть з проведенням нового додаткового чи судового слідства.
Не може колегія суддів погодитись із доводами потерпілих про нібито злочинний умисел засудженого на позбавлення життя трьох осіб, оскільки це суперечить обставинам справи, якими встановлено, що злочин ОСОБА_5 скоєно з необережності.
Рішення місцевого суду, як вважає апеляційна інстанція, щодо цивільних позовів потерпілих відповідає вимогам закону і тому підстав для його скасування колегія судців не вбачає.
Що ж до намагання потерпілих перекласти відповідальність за цивільними позовами із засудженого на державу, то такий механізм Законами України не передбачений.
Оскільки, вирок місцевого суду постановлений із дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального закону, підстав для його скасування, зміни або направлення справи на додаткове розслідування з підстав неповноти досудового та судового слідства, апеляційна інстанція не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365. 366 КПК України, колегія суддів Судової палати, -
ухвалила:
Вирок Ізяславського районного суду від 3 квітня 2006 року стосовно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - без задоволення