Справа № 2-А-783/09

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

16 жовтня 2009 року   Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу   в складі:  

головуючого судді - Бутенко М.В.

при секретарі: Бердичевської Г.А.,

з участю-

позивача  ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідача:  ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центарльно-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу  визнання дій посадових осіб не правовими і зобов’язати виконати перерахунок недоплаченної суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій Управління праці і соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради, Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо визнання відмови Управління праці і соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради у перерахунку і виплаті раніше невикористаних сум на щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною; стягнення з Управління праці і соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за  2007, 2008, 2009 роки в розмірі 5870 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач - Управління праці і соціального
захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради, порушує вимоги ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме, виплачує щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення в розмірі меншому, ніж передбачено цим законом, а саме позивачу даний вид допомоги був виплачений у розмірі за 2007. 2008, 2009 роки по 90 грн. щорічно.  Крім цього, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, яким практика зменшення сум компенсації і допомога, які
визначені у розмірах мінімальної заробітної плати, іншими актами, визнана неконституційною, тобто це є порушенням Конституції України.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити. Крім цього, представник позивача, пояснив, що справедливо вважав, що відповідач зробить розрахунок та виплатить у 2009 році одноразову допомогу на оздоровлення з урахуванням тих обставин і підстав що були встановлені судом у грудні  2008 року, але цього не відбулось, відповідач не взяв до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.  

Представник Управління праці та соціального захисту населення районної Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради також проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у позові у повному обсязі, з підстав відсутності ознак протиправності в його діях.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради оскільки при нарахуванні та виплаті відповідних соціальних виплат, вони керуються законами, чинними на час їх нарахування та виплати (в тому числі, і Законом «Про Державний бюджет» на відповідний рік), та постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Також, в обґрунтування правомірності своїх дій, посилаються на ч. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції, цього кодексу та Закону про Державний бюджет України. Крім того, Представник Управління праці та соціального захисту населення районної Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради вважає, що позовні вимоги звернуті до неналежного відповідача. Належним відповідачем у справі вважає Міністерства праці та соціальної політики України про залучення якого заявлялося відповідне клопотання під час судового розгляду та яке судом було вирішено.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази та чинне законодавство, судом встановлені наступні обставини.

 Позивач ОСОБА_1 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 442017, виданим 20.04.2005 p., та перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради. У 2007, 2008 та 2009 роках позивач отримав по 90,00 грн. на рік щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р.

При цьому, суд критично відноситься до пояснень представника відповідача про те, що Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради є неналежним відповідачем у справі. Згідно документів, наявних у справі, саме Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради нараховувало та здійснювало виплату ОСОБА_1  щорічної допомоги на оздоровлення. Відповідно до ч.5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Пунктом 2 Порядку використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 20.09.2005 p. № 936, передбачено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, Головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської, управління (відділи) праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів.

Із наведених норм вбачається, що призначення та виплата коштів, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення на місцях.

Правовий статус учасників ліквідації аварії на ЧАЕС визначений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 48 цього Закону, позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, як інвалід 3-ї групи має право на отримання щорічної разової допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. При цьому, абзацом 7 частини 4 ст. 48 Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідачем, з посиланням на фінансові ресурси доходної частини Державного бюджету України, на користь позивача у 2007, 2008 та 2009 p. нараховувалася та виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи». Зазначеними постановами встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі (всупереч Закону № 796-ХП від 28.02.1991 p., яким встановлено розмір щорічної допомоги як величини, кратної до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати).

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 p., редакцію ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакції, за змістом якої, звужено коло осіб, що мають право на отримання допомоги на оздоровлення, та встановлено, що така допомога виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07. 2007 року № 6-рп/2007, яким практика зменшення сум компенсацій допомога, які визначені у розмірах мінімальної заробітної плати, іншими актами, визнана неконституційною, тобто це є порушенням Конституції України.      

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, підпункт 11 пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України

Згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України або законам України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Виходячи з цього, а також із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають засуванню норми ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та закони про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки. Такі висновки відповідають судовій практиці Вищого адміністративного суду України.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача ОСОБА_1 права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 3-ї групи інвалідності в розмірах, визначених ст. 48 спеціального Закону.

Враховуючи наявність у позивача передбаченого ст. 46 Конституції України права на соціальний захист, та передбаченого ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» права на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить за межі позовних вимог, заявлених ОСОБА_1

З метою повного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Центрально-Міської районної у місті ОСОБА_4 ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1  як особі, яка має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії 3-ї групи інвалідності, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-XII від 28.02.1991 p., за виключенням сум, що вже ним отримані, за2007,  2008, 2009 роки.

Суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суми щорічної допомоги на оздоровлення на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 11, 69-72, 86, 94, 99, 100, 122, 128, 160-162, 167,186,254 КАС України, ст.48 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд,-

ВИРІШИВ:  

1.   Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центарльно-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови у перерахунку і виплати сум щорічної одноразової  допомоги на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

2.   Зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центарльно-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за  2007, 2008, 2009 роки, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами встановленними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громодян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796 з розрахунку чотирох мінімальних заробітних плат, встановленному Законом України «Про державний бюджет України» у відповідному календарному році.

3.   В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення у повному обсязі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, у разі її подання протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, а у разі її подання - після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо ії не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                        М.В. Бутенко  

Повний текст постанови складено 20.10.2009 року.