Справа № 11 -368 2006 року Головуючий в 1 -й інстанції: Ярмолюк О.І.
Категорія: ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Шершуна В.В.,
суддів: Дуфнік Л.М., Матущака М.С., з участю прокурора: Бантюка І.М., та адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 і представника потерпілих ОСОБА_1. на вирок Хмельницького міськрайонного суду від "10" квітня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., уродженця АДРЕСА_1, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, працюючого ІНФОРМАЦІЯ_2, інваліда 3-ї групи, одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого
виправдано за ст. 286 ч.2 КК України;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., уродженця та мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, приватного підприємця, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, невійськовозобов'язаного, раніше не судимого
засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до 5 років позбавленням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На підставі ст. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року звільнено ОСОБА_4 від призначеного судом покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь:
ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 1802 грн. і моральну шкоду в сумі
20000 грн., а всього-21802 грн.;
- ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 20000 грн.
- ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 805 грн. і моральну шкоду в сумі 5000 грн, а
всього - 5805 грн.;
- ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 4000 грн.
Цивільні позови ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Хмельницької міської станції швидкої медичної допомоги про відшкодування шкоди залишено без розгляду.
Судові витрати віднесено на рахунок держави.
Міру запобіжного заходу до набрання вироку законної сили підписку про невиїзд ОСОБА_8 та ОСОБА_4 - скасовано.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він, 13 липня 2002 року, близько 15 год. ЗО хв., керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», д.н. НОМЕР_1 по вул.. Свободи в місті Хмельницькому, в напрямку від вулиці Зарічанської, в порушення п.п. 2.3. «б», 3.2. ч.І, 12.3 Правил дорожнього руху України, був не уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого не відреагував на її зміну. При цьому, маючи об'єктивну можливість виявити наближення автомобіля з увімкненими спеціальним звуковим сигналом і проблисковим маячком, ОСОБА_4 не дав йому дорогу і не забезпечив його безперешкодний проїзд, а при виникненні небезпеки для руху не вжив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого, виїхав на зелений сигнал світлофора на перехресті проїжджих частин з вулицею Прибузькою, де допустив зіткнення з автомобілем станції швидкої медичної допомоги «УАЗ-3962», д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 Зазначений автомобіль з включеними спеціальними сигналами рухався по цій вулиці, в напрямку від вул. Камянецької, та виїхав на перехрестя на червоний сигнал світлофору.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди лікар Хмельницької міської станції швидкої допомоги ОСОБА_6 отримав тяжке тілесне ушкодження, від якого помер на місці пригоди, а водій ОСОБА_8 та пасажир автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_13 -середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того, органами досудового слідства, ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що 13.07.2002 року близько 15 год. 30 хв., керуючи по вул. Прибузькій в місті Хмельницькому автомобілем станції швидкої медичної допомоги «УАЗ-3962», д.н. НОМЕР_2 з увімкненим проблисковим маячком жовтого і синього кольору та спеціальним звуковим сигналом, що надає право відступу від вимог розділів 8 (крім сигналу регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 Правил дорожнього руху України, проїхав з порушенням п.п. 1.5 ч.І; 2.3. б; 3.1. перехрестя з вулицею Свободи. Зокрема, ОСОБА_8 інкримінувалося те, що при проїзді перехрещення проїзних частин він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну та не переконався в тому, що водії, які рухаються з інших напрямків на дозвільний для себе сигнал світлофору, своєчасно отримали інформацію про виїзд його автомобіля на перехрестя і дають йому дорогу. Ці порушення, на думку органу досудового слідства, призвели до зіткнення керованого ним автотранспортного засобу з автомобілем «ВАЗ-2101» д.н. НОМЕР_1, який під керуванням ОСОБА_4 рухався по вул. Свободи на дозвільний сигнал світлофору, а тому - знаходяться в прямому причинному зв'язку з вищезазначеними наслідками дорожньо-транспортної пригоди. В частині цього обвинувачення ОСОБА_8 виправданий за відсутності в його діях складу злочину.
В апеляції прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції просить вирок в частині виправдання ОСОБА_8 скасувати і постановити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним за ст. 286 ч.2 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. Відповідно до ст. 1 «Е» Закону України «Про амністію» від 31 травня 2005 року звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання.
При цьому прокурор посилається на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та істотне порушення судом кримінально-процесуального закону.
Також, апелянт посилається на те, що суд не дав належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_13, який на думку прокурора, стверджував, що швидкість автомобіля «УАЗ» була занадто висока.
Крім того, прокурор вважає, що суд безпідставно не взяв до уваги покази експерта Львівського НДЕКЦ Лещака І.Є., який стверджував, що водій автомобіля «УАЗ», рухаючись перед перехрестям по зустрічній смузі руху, зробив неможливим виявлення його автомобіля іншими учасниками руху. Ці ж покази, на думку апелянта, підтвердив і експерт Загуровський О.В., однак суд належної оцінки вищезазначеному не дав.
Адвокат ОСОБА_1, представник потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, в їх інтересах просить вирок щодо ОСОБА_4 в частині стягнення на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 моральної шкоди змінити і збільшити розмір моральної шкоди на користь ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до 25500 грн. кожному.
При цьому апелянт посилається на те, що суд першої інстанції недостатньо врахував той факт, що у загиблого ОСОБА_6 залишилось двоє неповнолітніх дітей, обов'язок щодо виховання яких взяли на себе його представники.
Крім того, адвокат ОСОБА_1. вважає, що розмір задоволеного позову має вираховуватися з застосуванням ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якої, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров'ю потерпілих становить 51000 грн.
Захисник ОСОБА_14 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить вирок скасувати, виправдати ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України за відсутністю в його діях названого складу злочину, а щодо ОСОБА_8 повернути справу на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
Як видно зі змісту даної апеляції, захисник ОСОБА_14 посилається на те, що суд першої інстанції допустив істотне порушення кримінально-процесуального закону і висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про те, що ОСОБА_8 не мав технічної можливості уникнути зіткнення, оскільки сам факт руху автомобіля під його керуванням в оперативному режимі зобов'язував його гарантувати безпеку інших учасників руху, а тому на думку захисника зіткнення автомобіля ОСОБА_8 з автомобілем ОСОБА_4, який пересікав вул. Прибузьку на зелене світло, є підставою для притягнення ОСОБА_5 до відповідальності за ст. 286 КК України.
Захисник ОСОБА_14 також вказує, що при винесенні вироку, суд безпідставно поклав в його основу покази ОСОБА_8, хоча вони суперечать висновкам експертиз, показам свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17
Разом з тим, на думку захисника, суд не обґрунтовано не врахував при винесенні вироку послідовні, несуперечливі та технічно спроможні покази ОСОБА_4, які підтверджені іншими об'єктивними доказами, здобутими по справі.
Апелянт, посилаючись на покази свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, потерпілого ОСОБА_9, вважає, що швидкість автомобіля «УАЗ» була не меншою, ніж 60-70 км/год.
На думку захисника, суд першої інстанції без достатньої мотивації не взяв до уваги висновки експертизи №НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 а також відповідні покази експертів Лещака І.С. та ОСОБА_43. в зв'язку з цим, захисник вважає, що моментом, коли виникла небезпека для руху автомобіля ОСОБА_4, слід вважати можливість засудженого побачити автомобіль з проблисковим маячком, а не момент, коли він повинен був почути звук сирени, а тому, на його думку, ОСОБА_4 не мав технічної можливості для відвернення зіткнення, тобто в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст.. 286 ч.2 КК України.
В своїх запереченнях на апеляцію прокурора та захисника ОСОБА_3, захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_2 не погоджуються з доводами апеляцій і вважає, що суд правильно виправдав ОСОБА_8 на підставі розглянутих в судовому засіданні доказів, яким дав об'єктивну та належну оцінку у відповідності з вимогами кримінального та кримінально-процесуального законів, а тому просить залишити зазначені апеляції - без задоволення, а вирок - без зміни.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав свою апеляцію і вважає апеляцію представника потерпілого і захисника такими, що не підлягають задоволенню, засудженого ОСОБА_4 та в його інтересах захисника ОСОБА_3, які підтримали свою апеляцію і вважали апеляцію прокурора і представника потерпілих такими, що не підлягають задоволенню, потерпілих ОСОБА_6, і ОСОБА_25 і в їх інтересах адвоката ОСОБА_1, які підтримали свою апеляцію і вважали, що апеляції засудженого і його захисника задоволенню не підлягають, а також виправданого ОСОБА_8 і в його інтересах захисника ОСОБА_2, які вважали, що вирок є законний і обгрунтований, а апеляції прокурора, захисника ОСОБА_14 і представника потерпілих задоволенню не підлягають, вивчивши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Висновки суду першої інстації про винність ОСОБА_4 в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, та спричинення потерпілим тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а також про відсутність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України при зазначених у вироку обставинах, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах.
Так, ОСОБА_8 вину не визнав і пояснив, що 13.07.2002 року він керував автомобілем швидкої медичної допомоги «УАЗ-3962» і рухався по вул. Прибузькій в м. Хмельницькому в напряму вул. Свободи з боку вул. Камянецької. На автомобілі були ввімкнені проблискові маячки, а за 100 м. від перехрестя з вул. Свободи, він ввімкнув спеціальний звуковий сигнал, оскільки на світлофорі загорілося червоне світло. Він продовжував рух зі швидкістю 50 км/год, але на перехресті автомобіль ВАЗ-2101 під керуванням ОСОБА_4 не дав йому дорогу, рухаючись на зелене світло, внаслідок чого сталось зіткнення. В результаті цього, лікар швидкої допомоги ОСОБА_6 загинув, а він і також пасажир швидкої допомоги та таксі ВАЗ-2101 - отримали тілесні ушкодження.
ОСОБА_4 вину не визнав і, не заперечуючи факту зіткнення з автомобілем швидкої медичної допомоги на вказаному перехресті у вказаний час, пояснив, що рухався на власному автомобілі ВАЗ-2101 з боку вулиці Зарічанська до центру в м. Хмельницькому по вул. Свободи. Перехрестя з вул. Прибузькою він проїхав на зелене світло, однак на перехресті сталось зіткнення з машиною швидкої допомоги. Він вважає, що зіткнення, сталось не з його вини, оскільки правил дорожнього руху не порушував, автомобіля швидкої допомоги він не бачив через зелені насадження на узбіччі, а звукового сигналу не
чув.
Давши всім добутим по справі доказам належну оцінку з точки зору їх відносності, достатності, допустимості та достовірності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винність ОСОБА_4 в порушенні правил дорожнього руху і про відсутність
складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України в діях водія автомобіля швидкої допомоги ОСОБА_8
Так, потерпілі ОСОБА_26, ОСОБА_25, ОСОБА_6 пояснили, що 13.07.2002 року в результаті зіткнення автомобілів на перехресті вулиць Свободи і Прибузької загинув їх відповідно чоловік і брат ОСОБА_6.
Свідки ОСОБА_27(фельдшер) а також ОСОБА_20 і ОСОБА_10. (хворий і його дружина) пояснили, що вони були в автомобілі швидкої допомоги на момент зіткнення. Хворому було погано, в зв'язку з чим, як стверджує ОСОБА_27, водій ОСОБА_8 для прискореної доставки його в лікувальний заклад ввімкнув спеціальний звуковий пристрій, однак на перехресті Прибузької і Свободи сталось зіткнення. Свідки ОСОБА_28 не можуть впевнено сказати чи був включений звуковий пристрій, що пояснюється станом здоров'я хворого, а також психологічним станом його дружини.
Потерпілий ОСОБА_13 пояснив, що в якості пасажира їхав в автомобілі ОСОБА_4. На перехресті вулиць Прибузької та Свободи він чув спеціальний звуковий сигнал, про що сказав водієві, але ОСОБА_4 проїхав перехрестя на зелене світло і допустив зіткнення з автомобілем швидкої допомоги, в результаті чого, потерпілий отримав тілесні ушкодження.
Свідки ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31 пояснили, що автомобіль швидкої допомоги рухався з проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом на червоне світло світлофора, а автомобіль ВАЗ-2101 виїхав на перехрестя на зелене світло, не пропустивши автомобіль швидкої допомоги.
Ці ж обставини підтвердили свідки ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35
В ході відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_4, ОСОБА_8, а також названі потерпілі і свідки ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40 вказали на обставини скоєння дорожньо-транспортної пригоди і ці покази, як і данні, встановленні в ході огляду місця події та транспортних засобів стали підставами для визначення вихідних данних для призначення наступних судових експертиз:
- судово-медичної, згідно висновку якої, у ОСОБА_6 виявлено тяжке тілесне
ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що перебуває в прямому
причинному зв'язку з настанням смерті, а у ОСОБА_5 та ОСОБА_41 - середньої тяжкості
тілесних ушкоджень;
- судової транспортно-страсологічної, згідно висновку якої, в первинний момент зіткнення
ліва передньо-кутова частина автомобіля «УАЗ-3962» увійшла в контакт з правою бічною
частиною кузова (праві дверцята та праве заднє крило) автомобіля «ВАЗ-2101», а
поздовжні осі цих транспортних засобів були розташовані під кутом біля 70 градусів (±5
градусів); зіткнення автомобіля «УАЗ-3962» відбулося в районі умовного продовження на
перехресті правої сторони проїзної частини вулиці Свободи (відносно напрямку руху
автомобіля «ВАЗ-2101») та на лівій стороні проїзної частини вулиці Прибузької (відносно
напрямку руху автомобіля «УАЗ-3962»), тобто зіткнення транспортних засобів відбулося
на віддалі дещо меншій ніж 6,5 м. від ближньої межі перехрестя вулиці Свободи (зі
сторони руху автомобіля «ВАЗ-2101») та на віддалі дещо меншій ніж 9,0 м. від ближньої
межі перехрестя вулиці При бузької (зі сторони руху автомобіля «УАЗ-3962»).
- повторної судово-автотехнічної експертизи, згідно висновку якої, якщо у момент
виникнення небезпеки для руху автомобіль «ВАЗ-2101» до місця зіткнення знаходився на
відстані 36,7 та 39,5 метра (з'явлення автомобіля «УАЗ-3962») в полі зору ОСОБА_4 із-за
зелених насаджень) рухаючись із швидкістю 50 км/год, то при заданому комплексі
вихідних даних водій ОСОБА_4 мав би технічку можливість попередити зіткнення
транспортних засобів шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тобто у
нього була технічна можливість зупинити свій автомобіль до лінії руху автомобіля «УАЗ-
3962»; якщо у момент виникнення небезпеки для руху (чутності спеціального звукового сигналу та посилення його звуку при наближенні до перехрестя) автомобіль «ВАЗ-2101» до місця зіткнення знаходився на відстані 83 метра, рухаючись зі швидкістю 50-60 км/год, то при заданому комплексі вихідних даних, водій ОСОБА_4 мав би технічну можливість попередити зіткнення транспортних засобів шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, тобто у нього була технічна можливість зупинити свою автомашину до лінії руху автомобіля «УАЗ-3962) (місця зіткнення); якщо у момент виїзду автомобіля «УАЗ-3962» на зустрічну смугу та об'їзду транспортних засобів (ті, що зупинялись на червоний сигнал світлофору по вулиці Прибузькій в його напрямку руху) до місця зіткнення він знаходився на відстані 39,6 м., рухаючись зі швидкістю 50 км/год і з цього моменту для водія автомобіля «ВАЗ-2101» виникає небезпека для руху, то в заданому комплексі вихідних даних ОСОБА_4 мав би технічну можливість попередити зіткнення транспортних засобів шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тобто у нього була технічна можливість зупинити свою автомашину до лінії руху автомобіля «УАЗ-3962» (місця зіткнення»», з часу увімкнення водієм ОСОБА_8 спеціального звукового сигналу (згідно показань ОСОБА_17, ОСОБА_9, ОСОБА_16) та з врахуванням встановленої швидкості руху автомобілів ОСОБА_4 мав би технічну можливість попередити зіткнення автомобілів шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, тобто у нього була технічна можливість зупинити свою автомашину до лінії руху автомобіля «УАЗ-3962» (місця зіткнення»).
В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України, оскільки він порушив п.п. 2.З.; З.З.; 12.3. Правил дорожнього руху України, в результаті чого, одна особа загинула, а решта осіб отримали тілесні ушкодження.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв до уваги покази засудженого ОСОБА_4 про непричетність його до дорожньо-транспортної пригоди, розцінивши їх як намагання ухилення від відповідальності, оскільки ці покази суперечать іншим об'єктивним доказам, добутим по справі.
Суд першої інстанції також мотивовано відхилив висновок авто технічної експертизи №НОМЕР_1 і висновок комісійної автотехнічної експертизи №НОМЕР_3, оскільки вони дані на підставі неповних вихідних данних. З цих же підстав суд не прийняв до уваги покази експертів Лещака І. та ОСОБА_43 Крім того, висновки цих експертів суперечать п.1.10. правил дорожнього руху.
Колегія суддів також вважає обгрунтованим не прийняття до уваги судом першої інстанції показів свідка ОСОБА_42 як при допиті, так і при відтворенні обстановки і обставин події, оскільки вони непослідовні і суперечать іншим доказам по справі.
В зв'язку з викладеним, судова колегія не може прийняти до уваги посилання на ці обставини в апеляції захисника ОСОБА_14, а також на його твердження про те, що швидкість автомобіля ОСОБА_5 була 60-70 км/год, оскільки воно суперечить матеріалам справи. Крім того, така обставина за матеріалами справи не може мати істотного значення для вирішення справи по суті. Голослівними також вважає колегія суддів твердження апелянтів - прокурора і захисника ОСОБА_14 про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, оскільки їх посилання на покази потерпілого ОСОБА_13, свідка ОСОБА_43 суперечать суті пояснень цих осіб в суді, а покази експерта ОСОБА_42 дані на підставі неповно зібраних вихідних данних.
Не підлягає задоволенню і апеляція потерпілих, оскільки цивільний позов вирішено з дотриманням вимог закону. Розмір відшкодування збитків відповідає вимогам ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ступеню тяжкості злочину, моральних страждань від негативних обставин, яких зазнали потерпілі, данним про матеріальний стан засудженого.
Міра покарання засудженому ОСОБА_4 призначена у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а тому колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах
ухвалила: Вирок Хмельницького міськрайонного суду від "10" квітня 2006 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляції прокурора, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 і представника потерпілих ОСОБА_1. - без задоволення.