Справа №11-371 2006 року Категорія 296 ч.2, 162 ч.2

Головуючий в 1-й інстанції Касан В.М. Доповідач Задворний О.Л.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року   06 червня   колегія судів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючого - судді

суддів -

з участю прокурора -

Ковтуна В.П.

Задворного О.Л., Козачка С.В.

Кондратюка П.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайсуду від 23 грудня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, який не працює, неодруженого, мешканця АДРЕСА_2, судимого:

07 червня 2004 року Кам'янець-Подільським міськрайсудом за ст. 185 ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільненого з місць позбавлення волі від подальшого відбування покарання 10 вересня 2005 року на підставі Закону України від 31.05.2005 року «Про амністію», -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця АДРЕСА_3, мешканця, АДРЕСА_4, українця, громадянина України, з середньою освітою, який не працює, одруженого, на утриманні малолітня дитина, раніше не судимого, -

ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_3 року   народження,

уродженця та мешканця АДРЕСА_5, українця, громадянина  України, з неповною середньою освітою,

не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, -

засуджено, кожного, за ст. 296 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 162 ч.2 КК України /на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 ч.1 КК України остаточно призначено кожному з них 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування покарання звільнено з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки кожному.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи; повідомляти цей орган про зміну місця проживання; періодично один раз на місяць з'являтись для реєстрації.

ОСОБА_1 утримується під вартою з 28 вересня 2005 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - підписку про невиїзд.

За вироком місцевого суду 28 вересня 2005 року біля 02 години ночі засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, з хуліганських спонукань, незаконно проникли в будинок ОСОБА_4, що розташований по АДРЕСА_6, де, шукаючи ОСОБА_5, руками та ногами побили потерпілого ОСОБА_4, заподіявши останньому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Продовжуючи з особливою зухвалістю свої хуліганські дії, засуджені вибили двері в одну із кімнат будинку, змусили інших потерпілих відчинити двері в кімнати, де останні відпочивали, і провели там огляд на предмет перебування ОСОБА_5

Не знайшовши його засуджені покинули будинок.

В своїй апеляції, як вбачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити та пом'якшити йому покарання.

Зазначає, що при призначенні покарання суд не в повній мірі врахував те, що він хворіє на туберкульоз, потерпілі ніяких претензій до нього не мають, а в стані алкогольного сп'яніння під час скоєння злочинів він не перебував.

Вирок стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржувався.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_1 у вчиненні хуліганства групою осіб та у порушенні недоторканості житла із застосуванням насильства при зазначених у вироку обставинах грунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах і не оспорюється в апеляції.

Сам ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав, що разом з іншими засудженими незаконно вночі проникли в квартиру ОСОБА_4, де побили останнього. Проводячи огляд кімнат,з метою виявлення там ОСОБА_5вибили двері, які були замкненні. Намагалися вибити ще одні, але їм відчинили інші потерпілі, яких вони розбудили.

Аналогічні показання в суді дали і засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що вночі 28.09.2005 року ОСОБА_1 разом з іншими засудженими незаконно проникли в його будинок, шукаючи ОСОБА_5 Отримавши відповідь, що останнього не має в будинку побили його.

Потім засуджені зробили огляд квартири, вибили двері в одну із кімнат, розбудили сплячих квартирантів.

За висновком судово - медичної експертизи потерпілому ОСОБА_4 були заподіянні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Факт незаконного проникнення в будинок ОСОБА_4, побиття там останнього, проведення огляду з вибиттям дверей та порушення при цьому їх спокою підтвердили і

потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10                               

На попередньому    слідстві свідок ОСОБА_5 пояснив, що у нього на догляді перебувала собака засудженого ОСОБА_3 Однак вночі 28.09.2005 року в будинку ОСОБА_4 його не було.

Твердження в апеляції про те, що ОСОБА_1 під час скоєння злочинів в стані алкогольного сп'яніння не перебував спростовується показаннями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та самого ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і в суді.

Уся сукупність зібраних у справі доказів була ретельно проаналізована судом, що дало можливість дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинених злочинах.

Його дії правильно кваліфіковані за ст.ст. 296 ч.2, 162 ч.2 КК України, а покарання призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому суд врахував і ті обставини, на які є посилання в апеляції.

Порушень вимог кримінальне - процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, вивченням матеріалів справи не виявлено.

Разом з тим, перевіряючи справу у порядку ч.2 ст.365 КПК України колегія судців встановила, що суд першої інстанції, поклавши на засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку ст, 76 КК України і такий обов'язок як періодично з'являтись для реєстрації в орган кримінальне - виконавчої системи, помилково вказав періодичність такої явки - один раз на місяць.

Оскільки відповідно до кримінальне - виконавчого закону періодичність такої явки визначає відповідний контролюючий орган. Тому така вказівка суду підлягає виключенню з резолютивної частини вироку.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія судців, -

ухвалила:

Вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 23 грудня 2005 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію без задоволення.

Виключити з резолютивної частини вироку встановлення судом періодичності явки засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в контролюючий орган - один раз на місяць.