1Справа № 335/11738/16-ц 2/335/336/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі судді Кравченко Л.Ю., за участю секретаря Огнев’юк Н.В., розглянувши відкритому у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та визнання майна спільною сумісною власністю,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 1966 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 до його смерті 23.11.2012 року. Під часу шлюбу ними з чоловіком було набуто наступне майно: квартира АДРЕСА_1; крамниця продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (літ. О-2), загальною площею 239,7 м.кв. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина у вигляді вказаного майна. Інші спадкоємці – їх діти - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 09.03.2016 року вона звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено в цьому через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру та реєстрацію права власності на крамницю після смерті чоловіка. Тому просить суд: визнати за нею право на ? частку квартири АДРЕСА_1; визнати крамницю продовольчих та непродовольчих товарів (розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (літ. О-2), загальною площею 239,7 м.кв., спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_1 право на ? частку будівлі крамниці продовольчих та непродовольчих товарів (розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (літ. О-2), загальною площею 239,7 м.кв., в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягає на підставах, викладених в ньому. Пояснив, що строк давності до позовних вимог не повинен застосовуватися, оскільки шлюб між подружжям не розірвано, а припинено внаслідок смерті. Про порушене позивач право дізналася в березні 2016 року. Крамниці О та О-2 це різні будівлі.

В судовому засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник проти позову не заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що ОСОБА_4 заповідав йому квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Крамниця продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (літ. О-2) є особистою власністю ОСОБА_4, оскільки успадкована ним після матері - ОСОБА_6 В 2013 році ОСОБА_1 відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2 Також просить застосувати строк позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача підтримав його позицію.

Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом 06.05.1966 року укладений шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (арк.с.7).

Відповідно до свідоцтва ОСОБА_4 помер 23.11.2012 року (арк..с.8).

09.03.2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але їй було відмовлено в цьому через відсутність правовстановлюючого документу на квартиру та реєстрацію права власності на крамницю після смерті чоловіка (арк..с.9-10).

Інспекцією ДАБК м.Запоріжжя 05.08.2005 року ОСОБА_4 видано дозвіл № 406 на будівництво крамниці продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (арк..с.11).

Інспекцією ДАБК у Запорізькій області 14.04.2009 року ОСОБА_4 видано дозвіл № 00254-09 на будівництво крамниці продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (арк..с.12).

Інспекцією ДАБК у Запорізькій області 19.07.2012 року зареєстровано декларацію про готовність об’єкта до експлуатації - крамниці продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (арк..с.13-17).

Рішенням Запорізької міської ради № 448/15 від 30.11.2012 року оформлено право власності ОСОБА_4 на крамницю продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62, (літ.О-2) (арк..с.18).

Відповідно до свідоцтва право власності на крамницю продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62, (літ.О-2) зареєстровано за ОСОБА_4 13.12.2012 року (арк..с.19).

З матеріалів спадкової справи, відкритої після померлого ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 27 та 28 листопада 2012 року звернулися з заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини звернувся 04.04.2013.

28.11.2012 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після померлого чоловіка на користь ОСОБА_2 20.05.2013 вона відкликала цю заяву. 22.05.2013 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після померлого чоловіка на користь ОСОБА_2 У заяві зазначила, що їй відомо про складання заповіту не на її користь. На отримання свідоцтва про право на обов’язкову частку не претендує.

23.02.2012 ОСОБА_4 заповідав ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2016 року залишено без змін рішення апеляційного суду Запорізької області від 10.09.2015 року, яким визнано недійсним заповіт, складений 21.11.2012 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 (арк..с.46-74).

Відповідно до додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.04.2009 ОСОБА_4 набув право власності після матері - ОСОБА_6 на домоволодіння 62 по бул.Шевченко в м.Запоріжжі, розташоване на земельній ділянці площею 1259 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовані: житлові будинки літ. А, літ. Б, сарай – літери «В»; навіси – літери «Ж», «З»; хвіртка – літера «8»; паркан – літери «9», «7», «6»; водопровід – літера «10»; замощення – літера «ІІ».

Згідно з приміткою до свідоцтва самовільно побудовано: сараї «Н», «Е». Крім того, на земельній ділянці розташовані: навіс «Л», самовільно побудовані кіоски «К», «М», недобудована крамниця О (арк.с.100).

Листом від 02.03.2017 року ПНЗМНО ОСОБА_8 роз’яснила ОСОБА_2, що ОСОБА_1 відмовилася від спадкових прав, що регулюються ЦК України. Від права власності на частку в спільному майні подружжя не відмовлялася (арк..с.120).

Рішенням Запорізької міської ради № 293/93 від 27.07.2004 ОСОБА_6 дозволена зміна цільового призначення частини земельної ділянки 0,0119 га по бульвару Шевченка 62 для розташування магазину ПП ОСОБА_4 (арк..с.121).

В 2004 році ОСОБА_6 передала в оренду ПП ОСОБА_4 частину земельної ділянки 0,0119 га по бульвару Шевченка 62 для розташування магазину ( арк..с. 122-126).

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів інвентарної справи домоволодіння 62 по бул.Шевченко в м.Запоріжжі вбачається, що на території даної ділянки була розташована будівля крамниці, спочатку літ.О, в подальшому – літ.О-2.

Як пояснив в судовому засіданні спеціаліст ТОВ «ЗМБТІ» ОСОБА_9 позначка будівлі крамниці на території домоволодіння 62 по бул.Шевченка в м.Запоріжжі з літ.О на літ.О-2 відбулася внаслідок добудови другого поверху.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Згідно зі ст.. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

5. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

6. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

В прохальній частині позову ОСОБА_1 не зазначає на якій правовій підставі просить визнати за нею право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.

Зі змісту позову (сторінка 2, абзац 2) вбачається, що ОСОБА_1 звертається з позовом про визнання за нею права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Оскільки ОСОБА_1, протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, відмовилася від прийняття спадщини, в тому числі й від обов’язкової частки, і заяву не відкликала, то її позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на ? частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та на ? частку будівлі крамниці продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (літ. О-2), в порядку спадкування за законом не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.. 328, 331 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст.. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

Суд не приймає заперечення відповідача ОСОБА_3 щодо того, що крамниця є особистою власністю ОСОБА_4, оскільки успадкована ним після матері - ОСОБА_6, оскільки у додатковому свідоцтві про право на спадщину за законом від 14.04.2009 зазначено майно, яке ОСОБА_4 успадкував. Майно, зазначене у примітці, в тому числі недобудована крамниця О, успадковане не було, а тільки відображена його наявність на території домоволодіння.

Суд вважає, що крамниця продовольчих та непродовольчих товарів за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62, (літ.О-2) побудована ОСОБА_4 на відведеній для цього земельній ділянці, з дотриманням вимог законодавства, право власності на неї набуто та зареєстровано у встановленому законом порядку. Тому вказана крамниця є об’єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4.

Разом з тим, відповідно до ст.. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Статтею 72 СК України передбачено, що позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано.

2. До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Статтею 104 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим.

2. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

3. Якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

4. Якщо у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Позивач стверджує про те, що позовна давність не повинна застосовуватися в цьому спорі, оскільки шлюб був не розірваний, а припинений внаслідок смерті одного з подружжя.

Суд не приймає це твердження позивача, так як розірвання шлюбу є однією з підстав припинення шлюбу.

Також позивач зазначає, що строк звернення до суду не пропустила, оскільки в березні 2016 році звернулася до нотаріуса і тільки після його відмови дізналася про порушення свого права.

Суд не може погодитися з даною позицією, оскільки перебіг строку позовної давності почався з наступного дня після смерті ОСОБА_4 23.11.2012 року та закінчився 24.11.2015 року. Будь яких причин пропуску цього строку позивач не наводить.

Тому суд вважає, що ОСОБА_1 пропустила трирічний строк звернення до суду з позовом про захист своїх прав як подружжя, а саме: про визнання крамниці продовольчих та непродовольчих товарів (розташована за адресою: м. Запоріжжя, бул. Шевченко, буд. 62 (літ. О-2), загальною площею 239,7 м.кв., спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4.

Тому позовні вимоги в цієї частині не підлягають задоволенню через пропуск строку звернення до суду.

Керуючись ст. ст.57, 70, 71, 72, 104 СК України, ст.. 267, 328, 331, 1241, 1273 ЦК України стст.10, 11, 60, 79, 88, 208, 212-214 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та визнання майна спільною сумісною власністю – залишити без задаволення.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя.

Суддя Кравченко Л.Ю.