Справа № 183/6073/16

№ 2/183/535/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Дубовенко І.Г., при секретарі Петрієнко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходилась цивільна справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 12 листопада 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4800 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно умов укладеного договору він складався з заяви позичальника та умов надання споживчого кредиту фізичним особам Відповідно до умов договору відповідач повинен щомісячно сплачувати заборгованість по кредиту, проценти за його користування та комісію.

Позивачем його зобов’язання за кредитним договором виконано в повному обсязі – надано кредитні кошти, а ОСОБА_1, в свою чергу, порушила свої зобов’язання за кредитним договором внаслідок чого станом на 30 вересня 2016 року у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 40962,68 гривень, яка складається з заборгованості по кредиту – 4675,23 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 31060,66 грн; заборгованості за пенею та комісією – 2800 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1926,79 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на їх користь.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з заявою в якій просить справу розглянути за його відсутність, в якій також позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, в якій вказала, що вона з позовними вимогами не згідна, просить застосувати строк позовної давності звернення до суду з позовом, оскільки відповідач пропустив його.

В зв’язку з неявкою сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги позивача не обґрунтовані та задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом по справі встановлено факт, що 12 листопада 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 4800 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік суму залишку за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_1, в свою чергу, зобов’язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані відсотки, та виконувати всі свої зобов’язання у повному обсязі у строки, передбачені вищезазначеним договором.

Таким чином, між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому урегульовані договором та параграфом 2 глави 71 ЦК України, а саме, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, належними сторонами та у встановлений договором строк.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30 вересня 2016 року у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 40962,68 гривень, яка складається з заборгованості по кредиту – 4675,23 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом – 31060,66 грн; заборгованості за пенею та комісією – 2800 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 1926,79 грн.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем були виконані його зобов’язання, передбачені договором та законодавством, а саме, надано кредитні кошти, однак відповідач в односторонньому порядку порушив вимоги як договору так і законодавства, в частині несвоєчасної сплати кредиту згідно графіку та сплати процентів і комісії.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів, а згідно ст. ст. 58, 59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці. Так, відповідач отримала картку 12 листопада 2010 року, тому дія картки закінчилась в листопаді 2011 року. Відомостей про те, що ОСОБА_1 видавалася нова картка суду не надано.

Відповідно до заяви ОСОБА_1 на укладення кредитного договору № б/н від 12 листопада 2010 року, передбачений порядок погашення заборгованості щомісячними платежами. Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 07 жовтня 2013 року не вносила щомісячно платежі на картку, у зв’язку з чим заборгованість щомісячно збільшувалася, а щомісячні відсотки вираховувалися з с суми самого кредиту. З наданого банком розрахунку неможливо встановити чи взагалі ОСОБА_1 вносила такі платежі, тому як згідно розрахунку останній раз 12 лютого 2014 року погашалася сума за наданим кредитом в розмірі 0,01 грн., що дає підстави вважати що вони погашалися за рахунок кредитних коштів, шляхом їх списання автоматично.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила - ч.1 ст.261 ЦК України.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що наведені у ст.ст.252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи - ст.261 ЦК України, за змістом якої початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч.4 ст.267 ЦК України.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 листопада 2010 року в 28 жовтня 2016 року, тобто з пропуском позовної давності.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 просила застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-126цс13, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, п.7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Таким чином, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову ПАТ «КБ ПриватБанк» належить відмовити з причин пропуску строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 3, 5-8, 10, 57, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Г. Дубовенко