Справа № 11-379 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Болотов Є.В.
Категорія ст. 286 ч.І КК України Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«6» червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді Шершуна В.В.,
суддів Дуфнік Л.М., Матущака М.С., з участю прокурора Бантюка І.М.,
та адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, суб'єкта підприємницької діяльності, раніше не судимого,
засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України і призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь:
· Хмельницької міської лікарні 545 грн. 26 коп. витрат на лікування потерпілого;
· Потерпілого ОСОБА_4 5214 грн. 64 коп. матеріальних збитків, 2000 грн. в рахунок морального відшкодування та 402 грн. витрат на експертне дослідження;
· НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 282 грн. 47 коп. судових витрат.
За .вироком суду, 19 листопада 2005 року близько 7 години ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Тойота-Пікнік», держномер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Вокзальній в м. Хмельницькому в напрямку від вул. Проскурівського підпілля до вул. Західно-Окружній, в порушення п.п. 10.1, 11.2, 11.3, 12.2 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2105», держномер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Порушення правил дорожнього руху перебувають в прямому причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали в результаті останнього.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове розслідування. При цьому він посилається на незаконність та необґрунтованість вироку через суттєву неповноту досудового та судового слідства. Вказує, що під час досудового слідства не було встановлено точне місце зіткнення транспортних засобів і не проведено відтворення обстановки і обставин події з участю засудженого, потерпілого та свідка ОСОБА_5 Вважає, що висновки судово-автотехнічної експертизи не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки в якості вихідних даних експерту були надані недостовірні відомості, які призвели до невірних обчислень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора про законність і обгрунтованість вироку, вислухавши потерпілого і його представника про законність вироку, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину при наведених у вироку обставинах, за який його засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.
З показів засудженого ОСОБА_3 вбачається, що він винним себе в інкримінованому йому злочині не визнає, оскільки ПДР не порушував.
Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 19 листопада 2005 року близько 7 години він рухався на автомобілі «ВАЗ-2105» по вул. Вокзальній в м. Хмельницькому в напрямку від вул. Західно-Окружної до вул. Проскурівського Підпілля. За 20-30 метрів побачив, що на його смугу руху виїхав автомобіль під керуванням засудженого, внаслідок чого відбулось зіткнення.
Очевидець події свідок ОСОБА_5 дав аналогічні покази.
Об'єктивно вина засудженого підтверджується даними висновку авто технічної експертизи № НОМЕР_3, згідно якого дії водія ОСОБА_3 до моменту зіткнення не відповідали вимогам п.п. 10.1, 11.2, 11.3, 12.2 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 3740, внаслідок ДТП потерпілому ОСОБА_4 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження.
З протоколу огляду місця події вбачається, що дійсно у вищевказаний час та місці відбулась ДТП з вини засудженого.
Колегія суддів вважає, що точне місце зіткнення встановлено в ході огляду місця події, оскільки уламки з автомобіля потерпілого ВАЗ-2105 виявлені безпосередньо перед бампером автомобіля засудженого. В зв'язку з цим, посилання апелянта на те, що по справі не проведено відтворення обстановки і обставин події з основними учасниками події, в результаті чого експерту надані недостатні відомості, - є надуманими і істотного значення для справи не мають.
Всім цим доказам по справі у їх сукупності суд дав належну правову оцінку, правильно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_3 за ст. 286 ч.І КК України.
Посилання адвоката на те, що у ДТП винен сам потерпілий, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами по справі.
Основне покарання ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням і тих обставин, на які посилається апелянт. А тому підстав для скасування вироку в цій частині не вбачається.
Разом з тим, колегією судців встановлено, що застосовуючи до засудженого додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд мотивував таке рішення тим, що засуджений не визнав свою вину, а отже не розкаявся і може бути в майбутньому небезпечним для інших учасників дорожнього руху.
Таке мотивування не ґрунтується на законі, який передбачає безумовне право підсудного визнавати або не визнавати свою вину.
Згідно ст. 67 КК України, перелік, якої є виключним, не визнання особою вини не є обставиною, яка обтяжує покарання, а тому мотивація застосування додаткового покарання судом першої інстанції не може заслуговувати на увагу.
Колегія суддів вважає, що призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції не достатньо врахував, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами, поставить його і його сім'ю у важке матеріальне становище.
В зв'язку з викладеним, в порядку ст. 365 ч.2 КПК України, колегія суддів вважає можливим вирок змінити і пом'якшити покарання засудженому, не застосувавши до нього додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов по справі вирішено правильно, у відповідності з вимогами розумності та справедливості, з врахуванням майнового стану засудженого і реальної можливості відшкодування ним заподіяної шкоди, з врахуванням характеру та обсягу заподіяних потерпілому моральних страждань та матеріальних збитків.
З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія судців, -
ухвалила:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року стосовно ОСОБА_3 в порядку ст. 365 ч.2 КПК України змінити.
Виключити з вироку рішення про застосування до ОСОБА_3 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
В решті вирок залишити без зміни.