Справа № 11-411 2006 року Головуючий в 1-й інстанції: Слободян В.С.
Категорія: постанова Доповідач: Шершун В.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" червня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:
головуючого-судді: Дуфнік Л.М.,
суддів: Шершуна В.В., Майданюк К.І., з участю прокурора: Лесківа А.В.,
та захисника: ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в суді першої інстанції на постанову Хмельницького міськрайонного суду від "12" травня 2006 року.
Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
за ст.ст. 152 ч.З, 153 ч.2, 296 ч.2 КК України направлено прокурору Хмельницького району для організації проведення додаткового розслідування.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_2, ОСОБА_3 залишено підписку про невиїзд, а ОСОБА_4 - змінено з утримання під вартою на підписку про невиїзд.
Як вбачається з постанови суду, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 обвинувачувалися органами досудового слідства в тому, що 22 березня 2005 року, близько 13 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшли до будинку ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_1, де за попередньою змовою між собою, вирішили зґвалтувати ОСОБА_6, яка там проживала. ОСОБА_2, застосувавши фізичну силу, затягнув потерпілу ОСОБА_6 у веранду будинку для зґвалтування, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 будуть сприяти йому в цьому та не допустять у веранду будинку для надання допомоги ОСОБА_6 господарів будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та із застосуванням фізичного насильства та погроз його застосування, умисно, проти волі потерпілої, вступив із ОСОБА_6 у статеві зносини природним способом. Після статевих зносин із ОСОБА_6, ОСОБА_2 повернувся до кімнати будинку та продовжуючи свою злочинну діяльність, разом із ОСОБА_4 не давав можливості присутнім в будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7 надати допомогу ОСОБА_6 і цим скористався спочатку ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_4, які також проти волі потерпілої, із застосуванням фізичного насильства та погроз застосування, вступили із ОСОБА_6 у статеві зносини природним способом.
Крім того, 22 березня 2005 року, близько 15 год., в АДРЕСА_1, жителі даного села ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в веранді будинку ОСОБА_5, що знаходиться в зазначеному селі, зґвалтувавши близько 13 год. цього ж дня ОСОБА_6, тобто вчинивши зґвалтування за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням фізичного насильства та погроз його застосування, умисно, проти волі потерпілої, сприяли один одному у вчиненні злочину та не допускаючи у веранду будинку для надання допомоги ОСОБА_6, господарів будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_7, задовольнили статеву пристрасть неприродним (орально-генітальним) способом з ОСОБА_6, яка проживала в будинку ОСОБА_5
Також, того ж дня, приблизно о 18 год., ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, повторно прийшовши до будинку ОСОБА_5, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, в присутності проживаючого в даному будинку ОСОБА_7, застосовуючи господарську сокиру, поламали та порубали меблі в будинку ОСОБА_5, розбили радіоприймач та поламали аудіо касети, тобто знищили та пошкодили майно ОСОБА_8, чим спричинили йому збитків на загальну суму 580 грн.
Підставою направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, на думку суду стало неповнота та неправильність досудового слідства, яка виразилась в тому, що поверхнево допитано підсудних, потерпілих ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_7, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. Крім того, пред'явлене підсуднім обвинувачення у вчиненні хуліганських дій групою осіб, не містить даних, які саме меблі були пошкоджені, яка вартість кожного з найменувань пошкодженого майна.
Як видно з апеляції прокурора, він просить постанову суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що висновки суду, викладені у постанові не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що слідство по справі проведено повно і правильно, а недоліки слідства, зазначені в постанові суду, можуть бути усунуті в ході судового слідства.
Прокурор також вважає, що обвинувачення за ст. 296 ч.2 КК України пред'явлено правильно, а той факт, що в процесуальних документах не вказане яке саме майно було пошкоджене, на його думку, значення не має, оскільки потерпілий ОСОБА_5 в суді назвав пошкоджені речі і їх вартість.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в їх інтересах захисників ОСОБА_1, ОСОБА_8, які вважали, що постанова суду законна і обґрунтована, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 22 КПК України, прокурор, слідчий, особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують його покарання.
Всупереч цьому положенню, як правильно вказав суд першої інстанції, досудове слідство проведено неповно і не якісно.
Допит свідків, потерпілих, очні ставки між ними проведено поверхово, без з'ясування обставин, які мають істотне значення. Так, покази свідка ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_6 щодо обставин її зґвалтування не конкретні, не послідовні, внутрішньо неузгоджені та суперечать показам підсудних та інших потерпілих і свідків, як на досудовому слідстві, так і в суді.
В зв'язку з цим, згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» суд зобов'язаний був усунути ці недоліки шляхом більш ретельного допиту підсудних, потерпілих, свідків, виклику та допиту нових свідків, проведення необхідних експертиз, даванням доручень, вчинення інших процесуальних дій.
Однак, виконати ці обов'язки суд першої інстанції був позбавлений можливості через істотну неповноту слідства, усунути яку в судовому засіданні неможливо.
Так, потерпіла ОСОБА_6 і свідок ОСОБА_7 без допиту яких, як визнало обвинувачення 10.04.2006 року, неможливо розглянути дану справу, в судове засідання 16.12.2005 року, 16.01.2006 року, 23.03.2006 року, 10.04.2006 року, 12.05.2006 року не з'явились.
Постанова суду І інстанції про привід названих осіб, а також про встановлення їх місця знаходження оперативним шляхом не виконані.
За адресою, вказаною в списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання - АДРЕСА_1, - вони не зареєстровані і не проживають. Виходячи з вищезазначеного, слід вважати, що органами досудового слідства не виконані вимоги ст. 224 ч.І КПК України, згідно якої, до обвинувального висновку додається і список осіб, які підлягають виклику в судове засідання з зазначенням їх адрес і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки.
Колегія суддів не може прийняти до уваги твердження апелянта про можливість розгляду справи у відсутності потерпілої ОСОБА_6 і свідка ОСОБА_7, оскільки як підсудні, так і інші свідки в ході судового слідства змінили свої покази, а тому покладення показів названих осіб без їх належної перевірки, буде суперечити принципу безпосередності дослідження доказів в судовому засіданні, передбаченому ст. 257 КПК України.
Згідно ст. 132 КПК України, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути зазначено окрім іншого - час, місце та інші обставини, вчинення злочину настільки вони відомі слідчому і стаття кримінального закону, якою передбачений цей злочин. Однак, інкримінуючи підсуднім кваліфікуючі ознаки хуліганства у вигляді особливої зухвалості та виняткового цинізму, обвинувачення не сформулювало в чому полягають ці ознаки, а також не визначило з чого складаються збитки, завдані потерпілому в сумі 580 грн. Крім того, по справі не проведено товарознавчої експертизи, що не дає можливості перевірити об'єктивність оцінки збитків потерпілим.
В зв'язку з цим, на думку колегії суддів, обвинувачення за наведеною статтею пред'явлене не конкретне, а тому доводи апеляції про безпідставність повернення справи на додаткове розслідування з цих підстав на увагу не заслуговують.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції винесена у відповідності з вимогами ст. 281 КПК України, оскільки органи досудового слідства допустили таку неповноту і неправильність досудового слідства, а також такі істотні порушення вимог КПК України, які неможливо усунути в ході судового слідства.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2006 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ст.ст. 152 ч.З, 153 ч.2, 296 ч.2 КК України залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.