УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 р.Справа № 820/5856/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. по справі № 820/5856/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позов до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив скасувати рішення про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняте за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року та зобов'язати відповідача здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017 адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняте за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.10.2016 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 18.04.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області відповідно Закону України про «Імміграцію» на підставі дозволу на імміграцію в Україну позивача 17.11.2008 року документовано посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 терміном дії безстроково (а.с. 11).

22.08.2016 року позивач звернувся із заявою до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківській області по факту втрати посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 17.11.2008 року, яка була зареєстрована 22.08.2016 року.

23.08.2016 року ОСОБА_1 отримав висновок Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області стосовно поданої заяви, в якому повідомлено, що в ході розгляду матеріалу об'єктивних даних, які б вказували на протиправні дії у відношенні заявника не встановлено, також доведено, що серед знайдених громадянами документів та наданих до Слобідського відділу поліції ГУ НП в Харківський області посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 17.11.2008 року на ім'я громадянина В'єтнаму ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не значиться (а.с. 13).

У зв'язку з зазначеними обставинами позивач звернувся із письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківський області, в якій на підставі п.22 Постанови Кабінету Міністрів України № 251 від 28.03.2012 року просив видати йому нову посвідку на постійне проживання в Україні, замість втраченої посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 17.11.2008 року в порядку, встановленому для її обміну. (а.с. 14-16).

26.10.2016 року позивачу стало відомо про прийняття відповідачем по справі рішення про відмову у видачі посвідки та листом ГУ ДМС України в Харківській області від 26.10.2016 року "Про видачу посвідки на постійне проживання громадянина СРВ ОСОБА_1" №04/1-20394 від 20.10.2016 року, в якому повідомлено, що згідно обліків ГУ ДМС України в Харківський області значиться ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, якому скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.

Позивач заперечуючи законність відмови у видачі посвідки на постійне проживання, звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідач не надав належних доказів в обґрунтування законності прийнятого рішення, що є предметом спору у справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину СРВ ОСОБА_1 слугувала наявна в базах даних Управління ДМС України в Харківській області інформація про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 на підставі рішення від 20.07.2009 року, на підтвердження чого надано скріншот бази даних ГУ ДМС України в Харківській області.

При цьому представником відповідача зазначено, що надання особової справи ОСОБА_1, в якій безпосередньо містяться вказане рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію є неможливим, у зв'язку з порушенням слідчим управління прокуратури Дніпропетровської області 22.07.2009 року кримінальної справи № 18090089 за ч.1 ст. 358 КК України за фактом підробки документів та здійснення слідчим управлінням ГУ МВС України в Харківській області на підставі постанови від 26.04.2011 року у ВГІГФО ГУМВС України в Харківській області виїмки оригіналів особових справ громадян В'єтнаму, у тому числі і оригіналу особової справи громадянина В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Разом з тим, відповідно до листа Прокуратури Дніпропетровської області від 20.09.2016 року № 07/2/2-478-16, кримінальна справа № 18090140 до прокуратури області не надходила та до архіву прокуратури не передавалась. Доказів на спростування вказаних обставин представником відповідача до суду не надано.

Також матеріалами справи встановлено, що 23.09.2016 представник позивача звертався до Прокуратури Дніпропетровської області із заявою про надання документів, зокрема просила підтвердити або спростувати факт вилучення оригіналів особових справ громадян В`єтнаму (у тому числі і особової справи громадянина В`єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) відповідно до постанови слідчого з ОВС СО слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Орєшина П.П. від 26.04.2011 року.

Листом від 25.10.2016 року №17/1-6137-16 прокуратурою Дніпропетровської області повідомлено, що 08.04.2010 року старшим інспектором УГІРФО ГУМВС України в Харківській області майором міліції Грязевим А.В. під розписку отримано від слідчого усі документи, які вилучались під час досудового розслідування кримінальної справи, у тому числі особової справи громадяна В`єтнаму. Відомості щодо повторного вилучення вказаних документів в УГІРФО ГУМВС України в Харківській області відсутні.

При цьому, матеріали справи містять копію висновку службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції Денисюк О.А. від 03.06.2011 року, за результатами службового розслідування встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В`єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина В`єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1).

У той же час, будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справи до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів прокуратури відсутні.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про імміграцію", імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; імміграційна віза позначка у паспортному документі, що засвідчує право іноземця чи особи без громадянства на в'їзд в Україну для постійного проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Згідно з приписами ст. 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Пунктом 6 ч. 2 ч. 4 Закону України "Про імміграцію", квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Приписами пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про імміграцію" визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи: перевіряють правильність оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутність підстав для відмови у його наданні; приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про імміграцію" встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію.

Статтями 10, 11 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час оформлення посвідки, встановлено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначено Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженим постановою КМУ від 26.12.2002 року № 1983.

Згідно п. 2 Порядку від 26.12.2002 року № 1983, в редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи Департаменту в головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає Департамент), а саме: батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Таким чином, прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. При цьому рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України "Про імміграцію" у редакції, що діяла на час прийняття рішення відповідачем про скасування дозволу, дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію" орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживанням особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Згідно з приписами п.п. 21-24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень № 1983 від 26.12.2002 року, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав.

Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст.13 Закону України «Про імміграцію».

З аналізу вказаної норми вбачається, що функція територіальних органів, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, реалізується шляхом всебічної перевірки на підставі відповідного подання, а також запрошення для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

Відповідачем, всупереч вищезазначених вимог законодавства, не надано доказів щодо повідомлення позивача про розгляд питання відносно скасування дозволу про імміграцію та відібрання відповідних пояснень, так і повідомлення позивача про призначення і проведення перевірки та загалом не надано матеріалів, що слугували підставою для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію.

Слід вказати, що позивач на підставі рішення ВГІРФО ГУ МВС України в Харківській області від 17.11.2008 року про надання дозволу на імміграцію в Україні документований посвідкою на постійне проживання України для іноземців та осіб без громадянства серії НОМЕР_1.

Отже, під час прийняття вказаного рішення відповідачем як суб'єктом владних повноважень було проведено перевірку законності залишення на постійне проживання на території України позивача та не було встановлено підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Доказів прийняття відповідачем стосовно позивача рішення про скасування дозволу на імміграцію, яке слугувало відмовою у видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні замість втраченої , матеріали справи не містять.

Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання визначений Порядком оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 р. № 251 (далі - Порядок).

Згідно п. 9 Порядку строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25- і 45- річного віку.

Відповідно до п. 2 Порядку зазначено, що заяви для оформлення посвідок подаються іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів або підрозділів ДМС за місцем проживання.

Приписами положень п.15 Порядку, передбачено, що для обміну посвідки подаються: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 6) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Даний перелік необхідних документів як додаток до заяви є вичерпним.

При цьому відповідно до положень п. 22 Порядку у разі пошкодження чи втрати посвідки іноземець та особа без громадянства може звернутися за отриманням нової посвідки в порядку, встановленому для її обміну чи продовження строку її дії, до територіального органу або підрозділу ДМС за місцем проживання.

Про втрату посвідки іноземець та особа без громадянства або приймаюча сторона зобов'язані негайно повідомити органу Національної поліції за місцем її втрати та територіальному органу або підрозділу ДМС за місцем видачі посвідки, який інформує про це протягом п'яти днів ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби. Втрачена посвідка визнається недійсною та в разі її вилучення підлягає знищенню. Втрачена посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою Держприкордонслужби та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

З наданого до суду службового розслідування за результатами розгляду доповідної записки начальника УГІРФО ГУМВС України в Харківській області полковника міліції Денисюк О.А. від 03.06.2011 року встановлено факт відсутності 38 особових справ громадян В`єтнаму про оформлення дозволів на імміграцію в Україну (у тому числі і особової справи громадянина В'єтнаму, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1). У той же час будь-які супровідні документи, які б підтверджували повернення вказаних особових справ до УГІРФО ГУМВС України в Харківській області з органів внутрішніх справ відсутні. Отже вказані особові справи були втрачені у 2011 році та до 2016 року повернені/відновлені не були, доказів на спростування чого представником відповідача до суду не надано.

Таким чином на момент прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача від 13.10.2016 року була відсутня особова справа позивача, а отже, як наслідок були відсутні докази прийняття рішень про скасування дозволу на імміграцію.

З огляду та дослідження поданої позивачем до відповідача заяви від 13.10.2016 року про видачу посвідки на постійне проживання в Україні та наданої відповідачем відповіді від 20.10.2016 року №04/1-20394 суд зазначає, що посилання відповідача на наявність рішення про скасування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на імміграцію в Україну не є належною підставою для відмови.

Жодних інших обставин невідповідності документів поданих позивачем або підстав для відмови відповідачем не вказано.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про відмову у видачі посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прийнятого за результатами розгляду його заяви від 13.10.2016 року та є необхідність зобов'язання відповідача здійснити видачу нової посвідки на постійне проживання в Україні громадянину В'єтнаму ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за заявою від 13.10.2016 року.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю ідентичні доводам заперечення на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2017р. по справі № 820/5856/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.

Судді Бершов Г.Є. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 20.04.2017 р.