Справа № 2а-77/2009 рік.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 жовтня 2009 року Бориславський міський суд
Львівської області
в складі головуючого -судді: Посисень Л.М.
при секретарі: Гадубяк О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року і про зобов”язання Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком.
В С Т А Н О В И В :
Позивачка, змінивши свої позовні вимоги, просить визнати протиправною бездіяльність Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року;
зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити їй нарахування і виплату підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке їй надано ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Представник відповідача позову не визнала.
В судове засідання позивачка не з”явилася. Справу просить розглянути в її відсутності.
Позивачка в позовній заяві зазначила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, відповідно до ст. 1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відстотків мінімальної пенсії за віком.
Представник відповідача пояснила, що в ід повідно до ст.1 Закону - 2195 дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років.
Дітям війни, згідно зі ст.6 Закону - 2195 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком» як розрахункові величини для підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону - 2195, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон -1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині 3 ст.28 Закону - 1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим законом. Таку ж правову позицію займає і Міністерство юстиції України (лист від 31.08.2007р. №21-46-561).
Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону - 2195, не визначено на законодавчому рівні в якому порядку, яким чином, за рахунок яких коштів і джерел обчислювати розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини за Законом - 2195.
Дане питання законодавцем вирішено в 2008 році, шляхом внесення змін до ст.6 Закону - 2195, де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Надбавки для учасників війни передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993р. (далі-Закон - 3551). Відповідно до ч.4 ст.14 Закону – 3551 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується іншим учасникам війни на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка (інвалід першої групи) отримує надбавку як дитина війни у розмірі:
19.00 грн. з січня 2007 року
20,30 грн. з квітня 2007 року
20,55 грн. з жовтня 2007 року
Відповідно до ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Також позивачка отримує надбавку як дитина війни у розмірі:
47,00 грн. з січня 2008 року;
48,10 грн. з квітня 2008 року;
48,20 грн. з липня 2008 року;
49,80 грн. з жовтня 2008 року по сьогоднішній день.
Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах і способом, передбаченим законодавством України.
Зазначає, що в природі не існує нормативно - правового акту, який би визначив, що поняття «мінімальна пенсія за віком (як розрахункова величина за Законом – 2195)» та «прожитковий мінімум» є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001 (далі – Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489-\/ визнано такою, що не відповідає Конституції України, тобто положення даної статті Закону втратили чинність з дня ухвалення судового рішення. Проте, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Також рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-\/І. Проте, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2008 році були відсутні.
Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
На сьогоднішній день діє Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008р. №609.
Про правильність тверджень відповідача свідчать рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 14.11.2007р. у справі №2а-156/07 та Сакського міськрайонного суду АР Крим від 27.11.2007р. у справі №2а-385/07 по аналогічних справах.
Вважає, що вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Просить застосувати до спірних правовідносин строк звернення до суду та відмовити в задоволенні позову.
Іншими доказами, дослідженими судом, зокрема:
Світлокопією паспорта позивачки стверджено, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Світлокопією пенсійного посвідчення позивачки стверджено, що вона є інвалідом першої групи і є дитиною війни.
Довідкою відповідача стверджено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та щомісячно отримує підвищення до пенсії як дитина війни
19.00 грн. з січня 2007 року
20,30 грн. з квітня 2007 року
20,55 грн. з жовтня 2007 року
47,00 грн. з січня 2008 року;
48,10 грн. з квітня 2008 року;
48,20 грн. з липня 2008 року;
49,80 грн. з жовтня 2008 року.
С У Д О М В С Т А Н О В Л Е Н О , що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року встановлений правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є іналідом першої групи і є дитиною війни, що підтверджується світлокопією її паспорта та світлокопією її пенсійного посвідчення.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивачка набула статусу «дитина війни», реалізація її права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах законодавства, не може бути поставлена в залежність бюджетних асигнувань, тобто відсутність коштів, як причина не виконання відповідачем своїх зобов»язань.
За ст.46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. Частина 2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо Законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.8 Конституції України).
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Аналогічно, і з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 на 2008 рік.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Судом також встановлено, що всупереч Рішень Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в м.Бориславі оспорюване позивачкою підвищення до пенсії з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року включно нараховувалось та виплачувалось не в повному розмірі.
Тому є протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і відповідача необхідно зобов»язати нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане позивачці ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
З врахуванням наведеного та
Керуючись ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.104, 105, 106, 158, 159, 160 , 161, 162, 167 КАС України,
суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати позивачці ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ОСОБА_1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження було поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
С У Д Д Я: