Справа № 2а-63/2009 рік.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 вересня 2009 року Бориславський міський суд
Львівської області
в складі головуючого -судді: Посисень Л.М.
при секретарі: Кандур Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бориславі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Бориславі Львівської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду з адміністративним позовом та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»
В С Т А Н О В И В :
Позивачка, уточнивши позовні вимоги, просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. до 31.12.2007 року;
зобов»язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області нарахувати та стягнути на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну допомогу в сумі 4112,70 грн. за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року.
Представник відповідача позову не визнала.
Позивачка пояснила, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 рр. їй така допомога не виплачувалася.
Верховна Рада України своїм Законом України №3235-IV від 20.12.05 року «Про державний бюджет України на 2006 р.», ст. 77 та ст. 110 та Законом України №489-V від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 р.», ст. 71 п.12 призупинила дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі №1-29/2007, керуючись ст.ст. 45, 51, 61, 63, 65 Закону України «Про конституційний Суд України» вирішив:
п.1 Визначив таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положенням Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України №2195-IV від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни», п.3 положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» №489-V від 19.12.2006 року визнані неконституційним;
п. 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.
п.6 Рішення Конституційного Суду є обов»язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами. Згідно ч.2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції та Законам України. Це правопорушення підпадає під редакцію ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Тому відповідно до ст. 56 Конституції України вона має право на відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня – 380 гривень, з 01 квітня – 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 01 січня – 350 гривень, з 01 квітня – 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень. За 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить 418 гривень.
місяць 2006 р. 2007 р. 2008 р.
Січень 350 380 418
Лютий 350 380 418
Березень 350 380 418
Квітень 359 406 418
Травень 359 406 418
Червень 359 406 418
Липень 359 406 418
Серпень 359 406 418
Вересень 359 406 418
Жовтень 366 411 418
Листопад 366 411 418
Грудень 366 411 418
Всього 4302 грн. 4809 грн. 4598 грн.
(4302+4809+4598)х30% = 4112 грн. 70 коп.
100
Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, законів України. Крім того, про належні їй як дитині війни виплати її повідомлено не було, тому про цей факт порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв»язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 9 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення її прав, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Позов просить задоволити.
Представник відповідача пояснила, що в ід повідно до ст.1 Закону - 2195 дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої Світової війни було менше 18 років.
Дітям війни, згідно зі ст.6 Закону - 2195 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком» як розрахункові величини для підвищення пенсії згідно зі ст.6 Закону - 2195, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (надалі Закон -1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. В частині 3 ст.28 Закону - 1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно із цим законом. Таку ж правову позицію займає і Міністерство юстиції України (лист від 31.08.2007р. №21-46-561).
Водночас, законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог Закону - 2195, не визначено на законодавчому рівні в якому порядку, яким чином, за рахунок яких коштів і джерел обчислювати розмір мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини за Законом - 2195.
Дане питання законодавцем вирішено в 2008 році, шляхом внесення змін до ст.6 Закону - 2195, де передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Надбавки для учасників війни передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993р. (далі-Закон - 3551). Відповідно до ч.4 ст.14 Закону – 3551 пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується іншим учасникам війни на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивачка отримує надбавку як дитина війни у розмірі:
47,00 грн. з січня 2008 року;
48,10 грн. з квітня 2008 року;
48,20 грн. з липня 2008 року;
49,80 грн. з жовтня 2008 року по сьогоднішній день.
Відповідно до ст.6 Конституції України органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно з якими ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці повинні діяти в межах і способом, передбаченим законодавством України.
Розрахунок доплати, здійснений позивачкою у позовній заяві, не може братися до уваги, оскільки останній не ґрунтується на чинному законодавстві. Так як в природі не існує нормативно - правового акту, який би визначив, що поняття «мінімальна пенсія за віком (як розрахункова величина за Законом – 2195)» та «прожитковий мінімум» є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. №121/2001 (далі – Положення). Відповідно до п.15 Положення Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку його територіальні управління. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямків видаткової частини бюджету Пенсійного фонду України, який щорічно затверджується Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007р. ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. №489-\/ визнано такою, що не відповідає Конституції України, тобто положення даної статті Закону втратили чинність з дня ухвалення судового рішення. Проте, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.
Також рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-\/І. Проте, зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2008 році були відсутні.
Законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.
Отже, органами Пенсійного фонду України виплачується підвищення у розмірі надбавки, а виплата щомісячної державної допомоги не відноситься до компетенції Пенсійного фонду. Також наголошує, що поняття «надбавка до пенсії» та «щомісячна державна допомога» не є тотожними.
На сьогоднішній день діє Порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008р. №609.
Про правильність тверджень відповідача свідчать рішення Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 14.11.2007р. у справі №2а-156/07 та Сакського міськрайонного суду АР Крим від 27.11.2007р. у справі №2а-385/07 по аналогічних справах.
Вважає, що вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Просить застосувати до спірних правовідносин строк звернення до суду та відмовити в задоволенні позову.
Іншими доказами, дослідженими судом, зокрема:
Світлокопією паспорта позивачки стверджено, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Світлокопією пенсійного посвідчення позивачки стверджено, що вона є дитиною війни.
Довідкою відповідача стверджено, що позивачка перебуває на обліку у відповідача та щомісячно отримує підвищення до пенсії як дитина війни 47,00 грн. з січня 2008 року;
48,10 грн. з квітня 2008 року;
48,20 грн. з липня 2008 року;
49,80 грн. з жовтня 2008 року.
С У Д О М В С Т А Н О В Л Е Н О , що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року встановлений правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 цього Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і є дитиною війни, що підтверджується світлокопією її паспорта та світлокопією її пенсійного посвідчення.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки позивачка набула статусу «дитина війни», реалізація її права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах законодавства, не може бути поставлена в залежність бюджетних асигнувань, тобто відсутність коштів, як причина не виконання відповідачем своїх зобов»язань.
За ст.46 Конституції України, що має найвищу юридичну силу (ст.8 Конституції України) громадяни мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. Частина 2 ст.8 Конституції України встановлює вимогу щодо Законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст.8 Конституції України).
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.152 Конституції України – закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп/2007, визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Аналогічно, і з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 на 2008 рік.
Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст.28 Закону України «Про загальнообов»яхкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Судом також встановлено, що всупереч Рішень Конституційного Суду України Управлінням Пенсійного фонду України в м.Бориславі оспорюване позивачкою підвищення до пенсії з 09 липня по 31 грудня 2007 року включно не нараховувалось та не виплачувалось, а з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року включно нараховувалось та виплачувалось не в повному розмірі.
Тому дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачці підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є неправомірними і відповідача необхідно зобов»язати нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане позивачці ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
Підстав для задоволення позову позивачки за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року немає, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої була відновлена Законом України від 19.01.2006 року № 3367-1У, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому КМУ за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Тобто, ці підвищення мали бути здійснені у випадку вищезазначених умов, оскільки такі умови не настали і положення Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» не оскаржувались до Конституційного Суду України, а з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року дія ст.6 Закону України була зупинена,
Тому позов позивачки підлягає до задоволення частково.
Суд вважає, що на спірні правовідносини не поширюється строк звернення до суду, оскільки невиплата позивачці як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком пояснюється триваючим характером порушення, це порушення постійно повторюється і наслідки його залишаються неприпиненими.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування».
З врахуванням наведеного та
Керуючись ст.ст.8, 22, 46, 55, 64, 95, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.104, 105, 106, 158, 159, 160 , 161, 162, 167 КАС України,
суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задоволити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Бориславі Львівської області щодо ненарахування і невиплати позивачці ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов”язати Управління Пенсійного Фонду України у м.Бориславі Львівської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, отриманої в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком, право на яке надане ОСОБА_1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
В решті позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження було поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Обгрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Бориславський міський суд Львівської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАС України - з дня складання в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
С У Д Д Я: