КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2017 р. Справа№ 15/172-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Агрикової О.В.

Доманської М.Л.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від ОСОБА_2: ОСОБА_3 - довіреність № б/н від 28.04.16

від ОСОБА_4: ОСОБА_5 - довіреність № 4347 від 22.11.16

ОСОБА_6 - паспорт серія НОМЕР_3, виданий Васильківським МВ ГУ МВС України в Київській області, 28.10.1995.

ОСОБА_7 - паспорт серія НОМЕР_4, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 19.10.1999.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року

у справі № 15/172-б (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Управління Пенсійного фонду України у Солом'янському районі

міста Києва

до Промислової Академії

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б, серед іншого, задоволено заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_6 на суму 345 087,03 грн., ОСОБА_2 на суму 785 751,08 грн. та ОСОБА_7 на суму 132 778,05 грн., залишено без задоволення заяву ОСОБА_9 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у сумі 133 252,04 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду ОСОБА_9 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року в частині відмови у визнанні поточних вимог ОСОБА_9 на суму 133 252,04 грн. та в частині визнання вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ОСОБА_9 у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Агрикова О.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.03.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_7 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, від ОСОБА_6 - заперечення на апеляційну скаргу та від ОСОБА_2 і ОСОБА_7 - відзиви на доповнення скаржника до апеляційної скарги.

У зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 27.03.2017 року для розгляду справи № 15/172-б сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Агрикова О.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 28.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження.

Іншою ухвалою суду від 28.03.2017 року відкладено розгляд справи на 10.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника скаржника, ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.04.2017 року представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про залишення доповнень до апеляційної скарги без розгляду мотивуючи пропуском процесуального строку для їх подання, за наслідком розгляду якої колегією суддів відмовлено у її задоволенні у зв'язку з її безпідставністю.

Представник скаржника в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, з урахуванням доповнень до неї, підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року в частині відмови у визнанні поточних вимог ОСОБА_9 на суму 133 252,04 грн. та в частині визнання вимог ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та прийняти нове рішення, яким визнати вимоги ОСОБА_9 у повному обсязі.

Представник ОСОБА_2, а також ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в судовому засіданні проти вимог ОСОБА_9, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року - без змін.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Нестеренко О.А., явка якого судом була визнана обов'язковою, а також представники інших учасників провадження у справі в судове засідання вдруге не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відповідності до ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу здійснювалося з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

10.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_9 слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається із матеріалів справи, заявник звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про визнання Промислової Академії банкрутом, у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити наявну кредиторську заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року порушено провадження у справі про банкрутство Промислової Академії.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гусака Ю.М.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 25.12.2012 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.07.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів станом на 07.07.2015 року на загальну суму 1 822 198,66 грн.

Постановою господарського суду міста Києва від 22.10.2015 року визнано боржника банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Нестеренко О.А.

07.12.2015 року до господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_7 з грошовими вимогами до боржника на суму 291 859, 05 грн.

14.12.2015 року до господарського суду м. Києва від ОСОБА_2 надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на суму 200 047,44 грн.

15.12.2015 року до господарського суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_6 з грошовими вимогами до боржника на суму 345 087,03 грн.

18.12.2015 року до господарського суду міста Києва від ОСОБА_7 надійшла заява про проведення перерахунку заборгованості по заробітній платі.

21.12.2015 року до господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надішли уточнення до заяви з грошовими вимогами до боржника на суму 760 354,56 грн.

21.12.2015 року до суду надійшла заява ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника на суму 133 252,04 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів зі змінами у зв'язку з включенням до нього вимог поточних кредиторів, які визнанні судом на загальну суму 3 699 488,48 грн., до якого, зокрема, окремо внесено до першої черги задоволення вимоги ОСОБА_4 на суму 133 252, 94 грн., ОСОБА_2 на суму 522,14 грн., ОСОБА_7 на суму 137 281, 42 грн. та ОСОБА_10 на суму 50 000,00 грн. Вказаною ухвалою також відмовлено ОСОБА_2 на суму 785 228,94 грн., ОСОБА_7 на суму 182 878,63 грн. та ОСОБА_6 на суму 345 087,03 грн. у визнанні кредиторами боржника.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись до апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просили скасувати прийняту ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 року в частині визнання їх кредиторських вимог, а також в частині визнання вимог ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишені без задоволення, а ухвала Господарського суду м. Києва від 22.03.2016 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6 скасовано, справу в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_6 передано на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_7 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 року та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року в частині розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 скасовано, справу в скасованій частині передано на новий розгляд.

За наслідком нового розгляду ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б, серед іншого, задоволено заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_6 на суму 345 087,03 грн., ОСОБА_2 на суму 785 751,08 грн. та ОСОБА_7 на суму 132 778,05 грн. із включенням до реєстру відповідно до черговості, а також залишено без задоволення заяву ОСОБА_9 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника у сумі 133 252,04 грн.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та вбачається із заяви ОСОБА_6 з кредиторськими вимогами до боржника, заявлені вимоги в сумі 345 087,03 грн. складаються з середньомісячного заробітку за весь час затримки виплати при звільненні в розмірі 327 145,77 грн. та суми індексації оплати праці за весь час затримки виплати в розмірі 17 941,26 грн.

Кредиторські вимоги ОСОБА_2 в розмірі 785 751,08 грн. включають, у тому числі, середньомісячний заробіток за весь час затримки виплати при звільненні в розмірі 591 988,16 грн., суму компенсації за порушення термінів виплати заробітної плати в розмірі 169 266,40 грн., інфляційне збільшення боргу за весь час затримки виплати в розмірі 24 874,38 грн. та інфляційне збільшення суми стягнення за виконавчим провадженням ВП № 32294557 від 25.04.2012 року у розмірі 522,14 грн.

Із заяви ОСОБА_7 з кредиторськими вимогами до боржника, з урахуванням поданих суду 01.12.2016 року уточнень, вбачається, що заявлені вимоги в розмірі 132 778,05 грн. складаються, зокрема, із заборгованості з виплати заробітної плати за період з січня 2010 по квітень 2012 в розмірі 84 247,05 грн., які визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 року, недоплату із виплати заробітної плати за період з квітня 2012 по вересень 2013 у зв'язку з протиправним зменшенням посадового окладу в розмірі 28 301,00 грн., які підтверджені рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09.12.2016 року у справі № 756/16296/15-ц, а також відшкодування коштів за будматеріали та виконані роботи в розмірі 20 230,00 грн., що підтверджені доданими до заяви копіями товарних чеків та Акту розподілу коштів, які підлягають виплаті працівникам закладу за виконання ними ремонтних робіт в приміщенні будівлі Академії від 14.12.2011 року.

Статтею 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За змістом ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується у розмірі середнього заробітку та на яку не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12.

Як роз'яснено п. 20 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 24.12.1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Згідно абз. 7 ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 38 зазначеного Закону вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяви з кредиторськими вимогами до боржника ОСОБА_6 на суму 345 087,03 грн., ОСОБА_2 на суму 785 751,08 грн. та ОСОБА_7 на суму 132 778,05 грн., дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, здійснивши перерахунок заявлених сум, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених кредиторами вимог, а відтак правомірно визнав вказані вимоги в повному обсязі.

Щодо вимог ОСОБА_4 з кредиторськими вимогами до боржника на суму 133 252,04 грн., то судом встановлено, що заявлені кредитором вимоги складають витрати кредитора на ремонт автомобіля "Фольксваген" Bora, реєстраційний номер НОМЕР_1, що перебував на балансі Промислової академії та за дорученням в.о. ректора Петровського Р.М. наказами № 22 від 31.12.2013 року та № 23 від 31.12.2013, а також письмовим погодженням розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Мирутенка М.М. був закріплений як службовий автомобіль, в розмірі 67 555,85 грн., що підтверджуються доданими до заяви копіями товарних чеків, а також актів виконаних робіт, витрати з оплати за спожиту електроенергію, а також водопостачання та водовідведення в розмірі 61 745,87 грн., що підтверджується доданими копіями платіжних квитанцій, а також витрати на здійснення ремонтних робіт в будівлі Промислової академії на суму 3 950,32 грн., що також підтверджується копіями фіскальних чеків, доданих до заяви.

Розглянувши заяву ОСОБА_4 з кредиторськими вимогами до боржника та дослідивши матеріали справи, а також оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується із судом першої інстанції щодо відсутністю відстав для визнання заявлених кредитором вимог в повному обсязі зважаючи на те, що Автомобіль "Volkswagen Bora", державний номерний знак НОМЕР_2 на підставі контракту перебував у відданні ОСОБА_2 як службовий та відповідно зареєстрований МРЄВ-4 УДАІ міста Києва.

Колегія суддів зазначає, що Наказом в.о. ректора Петровського Р.М. № 22 від 31.12.2013 року автомобіль було закріплено за апелянтом як за особою, відповідальною за технічний стан та його експлуатацію, але зобов'язання боржника щодо відшкодування ОСОБА_4 витрачених коштів на ремонт автомобіля у наказі відсутнє, відтак здійснення витрат ОСОБА_4 на ремонт вказаного автомобіля є не обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне також зауважити, що постановою слідчого прокуратури Солом'янського району міста Києва від 23.10.2009 року автомобіль "Volkswagen Bora", державний номерний знак НОМЕР_2, переданою на відповідальне зберігання виконувачу обов'язків ректора Промислової академії Талалаєвському Р.В. При цьому, відповідною постановою не передбачено права експлуатації та здійснення будь-яких дій із автомобілем, що також підтверджує безпідставність заявлених вимог з відшкодування витрат на його ремонт.

Крім того, із доданих ОСОБА_4 доказів в підтвердження здійснення витрат на оплату за спожиту електроенергію, а також водопостачання та водовідведення не вбачається, що кредитором було здійснено оплату власними коштами, а не за рахунок підприємства боржника. Витрати, які заявив скаржник, не підтверджуються документами фінансово-бухгалтерського обліку боржника. На доповідних записках скаржника від 18.12.2013 року, від 30.12.2013 року та від 18.12.2014 року відсутній реєстраційний номер документів та резолюція керівника щодо погодження на виділення коштів на ремонт авто, ремонтних робіт в будівлі, здійснення комунальних платежів за боржника або дозвіл на залучення власних коштів ОСОБА_4 на відповідні цілі. Договір між постачальником комунальних послуг та скаржником про дозвіл здійснювати йому платежі за юридичну особу-боржника в матеріалах справи відсутній. При цьому судом встановлено, що оплату за водопостачання і водовідведення проведено боржником через ОСОБА_16

Разом з тим, скаржником також не обґрунтовано правових підстав здійснення витрат на ремонтних робіт в будівлі Промислової академії в розмірі 3 950,32 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у даній справі прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставні, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків місцевого суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.02.2017 року у справі № 15/172-б залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 15/172-б повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.В. Агрикова

М.Л. Доманська