У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого судді Гандзюка В.П.,
суддів: Іванів О.Й., Томенчука Б.М.,
з участю: прокурора Грищука В.І.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора Косівської районної прокуратури Хомина В.Д., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Косівського районного суду від 17 грудня 2008 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, освіта середня, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, приватний підприємець, несудимий, громадянин України,-
засуджений:
за ст.286 ч.3 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у три роки.
На підставі ст.76 КК України на нього покладено обов’язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
___________________________________________________________________
Справа №11-357/2009р. Головуючий у І інстанції Бельмега М.В. Категорія ст.286 ч.3 КК України Доповідач Гандзюк В.П.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 – підписку про невиїзд – залишено без зміни до вступу вироку в законну силу.
Присуджено стягнути із засудженого ОСОБА_2: на користь Косівської ЦРЛ –588грн. 91коп. коштів, затрачених на лікування потерпілої; на користь Івано-Франківської ОКЛ – 4124грн. 61коп. коштів, затрачених на лікування потерпілої; на користь НДЕКЦ при УМСВ в Івано-Франківській області 235грн.36коп. вартості автотехнічної експертизи та 1622грн. 59коп. вартості трасологічної експертизи;
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху та експлуатації транспортного засобу, що призвело до загибелі кількох осіб,а також спричинило іншим потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Як встановив суд, цей злочин він вчинив за таких обставин.
14.09.2007 року, близько 2 години ночі, ОСОБА_2, пербуваючи в стані алкогольного сп’яніння та керуючи автомобілем марки «Cherry Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався вулицею Банською в с. Старі Кути Косівського району Івано-Франківської області в напрямку вул. Косівської. В салоні його автомобіля знаходились пасажири ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 При наближенні до заокруглення дороги праворуч ОСОБА_2 не обрав безпечної швидкості, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не справився із керуванням автомобіля, внаслідок цього в кінці заокруглення дороги виїхав за межі проїздної частини на ліве узбіччя та за межі дороги праворуч, де наїхав на бетонну опору телефонних ліній.
В результаті порушення ОСОБА_2 п.п.1.2, 1.3, 1.5, 2.3 б., 2.9 а., 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 загинули; ОСОБА_7 отримала тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення; ОСОБА_8 отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
В апеляції прокурор Хомин І.М., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати за м’якістю призначеного покарання, постановити новий вирок, в якому засудженому призначити більш суворе покарання.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію, засудженого та його захисника, які заперечили доводи апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Вирок суду першої інстанції щодо правильності встановлених обставин справи, доведеності вини та кваліфікації діянь винного апеляційним судом в силу ст.365 КПК України не переглядається.
Як видно із матеріалів справи, підсудний визнав себе винним у вчиненні неправомірних дій та розкаявся у вчиненому. Наведеними у вироку доказами його вина повністю доведена. Жоден із учасників процесу висновки суду не поставив під сумнів та не оскаржив в апеляційному порядку.
Разом з тим, суд, призначаючи покарання, дотримався правил ст. 65 КК України і поряд із ступенем тяжкості злочину належним чином врахував дані про особу винного та обставини, які пом’якшують покарання.
Як встановлено в суді, ОСОБА_2 щиро розкаявся у вчиненому та своїми подальшими діями, які виразилися в постійному контакті та допомозі з його сторони всім потерпілим від злочину особам, довів те, що він здатний виправитися і без реального відбування покарання.
Суд першої інстанції правильно врахував і те, що ОСОБА_2 повністю відшкодував заподіяну злочином шкоду, а всі потерпілі просили призначити йому покарання не пов’язане з позбавленням волі. З аналогічними заявами потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 звернулися і до апеляційного суду та просили відхилити апеляцію прокурора.
Про правильність застосування судом першої інстанції ст. 75 КК України вказують також і наявні в справі дані про те, що ОСОБА_2 вчинив злочин вперше, вказаний злочин вчинено з необережності, сам ОСОБА_2 має ряд тяжких захворювань та отримав травми голови внаслідок вчиненого злочину щодо нього, утримує двох неповнолітніх дітей та виключно позитивно характеризується.
Виходячи із правового змісту покарання та принципу його призначення, суд повинен насамперед виходити із основного завдання покарання – виправлення винної особи та попередження нових злочинів. Колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_2 відповідає цьому завданню.
Що стосується покликання прокурора в апеляції на надмірну м’якість покарання, то воно фактично обумовлене тільки формальною необхідністю тяжкої кари за наслідки злочину.
Однак, кримінальний закон не виділяє кару як основну складову кримінальної відповідальності винного, а визначає дещо інші засади, які зазначені в ст. 65 КК України і яких суд першої інстанції, на думку колегії суддів, дотримався.
Так само, ні положення кримінального законодавства, ні обставини вчинення злочину, ні дані, які впливають на призначення покарання, не є перешкодою для застосування до призначеного ОСОБА_2 покарання ст. 75 КК України та звільнення його при наявності достатніх підстав від покарання.
Вказівка в апеляції прокурора про те, що суд, застосовуючи ст. 75 КК України та інститут звільнення від призначеного покарання з випробуванням, допустився при цьому істотних порушень норм матеріального права, є необґрунтованою.
За таких обставин, вирок суду є законним та обґрунтованим, призначене ОСОБА_2 покарання відповідає правилам кримінального закону, є адекватним та справедливим щодо конкретних обставин справи та даним, які характеризують винного, а тому апеляційних підстав для постановлення нового вироку колегія суддів не встановила.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляцію прокурора залишити без задоволення. а вирок Косівського районного суду від 17 грудня 2008 року відносно ОСОБА_2 – без змін.
Головуючий В.П. Гандзюк
Судді: О.Й. Іванів
Б.М. Томенчук
Згідно з оригіналом
Суддя В.П. Гандзюк