КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"10" квітня 2017 р. Справа №14/5026/879/2011

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Дикунської С.Я.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2- довіреність № 422 від 22.04.2015.

від боржника: Артеменко О.О. - довіреність б/н від 05.01.2017.

розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року

у справі № 14/5026/879/2011 (суддя Гура І.І.)

за заявою СТОВ „Підгайдамацькі ферми"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року задоволено вимогу заяви ліквідатора СТОВ „Підгайдамацькі ферми" та присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості великої рогатої худоби.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора банкрута Рогова В.А. відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року у справі № 14/5026/879/2011 повернуто скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

13.03.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

При цьому, скаржник звернувся з клопотанням про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів вказану апеляційну скаргу у справі № 14/5026/879/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Разіна Т.І., Чорна Л.В.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 14/5026/879/2011 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Дикунської С.Я., Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.03.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Ухвалою суду від 27.03.2017 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву у справі до 10.04.2017 року на підставі ст. 77 ГПК України.

Представник скаржника в судовому засіданні 10.04.2017 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора банкрута Рогова В.А. відмовити у повному обсязі.

Представники боржника в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне провадження за апеляційною ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року у справі № 14/5026/879/2011 підлягає припиненню з таких підстав.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (дали - Закон про банкрутство).

При вирішенні даного спору застосовуються положення Закону про банкрутство в редакції, що діяла до 19.01.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.04.2011 порушено провадження у справі про банкрутство СТОВ „Підгайдамацькі ферми", відповідно до ч. 5 ст. 7, ст.11 Закону про банкрутство за заявою керівника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном.

Ухвалою суду від 08.12.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів із загальною сумою вимог 2 882 653,39 грн. до якого включено вимоги ТОВ "Лізингова компанія "Енерголізинг" - на суму 1 521 263,38 грн. та окремо внесено вимоги, забезпечені заставою ВАТ Банк "БІГ Енергія" - на суму 1 361 390,01 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року додатково визнано вимоги ФОП ОСОБА_5 до боржника на суму 321 400 грн.

Постановою суду першої інстанції від 19.11.2012 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців.

Під час ліквідаційної процедури в межах справи про банкрутство ліквідатором банкрута подано заяву про визнання частково недійсним договору від 10.08.2011 року №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладеного між СТОВ „Підгайдамацькі ферми" (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець), згідно з яким продавець передав у власність покупця корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови та застосування правових наслідків недійсності правочину.

За наслідками розгляд заявлених вимог, ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 визнано недійсним договір від 10.08.2011 №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладений між СТОВ „Підгайдамацькі ферми" та ФОП ОСОБА_5, в частині передачі у власність ОСОБА_5 корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови та телят великої рогатої худоби у кількості 97 (дев'яносто сім) голів, які не мають державних номерів; стягнуто з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби; стягнуто з ФОП ОСОБА_5 1 218 грн. судового збору в доход державного бюджету України через місцевий орган державної податкової служби; визнано ФОП ОСОБА_5 поточним кредитором боржника на суму 312 000 грн., які підлягають погашенню у четверту чергу; заяву боржника у особі ліквідатора банкрута від 03.06.2015 року №02-02/326 залишено без розгляду; провадження у справі стосовно ОСОБА_4 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 скасовано; у заяві ліквідатора банкрута відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 року скасовано; ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби та стягнення з ФОП ОСОБА_5 1 218 грн. судового збору скасовано, в іншій частині ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року залишено в силі; справу у скасованій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

09.03.2016 року ліквідатор банкрута подав до суд заяву про застосування наслідків недійсності правочину у формі відшкодування вартості майна, у якій просить суд застосувати правові наслідки недійсності договору №10-08/2011 від 10.08.2011 року купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки: стягнути з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 2 723 200,00 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року, відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора СТОВ „Підгайдамацькі ферми" Рогова В.А. про стягнення з ФОП ОСОБА_5 2 723 200 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року скасовано, справу направлено до господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року задоволено вимогу заяви ліквідатора СТОВ „Підгайдамацькі ферми" та присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості великої рогатої худоби.

ОСОБА_4 з даною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з приводу якої колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також, у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадження у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Відповідно до абзаців 21, 22 та 6 статті 1 Закону про банкрутство кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; сторонами у справі про банкрутство є боржник та кредитори (комітет кредиторів), які є учасниками провадження у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 08.12.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів із загальною сумою вимог 2 882 653,39 грн. до якого включено вимоги ТОВ "Лізингова компанія "Енерголізинг" - на суму 1 521 263,38 грн. та окремо внесено вимоги, забезпечені заставою ВАТ Банк "БІГ Енергія" - на суму 1 361 390,01 грн. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 року додатково визнано вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до боржника на суму 321 400 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази визнання ОСОБА_4 кредитором у справі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник статусу кредитора, тобто сторони у справі не набув.

Разом з тим, як було встановлено вище, ОСОБА_4 у межах даної справи про банкрутство був зацікавленою особою (відповідачем-2) під час розгляду заяви ліквідатора банкрута про визнання частково недійсним договору від 10.08.2011 року №10-08/2011 купівлі-продажу корів та телят великої рогатої худоби та оренди приміщень та сільгосптехніки для утримання ВРХ, укладеного між СТОВ „Підгайдамацькі ферми" (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець), згідно з яким продавець передав у власність покупця корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід у кількості 102 (сто дві) голови.

Однак, під час першого розгляду справи ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року провадження у справі стосовно ОСОБА_4 припинено у зв'язку з тим, що вищезазначена заява ліквідатора не містила вимог до ОСОБА_4

Вказана ухвала суду першої інстанції, зокрема у частині припинення провадження у справі стосовно ОСОБА_4 залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року.

Крім того, даною постановою суду касаційної інстанції ухвалу господарського суду Черкаської області від 03.06.2015 року скасовано лише в частині стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості корів української червоно-рябої та чорно-рябої порід та телят великої рогатої худоби та стягнення з ФОП ОСОБА_5 1218 грн. судового збору та у скасованій частині направлено справу на новий розгляд до господарського суду Черкаської області в іншому складі суду.

В подальшому, при новому розгляді у суді першої інстанції, ухвалою господарського суду Черкаської області від 09.03.2016 року задоволено клопотання представника ОСОБА_4 та виключено ОСОБА_4 зі складу відповідачів у справі за заявою ліквідатора банкрута.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року задоволено вимогу заяви ліквідатора СТОВ „Підгайдамацькі ферми" та присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_5 на користь СТОВ „Підгайдамацькі ферми" 945 000 грн. вартості великої рогатої худоби.

Тобто, даним судовим рішенням, яке стало наслідком направлення справи на новий розгляд лише у частині стягнення з покупця (ФОП ОСОБА_5.) вартості великої рогатої худоби, права апелянта не порушені і питання про права і обов'язки скаржника судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались.

Доводи скаржника про те, що ОСОБА_4 як власник майна боржника та колишній директор боржника має право на оскарження зазначеної ухвали суду першої інстанції колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство (у редакції, чинній до 19.03.2013 року) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше, про що також зазначено у п. 4 резолютивної частини постанови суду першої інстанції від 19.11.2012 року про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 15 „Про судову практику в справах про банкрутство" юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому статтею 80 ГПК на підставі статей 91 та 107 ГПК як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

З метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України Постановою Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 року № 7 роз'яснено, що у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони у справі № 14/5026/879/2011 про банкрутство СТОВ „Підгайдамацькі ферми", а права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені і питання про права і обов'язки скаржника судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, то відповідно він не наділений процесуальний правом на оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року підлягає припиненню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ч.1 ст. 80, 86, 91, 106 ГПК, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.01.2017 року у справі № 14/5026/879/2011 припинити.

2. Матеріали справи № 14/5026/879/2011 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.Я. Дикунська

Л.В. Чорна