АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________________________

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованість у розмірі 20 198,38 грн. за кредитним договором №б/н від 28.09.2011, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 995,30 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 12 105,06 грн.; заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1 660 грн.; штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн.; штрафу (процентної ставки) у розмірі 938,02 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20.02.2017 у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції не врахував, що строк дії кредитної картки закінчується лише 05.2017. Зазначив, що Банком подано заяву в межах строку позовної давності.

Сторони в судове засідання не з'явилися хоча були повідомлені про час та місце слухання справи. Представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його перебуванням в іншому суді. Колегія суддів не визнала вказану причину поважною, а тому керуючись вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України ухвалила розглянути справу за відсутності сторін по справі .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Справа № 756/7700/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/796/5065/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Васалатій К.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із того, що сплив строк позовної давності, оскільки про його застосування заявив представник відповідача, а підстав для визнання поважними причин такого пропуску судом не знайдено.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2011 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг №б/н шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а. с. 7-33). Строк дії картки в анкеті-заяві не зазначено, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що строк дії відповідної кредитної картки встановлено 1 рік.

Відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за його користуванням у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а. с. 7). Банк виконав свої зобов'язання, надавши позичальнику кредитні кошти, а останній належним чином не виконує умови договору, у зв'язку з чим станом на 30.05.2016 виникла заборгованість в розмірі 20198,38 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4995,30 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 12105,06 грн.; заборгованості за пенею та комісією у розмірі 1660 грн.; штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн.; штрафу (процентної ставки) у розмірі 938,02 грн. Враховуючи вищевикладене позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що відповідач, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Відповідач вказував, що фактично з часу отримання кредиту він не сплачував будь-яких коштів по останньому. Строк дії вказаної кредитної картки закінчився 28.09.2012.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом також установлено, що позивач дізнався про порушення свого права, фактично після закінчення дії картки, що в розумінні ч. 1 ст. 261 ЦК України є моментом початку перебігу строку позовної давності.

Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Матеріали справи свідчать, що у грудні 2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності у даній справі (а. с. 53-55).

За наведених обставин, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову правильними.

Доводи апеляційної скарги про те, що строк дії кредитної картки встановлено до 05.2017 включно, а тому строк позовної давності не сплив, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки а ні сама анкета-заява про укладання вищезгаданого договору не містить дати закінчення дії кредитної картки в травні 2017 року, а ні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач звертався до банку із заявою про продовження строку дії останньої.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України до правовідносин, у яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, викладеною у постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 18 червня 2014 року № 6-61цс14, від 17 вересня 2014 року № 6-95цс14, від 24 вересня 2014 року № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року № 6-134цс14, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Автоматичне неодноразове продовження дії картки не змінює терміну виконання кредитного зобов'язання, отже продовження дії картки для настання кінцевого терміну повернення заборгованості значення не має.

Така правова позиція висловлена 12 листопада 2014 року Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-167цс14.

Враховуючи вищевикладене, вимоги апеляційної скарги є недоведеними та такими, що не знайшли своє підтвердження при розгляді справи в апеляційній інстанції, а тому не заслуговують на увагу.

Колегія суддів звертає увагу на невірне визначення судом першої інстанції строку початку перебігу строку позовної давності, але враховуючи вимоги ч. 3 ст. 308 ЦПК України, не знаходить підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Отже, висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,312,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк