ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року Справа № 915/533/15

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Миколаївського району Миколаївської області (54036, м. Миколаїв, вул. Урожайна, 43) в інтересах держави

в особі: Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1)

до відповідача: Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6)

про: стягнення заборгованості в загальній сумі 950124,34 грн.,

за участю представників сторін:

Прокурор відділу прокуратури Миколаївської області ОСОБА_2 – за посвідченням № 035058, виданим 13.08.2015, дійсним до 13.08.2020;

від позивача: ОСОБА_3 – за довіреністю № 83/02/08-21/17 від 10.03.2017;

від відповідача: ОСОБА_4 – за довіреністю від 15.08.2016;

від 3-ої особи: ОСОБА_5 – за довіреністю № 1516/10/14-29-10-01-10 від 27.03.2017,

Суть спору:

31 березня 2015 року прокурор Миколаївського району Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив стягнути на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” заборгованість в розмірі 1039050,37 грн., з яких: 686000,00 грн. – основного боргу, 72819,37 грн. – 3% річних, 280231,00 грн. – інфляційних втрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі листа Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації № 875/08-23/14 від 10.10.2014; рішення Миколаївської обласної ради № 4 від 24.12.1998, розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 261-р від 11.05.1999, договору № 9 (травень 1999 року); розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 399-р від 02.07.2001, договору від 21.08.2011; рішення Миколаївської обласної ради № 10 від 27.04.2007, постанови Центрального районного суду міста Миколаєва від 23.07.2008 у адміністративній справі № 22-а-10545/08; листа Миколаївської обласної ради до Миколаївської обласної державної адміністрації № 385-03/05-14 від 17.06.2014, листа позивача до відповідача № 486/02/08-20/14 від 26.06.2014; розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 50-р від 25.02.2013; норм ст. ст. 2, 50 Бюджетного кодексу України, ст. ст. 598, 509, 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 179, 193, 222 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що відповідач відмовляється виконувати належним чином свої грошові зобов'язання, передбачені договором, ігноруючи вимогу Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації щодо повернення заборгованості, і до теперішнього часу не виконав зобов'язання, порушуючи строки повернення суми коштів фінансової підтримки.

Заявою (вх. 6196/16 від 29.03.2016) прокурор на підставі ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимоги та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 950124,34 грн., з яких: 686000,00 грн. – основного боргу, 48818,34 грн. – 3% річних, 215306,00 грн. – інфляційні витрати.

Відповідач у відзиві (вх. № 8089/15 від 08.05.2015) вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на норми ст. ст. 257-266, 625 Цивільного кодексу України, та просить суд відмовити у його задоволенні, оскільки позивачем порушені строки позовної давності по спірним відносинам.

В доповненнях до відзиву (вх. № 8872/15 від 20.05.2015) відповідач зазначає: про те, що рішення Миколаївської обласної ради від 24.07.2007 було визнано незаконним, він дізнався лише в липні 2014 року, після того, як отримав лист Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації № 486/02/08-20/14 від 26.06.2014 про повернення коштів фінансової підтримки. Таким чином, керівництво ДП «Племрепродуктор «Степове» дізналося про необхідність сплати заборгованості за договором лише в липні 2014 року, що свідчить про порушення відповідачем вимог договору виключно з моменту, коли йому стало відомо про скасування рішення Миколаївської обласної ради від 24.07.2007 до моменту порушення провадження у даній справі. За таких обставин, відповідач вважає, що позивач вправі нараховувати 3% річних та вимагати стягнення інфляційних втрат виключно за період з липня 2014 року по 02.05.2015.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області – у письмових поясненнях (вх. № 2776/16 від 11.08.2016) посилається на те, що податкові органи не наділені обов'язком обліку заборгованості по фінансовій допомозі, наданій Державою сільгоспвиробникам.

13.03.2017 від відповідача надійшло письмове клопотання, в якому представник просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області; зобов’язати ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області надати суду докази наявності (відсутності) обліку спірної заборгованості як бюджетної заборгованості; запропонувати Головному управлінню Державної казначейської служби України в Миколаївській області надати письмове викладення своєї позиції стосовно предмета спору, в частині визначення спірної заборгованості як бюджетної позички та застосування до правовідносин сторін Бюджетного кодексу України 2011 року.

Відповідач вважає, що оскільки питання стягнення бюджетної заборгованості відповідно до імперативно встановленого законом порядку здійснюється органами державної фіскальної служби за поданням органів державного казначейства в порядку, встановленому для стягнення податкової заборгованості, обслуговування бюджетної заборгованості здійснюється органами казначейської служби, то до участі у справі необхідно залучити ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби у Миколаївській області.

Позивач у наданих до суду письмових поясненнях (вх. № 4587/17 від 28.03.2017) вважає таке залучення недоцільним, оскільки заборгованість за КПКВК 5318092 у розрізі сільськогосподарських підприємств у ГУДКСУ не обліковується.

Прокурор підтримав усно таку позицію позивача.

Розглянувши вказане клопотання відповідача, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з підстав його необґрунтованості.

Так, за приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Суд вважає, що відповідач не довів у заявленому клопотанні юридичного інтересу зазначеної юридичної особи по даній справі, не навів обґрунтувань того, як саме рішення по справі може вплинути на її права або обов'язки щодо однієї із сторін.

Також, 10.04.2017 від відповідача надійшло письмове клопотання, в якому представник ДП “Племрепродуктор “Степове” просить провадження у господарській справі № 915/533/15 припинити.

Своє клопотання відповідач обґрунтовує неправильним визначенням прокурором позивача у справі та посилаючись на приписи п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, вважає, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Усно як прокурор, так і позивач висловили свою мотивацію на заявлене клопотання, в якій просять суд відмовити відповідачу у припиненні провадження у справі.

Суд розглянув вказане клопотання та, з урахуванням досліджень матеріалів справи, дійшов висновку про відмову відповідачу у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі № 915/533/15 з підстав його не доведеності та необґрунтованості.

Дана справа неодноразово слухалась судами різного рівня.

Так, 17.06.2015 Господарський суд Миколаївської області прийняв рішення по справі № 915/533/15, яким позовні вимоги задовольнив в повному обсязі; стягнув з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995 на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1 ідентифікаційний код 36384583, основну суму боргу у розмірі 686 000 (шістсот вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., 72 819 (сімдесят дві тисячі вісімсот дев‘ятнадцять) грн. 37 коп., 280 231 (двісті вісімдесят тисяч двісті тридцять одна) грн. 00 коп. збитків від інфляції; стягнув Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995 в доход державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781; назва одержувача УК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 20781 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 00 коп.

28.10.2015 Одеський апеляційний господарський суд постановою рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 по справі № 915/533/15 частково скасував, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995) на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної Державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1 ідентифікаційний код 36384583) основну суму боргу у розмірі 686000 (шістсот вісімдесят шість тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних в сумі 22914 (двадцять дві тисячі дев’ятсот чотирнадцять) грн. 60 коп. та інфляційних втрат в сумі 115698 (сто п’ятнадцять тисяч шістсот дев’яносто вісім) грн. 80 коп.

Стягнути з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995) в дохід Державного бюджету України, Банк одержувача ГУДКСУ у Миколаївській області; МФО банку 826013; рахунок 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781; назва одержувача УК у м. Миколаєві; код платежу 22030001; призначення платежу: Судовий збір, код 03499980, п. 2.1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 16491 (шістнадцять тисяч чотириста дев’яносто одна) грн. 80 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.”

03.02.2016 постановою Вищий господарський суд України рішення Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 у справі № 915/533/15 скасував; справу № 915/533/15 передав на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

27.04.2016 рішенням Господарського суду Миколаївської області позов прокурора Миколаївського району Миколаївської області задоволено частково; стягнуто з державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995, на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1, ідентифікаційний код 36384583, грошові кошти в загальній сумі 392727 (триста дев’яносто дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 28 коп., із яких 294000 (двісті дев’яносто чотири тисячі) грн. 00 коп. – основний борг; 85162 (вісімдесят п’ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 00 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; 13565 (тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 28 коп. – 3 % річних; стягнуто з державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995, у доход державного бюджету України судовий збір у сумі 7854 (сім тисяч вісімсот п’ятдесят чотири) грн. 54 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

30.08.2016 постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2016 по справі № 915/533/15 залишено без змін.

23.09.2016 ухвалою Господарського суду Миколаївської області за заявою ДП “Племрепродуктор “Степове” розстрочено виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2016 у справі № 915/533/15; ухвалено стягнення з державного підприємства “Племрепродуктор “Степове”, 57107, Миколаївський район, с. Степове, ідентифікаційний код 00854995, на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1, ідентифікаційний код 36384583, грошових коштів у загальній сумі 392727 (триста дев’яносто дві тисячі сімсот двадцять сім) грн. 28 коп., із яких: 294000 (двісті дев’яносто чотири тисячі) грн. 00 коп. – основний борг; 85162 (вісімдесят п’ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 00 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; 13565 (тринадцять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) грн. 28 коп. – 3 % річних, здійснювати за наступним графіком: до 1 жовтня 2016 року – 65500 грн.; до 1 січня 2017 року – 65500 грн.; до 1 квітня 2017 року – 65500 грн.; до 1 липня 2017 року – 65500 грн.; до 1 жовтня 2017 року – 65500 грн.; до 1 січня 2018 року – 65227 грн. 28 коп.

26.01.2017 Вищий господарський суд України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 та рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.04.2016 у справі № 915/533/15 Господарського суду Миколаївської області скасував, справу скерував на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

13.04.2017 за результатами нового розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд –

В С Т А Н О В И В:

1) 24.12.1998 Миколаївською обласною радою було прийнято рішення № 4 «Про уточнення обласного бюджету на 1998 рік та забезпечення регульованого фінансування бюджетних заходів на період до затвердження обласного бюджету на 1999 рік», пунктом 3.8 якого збільшено обсяги видатків бюджету на фінансування управління сільського господарства та продовольства облдержадміністрації на суму 37311,3 тис. грн. для надання на зворотній основі фінансової підтримки, зокрема, на придбання сільськогосподарської техніки для господарств області на суму 18600 тис. грн.

11.05.1999 Миколаївською обласною державною адміністрацією, на виконання рішення № 4 від 24.12.1998, прийнято розпорядження № 261-р «Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським виробникам області строком на 20 років», пунктом 1 якого доручено Управлінню агропромислового комплексу облдержадміністрації передати 19 зернозбиральних комбайнів «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS сільгосптоваровиробникам згідно з додатком, у тому числі – Радгоспу «Степовий» Миколаївського району (правонаступником якого є ДП “Племрепродуктор “Степове”).

Також, вищевказаним розпорядженням затверджено механізм розрахунків за передані товаровиробникам зернозбиральні комбайни, відповідно до якого сільгоспвиробники області, які отримали зернозбиральні комбайни за договором на 20 років згідно з додатком, повертають до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49000,00 грн. за кожний наступними частинами: до 01.08 – 40%, до 01.10 – 30%, до 01.11 – 30% зазначеної суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність сільгоспвиробників.

Фактично на виконання зазначеного розпорядження № 261-р від 11.05.1999, у травні 1999 року між Управлінням агропромислового комплексу облдержадміністрації (власник) та Радгоспом «Степовий» Миколаївського району (одержувач) було укладено договір «Про передачу зернозбиральних комбайнів «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі», згідно з предметом якого власник передає зернозбиральні комбайни «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS на умовах повернення вартості до обласного бюджету.

Умовами розділу II цього договору сторони дійшли згоди про таке: власник передає, а одержувач приймає два шт. комбайнів марки «Топлайнер» на загальну суму 1,958 тис. грн. строком на 20 років. Одержувач протягом 20 років повертає до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 тис. грн.: до 01.08 – 40%, до 01.10 – 30%, до 01.11 – 30% цієї суми. Після завершення розрахунків комбайни переходять у власність одержувача (пункти 2.1, 2.2, 2.3).

Строк дії цього договору пунктом 4.1 встановлений до 01.01.2020.

2) 02.07.2001 Миколаївська обласна державна адміністрація приймає розпорядження № 399-р «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 11.05.99 № 261-р», пунктом 1 якого внесла зміни до Механізму розрахунків за одержані сільгоспвиробниками області зернозбиральні комбайни «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS на умовах фінансової підтримки з обласного бюджету на зворотній основі, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 11.05.99 № 261-р «Про передачу зернозбиральних комбайнів сільськогосподарським виробникам області строком на 20 років»: в пункті 2, що стосується строків повернення коштів до обласного бюджету, замість слів і цифр: « 01.08. – 40 відсотків; до 01.10. – 30 відсотків; до 01.11 – 30 відсотків» писати: « 01.08 – 50 відсотків; до 01.09 – 50 відсотків».

Після чого, 21.08.2001 між ОСОБА_1 управлінням сільського господарства і продовольства облдержадміністрації (власник) та Радгоспом «Степовий» (правонаступником якого є Державне підприємство “Племрепродуктор “Степове”) (одержувач) було переукладено договір «Про передачу зернозбиральних комбайнів «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі», згідно з яким власник передає зернозбиральні комбайни «Дойц-Фар» марки «Топлайнер» моделі 4065 HTS на умовах повернення вартості до обласного бюджету.

Розділом II договору учасники передбачили умови його виконання, а саме: власник передає, а одержувач приймає два шт. комбайнів марки «Топлайнер» первісною вартістю 1958 тис. грн. до 2018 року (п. 2 1); одержувач терміном до 2018 року повертає до обласного бюджету кожного року кошти в розмірі 49 тис. грн. за 1 комбайн: до 01.08 – 50%, до 01.09 – 50% цієї суми (п. 2.2); після завершення розрахунків комбайни переходять у власність одержувача (п. 2.3).

Згідно з пунктами 4.3, 4.4, договір може бути розірваний достроково тільки за згодою сторін. Договір в односторонньому порядку може бути розірваний згідно рішення Арбітражного суду.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 2018 року (п. 4.1).

Акт звірки взаємних розрахунків за надану фінансову підтримку з обласного бюджету на зворотній основі виділену підприємствам агропромислового комплексу відповідно до розпорядження голови облдержадміністрації від 11.05.99 р. № 261-р та від 02.07.01 № 399-р, оформлений та підписаний обома сторонами 01.01.2008 без зауважень та заперечень свідчить про наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 1172000 грн.

3) 27.04.2007 Миколаївська обласна рада приймає рішення № 10 «Про звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки "Топлайнер"», яким звільняє з 01.01.2008 господарства, у тому числі і ДП "Племрепродуктор "Степовий", від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів, остаточний термін повернення якої встановлено до 2019 року.

Разом із тим, зміни та доповнення до договору про передачу зернозбиральних комбайнів "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS на умовах фінансової допомоги на зворотній основі від 21.08.2001 сторонами не вносились.

23.07.2008 Центральний районний суд міста Миколаєва постановою у адміністративній справі № 22-а-10545/08, яка була залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2011, визнав незаконним та скасував рішення Миколаївської обласної ради № 10 від 27 квітня 2007 року «Про звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки "Топлайнер"».

По справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Миколаївської обласної ради про визнання рішення № 10 від 27.04.2007 «Про звільнення сільгоспвиробників від повернення коштів фінансової підтримки, наданої з обласного бюджету на придбання зернозбиральних комбайнів марки "Топлайнер"» нечинним (незаконним), суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення Миколаївська обласна рада діяла всупереч вимог та у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, та поза межами наданих їй повноважень із порушенням ст. ст. 75, 76, 78 Бюджетного кодексу України, ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

4) Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2014, посилаючись на визнання незаконним у судовому порядку розпорядження № 261-р від 11.05.1999, Департаментом агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації на адресу ДП "Племрепродуктор "Степове" було направлено лист щодо термінового погашення боргу перед обласним бюджетом за 2008-2013 роки та забезпечення своєчасного повернення коштів за зернозбиральні комбайни у строки, встановлені договором.

У відповідь на зазначений лист ДП "Племрепродуктор "Степове" вказує на відсутність можливості сплатити заборгованість за період з 2008 по 2013 роки у розмірі 588,0 тис. грн. і забезпечити своєчасне повернення коштів за використання зернозбиральних комбайнів, які на сьогоднішній день застарілі та запропонував вилучити 2 зернозбиральні комбайни "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS та передати їх іншим господарствам, або здійснити необхідні дії для продажу вказаних комбайнів.

Предметом даного позову виступає матеріально-правова вимога прокурора щодо виконання відповідачем умов договору повернення до бюджету коштів наданої фінансової допомоги в період 2008-2014 роки, у зв'язку із виниклою заборгованістю перед обласним бюджетом в розмірі 686000,00 грн.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, проаналізувавши матеріали справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами за укладеними вище договорами виникли правовідносини надання фінансової зворотної допомоги, що вбачається зі змісту цих договорів.

Відповідно ж до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога – це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Відповідно до пункту 31 статті 2 Бюджетного кодексу України кредитування бюджету – це операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету). Для цілей цього Кодексу до кредитів з бюджету також належать позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється. Органи державної податкової служби України визначаються органами стягнення простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, територіальною громадою) за кредитами з бюджету.

Повернення кредитів до бюджету є однією зі стадій виконання бюджету за видатками та кредитуванням. У разі надання кредитів з бюджету у їх позичальників виникає заборгованість перед бюджетом, з якого були надані кошти на умовах повернення. Суб'єктами, які здійснюють державне кредитування та забезпечують повернення сум кредитів, є передусім Міністерство фінансів України (фінансові управління), а також розпорядники та одержувачі бюджетних коштів. Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Основним суб'єктом, якому належить право вимоги від позичальника повернення коштів до відповідного бюджету, згідно з вказаними кредитами є держава, від імені якої право вимоги повернення коштів до бюджету здійснює орган держави, уповноважений саме на ці дії.

За умовами договору від 21.08.2001, відповідач повертає кошти (фінансову допомогу) до обласного бюджету. Таким чином, позивач, як уповноважена сторона за договором контролює повернення та відстежує наявну заборгованість перед обласним бюджетом з повернення фінансової підтримки, наданої сільгосптоваровиробникам на поворотній основі для придбання зернозбиральних комбайнів "Дойц-Фар" марки "Топлайнер" моделі 4065 НТS.

Пунктом 2.2 договору від 21.08.2001 передбачено, що одержувач (відповідач) зобов'язався терміном до 2018 року повертати до обласного бюджету кожного року кошти у розмірі 49 тис. грн. за 1 комбайн наступними частинами: до 01.08 – 50%, до 01.09 – 50% даної суми.

Таким чином, відповідно до умов договору про передачу техніки грошові кошти за 2008 рік повинні були бути повернуті відповідачем до 01.08.2008 та до 01.09.2008 відповідно.

Відповідачем 30.03.2016 заявлено про застосування судом позовної давності.

Як вище було наведено, відповідно до ст. 50 Бюджетного кодексу України у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади).

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 ЦК України законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Про порушення права, що зумовило звернення з даним позовом до суду через невиконання зобов’язання з розрахунку за отримані комбайни, позивач міг дізнатися не раніше 01.08.2011 та 01.09.2011.

Відповідно, оскільки право на позов виникло у позивача після 01.01.2011, тобто після вступу в силу норм Бюджетного кодексу України, які передбачали непоширення позовної давності на спірні вимоги, то на ці вимоги позовна давність не поширюється.

Відносно ж періоду стягнення з 01.08.2008 по 01.01.2011, суд, виходячи із заявлених відповідачем вимог, вважає за необхідне застосувати строк позовної давності.

Так, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Між тим, Департамент агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації звернувся до ДП “Племрепродуктор “Степове” про повернення фінансової зворотної допомоги лише у червні 2014 році, а з відповідним позовом прокурор звернувся лише у 2015 році.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Бюджетного кодексу України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Прикінцеві та перехідні положення названого Кодексу не містять вказівки про те, що його норми застосовуються до зобов'язань, строк виконання яких настав до набрання чинності даним Кодексом, зокрема, це відноситься до обставин стягнення заборгованості з відповідача за період з 2008 по 2012 роки. Саме на такі обставини звернув увагу Вищий господарський суд України у постанові від 03.02.2016 по даній справі. З такою правовою позицією погодився Вищий господарський суд України й у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 915/1258/15.

Відповідач не спростував наявність основної заборгованості за договором про передачу зернозбиральних комбайнів на умовах фінансової допомоги на зворотній основі за період з 2008 по 2014 роки.

Таким чином, узагальнюючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог: в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 392000,00 грн. за період з 01.01.2011 по 01.01.2015, – позов задовольнити, а в іншій частині стягнення боргу відмовити у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Позовна давність обчислюється окремо щодо основної і щодо додаткової вимоги. Відтак можливий сплив позовної давності щодо додаткової вимоги, тоді як за основною вимогою позовна давність триватиме.

Додатковою вимогою слід розуміти спосіб забезпечення виконання зобов'язання, як міри відповідальності або способу захисту права.

Додаткові вимоги виникають лише тоді, коли порушується нормальний розвиток цивільних правовідносин.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв’язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов’язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов’язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов’язання.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки суперечать приписам вищенаведених спеціальних норм Податкового та Бюджетного Кодексів України, а отже не відповідають правовій природі фінансової допомоги – як суми коштів, що отримав у даному випадку сільгосптоваровиробник у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами.

За правилами ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з наведених норм та доведених учасниками обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове; ідентифікаційний код 36384583) на користь Департаменту агропромислового розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 1; ідентифікаційний код 36384583) 392000 (триста дев’яносто дві тисячі) грн. 00 коп. основної заборгованості.

3.          Стягнути з Державного підприємства “Племрепродуктор “Степове” (57107, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Степове; ідентифікаційний код 36384583) в дохід Державного бюджету України 5880 (п’ять тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 05 коп. судового збору.

4.          У задоволенні іншої частини позову відмовити.

5.          У задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі відмовити.

6.          Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено та підписано 18 квітня 2017 року.

          Суддя                                                                      О.Г. Смородінова