АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2786/17 Справа № 194/1812/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Пономаренко І. П. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.

за участю секретаря Гулієва М.І.о

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11309428000 від 05 березня 2008 року, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в сумі 23 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі до 04 березня 2038 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 09,50 % річних, згідно графіку погашення заборгованості.

У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, 05 березня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, а також між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договори поруки № 11309428000/2 та № 11309428000/3 відповідно, згідно яких поручителі зобов'язались перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не передбачено договором поруки.

У порушення умов кредитного договору, відповідачі не в повному обсязі та несвоєчасно сплачували грошові кошти на виконання договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 11 листопада 2015 року склала 19833,41 доларів США та 8881,94 грн., з яких: - 18200,00 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом; - 1633,41 дол. США - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; - 2698,13 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; - 6183,81 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. У зв'язку з вказаними вище обставинами, посилаючись на наявні в матеріалах справи докази, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів зазначену суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, на користь ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість за кредитним договором № 11309428000 від 05 березня 2008 року, а саме: - заборгованість за простроченим кредитом в сумі 18200 доларів США, - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом в сумі 1633,41 доларів США, а разом стягнуто 19833 долари США 41 цент, що відповідно до курсу НБУ станом на 02 лютого 2017 року становить 594 974 грн. 53 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, на користь ПАТ «УкрСиббанк», заборгованість за кредитним договором № 11309428000 від 05 березня 2008 року, а саме: - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом в сумі 2698 грн. 13 коп., - пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 6183 грн. 81 коп., а разом стягнуто 8881 грн. 94 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» понесені по справі витрати по сплаті судового збору по 2301 грн. 58 коп. з кожного.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог банку до нього, оскільки вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Предметом перегляду в апеляційному порядку є рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів, нарахованих за користування кредитом та пені.

Доводами апеляційної скарги є: застосування до позовних вимог в частині солідарного стягнення з поручителів правил ч.4 ст. 559 ЦК України. Тобто, настання права вимоги виконання зобов»язання не з моменту закінчення строку дії договору, а з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 відповідно до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими гл. І «Апеляційне провадження» розд. V ЦПК України.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції на дослідження нових доказів є обмеженим. Інших доказів суду апеляційної інстанції не було надано.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У судовому засіданні встановлено, що 05 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (згідно внесених змін до статуту, теперішня назва - ПАТ «УкрСиббанк») таивідповідачем ОСОБА_5, (після зміни прізвища - ОСОБА_3), було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11309428000, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 23000 доларів США та зобов'язався повернути надані кошти у повному обсязі не пізніше 04 березня 2038 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 09,50 % річних (а.с.19-33).

05 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11309428000/2.

Також між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 11309428000/3 від 05 березня 2008 року.

В порушення умов договору відповідачі зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконують, у зв'язку з чим станом на 11 листопада 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 19833,41 доларів США та 8881 грн. 94 коп. заборгованості по пені, з яких: - 18200,00 дол. США - заборгованість за простроченим кредитом; - 1633,41 дол. США - заборгованість по простроченим процентам за користування кредитом; - 2698 грн. 13 коп. - пеня за несвоєчасне погашення боргу; 6183 грн. 81 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитним договором, останній платіж був проведений боржником 25 грудня 2014 року в розмірі 64 дол. США., у зв'язку з чим банком було нараховано пеню за період з 27 лютого 2015 року по 11 листопада 2015 року (а.с.38-47).

Також, у зв'язку з порушенням кредитором умов договору, 03 серпня 2015 року банком було направлено на адресу ОСОБА_3 вимогу (вих. № 30-11/27515) про наявність заборгованості за споживчим кредитом у розмірі 19226,76 дол. США, в якій банк повідомляв про те, що у випадку не усунення порушень на 32 день з дня отримання цієї вимоги, а у випадку відсутності підтвердження отримання вимоги - з 41 календарного дня з дати відправлення позичальнику вимоги про дострокове повернення кредиту, Банк вимагає повернення суми кредиту в повному обсязі, яку відповідач отримала (а.с.56-57, 62).

Також, 03 серпня 2015 року на адресу відповідача ОСОБА_2 банком було направлено вимогу (вих. № 30-11/27513) про порушення позичальником своїх зобов'язань за споживчим кредитом та про солідарний обов'язок ОСОБА_2 перед банком, в якому просив погасити заборгованість у розмірі 19226,76 дол. США, яку відповідач отримав (а.с.58-59, 62).

На адресу другого поручителя ОСОБА_4, 03 серпня 2015 року банком також було направлено вимогу (вих. № 30-11/27514) про повернення ОСОБА_4 як поручителем суми заборгованості ОСОБА_3 у розмірі 19226,76 дол. США (а.с. 60-61, 63).

Задовольняючи позовні вимоги банку до ОСОБА_2, суд виходив з того, що у ОСОБА_3 виникла заборгованість внаслідок невиконання умов кредитного договору, а також з того, що надіславши вимогу про дострокове погашення заборгованості 03.08.2015 року, банк змінив строк виконання основного зобов'язання, та звернувся до суду із зазначеним позовом 23.11.2015 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, наявний в матеріалах справи, тобто без пропуску шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Особливістю вирішення спору про захист порушеного права за умови пропуску строку позовної давності є те, що сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові лише за умови обґрунтованості позову, тобто за умови наявності порушеного права.

Згідно з ч. 1 ст.251, ст.252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно п. 3.1. Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома Сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань Боржника за Основним договором.

П. 1.2. Договору поруки визначено, що Поручителю добре відомі усі умови вищезазначеного Основною договору, зокрема:

- сума Основного договору - 23 000,00 доларів США.

- термін виконання основного зобов'язання - 04.03.2038 року.

Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно положення ч.2 ст. 543 ЦК України, відповідно до якої солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до положень ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Несплата чергового платежу, на умовах Договору про надання споживчого кредиту, положень ст. 1050 ЦК України надає кредитору право на пред'явлення вимог щодо повного погашення заборгованості.

Крім цього, прострочення виконання зобов'язань за умовами ст.ст. 533, 534 ЦК України, положень п.2.2. Договорів поруки, кредитор мас право пред'явити свої вимоги до поручителя.

Відповідно до положень ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ч.2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при укладенні договору поруки сторони не укладали будь-який графік платежів, натомість п.п. 1.1., 1.2. Договору поруки сторонами підтверджено, що поручитель відповідає за повернення всієї суми кредиту, термін повернення якого становить - 04.03.2038 року, якщо згідно умов Основного договору не буде застосовано інший термін виконання такого зобов'язань (інший термін виконання зобов'язань згідно основного договору передбачено розділом 12 порядок дострокового повернення кредиту за вимогою Банку).

Тобто, поручитель відповідає за всю суму кредиту, а не його частину чи виконання частинами, відтак припинення поруки в частині зобов'язань суперечить як суті поруки як способу забезпечення зобов'язань, так і умовам договору поруки.

За кредитним договором Позичальнику надано кредит, встановлено зобов'язання по поверненню кредитних коштів, відсотків та інших платежів, визначених умовами Кредитного договору та встановлено порядок виконання зобов'язання частинами (щомісячно).

Відповідно до положень ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на це, спірні відносини передбачають солідарний обов'язок Позивача за виконання зобов'язань Позичальника в повному обсязі, враховуючи строк зобов'язання, та передбачають можливість виконання цього зобов'язання частинами.

Відповідно до положень ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Часткове погашення зобов'язання, визначене умовами Кредитного договору шляхом щомісячного погашення не є встановленням окремих зобов'язань, а є визначенням порядку виконання зобов'язання частинами, що повністю відповідає вимогам ст.ст. 529,1050 ЦК України.

Крім цього, положення ст. 559 ПК України не передбачають можливості часткового припинення поруки. Припинення поруки пов'язується з настанням строку виконання основного зобов'язання, а не після настання строку виконання частинами.

Невиконання свого обов'язку щодо виконання зобов'язання частинами не змінює строк основного зобов'язання, а свідчить про порушення порядку часткового виконання зобов'язань, визначеного умовами Кредитного договору, враховуючи приписи ст. 529 ЦК України, та тягне за собою наслідки, визначені ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Строк виконання основного зобов'язанням визначений умовами кредитного договору - не пізніше 04.03.2038 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору, що підтверджується положеннями п. 1.2.2 Кредитного договору.

Таким чином, у даному випадку, колегія вважає, що перебіг шестимісячного строку для припинення поруки розпочинається з настанням строку визначеному вимогою про дострокове погашення заборгованості направленою на адресу відповідачів 03.08.2015 року, якою банк змінив строк виконання основного зобов'язання, та звернувся до суду із зазначеним позовом 23.11.2015 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті, наявний в матеріалах справи, тобто без пропуску шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції, у оскаржуваній частині, залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко