РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/17864/16-ц

Пров. №2/766/5400/17

03.04.2017 року, Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

при секретарі Яковлєвій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області з про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовано, тим що при звільненні позивача не було дотримано вимог законодавства, оскільки не було враховане її переважне право на залишення на роботі, не було отримано згоди вищого виборного органу профспілки. У звязку з чим позивач вважає, що її звільнили неправомірно, а тому звернулась до суду за захистом.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали повністю, просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, проти їх задоволення заперечували. Пояснили суду, що позивачу пропонувалась інша робота при звільненні, про що свідчать її заяви про призначення на посаду комірника. При попередженні при звільненні їй надавався список вакантних посад, з яким позивач була ознайомлена.

Заслухавши учасників процесу, зясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що наказом № 59 від 20.09.1988 року позивач була переведена на посаду завідуючого складом № 2 ОТС загону технічної служби ОПО УВС, у наступному у зв’язку із проведенням ряду реорганізаційних змін, останньої посадою позивача була – завідувач складом відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУДСНС (наказ АРЗ СП №269о/с від 10.12.2014р.).

Згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій №439 від 13.09.2016р. «Про здійснення організаційно-штатних заходів у підрозділах, підпорядкованих Головному управлінню ДСНС України у Херсонській області» затверджено штат № 23/172 «Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області» чисельністю 180 посад та переведено Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області на новий штат.

На виконання вищезазначеного наказу, відповідачем винесено наказ №251 від 20.09.2016р. «Про здійснення організаційно-штатних заходів у Головному управлінні ДСНС України у Херсонській області», яким введено в дію з 21.09.2016р. штат № 23/172.

Отже, судом встановлено, що відповідно до вказаних наказів відбулося здійснення організаційно-штатних заходів у відповідача, на підставі чого також було затверджено статут АРЗ СП ГУДСНС у новій редакції згідно наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій №525 від 17.10.2016р.(т.1, а.с.209-220).

Відповідно до нового штату № 23/172 (т. 1, а.с.177-208) було скорочено посаду завідувач складом відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУДСНС і введено посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування та коменданта відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування. Вказані посади є посадами за вільним наймом.

Згідно наказу №182 від 26.09.2016р. «Про попередження працівників про наступне вивільнення», позивача було попереджено про наступне вивільнення у зв’язку із проведенням організаційно-штатних заходів 30.11.2016р., про що свідчить її підпис на першому аркуші цього наказу (а.с. 25). У судовому засіданні позивач надала пояснення, що це її підпис на наказі.

Згідно аркушу ознайомлення вивільнених працівників Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області із списком вакантних посад працівників штату № 23/172, позивач ознайомлена зі списком вакантних посад, про що свідчить її підпис на другому аркуші (т. 1, а.с.31).

Письмовим попередженням від 28.09.2016р. № 77/21/1009 позивач була попереджена про майбутнє звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України 30.11.2016р., про що свідчить її підпис про ознайомленням із зазначенням дати – 29.09.2016р. (т. 1, а.с. 33).

Згідно списку вакантних посад за вільним наймом АРЗ СП згідно штату 23/172 позивач ОСОБА_1 написала заяву 28.09.2016р. на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування.

На засіданні комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників АРЗСП 29.09.2016р. було вирішено надати переважне право для призначення на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування ОСОБА_2, що оформлене протоколом № 2.

03.10.2016р. позивачу знову запропонували список вакантних посад для ознайомлення, але позивач ОСОБА_1 відмовилась від запропонованих посад, так як вони не відповідають її кваліфікації, про що поставила свій підпис та відмову (т. 1 а.с.100).

04.10.2016р. відповідач звернувся з поданням за вих. № 77/21/1045 до голови первинної профспілкової організації працівників Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області про надання згоди на звільнення ОСОБА_1.

На засіданні профспілкового комітету 18.10.2016р., головуючим якого була сама позивач – ОСОБА_1, тому що була головою первинної профспілки (т. 2 а.с.14-20), було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із ненаданням протоколу засідання комісії від 29.09.2016р. № 2, не надані документальні докази, які підтверджують переважне право іншої особи, не було запропоновано ОСОБА_1 реальної посади для її працевлаштування (т. 1 а.с.45-50).

28.10.2016р. відповідач звернувся листом до голови первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області, до якого було надано додатки – витяг з протоколу від 29.09.2016р. № 2, копія попередження від 28.09.2016р., список вакантних посад та заява ОСОБА_1 від 28.09.2016р.

14.11.2016р. на засіданні профспілкового комітету, головуючим якого знову була сама позивач – ОСОБА_1, тому що була головою первинної профспілки (т. 2 а.с.14-20), було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із невідповідністю звернень Відповідача вимогам чинного достатнього документального підтвердження щодо надання переважного права іншій особі, не надано повноважень т.в.о. першого заступника начальника аварійно-рятувального закону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Херсонській області ОСОБА_3 щодо прийняття ним управлінських рішень (т. 1 а.с.45-50).

10.11.2016р. наказом № 210 було внесено зміни до наказу від 04.10.2016р. № 186, а саме виключено з пункту 2 переведення ОСОБА_2 на посаду комірника.

11.11.2016р. позивач 27.05.1954р.н., ІПН НОМЕР_1, звернулася до відповідача із заявою про призначення її на посаду комірника відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування.

Відповідач листом 14.11.2016р. за вих. № 77/21/1200 повідомив, що її заява розглянута та у задоволенні її відмовлено, та запропоновано позивачу посаду коменданта відділення обслуговування господарчої групи частини забезпечення та обслуговування АРЗ СП, від якої позивач відмовилася, про що зробила відповідний запис на списку вакантних посад.

01.11.2016р. Відповідач звернувся до голови обласної організації профспілки з поданням за вих. № 77/21/1154, у якому просив надати згоду на звільнення ОСОБА_1.

04.11.2016р. Президія ОСОБА_4 обласної організації профспілки працівників державних установ України постановою № П-6-1 залишило подання відповідача без рішення та запропонувало надати додаткові документи, про що направило повідомлення відповідачу 07.11.2016р.

22.11.2016р. відповідач подав подання до ОСОБА_4 обласної організації профспілки працівників державних установ України за вих. № 77/21/1235, у якому просив надати згоду на звільнення ОСОБА_1, та надав копії документів, які були витребувані постановою № П-6-1 від 04.11.2016р. Подання відповідача ОСОБА_4 обласною організацією профспілки працівників державних установ України так і не було розглянуто у встановлені строки, рішення не було прийняте.

28.11.2016р. відповідачем було винесено наказ № 228 про припинення трудового договору та звільнення 30.11.2016р. ОСОБА_1.

19.12.2016р. ОСОБА_4 обласна організація профспілки працівників державних установ України направило запрошення № 01/13-132 відповідачу взяти участь у роботі президії ОСОБА_4 обласної організації профспілки працівників державних установ України, засідання якої відбудеться 23.12.2016р.

23.11.2016р. Президія ОСОБА_4 обласної організації профспілки працівників державних установ України постановою № П-7-1 відмовила Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області на звільнення голови первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області ОСОБА_1 з тих підстав, що ОСОБА_1 «має середню освіту, в системі МНС безперервно працює з 12.07.1988р., не має дисциплінарних стягнень, не допускала прогулів, не брала відпусток без збереження заробітної плати, не перебувала тривало на лікарняних листках, не отримувала з боку адміністрації зауважень щодо строків і якості виконуваних завдань та їх обсягів, має нагороди за успіхи в роботі, одружена, утриманцев не має».

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом (в тому числі) у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Як роз'яснив пленум Верховного Суду України у п. 19 постанови № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за і посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

При цьому, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи. На відміну від ліквідації чи реорганізації юридичної особи, ця обставина може бути підставою як звільнення працівників цього структурного підрозділу згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України лише на підставі скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з такими змінами при умові дотримання власником усіх відповідних положень щодо порядку скорочення штату підприємства, а саме:

- попередження про звільнення, не менше ніж за два місяці;

- пропозиція працівникові іншої вакантної посади;

- згода профспілкового органу на звільнення, якщо працівник є членом профспілки;

- з'ясування обставин того, чи не має працівник переважного права залишитися на роботі.

Отже, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в ході розгляду справи, що відбулися зміни в організації виробництва і праці відповідача, які полягали у затвердженні нового штату працівників та скорочення чисельності посад за вільним наймом (накази про затвердження нового штату, статут у новій редакції).

За правилами ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне, право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 49-2 КЗпП України закріплено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Для виявлення працівників, які користуються переважним правом на залишення на роботі, роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників, у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що в судовому засіданні знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача складом відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУДСНС на підставі п.1 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України з дотримання норм чинного законодавства, а саме: відповідачем було проведено засідання комісії для визначення переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників АРЗСП 29.09.2016р., в результаті якого прийнято обґрунтоване рішення надати переважне право іншій особі у зв’язку із більш високою кваліфікацією та тій особі, в сім'ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком (т. 1, а.с. 154-159).

11 листопада 2017 року, коли знову звільнилася посада завідувача складом відділення обслуговування групи господарського забезпечення частини забезпечення АРЗ СП ГУДСНС позивач ОСОБА_1 знову звернулася до відповідача із заявою про призначення її на цю посаду. Відповідачем було відмовлено у зв’язку із надання переваги іншій особі, про що повідомлено листом від 14.11.2017р., для підтвердження підстав такої відмови відповідачем до суду було надано рапорт начальника частини забезпечення та обслуговування ОСОБА_5, згідно з яким не має можливості визначити продуктивність праці між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Також надана довідка щодо кваліфікації (освіти) працівників згідно особових справ, ІНФОРМАЦІЯ_1, закінчила середню школу № 2, ІНФОРМАЦІЯ_2, кваліфікація – бухгалтер промислового підприємства.

22 листопада відповідач запропонував позивачу вакантну посаду коменданта, але вона відмовилась від цієї посади, а також від підпису про відмову, про що було складено акт від 22.11.2016р. (т. 1, а.с.137).

Доводи представника позивача, що позивачу у належній формі не пропонували інші посади, які вона могла обіймати, у зв'язку з чим підлягає поновленню на посаді, є безпідставними, оскільки законодавчо не визначено форму, у якій повинна бути зроблена така пропозиція. Суд приходить до висновку, що достатньо письмової форми у вигляді списку вакансій. Тим більше, позивач своїми діями, а саме – два рази писала заяви про призначення її на посаду, у всіх списках вакантних посад ставила свій особистий підпис, що вона ознайомлена, писала відмову від запропонованих посад, прийняла таку форму пропозиції від Відповідача, а отже і узгодила її.

Щодо доводів позовної заяви про відсутність згоди профспілкового органу на звільнення, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, скорочення штату або чисельності працівників, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як вже було встановлено судом, відповідач спочатку звернувся із поданням про звільнення позивача до профспілкового органу на підприємстві, головою якого є сама позивач ОСОБА_1, яка на засіданнях первинної профспілки була головуюча та прийняла у составі профспілки рішення щодо відмови у наданні згоди на звільнення себе ж.

Тому суд критично ставиться до висновків первинної профспілкової організації працівників Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області щодо ненадання згоди на звільнення позивача, оскільки при вирішенні цього питання приймала участь сама позивач як головуюча.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про професійні спілки» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Відповідно до статті 252 КЗпП України звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).

В аспекті положень частини сьомої статті 43 і частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та з урахуванням вище зазначеного висновку слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов’язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №6-703 цс15.

Як вбачається з матеріалів справи, профспілковою організацією прийняті рішення про відмову у наданні згоди на звільнення позивача з не наведенням правового обґрунтування такої відмови, а тому посилання представника позивача на те, що прийняті профспілковими органами рішення мали обґрунтування відмови у наданні згоди, є помилковим.

У даному випадку вищим виборним органом професійної спілки працівників Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області – є ОСОБА_4 обласна організація профспілки працівників державних установ України, яка у встановлені строки не розглянула подання відповідача про звільнення ОСОБА_1, а призначила його розгляд тільки на 23.12.2016р., хоча їй було відомо, що звільнення особи може відбутися 30.11.2016р.

Проте суд вважає за необхідне надати оцінку постанові Президії ОСОБА_4 обласної організації профспілки працівників державних установ України № П-7-1. Формулювання підстав відмови Аварійно-рятувальному загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області на звільнення голови первинної профспілкової організації АРЗ СП ГУ ДСНС України у Херсонській області ОСОБА_1 з тих підстав, що ОСОБА_1 «має середню освіту, в системі МНС безперервно працює з 12.07.1988р., не має дисциплінарних стягнень, не допускала прогулів, не брала відпусток без збереження заробітної плати, не перебувала тривало на лікарняних листках, не отримувала з боку адміністрації зауважень щодо строків і якості виконуваних завдань та їх обсягів, має нагороди за успіхи в роботі, одружена, утриманцев не має» - суд вважає необґрунтованим, тому що переважне право на призначення на посаду комірника було надано іншій особі з більш високою кваліфікацією ніж у позивача, та тій особі, у сім’ї якої не має інших працівників із самостійних доходом. Позивач мала можливість бути призначеною на іншу посаду, але вона відмовилася, вважаючи що інші посади не відповідають її кваліфікаційному рівню.

Отже, суд прийшов до висновку про необґрунтованість підстав для задоволення вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення позивача на роботі, то підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України немає.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10,11,88,212,214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України в Херсонській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Херсонської області через Херсонський міський суд Херсонської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_6