Справа № 569/2526/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2017 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі

головуючого судді – Харечка С.П.

при секретарі – Глотовій П.В.

з участю:  представників позивача відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5

представника відповідача –позивача ОСОБА_6 – ОСОБА_7

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічний позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання самочинно побудованої мережі водовідведення (каналізації),

ВСТАНОВИВ:

До Рівненського міського суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В обгрунтування позовної заяви вказала, що її на праві власності належить 41/100 житлового будинку з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0212 га кадастровий номер:5610100000:01:028:0632 по вул. Стуса,5 в м.Рівне. Вказаний житловий будинок та земельна ділянка належать її на підставі договорів дарування від 17 червня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8 Раніше вказаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельна ділянка, на якій вони розташовані, належала її батьку - ОСОБА_3. Відповідачу ОСОБА_6 на праві власності належить квартира №1 в житловому будинок з надвірними будівлями по вул. Видумки, 7 в м. Рівне. Її батьком, ОСОБА_3, в 2000 році проведено комунікації до будинку, в тому числі - водовідведення(каналізації).Мережа водовідведення(каналізації) пролягає через земельну ділянку гю вул. Видумки, 7 в м. Рівне, яка знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_6. Ця мережа встановлена її батьком ОСОБА_3 за власні кошти відповідно до робочого проекту водопостачання та каналізування, розробленого обласним державно-комунальним підприємством водопровідно - каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» в березні 2000 року. Встановлення мережі водовідведення(каналізації) погоджено з ОСОБА_9, котрий на той був власником будинковолодіння № 7 по вул.Видумка в м.Рівному та користувачем земельної ділянки по цій же адресі. Протягом більше ніж 14 років її батько, а останнім часом - вона безперешкодно користувалися системою водовідведення. Будь-яких заперечень зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не було. За користування каналізацією сплачуються відповідні платежі в КП «Рівнеоблводоканал», а в подальшому - в КП «Рівнеміськводоканал». Вказує, що вона є власником мережі водовідведення(каналізації). 27 червня 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 безпідставно та незаконно перекрито мережу водовідведення(каналізації) до її будинку. Тому 30 червня 2006 року вона звернулася із скаргою до Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області з приводу незаконного перекриття каналізації. Дружина відповідача - ОСОБА_4 відмовилася відкрити каналізацію. 06 липня 2015 року вона звернулась до ОСОБА_6 із пропозицією про усунення перешкод в користуванні мережею водовідведення. Листом від 20 липня 2015 року відповідач у її пропозиції відмовив, мотивуючи свою відмову тим, що він є власником земельної ділянки, а мережа каналізації була встановлена самочинно.10 липня 2015 року вона звернулася із скаргою до директора Рівненського міського комунального підприємства водно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал». В скарзі просила зобов’язати ОСОБА_10 негайно відновити доступ до мережі водовідведення(каналізації) до належного її на праві власності житлового будинку №5 по вул. Стуса в м. Рівне. У відповіді на скаргу за №2780 від 29 липня 2015 року зазначається про те,що згідно з технічними умовами від 15 березня 2000 року за № 409/01-11, виданими ОСОБА_3В, приєднання дворових мереж каналізації житлового будинку №5 по вул.В.Стуса здійснюється до дворових мереж каналізації будинку №7 по вул.Видумка за письмовою згодою. Тобто, цією відповіддю підтверджено законність встановлення мережі каналізації від будинку №5 по вул.В.Стуса в м.Рівному в межах земельної ділянки по вул.Видумка, 7 в м.Рівному, за погодженням попереднього власника. В зв»язку з тим, що відповідачі відмовилися відновити мережу водовідведення(каналізації) , позбавили її можливості користуватися каналізацією вона була змушена встановити нову систему водовідведення. Роботи виконувалися за власні кошти по робочому проекту переключення каналізаційної мережі 2015 року, складеному підприємством «Рівнеоблводоканал». Тому вона вважає, що відповідачі зобов»язані відшкодувати її витрати, понесені на перенесення каналізаційної мережі та моральну шкоду завдану своїми діями.

27 липня 2016 року ОСОБА_6 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання самочинно побудованої мережі водовідведення (каналізації).

В обгрунтування зустрічного позову вказує, що квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0768 га по цій же адресі належать йому на праві приватної власності на підставі договорів дарування від 12 липня 2005 року, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15 липня 2005 року, реєстраційний номер №1509534 та Державним актом на право власності на земельну ділянку від 10 жовтня 2005 року. Отже він є одноособовим власником будинковолодіння та земельної ділянки за адресою м.Рівне, вул..Видумки,7. Він, як законний власник має право заявити вимогу про визнання об’єктів будівництва (інженерних мереж) по вул..Видумка самочинним будівництвом. Відповідно до змісту наданого робочого проекту водопостачання та каналізування житлового будинку №5 кв.2 по вул..Стуса - замовник ОСОБА_3 виготовленого в березня 2000 року та виданих технічних умов п.2 даних тех.умов зазначено, що дворові мережі каналізації підключити до дворових мереж каналізації будинку №7 по вулиці Видумка за письмовою згодою.

З урахуванням приписів ст..105 ЦК УРСР, ст..367 ЦК України виконання робіт без дозволу з істотним відхиленням від проекту, відсутня технічна документація місця розташування, тому даний об”єкт самочинно побудований. 20.07.2015 року на подану ОСОБА_1 пропозицію було надіслано відповідь з можливими варіантами вирішення питання. Оскільки об”єкт самовільно будівництва не породжує будь-яких прав то він як власник земельної ділянки просить суд визнати даний об”єкт самочинним будівництвом.

В судовому засідання представники позивача - відповідача підтримали позовні вимоги первісного позову в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, в задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник в судовому засіданні вимоги первісного позову не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні. Щодо вимог зустрічного позову то вважають що він підлягає до задоволення та просили його задовільнити в повному обсязі.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні первісний позов не визнав в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, а зустрічний позов просив задовільнити, з підстав викладених у йому.

Від представника РОВКП ВКГ «Рівнеобленерго» надійшло клопотання про розгляд справи у їхню відсутність.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідка, дослідивши матеріали справи та докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні первісного  та зустрічного позову слід відмовити, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

У відповідності до ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

У відповідності до ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.

У відповідності до ст. 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 41/100 житлового будинку з надвірними будівлями та земельна ділянка площею 0,0212 га кадастровий номер:5610100000:01:028:0632 по вул. Стуса,5 в м.Рівне. Вказаний житловий будинок та земельна ділянка належать її на підставі договорів дарування від 17 червня 2015 року, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_8

Відповідачу ОСОБА_6 на праві власності належить квартира №1 в житловому будинок з надвірними будівлями по вул. Видумки, 7 в м. Рівне. Батьком позивачки, ОСОБА_3, в 2000 році проведено комунікації до будинку, в тому числі - водовідведення(каналізації).Мережа водовідведення(каналізації) пролягає через земельну ділянку по вул. Видумки, 7 в м. Рівне, яка знаходиться у користуванні відповідача ОСОБА_6.

Протягом більше ніж 14 років батько позивачки, а останнім часом - позивачка безперешкодно користувалися системою водовідведення. Будь-яких заперечень зі сторони ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не було.

За користування каналізацією сплачувались відповідні платежі в КП «Рівнеоблводоканал», а в подальшому - в КП «Рівнеміськводоканал».

Суд звертає увагу на те, що інститут земельного сервітуту було запроваджено з 01.01.2004 року, коли вступив в дію ЦК України, а спірні правовідносини у сторін виникли в 2000 році, коли було проведено комунікації до будинку, в тому числі водовідведення. Крім того на момент проведення комунікацій було відсутнє законодавство, яке регулювало правовідносини між сторонами. Тому суд не бере до уваги розписку від 07.03.2000 року ОСОБА_9 про те, що він не заперечує проти проведення каналізації на його земельній ділянці..

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0768 га належать ОСОБА_6 на праві приватної власності на підставі договорів дарування від 12 липня 2005 року. Тому відповідач ОСОБА_4 є неналежним відповідачем по справі, а тому вимоги пред’явленні до неї є безпідставними.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, дала суду показання, що спір між її батьками та позивачем виник в червня 2015 року. Вказала, що вони випадково побачили в каналізацію трубу, і не знали звідки ця труба, бо в них дозволів ніхто не брав, Згодом вияснилось що це сусідська каналізація.

Щодо вимог зустрічного позову то суд зазначає наступне, що згідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Тобто, суд не може захищати порушені права та інтереси у спосіб, який не передбачений законом.

У відповідності до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.  

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено перелік способів захисту суб'єктивних цивільних прав, спрямованих на вчинення матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Кожна особа відповідно до вимог ст. 16 ЦК України має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом визначені ч.2 ст. 16 ЦК України, до них належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх службових осіб.

Отже, особа, яка вважає, що її право порушене може скористатися певним способом захисту свого порушеного права, що визначений законом.

З зустрічної позовної заяви ОСОБА_6 про визнання самочинно побудованої мережі водовідведення (каналізації) не зрозуміло, яке саме право порушується та про захист яких саме прав особи йдеться.

Крім того, в силу ст. 19 Конституції України, суд може застосувати лише такий спосіб захисту, що передбачений законом.

Закон, зокрема ст. 16 ЦК України, такого способу захисту як визнання самочинно побудованої мережі водовідведення (каналізації) не передбачає.

Виходячи з того, що предмет позову щодо визнання самочинно побудованої мережі водовідведення (каналізації) не відповідає встановленим Цивільним Кодексом України способам захисту, суд вважає, що позивачем ОСОБА_6 обрано неналежний спосіб захисту права.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60-64, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, –

 ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання самочинно побудованої мережі водовідведення (каналізації) - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:                                                                           Харечко С.П.