ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017Справа №910/22729/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛУМБУС»

До 1. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

2. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної

адміністрації)

Третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Київська міська рада

Третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

про визнання будівлі самочинно збудованою та зобов'язання вчинити дії

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Повжик А.Л. - по дов.

від відповідача 1: Цимбаліст В.В. - по дов.

від відповідача 2: Тетерятник О.В. - по дов.

від третьої особи 1 : Безносик А.О. - по дов.

від третьої особи 2 : Тетерятник О.В. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛУМБУС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів 1. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та 2. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання прибудованої нежилої будівлі літ. «А», загальною площею 60,4 кв.м до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 самочинно збудованою та зобов'язання відповідачів знести прибудовану нежилу будівлю.

Ухвалою від 13.12.2016р. було порушено провадження по справі №910/22729/16 та призначено її розгляд на 23.12.2016р. Одночасно, вказаною ухвалою судом залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київську міську раду.

Представники відповідача 2 та третьої особи у судове засідання не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

22.12.2016р. представником відповідача 1 через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, та клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Представник позивача вирішення вказаного клопотання залишив на розсуд суду.

Розглянувши вказане клопотання Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація», суд дійшов висновку щодо його задоволення з урахуванням наступного.

За приписами ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до п.1 Положення про Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке затверджено Розпорядженням №2383 від 29.12.2012р. Київської міської державної адміністрації, Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді.

Основними завданнями Департаменту є, в тому числі, забезпечення реалізації державної та регіональної політики у сфері приватизації, оренди, використання, відчуження майна комунальної власності територіальної громади міста Києва та акцій (часток, паїв), що належить територіальній громаді міста Києва в статутних капіталах господарських товариств; здійснення в межах своїх повноважень функцій щодо управління майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, майновими правами та державним майном, акціями (частками, паями), що передані до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); здійснення повноважень власника щодо майна, що належить територіальній громаді міста Києва та майнових прав, які приватизуються та відчужуються згідно з прийнятими Київською міською радою рішеннями, тощо.

Отже, враховуючи предмет та підстави позовних вимог, виходячи з правового режиму спірного об'єкта нерухомого майна, суд дійшов висновку, що рішення по справі може вплинути на права та обов'язки Департаменту комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, буд.10, ЄДРПОУ 19020407), внаслідок чого, суд вважає за необхідне залучити вказану особу до участі у розгляді справи в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Ухвалою від 23.12.2016р. залучено до участі у розгляді справи Департамент комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів та відкладено розгляд спору на 16.01.2016р.

12.01.2017р. представником відповідача 1 через відділ діловодства суду було подано відзив на позовну заяву.

Представник відповідача 2 в судове засідання 16.01.2016р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, проте, був належним чином повідомлений про час місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача 2, в судовому засіданні у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 23.01.2017р.

23.01.2017р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представники відповідача 2 та третьої особи 1 у судове засідання 23.01.2017р. не з'явились, проте, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача 2 та третьої особи 1, враховуючи необхідність витребування нових доказів, ухвалою від 23.01.2017р. розгляд справи було відкладено на 06.02.2017р.

06.02.2017р. представником третьої особи 2 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі та клопотання про зміну процесуального статусу. Судом було розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання Київської міської ради з наступних підстав.

Статтею 24 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Наразі, слід зазначити, що позивачем підтримано заявлені позовні вимоги саме до відповідачів 1 та 2.

Отже, враховуючи наведене вище, суд не вбачає підстав для зміни процесуального статусу Київської міської ради з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на відповідача.

Представником відповідача 2 та третьої особи 2 через відділ діловодства суду 06.02.2017р. також було подано відзив на позовну заяву.

Представником позивача у судовому засіданні 06.02.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позовних вимог надали заперечення.

Представник третьої особи 1 надав усні пояснення по справі.

Представник третьої особи 2 надав усні пояснення з приводу предмету спору.

Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2017р.

В судовому засіданні 06.02.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників всіх учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини першої пункту 30 статті 26, частини п'ятої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 329 Цивільного кодексу України та враховуючи звернення інвесторів, Київською міською радою було прийнято рішення №105/105 від 28.08.2008р. «Про передачу нежилих будинків та нежилих приміщень комунальної власності у власність інвесторам».

Зокрема, Київською міською радою вирішено передати інвесторам у власність для виконання ними своїх інвестиційних зобов'язань нежилі будинки, нежилі приміщення комунальної власності територіальної громади міста Києва, зазначені у додатку до цього рішення, за умови компенсації вартості цих будинків, яка визначена звітом про оцінку вартості.

Згідно додатку «Перелік нежилих будинків, нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються у власність інвесторам» до рішення №105/105 від 28.08.2008р. Київської міської ради у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Колумбус» передано приміщення площею 919,90 кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

Головним управлінням комунальної власності міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Колумбус» було зареєстровано право власності приміщення площею 919,90 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та видано свідоцтво від 27.05.2010р. про право власності.

09.08.2010р. між Головним управлінням охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації (орган охорони) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Колумбус» (власник) було укладено охоронний договір №2470 на пам'ятку культурної спадщини, відповідно до п.1. якого власник бере на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки історії національного значення - будинок, в якому у 1898-1914 роках мешкав ОСОБА_6, видатний археолог (охоронний номер НОМЕР_1, Постанова №928 від 03.09.2009р. Кабінету Міністрів України) за адресою: АДРЕСА_1 (поштова адреса пам'ятки на час взяття її на державний облік: АДРЕСА_1; технічна адреса будинку: АДРЕСА_1).

Термін охоронного договору встановлено на період володіння пам'яткою (п.2 договору №2470 від 09.08.2010р.).

За умовами п.п.5.1, 5.3 договору №2470 від 09.08.2010р. власник зобов'язується використовувати будинок-пам'ятку загальною площею 919,9 кв.м (підвал - 283,3 кв.м; перший поверх - 302 кв.м; другий поверх - 316 кв.м; мезонін - 18,6 кв.м) за вказаною адресою виключно під офіс. Утримувати вказану пам'ятку в належному санітарному, протипожежному і технічному стані. Мати у приміщенні пам'ятки належне обладнання згідно з вимогами органів протипожежної, санітарної, екологічної охорони та інших уповноважених органів.

У п.14 договору №2470 від 09.08.2010р. вказано, що з метою збереження пам'ятки культурної спадщини та створення належних умов для її використання власник зобов'язаний, в тому числі, знести самочинну прибудову до пам'ятки з боку двору у 2010р.

Відповідно до акту №173/70 від 07.10.2011р. огляду технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій споруди прибудови літери А на АДРЕСА_1, який складено Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація», несучі огороджувальні конструкції споруди прибудови літери А на АДРЕСА_1, знаходяться в аварійному стані. Аналогічні висновки щодо технічного стану приміщень літери А на АДРЕСА_1 наведено в акті №191/03 від 09.06.2016р. Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація».

Рішенням №301/8585 від 01.11.2012р. «Про внесення змін до рішення №100/5487 від 31.03.2011р. Київської міської ради «Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки» прибудову за адресою: АДРЕСА_1 внесено до переліку об'єктів групи А, перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛУМБУС» зверталось до відповідача 2 з листами №02/9995/235/01-01 від 30.03.2011р., №02/0592/702/01-01 від 08.02.2013р., №29 від 09.12.2015р. з проханням розглянути питання щодо доцільності подальшого використання прибудови та можливості її знесення.

Одночасно, відповідачем 1 листом №155/1/16-5081 від 06.08.2015р. було повідомлено позивача про те, що прибудована нежила будівля літ. «А», загальною площею 60,4 кв.м до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» згідно Наказу №70 від 19.03.2009р. Головного управління комунальної власності м.Києва «Про закріплення нежилих об'єктів на АДРЕСА_1 за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

Наразі, за твердженнями позивача, останній не має можливості виконати роботи, передбачені п.14 договору №2470 від 09.08.2010р., що, на думку заявника, може призвести до негативних наслідків, а саме пошкодженню культурної пам'ятки. Одночасно, позивачем наголошено, що останній також позбавлений внаслідок наведених вище обставин отримати у користування земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна. Вказані обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, господарський суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України»

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб'єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Наразі, суд зауважує, що позовна вимога про визнання прибудованої нежилої будівлі літ. «А», загальною площею 60,4 кв.м до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 самочинно збудованою за своєю правовою природою є встановленням факту, що має юридичне значення, та може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

При цьому, слід зауважити, що зазначена вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 26.03.2014р., від 26.01.2016р., від 26.04.2016р. Вищого господарського суду України по справах №15/5007/1489/12, №920/414/15 та №922/4016/15.

Отже, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛУМБУС» в частині визнання прибудованої нежилої будівлі літ. «А», загальною площею 60,4 кв.м до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 самочинно збудованою.

Одночасно, позов в частині зобов'язання відповідачів 1 та 2 знести прибудовану нежилу будівлю літ. «А», загальною площею 60,4 кв.м до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 також не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Згідно ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

У ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вказано, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до ч.5 ст.60 вказаного нормативно-правового акту органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтею 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні. Порядок формування та використання матеріальної і фінансової бази місцевого самоврядування, повноваження відповідних органів у цій сфері в місті Києві визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Рішенням №26 від 13.01.1992р. Виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів «Про формування комунального майна міста та районів» затверджено перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста.

Згідно до додатку №1 до вказаного рішення до комунальної власності міста Києва передано, в тому числі, нежилий будинок по АДРЕСА_2.

Відповідно до Наказу №70 від 19.03.2009р. Головного управління комунальної власності м.Києва «Про закріплення нежилих об'єктів на АДРЕСА_1 за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» прибудована нежила будівля літ. «А» до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1 закріплена на праві господарського відання за Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація».

Відповідно до технічного паспорту на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, який виготовлено станом на 22.08.2012р., площа спірної будівлі становить 60,4 кв.м.

Таким чином, з наведеного вбачається, що спірний об'єкт нерухомого майна належить до власності територіальної громади міста Києва, розпорядження яким у відповідності до вимог чинного законодавства здійснює саме Київська міська рада.

До того ж, судом прийнято до уваги, що у відповідності до ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Наразі, господарський суд зауважує, що з наведеного вище полягає, що у даному випадку розпорядження спірним об'єктом нерухомого майна шляхом його знесення може здійснювати лише Київська міська рада, а ніяким чином не відповідачі 1 та 2.

Тобто, з боку Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не вбачається порушення прав та законних інтересів заявника як власника пам'ятки архітектури по АДРЕСА_1 в місті Києва, тоді як вказувалось судом необхідною передумовою здійснення судового захисту є доведення позивачем порушення його прав та законних інтересів саме з боку визначених останнім відповідачів.

До того ж, за змістом ст.18 Господарського процесуального кодексу України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Відповідачем слід вважати особу, яка залучається до участі у справі за вказівкою позивача чи з ініціативи суду, внаслідок припущення, що вона порушила чи оспорює права позивача. Зазвичай відповідачем є особа, яка знаходиться з позивачем у матеріальних правовідносинах.

З системного аналізу ст.ст.1, 21, 24, 65 Господарського процесуального кодексу України слідує, що набуття особою (особами) процесуального статусу відповідача закон пов'язує не з дійсною наявністю матеріальних правовідносин сторін, а лише з фактом пред'явлення позову до особи. Аналогічну правову позицію підтримано у постанові від 22.05.2014р. Вищого господарського суду України по справі 910/5899/13.

Проте, як вказувалось судом, позивачем було підтримано позовні вимоги саме до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

При цьому, жодних усних чи письмових клопотань про залучення іншого відповідача до участі у розгляді справи згідно із положеннями ст.24 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлено не було.

За таких обставин, виходячи з наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) знести прибудовану нежилу будівлю літ. «А», загальною площею 60,4 кв.м до основної будівлі літера «А» по АДРЕСА_1.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України залишається за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.02.2017р.

Суддя О.М. Спичак