СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун.№759/8953/16-ц

пр.№2/759/598/17

22 березня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Ю.В.,

за участю секретаря - Самчик І.М.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди внаслідок злочину,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди внаслідок злочину та з урахуванням уточнення позовної заяви, просить стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму майнової шкоди у розмірі 11 564,10 грн., стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму моральної шкоди у розмірі 3 041 280,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 14.04.2015 року близько 18 год. 00 хв. відповідач ОСОБА_5 після вживання спиртних напоїв знаходився за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 і в той же час між ним та позивачем, яка є його сестрою, виник конфлікт на побутовому ґрунті, під час якого ОСОБА_5 вирішив заподіяти останній тілесні ушкодження, а саме відповідач перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, відчуваючи до позивача раптово виниклу неприязнь, взяв з - під вхідних дверей кімнати молоток та, тримаючи його в правій руці, наблизився до потерпілої та умисно почав наносити їй удари даним молотком в область голови, тим самим заподіяв останній тяжке тілесне ушкодження, у вигляді відкритої проникаючої черепно - мозкової травми у вигляді забою - розмічення головного мозку, внутрішньої - мозкової гематоми лівої скроневої частки, травматичного субіхідального крововиливу, вдавленого уламкового перелому тім'яної кістки зліва, рублено - забійної рани м'яких тканин лівої скронево - тім'яної ділянки, яке згідно висновку експерта № 944/е від 29.05.2015 р. відноситься до тяжких ушкоджень, внаслідок чого було відкрите кримінальне провадження № 12015100080003590 від 15.04.2015 року по обвинуваченню відповідача за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Станом на 01.05.2016 р. вироки суду першої та другої інстанції набрали законної сили і відповідачу було призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років і 6 місяців. ОСОБА_5 відбуває покарання у Бучанській виправній колонії управління департаменту України з питань покарань в м. Києві та Київській області № 85. Станом на 01.05.2016 р. відповідач ОСОБА_5 не відшкодував позивачу жодної грошової суми. Позивач отримала 2 групу інвалідності, на даний час позивачка проводить тривалу реабілітацію і не має змоги працювати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, підтвердив, що на момент судового розгляду відповідачем позивачу не було відшкодовано жодних грошових коштів, зазначив, що при розгляді питання про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності цивільний позов не заявлявся. Позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відбуває покарання в місцях позбавлення волі за вироком суду. Про розгляд справи та зміст позовних вимог, повідомлявся належним чином (а.с.65-69, 76-79, 129-134). Матеріали справи містять лист, в якому відповідач зазначає, що не погоджується з позовними вимогами (а.с.68). Враховуючи думку представника, а також те, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи. Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_7 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені навдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ч.1, ч. 4 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Судовим розглядом встановлено, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 14.09.2015 р. було визнано ОСОБА_5 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, і призначено покарання за вчинений злочин відносно ОСОБА_3 у вигляді 5 років позбавлення волі (а.с. 18-19). Не погоджуючись із вироком суду ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, де Апеляційний суд м. Києва вирок Святошинського районного суду м. Києва в частині призначення покарання ОСОБА_5 в частині призначення йому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України - скасував та призначив ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 (шість років) 6 місяців, а апеляційну скарну ОСОБА_5 -залишив без задоволення (а.с. 20-22).

Згідно ст.ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному процесі, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності за завдання матеріальної шкоди злочином, необхідною є наявність протиправності дій, вини особи та причинно-наслідкового зв'язку між виною особи та завданою шкодою.

Така позиція закріплена і в п.2 постанови ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року.

Відповідно до абз.1 п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України Законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (із наступними змінами) та п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, у повному обсязі.

Судом встановлено, що позивачу по справі, як потерпілій по кримінальній справі, було заподіяно матеріальну шкоду діями відповідача по справі, який вчинив злочин.

Як вбачається з довідки Міністерства охорони здоров'я України, серія НОМЕР_3 ОСОБА_3 надано другу групу інвалідності та видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 у зв'язку з інвалідністю (а.с. 48) та відповідно довідці управління Пенсійного фонду отримує пенсію по інвалідності (а.с. 53).

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 проходила індивідуальну програму реабілітації інвалідів (а.с. 49).

Відповідно до виписки із медичної карти хворого № 20733, ОСОБА_3 проходила лікування з 08.08.2015 р. по 21.08.2015 р. в поліклініці за місцем проживання (а.с. 50).

Як вказано у витягу з історії хвороби № 1904 ОСОБА_3 поступила 07.05.2015 року, з діагнозом: стан після перенесеної важкої відкритої проникаючої черепно - мозкової травми - забій голови мозку з формуванням внутрішньомозкової травматичної гематоми лівої скроневої долі; багатооскольчатий перелом лівої скроневої кіски з вдавленням осколків в паренхіму мозку; нейрохірургічна операція 19.04.2015 - резекційна декомпресійна трепанація черепа в лівій скронево - тім'яній ділянці, усунення вдавленого перелому) у вигляді помірної моторної з елементами сенсорної афазії, правобічного помірного геміпарезу, когнітивних порушень. Кістковий дефект черепа лівої скронево - тім'яної ділянки 10,0х8,0 см. Ангіоретинопатія обох очей. ОСОБА_3 була виписана 19.05.2015 р. (а.с. 51).

Відповідно до виписки із медичної карти хворого № 10206, ОСОБА_3 проходила стаціонарне лікування в поліклініці з 14.04.2015 р. по 07.05.2015 р. (а.с. 52).

На підтвердження позовних вимог про стягнення майнової шкоди в розмірі 11564, 10 грн позивачем надано чекові квитанції, що повністю підтверджують її витрати на лікування після заподіяння відповідачем тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (а.с. 27-47, 135-140).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди - доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоді, слід зазначити про таке.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Судом встановлено, що позивачу по справі, як потерпілій у кримінальній справі, було заподіяно моральну шкоду діями відповідача по справі, який вчинив злочин.

Позивач внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень отримала 2 групу інвалідності, перенесла душевні страждання та переживання, порушився її звичний образ життя. Це вбачається як з пояснень позивача, так і з досліджених матеріалів даної цивільної справи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У силу ч.1 ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до висновку Українського центру судових експертиз № 2-18/04, складеного 18 квітня 2016 р., експертом зроблено висновок, що внаслідок скоєного злочину щодо ОСОБА_3, були спричинені психологічні страждання. Орієнтовний еквівалент компенсації завданих ОСОБА_3 моральних страждань становить 950,4 мінімальних заробітних плат (а.с. 23-26).

Згідно ч.1 ст.143 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.17 Постанови №5 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства,що регулюють провадження у справі до судового розгляду» висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Згідно ч. 6 ст.147 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Оцінивши надані стороною позивача докази, суд дійшов до висновку, що в даному випадку наданий висновок експертного психологічного дослідження № 2-18/04 від 18.04.2016 року експерта Українського центру судових експертиз Линник С.В. (а.с.23-27) щодо відшкодування орієнтовного еквіваленту компенсації завданих моральних страждань в розмірі c, не може бути прийнятий до уваги, оскільки у визначенні розміру компенсації були застосовані методики, висновки якого мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. В свою чергу, розмір моральної шкоди визначається виключно судом, з урахуванням всіх обставин справи.

Таким чином, зважаючи на характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілої, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали від злочину, зокрема, пожиттєве присвоєння потерпілій інвалідності ІІ групи, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, відсутність визнання відповідачем вини, відсутність добровільного відшкодування відповідачем завданої шкоди, а також урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, суд вважає за можливе визначити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача в сумі 100 000 грн., що відповідає вимогам розумності та справедливості.

Також, з відповідача по справі підлягають стягненню на користь держави витрати, понесені судом, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», в розмірі 1102,42 грн. виходячи з об'єму задоволених позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки позивач по закону був звільнений від сплати судового збору при подачі позову до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 128 КПК України, ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167, 1167, ЦК України, ст.ст. 3, 10, 14, 58, 60, 61, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до ОСОБА_10 про відшкодування шкоди внаслідок злочину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, матеріальну шкоду в розмірі 11 564,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину в розмірі 100 000, 00 грн .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1102,42 грн.

На це заочне рішення відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії може бути подана заява до Святошинського районного суду м. Києва про перегляд цього заочного рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Войтенко