АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 760/5134/15-ц головуючий у 1-й інстанції: : УсатоваІ.А.

апеляційне провадження № 22-ц/796/870/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Лапчевської О.Ф., Левенця Б.Б.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Екобіз" до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна багатопрофільна фірма "РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу" про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів та послуг НОМЕР_2 від 15 листопада 2002 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ПП "Екобіз" звернулося до суду із позовом в обґрунтування якого зазначало, що 15 листопада 2002 року Державним департаментом інтелектуальної власності на ім'я ТОВ "Приватної багатопрофільної фірми "РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу" видано свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1". Згідно з інформацією БД "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг" власником цього знаку є ОСОБА_2 Зазначає, що позначення, яке зареєстроване у якості знака для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" є простим (не комбінованим) знаком, що складається лише з двох слів, де слово "ІНФОРМАЦІЯ_2" є загальновживаною назвою відомого мінералу, що має лікарські здатності, а тому використовується у методичній та косметологічній діяльності, а слово "Полтавський" у позначенні товарного знаку вказує на географічне походження товару, місце його видобування. Викладене дає підстави вважати, що знак зареєстровано з порушенням умов надання правової охорони, визначених ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", згідно якої не можуть одержати правову охорону позначення, які є загальновживаними як позначення товарів певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту.

Отже, реєстрація вказаного свідоцтва була здійснена з порушенням умов надання правової охорони, визначених ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", а тому ПП "Екобіз" просило визнати недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", видане 15 листопада 2002 року; зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2002 року та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2016 року позов ПП "Екобіз" задоволено. Визнано недійсним повністю свідоцтво України № НОМЕР_4 15 листопада 2002 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" з доповненням; зобов'язаноДержавну службу інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю свідоцтва України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2002року з доповненням та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності України - "Промислова власність".

Додатковим рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 30 вересня 2016 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що доказів на підтвердження наявності ознак, що виключають правову охорону знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позивачем до суду надано не було. Наявний в матеріалах висновок експерта є неоднозначним та необгрунтованим, виходячи з неправильного визначення об'єкта дослідження в деяких питаннях, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про проведення повторної експертизи.

Представники ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та представник Державної служби інтелектуальної власності України - Потоцький М.Ю. підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ПП "Екобіз" - Мамчур А.П. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 15 листопада 2002 року на підставі заявки про реєстрацію знака для товарів і послуг від 30 липня 2000 року № НОМЕР_1 Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, правонаступником якого є Державна служба інтелектуальної власності України, видав свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" на ім'я ТОВ "Приватної багатопрофільної фірми "РАГС - Регіональне агентство гуманітарного сервісу".

Правова охорона знака поширюється на товари 1, 3, 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (МКТП).

На підставі рішення Державної служби інтелектуальної власності України від 15 січня 2015 року власником свідоцтва № НОМЕР_3 від 15 листопада 2002року є ОСОБА_2

Відповідно до ст. 492 ЦК України, торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Частиною 1 ст. 494 ЦК України та ч. 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" також встановлено, що набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом, умови та порядок видачі якого встановлюються законом.

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 494 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон), в редакції чинній на дату подання заявки, правова охорона надавалась знаку, який не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом.

Відповідно до ст. 1 Закону знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Об'єктом знака можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

Відповідно до п. 2 ст. 6 Закону, в редакції, чинній на дату подання заявки на знак для товарів і послуг, визначені підстави для відмови в наданні правової охорони, а саме не можуть одержати правову охорону позначення, які: не мають розрізняльної здатності; є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;- є загальновживаними символами і термінами.

Позначення, вказані в абзацах 2, 3, 4, 6 цього пункту, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака (абз. 7 п. 2 ст. 6 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в редакції, чинній на дату подання заявки).

Наведене свідчить, що передумовою надання правової охорони знаку є відсутність підстав для відмови в наданні такої правової охорони, встановлених цим Законом.

Крім того, знак, якому надається хорона повинен бути придатнім для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.

Розкриття змісту окремих підстав для відмови у наданні правової охорони наводиться у Правилах складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116 (далі - Правила ).

На підставі пункту 4.3.1.5 Правил, в редакції, чинній на момент подання заявки, до позначень, що є загальновживаними для товарів певного виду, належать позначення, які використовуються для певних товарів і які, внаслідок їх тривалого використання для одного й того ж товару або товару такого ж виду різними виробниками, стали видовими або родовими поняттями.

Згідно з пунктом 4.3.1.7 Правил, до позначень, які вказують на вид, якість, кількість, властивості, склад, призначення, цінність товарів і/або послуг, а також на місце і час їх виготовлення чи збуту, належать прості найменування товарів; зазначення категорії якості товарів; зазначення властивостей товарів, в тому числі таких, що носять хвалебний характер; зазначення матеріалу або складу сировини; зазначення ваги, об'єму, ціни товарів, дати виробництва товарів; історичні дані щодо заснування виробництва, зображення нагород, що присуджені товарам; видові найменування підприємств, адреси виробників товарів або посередників.

Згідно з положеннями п. „а" ч.1 ст. 19 Закону свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

За результатами проведення судової експертизи інтелектуальної власності у цивільній справі №760/5134/15-ц, судом одержано висновок експертного дослідження №87 від 12 січня 2016 року, з якого вбачається, що станом на 20 липня 2000 року - дату подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2012 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", даний знак складався лише з позначень, що є описовими при використанні стосовно зазначених у заявці та свідоцтві товарів, а саме: вказував на склад сировини та місце виготовлення товарів; станом на 20 липня 2000 року - дату подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2012 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", даний знак був таким, що вказує на місце виготовлення чи збуту заявлених товарів 01, 03 та 05 класів МКТП; на 20 липня 2000 року - дату подання заявки, за результатами розгляду якої було видано свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2012 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", позначення "ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що входить до складу знака, було загальновживаним терміном, позначення "Полтавський", що входить до складу знака, загальновживаним терміном не було;

На підставі п. 7 висновку експертного дослідження №87 від 12 січня 2016 року, відсутні підстави вважати, що на момент подання заявки №200073107, за результатами розгляд якої було видано оскаржуване свідоцтво України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2012 року на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1, позначення набуло розрізняльної здатності.

З урахуванням висновків експертного дослідження №87 від 12 січня 2016 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" не відповідав вимогам Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України від 28 липня 1995 року № 116, в редакції, чинній на момент подання заявки, а тому реєстрація свідоцтва України від 15 листопада 2002 року № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" була здійснена з порушенням умов надання правової охорони, визначених ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", в редакції чинній на момент подання заявки.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Належних та допустимих доказів на спростування висновків експертного дослідження відповідачем до суду першої інстанції надано не було.

Зважаючи на встановлення факту невідповідності умовам надання правової охорони зареєстрованої знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" згідно свідоцтва України № НОМЕР_3 від 15 листопада 2012 року, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним вказане свідоцтво та поклав на Державну службу інтелектуальної власності України обов'язок здійснити публікацію про це.

З урахуванням викладеного, посилання в апеляційній скарзі на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності ознак, що виключають правову охорону знаку "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", не відповідають дійсності.

Щодо тверджень скаржника про те, що наявний в матеріалах справи висновок експертного дослідження №87 від 12 січня 2016 року не може бути прийнятий судом до уваги, а тому судом було безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення у справі повторної судової експертизи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 143, ст. 149, ст. 150 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право просити суд призначити повторну, додаткову, комісійну або комплексну експертизу, якщо висновок експерта визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами різних галузей знань або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Судом першої інстанції було встановлено, що експертне дослідження проведене відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу" кваліфікованим судовим експертом, який має відповідну кваліфікацію, а висновок містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані висновки з поставлених запитань.

Оскільки наведені висновки експерта не суперечили сукупності інших поданих у справі доказів і були отримані судом з додержанням вимог, які у цьому зв'язку передбачені процесуальним законодавством, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв вказаний висновок експертного дослідження як належний та допустимий доказ.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи з урахуванням вищенаведеного не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 11 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: О.Ф. Лапчевська

Б.Б.Левенець