Справа № 11-129 2009 року Головуючий в 1-й інстанції: Сеньков О.Г.
Категорія: ст. 263 ч. 1КК України Доповідач: Цугель І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2009 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:
Головуючого-судді Кульбаби В.М.,
суддів Цугеля І.М., Суслова М.І.,
з участю прокурора Бардецького О.І.,
адвоката ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Старокостянтинівського районного суду від 5 грудня 2008 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ключівка, Красилівського району, Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, приватного підприємця, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого;
засуджено за ст. 263 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку 1 рік.
Згідно ст. 76 КК України його зобов’язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з’являтись до них для реєстрації.
Міру запобіжного заходу засудженому залишено попередню – підписку про невиїзд.
Долю речових доказів вирішено згідно вимог закону.
За вироком суду, в жовтні 2007 року під час ремонту АДРЕСА_2, який дістався йому у спадщину, ОСОБА_2 знайшов 7 патронів калібру 7,62 мм, які переніс у власну квартиру і там зберігав їх у своєму мисливському сейфі, де 5 листопада 2007 року близько 13 год. вони були виявлені та вилучені працівниками міліції. Вказані патрони є боєприпасами і придатні для проведення пострілів.
У поданій апеляції адвокат засудженого просить змінити вирок суду та звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України, оскільки суд першої інстанції виніс вирок за наявності суперечливих доказів по справі, взяв до уваги недопустимий доказ, здобутий незаконним шляхом, так як огляд будинку засудженого та вилучення боєприпасів проведено з порушенням вимог чинного законодавства.
Крім того, маючи можливість і надалі безперешкодно зберігати набої по місцю свого проживання, засуджений за власним бажанням передав їх працівникам правоохоронного органу. Відповідно до ч. 3 ст. 263 КК України, особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою та другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю та бойові припаси, звільняється від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку, вислухавши засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію, вивчивши матеріал справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 займається підприємницькою діяльністю, заготовляє у населення молоко. Для розрахунку за останнє, у переробників під звіт він отримував гроші, які разом зі своїми заощадженнями, мисливською зброєю та боєприпасами до неї зберігав у власному сейфі, що знаходиться в його АДРЕСА_1.
Без передбаченого законом дозволу у даному сейфі він також зберігав сім бойових набоїв калібру 7,62 мм до пістолета „ТТ” зразка 1930-33 р.р., конструкції Токарєва, які знаходились у заіржавілому штатному магазині до вищевказаної зброї, придатні для проведення пострілів, являються боєприпасами.
ОСОБА_2 знайшов їх у жовтні 2007 року під час ремонту даху АДРЕСА_2, який отримав у спадок.
5 листопада 2007 року ОСОБА_2 запідозрив, що хтось взламав його сейф, міг викрасти гроші, мисливську зброю та боєприпаси до неї, оскільки замок сейфа звичайним способом не відкривався.
Щоб убезпечити себе від відповідних необгрунтованих звинувачень, оскільки викраденими могли бути гроші, отримані під звіт від переробників молока, для виявлення та фіксації слідів імовірного злочину, ОСОБА_2 вирішив звернутись за допомогою до правоохоронних органів.
По дорозі до Старокостянтинівського МРВВС він зустрів працівників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким розповів про свої підозри, запропонував їм оглянути сейф, зафіксувати сліди імовірного проникнення, факт крадіжки грошових коштів, мисливської рушниці та боєприпасів до неї.
Про наявність у сейфі магазину з сімома бойовими набоями до пістолета „ТТ”, про добровільну здачу їх органам влади ОСОБА_2 міліціонерам нічого не повідомив, відповідну офіційну заяву не подав.
Повернувшись до власної квартири, в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_2 вскрив свій сейф, пересвідчився, що крадіжки не було, що усі цінності на місці.
З метою перевірки стану та умов зберігання мисливської зброї та боєприпасів до неї, вищевказані співробітники міліції оглянули сейф, виявили та вилучили з нього в присутності понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вищезазначені боєприпаси до пістолета „ТТ”.
Вищеописані обставини підтверджуються первинними послідовними, правдивими показами самого ОСОБА_2, свідків-понятих ОСОБА_5 та ОСОБА_6, показами свідків-співробітників міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4, даними рапорта останнього від 05.11.2007 року, протоколу огляду місця події, виявлення та вилучення боєприпасів від 05.11.2007 року, висновку балістичної експертизи за № 48 від 12.11.2007 року та фототаблиць до неї, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.05.1999 року за № ААР-336565.
Посилання ОСОБА_2 та його захисника на те, що він добровільно здав боєприпаси співробітникам міліції на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами по справі. Ні в суді першої інстанції, ні в засіданні апеляційного суду доказів такого не здобуто.
Беручи до уваги вищевказане, те, що ОСОБА_2 характеризується позитивно, вперше притягується до кримінальної відповідальності, відсутні будь-які дані про те, що він займається протиправною діяльністю чи причетний до такої, враховуючи малу кількість боєприпасів, конкретні обставини їх виявлення та вилучення, коли ОСОБА_2 сам запросив співробітників міліції в своє помешкання перевірити сейф в силу збігу вищевказаних обставин, до кінця не усвідомлював протиправності збереження ним пістолетних бойових патронів, колегія суддів вважає, що його дії хоча формально і містять ознаки злочину, передбаченого ст. 263 ч. 1 КК України, але через малозначність вони не становлять суспільної небезпеки, тобто не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, а тому їх не слід вважати злочином на підставі вимог ст. 11 КК України.
За таких обставин вирок суду першої інстанції слід скасувати, провадження в справі закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в діянні складу злочину.
З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 задоволити частково.
Вирок Старокостянтинівського районного суду від 5 грудня 2008 року стосовно ОСОБА_2 скасувати, провадження в справі закрити на підставі ст. 11 КК України та ст. 6 п. 2 КПК України.
Головуючий-суддя
Судді