Справа № 686/19295/16-ц

ЄУН 686/19295/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 рік м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Конопко А.П.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернувся ОСОБА_1 з вказаним позовом в якому зазначив, що 12 березня 2003 року між ним та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого він придбав у останнього у власність за 9000 гривень 20/100 частки квартири №23, що розташована у буд. №40 по вул.. Шевченка у м. Хмельницькому. Оскільки колишня дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_4, яка є власницею іншої частини квартири (80/100 частики) спільно зі своїм сином створили для нього умови, які унеможливили його проживання у цьому помешканні, 07 листопада 2006 року за спільною домовленістю з ОСОБА_3 вони розірвали вищевказаний договір купівлі-продажу. При цьому, при укладенні договору «Про розірвання договору купівлі-продажу» у присутності нотаріуса ОСОБА_3 пообіцяв повернути сплачені йому кошти у сумі 9000 гривень протягом 2-х місяців. Разом з цим, до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 вказані кошти не повернув. За таких обставин, посилаючись на положення ст..625 ЦК України зазначив, що останній зобов’язаний повернути йому борг у сумі 9000 гривень з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення, що становитиме 34 164 гривень – інфляційній нарахування та 2 430 гривень – 3% річних. Крім того, зазначені неправомірні дії відповідача спричинили серйозні душевні переживання внаслідок яких його стан здоров’я значно погіршився: він захворів на цукровий діабет, виникла хвороба ніг (через цю хворобу сталася закупорка кровоносних судин). Через вказані хвороби він вимушений був неодноразово проходити лікування у медичних закладах. Вказане спричинило йому моральну шкоду яку він оцінює у 380 000 гривень. За таких обставин просив суд стягнути з відповідача на його користь 9000 гривень суми боргу, 2430 гривень – 3% річних та 34 164 гривень – інфляційні нарахування за весь час прострочення боргу, а також 380 000 гривень – в якості відшкодування спричиненої йому моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, просив його задовольнити. Надав суду пояснення, аналогічні викладеним у позові. Зазначив, що під час укладенні у листопаді 2006 року договору розірвання купівлі-продажу ОСОБА_3 пообіцяв при нотаріусі повернути протягом двох-трьох місяців сплачені ним кошти за придбану частку квартиру у сумі 9000 гривень. Потягом обумовленого часу ОСОБА_3 кошти не повернув та він неодноразового звертався до відповідача з вимогою повернути ці кошти. Відповідач наявність свого боргу визнавав, про що свідчать його письмові відповіді на його вимоги, що датовані 2008, 2009 та 2015 року. Таким чином, вказаними письмовими відповідями, ОСОБА_3 не тільки визнавав наявність перед ним боргу, але й переривав строк позовної давності. Крім того, неповерненням боргу, йому були спричинена моральна шкода, яка полягає у сильних душевних хвилюваннях, що спричинило загострення його хвороб та значене погіршення здоров’я.

Відповідач та його представник позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Зазначили, що дійсно у березні 2003 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу частки квартири, за яким позивач набув право власності на 20/100 частики квартири АДРЕСА_1. У листопаді 2006 року вказаний договір був розірваний (угода про розірвання договору була посвідчена нотаріально). Вказане розірвання договору було наслідком спільної згоди сторін. При цьому жодних домовленості стосовно повернення сплачених ОСОБА_1 коштів між ними не було і угодою про розірвання договору не передбачено. Таким чином з часу розірвання договору купівлі-продажу будь-які правовідносини між ними припинилися і у такому випадку ОСОБА_1 не має права вимагати повернення того, що було виконане ним за цим договором. Також просив врахувати, що позивачем пропущений строк позовної давності за зверненням до суду з такими вимогами. Крім того зазначив, що його письмові відповіді позивачу, які він надсилав йому у 2008, 2009 та 2015 році не свідчать про визнання ним свого боргу з повернення спірних коштів; він лише хотів зустрітися з останнім з метою обговорення боргу, який він сплатив за останнього по комунальним платежам, приведенням квартири у належний стан (він вимушений був робити ремонт після у цій квартирі).

Вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, перевіривши матеріали справи судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди (ч.1 ст.15, ч.1, п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України).

За приписами ч.1, п.1, 3 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до положень ст..626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ч.1 ст.627, ч.1 ст.628, ст..629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч.1, 3 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Приписами ст. 653 ЦК України визначено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст..654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (статті 655, 657 ЦК України).

Як встановлено з матеріалів справи 12.03.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу частини квартири, за яким останній придбав за 9000 гривень належні ОСОБА_3 на праві власності 20/100 частики квартири №23 у будинку №40, що розташований по вул.. Шевченко у м. Хмельницькому. Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5

07 листопада 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була укладена угода про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири згідно якого був розірваний укладений між сторонами договір купівлі-продажу від 12.03.2003 року. Вказана угода була посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6

При цьому, як встановлено із змісту вказаної угоди про розірвання договору, повернення продавцем сплачених йому покупцем грошових коштів за придбану останнім частку квартири, сторонами не було визначено.

За таких обставин, враховуючи положення статті 653 ЦК України, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача стосовно повернення йому відповідачем сплачених коштів за придбання частки квартири у сумі 9000 гривень, оскільки при розірвання вказаного договору такий обов’язок останнього відповідною угодою визначений не був. При цьому суд звертає свою увагу на те, що обов’язок повернути сплачені кошти за договором купівлі-продажу при його розірванні, положеннями гл. 54 ЦК України (купівля-продаж) також не передбачений.

Посилання позивача на листи відповідача, в яких він визнавав свої обов’язок повернути отримані ним за спірним договором кошти суд не приймає до уваги з таких підстав.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

За приписами ст.ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи встановлено, що 23 грудня 2008 року на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_3 був надісланий лист в якому останній повідомив позивача про намір повернути йому кошти у сумі 9000 гривень згідно угоди про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири від 07.11.2006 року та просив повідомити про дату та місце повернення таких коштів. У своєму листі від 15.01.2009 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про намір повернути останньому кошти у сумі 9000 гривень згідно угоди про розірвання договору купівлі-продажу частини квартири від 07.11.2006 року після повернення йому документів на квартиру та ключів у присутності нотаріуса. Листом від 16.07.2015 року ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що він неодноразово пропонував повернути кошти, згідно угоди про розірвання договору купівлі-продажу, проте на такі його пропозиції останній не реагував та спричинив збитки. За таких підстав зазначив, що згоден повернути кошти за мінусом спричинених йому збитків.

Разом з цим суд не приймає вказані листи як на належний доказ обов’язку відповідача повернути позивачу сплачені ним кошти згідно угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 07.11.2006 року, оскільки зміна або розірвання договору (умови такої зміни або розірвання) повинно бути вчинено в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається (ст..654 ЦК України). Будь-яких домовленостей між сторонами, які б були посвідчені у нотаріальному порядку, стосовно обов’язку ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 сплачені ним кошти за розірваним договором купівлі-продажу, не існує.

Враховуючи, що вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за розірваним договором купівлі-продажу є безпідставними, не підлягають також і задоволенню і вимоги останнього про стягненню вказаної суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі вимоги є по суті похідними від первісної (повернення боргу).

Оскільки у задоволенні позивача слід відмовити, вжиті судом заходи стосовно забезпечення поданого ним позову, слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу залишити без задоволення.

Арешт, який був накладений за ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 лютого 2017 року на належну ОСОБА_7 20/100 частки квартири №23, що розташована у будинку №40 по вул. Шевченко у м. Хмельницькому – скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: