АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 549/541/16-ц Номер провадження 22-ц/786/739/17Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С. І. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

при секретарі: Радько О.М.

за участі відповідача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди. В обгрунтування своїх вимог вказував, що він надав відповідачу в борг грошові кошти в загальній сумі 550 гривень на його прохання по телефону, які частинами перерахував на його картковий рахунок 25 червня 2012 року в сумі 300 гривень, а 27 червня 2012 року -250 гривень. Також вказував, що мати відповідача - ОСОБА_2 на той час знаходилась в с. Хітці Гадяцького району Полтавської області і гарантувала повернення коштів через місяць.

Крім того, зазначав, що звертався з заявою про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за шахрайство та 15 лютого 2014 року відносно матері відповідача було відкрито кримінальне провадження за ст. 190 КК України, а 28 березня 2014 року слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Мотивуючи тим, що він неодноразово звертався до ОСОБА_2 з вимогами повернути позику, але останній відмовляється повернути борг, просив стягнути з відповідача на його користь суму матеріальної шкоди в розмірі 550 гривень, якими заволодів ОСОБА_2 внаслідок обману, та 3 000 гривень як компенсацію за спричинену моральну шкоду, якої він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача.

Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 10 березня 2017 року про виправлення описки, у задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване ним рішення суду - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що 25 червня 2012 року та 27 червня 2012 року ОСОБА_3 через Гадяцьку філію ПАТ «Полтава-банк» перерахував кошти відповідачу ОСОБА_2 на картковий рахунок НОМЕР_1 в сумі 300 грн. та 250 грн. відповідно /а. с. 10, 11/.

В той же час судом встановлено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження укладення ним з відповідачем договору позики та його умов у розумінні статті 207 та частини другої статті 1047 ЦК України.

В свою чергу відповідач не визнаючи позов, вказував, що влітку 2012 року він зателефонував матері - ОСОБА_2 і попросив у неї грошові кошти. Через деякий час на його картковий рахунок надійшли грошові кошти. Пізніше він дізнався, що вказані кошти на його банківську картку добровільно перерахував ОСОБА_3 Він і його мати вважали це платою за виконання останньою робіт у господарстві позивача в с. Хітці Гадяцького району. При цьому посилався на те, що договору позики з ОСОБА_3 він не укладав, грошові кошти безпосередньо у нього він не просив і повертати не обіцяв.

Окрім того, судом встановлено, що позивач також звертався до суду з позовними вимогами про стягнення грошових коштів в сумі 550 грн. за договором позики і з ОСОБА_2 - матері відповідача, а також компенсації за спричинену йому моральну шкоду в сумі 10 000 грн. Рішенням Чорнухинського районного суду від 17 липня 2015 року, яке набрало законної сили та є чинним, у задоволенні позову відмовлено.

Вказаним судовим рішенням, зокрема, встановлено, що у червні 2012 року відповідач просив у матері - ОСОБА_2 кошти для проходженя медичної комісії і згодом гроші в сумі 550 гривень надійшли на його картковий рахунок /а. с. 30-31/.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Обґрунтовуючи наявність правовідносин з договору позики, позивач посилався на наявність усної домовленості між сторонами.

В той же час, порядок укладення договору позики, його правова природа, визначені главою 71 ЦК України. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.

Отже, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

У відповідності з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що докази укладення договору позики у червні 2012 року між сторонами в матеріалах справи відсутні, відповідач заперечує факт отримання ним грошових коштів саме у борг, а позивачем не доведено того, що він надавав кошти в сумі 550 грн. відповідачу у борг, суд дійшов вірного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процессуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М.

Судді: /підписи/ Кривчун Т.О.

Пилипчук Л.М.

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.