АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року липня 6 дня                                                                           місто Луцьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Александрової М.А.,

суддів Подолюка В.А., Осіпука В.В.

при секретарі Гордійчук І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 березня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - адвокат ОСОБА_3, відповідач - ОСОБА_2, представник відповідача - адвокат ОСОБА_4.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 29 березня 2006 року, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно подружжя, а саме у квартирі АДРЕСА_1, в розмірі 30600 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 253 гривні 18 коп. сплаченого судового збору, а в доход держави 52 гривні 82 коп. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави 469 гривень судового збору.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі позивач, покликаючись на незаконність рішення суду із-за порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити її позовні вимоги про поділ майна, і зазначає, що на час розгляду справи дійсна вартість квартири складала 155 тисяч гривень, а тому її грошова частка у спільному майні подружжя, яким є спірна квартира, становить 77500 гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що спірна квартира, яка є спільною сумісною власністю подружжя, була відчужена відповідачем за 61200 гривень, а тому частка позивача у майні подружжя складає 30600 гривень.

Апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Справа № 22-Ц-561/06                             Головуючий у 1 інстанції Веремчук Л.М.

Категорія 33                                            Доповідач Александрова М.А.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони перебували в шлюбі, який було розірвано рішенням суду, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 6 листопада 2001 року зроблено запис за НОМЕР_1 (а.с.5).

Крім того, судом було встановлено, що сторони за час шлюбу 17 серпня 1996 року придбали у власність квартиру АДРЕСА_1 (а.с.8-14).

Отже, дана квартира належала позивачу і відповідачу на праві спільної сумісної власності, оскільки відповідно до статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідач ОСОБА_2 після розірвання шлюбу з позивачем ОСОБА_1 відчужив зазначену квартиру іншій особі, про що 1 березня 2004 року був укладений договір купівлі-продажу (а.с. 131).

В судовому засіданні відповідач пояснив, що продав спірну квартиру за суму еквівалентну 12000 доларам США. При цьому позивач не довела, що продаж квартири відбувся за іншою ціною, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поділу підлягає квартира, як спільне майно подружжя, вартістю 61200 гривень.

Позивач просила присудити їй грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно.

Згідно ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Врахувавши наведені обставини суд першої інстанції підставно стягнув з відповідача на користь позивача 30600 гривень грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на майно. Позивач погодилася на присудження їй грошової компенсації без попереднього внесення відповідачем грошової суми на депозитний рахунок.

Доводи апеляційної скарги про те, що дійсна вартість спірної квартири складає 155000 гривень, а тому грошова частка позивача у праві спільної сумісної власності на майно складає 77500 гривень на увагу не заслуговують, оскільки судом встановлено, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу відчужив спірну квартиру за 61200 гривень, в зв'язку з чим грошова частка позивача складає не 77500 гривень, а 30600 гривень, які суд стягнув на користь позивача.

Таким чином, рішення судом постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 29 березня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили. Головуючий

Судді