КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

07.10.09 р.                                                                                          № 13/385          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:                                             

головуючого судді:                    Разіної Т.І.,

суддів:                                        Мазур Л.М.,                           

                                               Чорногуз М.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Швець І.М. –за дов. б/н від 10.03.2009р.;

від відповідача 1: Забарна Ю.М. –за дов. б/н від 31.12.2008р.;

від відповідача 2: не з’явились,

від третіх осіб: не з’явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Молпродекспо»на рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 р.

у справі  № 13/385 (суддя Босий В.П.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Молпродекспо», м. Полтава,

до      1. товариства з обмеженою відповідальністю «Миргородський сироробний комбінат», с.Безпечна Сквирського району  Київської області,

                2. відкритого акціонерного товариства «Скороходівський молокозавод», смт. Артемівка Полтавської області,  

треті особи без самостйних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. державна виконавча служба у Чутівському районі, смт. Чутів Полтавської області,

2.          приватний нотаріус Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області Савінова Надія Матвіївна, смт. Чутів Полтавської області,

про          визнання договору купівлі продажу недійсним, -  

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням  господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 р. в задоволенні позовних вимог ТОВ «Молпродекспо»до ТОВ  «Миргородський сироробний комбінат»та до ВАТ «Скороходівський молокозавод»за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача  ДВС у Чутівському районі та приватного нотаріуса Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області Савінової Н.М.  про визнання договору купівлі продажу недійсним відмовлено повністю.

          Рішення місцевого господарського суду прийняте з урахуванням ст.ст. 15, 215, 655, 657 ЦК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Молпродекспо»подало апеляційну скаргу №124 від 10.07.2009 р., в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, визнати недійсним договір купівлі-продажу промислових будівель, що знаходяться  в  смт.   Артемівка Чутівського  району  Полтавської  області,  вул. Першотравнева, буд.  1 та в цілому складається з : компресної літ. «А-2», цеху літ. «Б-1», механічної майстерні літ.  «В-1», незакінченого будівництва літ.  «Ж», прохідної літ. «3-1», складу літ. «Е-1», огорожі № 1-5, розташованої на земельній ділянці державного фонду від 15 лютого 2006 року реєстровий номер 258; Зобов'язати    кожну    із    сторін    договору    купівлі    продажу    від 15 лютого 2006 року реєстровий номер 258, повернути другій стороні у натурі все, що  вона  одержала  по   договору,   а  саме:   -   ВАТ «Скороходівський      молокозавод»    повернути      ТОВ «Миргородський сироробний комбінат»кошти в сумі 652 428, 72 грн.; - ТОВ «Миргородський сироробний комбінат»повернути ВАТ «Скороходівський молокозавод»промислові будівлі, що знаходяться в смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області, вул. Першотравнева, буд. 1 та в цілому складається з : компресної літ. «А-2», цеху літ. «Б-1», механічної майстерні літ. «В-1», незакінченого будівництва літ. «Ж», прохідної літ. «3-1», складу літ. «Е-1», огорожі № 1 -5, розташованої на земельній ділянці державного фонду.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

За апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Молпродекспо»на рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 11.08.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 13/385 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Розпорядження першого заступника голови суду від 05.10.2009 р. у зв’язку з виробничою необхідністю склад колегії суддів змінено.

Від Державної виконавчої служби  в Чутівському районі до апеляційного господарського суду надійшов лист, в якому третя особа просить суд розглянути справу без участі представника,   а також апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Від третьої особи до апеляційного господарського суду надійшло клопотання №37/01-14 від 30.09.2009 року про розгляд справи за відсутності приватного нотаріуса Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області Савінової Н.М. за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення,  знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

          Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

 Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

 З огляду на те, що у даній справі позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу  заявлено особою, яка не є стороною оспорюваного договору купівлі продажу, необхідно встановити, чи пов'язаний спірний договір з порушенням власних прав позивача та охоронюваних законом інтересів, а отже чи підлягає правовому захисту.

Як вірно встановлено місцевим  господарським судом, 14.06.2005 року по справі № 5/204 було прийнято рішення про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Скороходівський молокозавод»на користь товариства з обмеженою відповідальністю  «Молпродекспо»43744,05 грн. заборгованості, 437,44 грн. витрат по сплаті ден мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового (всього  44299,49 грн.).

27.06.2005 року господарським судом Полтавської області видано відповідний наказ, на виконання якого ВДВС Чутівського районного управління юстиції 15.07.2005 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про об'єднання у зведене виконавче провадження.

10.01.2006          року, на стадії виконання судового рішення у справі № 5/204 господарським судом Полтавської області було винесено ухвалу про затвердження мирової угоди між ТОВ «Молпродекспо»та ВАТ «Скороходівський молокозавод»щодо погашення заборгованості за рішенням господарського суду Полтавської області у справі  № 5/204 від 14.06.2005 року.

У зв'язку з вказаним  27.06.2005 року виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Полтавської області по справі № 5/204 було закінчено та виведене із зведеного виконавчого провадження по стягненню з ВАТ «Скороходівський молокозавод».

Відповідно до п. 3 мирової угоди від 10.01.2006 року у справі № 5/204, боржник зобов'язувався перераховувати на рахунок стягувача в добровільному порядку суму боргу рівними частками кожного тижня з дня затвердження вказаної мирової угоди. Проте, як зазначає позивач, боржник на рахунок кредитора грошові кошти не перерахував. Натомість, 15.02.2006 року між ВАТ «Скороходівський молокозавод», з одного боку та ТОВ «Миргородський сироробний комбінат», з другого боку, укладено договір купівлі-продажу промислових будівель, що знаходяться в смт. Артемівка Чутівського району Полтавської області, вул. Першотравнева, буд. 1 та в цілому складаються з: компресної літ. “А-2”, цеху літ. “Б-1”, механічної майстерні літ. “В-1”, незакінченого будівництва літ. “Ж”, прохідної літ. “З-1”,складу літ. “Е-1”, огорожі № 1-5, розташованої на земельній ділянці. Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Чутівського районного округу Полтавської області Савіновою Н. М.

          Позивач стверджує, що договір купівлі-продажу 15.02.2006 року укладався з істотними порушеннями норм чинного закону  України.

Як в вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено місцевим господарським судом,  ТОВ «Молпродекспо»звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами у даній справі, саме ТОВ «Молпродекспо»не є стороною оскаржуваного правочину, своє право на подання позову мотивує тим, що ТОВ «Молпродекспро»є заінтересованою особою, оскільки  є  одним із стягувачів за зведеним виконавчим провадженням відносно ВАТ «Скороходівський молокозавод».

Проте, як вже зазначалось, виконавче провадження  у  справі № 5/204 було закінчено постановою ВДВС Чутівського районного управління юстиції  від 10.01.2006  року та виведене із зведеного виконавчого провадження по стягненню з ВАТ «Скороходівський молокозавод».

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив, що  не звертався зі скаргою на дії ВДВС Чутівського районного управління юстиції та не оскаржував вищезазначені постанови.

Позивач не скористався своїм правом на звернення до суду з позовом до ВАТ «Скороходівський молокозавод»про спонукання до виконання мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.01.2006 року у справі № 5/204.

При цьому, відповідно до рекомендацій Президії ВГСУ № 04-5/120 від 27.06.2007року, якщо особа не є стороною оспорюваної угоди, її права не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання такої угоди недійсною, оскільки належним способом захисту її права є віндикаційний позов. Зазначений спосіб захисту порушеного права може бути застосований лише у випадку, коли вимога про це заявлена особою, яка вважає себе власником спірного майна. Доказів того, що позивач є власником спірного майна в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України  апелянт ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надав.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. по справі                           № 1-10/2004, поняття “Охоронюваний законом інтерес” треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Також, статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  При цьому, відповідно до приписів ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено в ст. 16 цього Кодексу. За змістом положень вказаних статей суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Однак наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації встановленого вищевказаними нормами права. Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання прав. Відсутність порушеного права є підставою для відмови в позові.

Позивач  не надав ні суду першої інстанції, а ні апеляційному господарському суду доказів, які права та охоронювані законом інтереси порушені при укладенні оспорюваної угоди, яка була укладена між відповідачами у даній справі.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що  суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що ТОВ «Молпродекспо»не може відносити себе до заінтересованих осіб і за тих підстав, що позивач не був орендарем з переважним правом в разі продажу нерухомого майна на його придбання, спірне майно не перебувало в заставі в забезпечення виконання зобов'язань перед ТОВ «Молпродекспо», між ВАТ «Скороходівський молокозавод»та ТОВ «Молпродекспо»не укладались попередні угоди про намір продати/придбати майно за оспорюваною угодою, а позивач не довів, що вказаним правочином порушені його права.

 Також, судова колегія враховує, що Пленум Верховного Суду України в п. п. 2, 12 постанови від 28.04.78 N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»роз'яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та з наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, та настання визначених юридичних наслідків.

Отже, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, щодо недійсності договору купівлі продажу нерухомого майна за адресою Полтавська обл., Чутівський р-н, смт. Артемівка, вул. Першотравнева, 1 від 15.02.2006року укладеного між ВАТ «Скороходівський молокозавод»та ТОВ «Миргородський сироробний комбінат», як стверджує апелянт,  слід зазначити наступне.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність  правочину  прямо   не   встановлена  законом,   але   одна  із  сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Суд дослідив, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна не суперечить цивільному законодавству та моральним засадам суспільства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що обов'язкові умови для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які закріплені статтями 655,657 ЦК України сторонами дотримані.

Так, угода укладена у письмовій формі і скріплена підписами уповноважених представників сторін даної угоди та печатками, нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Чутівського районного нотаріального округу Полтавської області та було видано Витяг з державного реєстру правочинів № 208823 від 15.02.2006 року.

Приватним нотаріусом, відповідно до Закону України «Про нотаріат»було встановлено особу учасників спірного договору,   їх   дієздатність   та   повноваження.   Належність нерухомого майна ВАТ «Скороходівський молокозавод»на момент вчинення правочину нотаріусом також було встановлено, про що зроблено відповідну відмітку у нотаріальному написі на договорі.

Із матеріалів справи вбачається, що право власності на промислові будівлі,  зареєстровано за ТОВ «Миргородський сироробний комбінат», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №998852 від 02.03.2006 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги посилання апелянта на те, що оскаржуваний договір підписаний неповноважною особою, а саме головою правління  ВАТ «Скороходівський молокозавод» Цись Л.О., у зв’язку з наступним.

Протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Скороходівський молокозавод»від 27.09.2005 року Цись Л.О. було обрано на посаду голови правління.

Пунктом 7.5. статуту ВАТ «Скороходівський молокозавод»встановлено, що голова правління має право: розпоряджатися майном товариства в межах, що визначені Радою товариства; без довіреності діяти від імені товариства, вчиняти будь-які правочини, в тому числі, але не виключно представляти товариство перед третіми особами, видавати та затверджувати в межах своєї компетенції юридичні акти, видавати  довіреності, відкривати та розпоряджатися банківськими рахунками; приймати на роботу та звільняти працівників, якщо інше не передбачене чинним законодавством  України та цим статутом; здійснювати інші дії для досягнення цілей товариства в межах його компетенції.

Таким чином, Головіна правління ВАТ  «Скороходівський молокозавод»Цись Л.О. мала належні повноваження на укладення оскаржуваного правочину, до того ж статутом будь-яких обмежень повноважень голови правління щодо укладання угод не передбачено.

Вказаний правочин з  моменту  укладення  був  спрямований  на реальне  настання правових наслідків, які обумовлені в самому правочині. Як вбачається з платіжних доручень, наданих відповідачем-1, оплата за даним договором була проведена в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 57-58).

ТОВ «Миргородський сироробний комбінат»за актом прийому-передачі до договору купівлі-продажу від 15.02.2006 року прийняло та поставило на баланс підприємства придбані за цим договором промислові будівлі.

Також, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, що згідно з  витягу колективного підприємства «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор»№ 9988852 від 02.03.2006 р. була проведена державна реєстрація нерухомого майна підприємством відповідача-1.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ВАТ «Скороходівський молокозавод»мало право укладати договір купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки  статутом обмеження щодо відчуження майна не встановлено.

З огляду на зазначене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції був зроблений правомірний висновок про відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу від 15.02.2006 р. недійсним.

    Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи,   надано   відповідну правову оцінку, а тому  рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 року у справі № 13/385 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Молпродекспо»на рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 року у справі № 13/385 - залишити без задоволення.

2.  Рішення господарського суду Полтавської області від 07.07.2009 року у справі               № 13/385 - залишити без змін.

3.    Справу № 13/385 повернути до господарського суду Полтавської області.

4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.

Головуючий суддя                                                                                        Т.  Разіна

Судді:                                                                                                                  Л.  Мазур

                                                                                                                             М. Чорногуз