КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.10.09 р. № 5/359-08/4
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: |
головуючого судді | Разіної Т.І. (доповідач по справі), |
суддів | Жук Г.А., |
Мазур Л.М., |
за участю представників сторін:
від позивача: Кривенко Л.І. –представник за дов. №090209 від 24.03.2009 р.
від відповідача: Лаховенко Д.В. –представник за дов. №4 від 20.03.2009 р.
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №630»
на рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року
у справі № 5/359-08/4 (суддя Щоткін О.В.),
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат №3», м. Київ,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №630», м. Сквира,
про стягнення 110 000 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 5/359-08/4 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Домобудівельний комбінат №3»до товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №630»про стягнення 110 000 грн. задоволено повністю.
Рішення місцевим господарським судом прийняте з урахуванням ст.ст. 612, 623, 525, 526, 858 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Спеціалізоване управління №630»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 5/359-08/4 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при винесенні рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою ТОВ «Спеціалізоване управління №630»на рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 13.08.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 5/359-08/4 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 5/359-08/4 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та інше) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2007 р. між ВАТ "Домобудівний комбінат № 3" (генпідрядник) (позивач у справі) та ТОВ "Спеціалізоване управління № 630" (субпідрядник) (відповідач у справі) було укладено договір № 151 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач зобов’язався виконати роботи по інженерній підготовці (завезення ґрунту) на об’єкт генпідрядника за адресою: м. Київ, вул. Милославська, а генпідрядник зобов’язався прийняти та оплатити виконані субпідрядником роботи (п. 1.1 договору).
У відповідності до п. 2.1. договору генпідрядник зобов’язався здійснити фінансування виконання будівельних робіт на об’єкті.
Згідно п. 2.2 договору генпідрядник взяв на себе зобов’язання здійснювати платежі за фактично виконані роботи на підставі документів по обліку робіт у будівництві форма КБ-3, КБ-2В, підписаних уповноваженими представниками генпідрядника та субпідрядника у відповідності із графіком виконання робіт.
Відповідно до п. 2.6. договору субпідрядник зобов’язався виконати будівельні роботи згідно завдання, терміни виконання робіт: початок 14.12.2007 р., закінчення –31.12.2007 р. (п. 2.9. договору).
Колегія суддів зазначає, що відповідач на виконання п.3 ухвали суду від 23.09.2009 року не надав суду оригінал договору №151 від 13.12.2007 року. Представник надав письмове пояснення за підписом керівника та головного бухгалтера №2276 від 12.10.2009 року в якому пояснив, що оригінал договору не може надати у зв’язку з тим, що ВАТ «Домобудівельний комбінат №3»не повернув відповідачу його оригінальний примірник вищезазначеного договору.
На виконання п. 2 ухвали господарського суду Київської області від 02.07.2009 року відповідач надав докази виконання робіт за договором від 13.12.2007 року, та зазначив, що він витратив кошти на заправку автотранспорту та механізмів паливно-мастильними матеріалами (дизтопливо та бензин) та приступив до виконання робіт на об’єкті, проте акти виконаних робіт не були підписані, на його думку доказами виконаних робіт є також перераховані кошти позивачем як за виконані роботи.
Враховуючи вищевикладене, а також зміст апеляційної скарги, в якій йде посилання на договір № 151 від 12.12.3007 року, колегія суддів зазначає, що оригінал договору містить підпис та печатку. Доказів звернення до позивача з протоколом розбіжностей чи доказів звернення до суду в установленому законом порядку про визнання п.п. 2.9., п. 3.1.1. зазначеного договору недійсним не надано.
Із матеріалів справи, зокрема касаційної скарги відповідача № 98/1 від 08.04.2009 року, листа №150 від 14.07.2009 року, вбачається, що апелянт посилається на укладений договір №151 від 13.12.2007 року.
У відповідності до п. 5.1. договору, субпідрядник взяв на себе зобов’язання нести повну матеріальну відповідальність за належне та якісне виконання робіт, своїх зобов’язань щодо договору.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.
23.10.2007 р. на виконання умов договору, позивач в якості авансу перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошову суму у розмірі 210 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2481/2 (а.с. 11).
Як вірно було встановлено місцевим господарським судом, відповідач свої договірні зобов’язання належним чином не виконав, чим порушив п. 2.9 договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач платіжним дорученням № 771 від 14.03.2008 р. перерахував позивачу частину отриманого авансу в розмірі 100 000 грн.(а.с.12). В призначенні платежу відповідач зазначив: «повернення невикористаних коштів за договором №151 від 13.12.2007 року у тому числі ПДВ 16666,67 грн.»
При цьому, іншу частину в розмірі 110 000 грн., яка є реальними збитками позивача, які останній поніс внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань щодо виконання робіт по інженерній підготовці, відповідач позивачу не повернув.
Статтею 612 ЦК України передбачено, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Згідно ч. 3 ст. 858 ЦК України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Оскільки, відповідач своїх зобов’язань щодо виконання підрядних робіт належним чином не виконав та не повернув перераховані позивачем за виконання цих робіт кошти, у зв’язку з чим судом першої інстанції було вірно встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 110 000 грн., понесених позивачем внаслідок невиконання відповідачем обумовлених договором робіт.
Посилання відповідача на те, що роботи по договору ним були виконані колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Кошти в розмірі 116 340 грн. відповідач стверджує, що витратив на заправку автотранспорту та механізмів паливно-мастильними матеріалами (дизтопливо та бензин) та приступив до виконання робіт на об’єкті, проте, за словами останнього, акти виконаних робіт не були оформлені.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що банківські виписки не можуть бути доказами у справі, оскільки з них не вбачається, яке призначення платежу, а саме чи дійсно відповідач витратив ці кошти на заправку автотранспорту та механізмів паливно-мастильними матеріалами згідно договору від 13.12.2007 р.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Інших доказів виконання підрядних робіт за договором від 13.12.2007 р. відповідач ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду не надав.
Як було встановлено місцевим господарським судом, роботи на об’єкті позивача були виконані іншим підрядником ТОВ “ФТТ”, вказане підтверджується договором підряду № 14/11-07 від 14.11.2009 р., довідкою форми КБ-3 та актом приймання-передачі виконаних робіт про те, що роботи дійсно були виконані та прийняті на загальну суму 361 244,52 грн.
Крім того, як свідчать акти Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, житловий будинок по вул. Милославська, 12 був зданий в експлуатацію 28.12.2007 р. за № 1907, а по вул. Милославська, 4 будинок був зданий в експлуатацію 27.06.2008 р. № 767.
Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Беручи до уваги викладене та враховуючи, що відповідач свої договірні зобов’язання щодо виконання підрядних робіт належним чином не здійснив, кошти позивачу не повернув, вимога позивача про стягнення з відповідача 110 000 грн. –збитків місцевим господарським судом правомірно визнані доведеними, обґрунтованими та такими що підлягають стягненню.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 5/359-08/4 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване управління №630»на рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 5/359-08/4 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 14.07.2009 року у справі № 5/359-08/4 - залишити без змін.
3. Справу № 5/359-08/4 повернути до господарського суду Київської області.
4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. І. Разіна
Судді: Л. М. Мазур
Г.А. Жук
Дата відправки 13.10.09