КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
07.10.09 р. № 19/142-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разіної Т.І.,
суддів: Мазур Л.М.,
Жук Г.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Мінкін Ю.Г. –представник за дов. № 14 від 01.10.2009р.;
від відповідача: Южда С.М. –представник за дов. б/н від 01.09.2009р.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»,
на рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 р. (підписане суддею 08.07.2009 р.)
у справі № 19/142-09 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом приватного підприємства «Колос», м. Чернівці,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна», м. Вишневе,
про стягнення 84399,25 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 06.07.2009 р. позовні вимоги ПП «Колос»до ТОВ «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»про стягнення 84399,25 грн. задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 75896,54 грн. основного боргу, 7502,71 грн. пені, 833,99 грн. державного мита, 116,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.
Рішення місцевого господарського суду прийнято з урахування ст. 193, п. 6 ст. 231 ГК України, 692 ЦК України, ст. 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.08.2009 р. апеляційну скаргу ТОВ «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»на рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 р. у справі № 19/142-09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Розпорядженням в.о. голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.10.2009 р. у зв’язку з перебуванням у відпустці судді Зеленіної Н.І. склад колегії суддів змінено.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2007 р. між ПП «Колос»(за договором - постачальник) та ТОВ «Фешн Фуд Європа ЛЛС –Україна»(за договором - покупець) було укладено договір постачання (далі - договір) з протоколом розбіжності додатком №1 (а.с.13-18).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.
Пунктом 2.2 договору сторони встановили, що асортимет і вартість товару, що постачається визначаються сторонами у специфікаціях (додаток № 1 до договору) яка є невід’ємною частиною договору.
Розрахунки здійснюються на умовах відстрочки платежу. Термін розрахунку –через 21 календарних днів з моменту поставки (п. 3.1 договору). Ціна товару визначається на підставі прайс листів постачальника, і може бути змінена виключно за попереднім погодженням з покупцем, не менше чим за 5-ть робочих днів на момент такої зміни (п. 3.3 договору). Підставою для оплати товару є передача покупцеві оформлених у встановленому порядку товарної накладної і податкової накладної. За відсутності одного з вказаних документів, включаючи неналежне їх оформлення, оплата за поставлений товар покупцем не проводиться, до усунення постачальником такого порушення (п. 3.4 договору). Сторони щомісячно в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним періодом, проводять звірку взаємної заборгованості сторін по виконанню договору за такий період (п. 3.5 договору). У разі порушення термінів оплати або постачання товарів, передбачених цим договором, винна сторона оплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,55 від вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 8.2 договору).
Пунктом 4.6 договору передбачено, що постачання товару здійснюється за рахунок постачальника до місця, вказаного покупцем в замовленні. Розвантаження транспорту виконує покупець.
Згідно п.3 додатку №1 до договору покупець повинен організувати всі умови для отримання товару від постачальника.
30.10.2007 року між ПП «Колос»(за договором - постачальник) та ТОВ «Фешн Фуд Європа ЛЛС –Україна»було підписано протокол розбіжностей та додаток № 1 до договору (а.с.17-18).
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 76896,54 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 22-36).
В свою чергу відповідач зобов’язання за договором поставки виконав неналежно, а саме не сплатив кошти своєчасно та не в повному обсязі за отриманий у власність товар, в результаті чого за ним утворилась заборгованість на момент подання позовної заяви в розмірі 76896,54 грн.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи при вирішенні спору у суді першої інстанції відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 1000,00 грн., у зв’язку з чим місцевим господарським судом було правомірно провадження в цій частині позовних вимог припинено у відповідності до ч. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, відповідачем не було надано ні місцевому господарському суду, а ні апеляційному господарському суду доказів повної сплати заборгованості (суми боргу) перед позивачем за договором поставки від 30.05.2007 р.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України та іншими законами або договором.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд Київської області правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996 року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині стягнення пені в розмірі 7502,71 грн.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі, що позивач порушив п.7.1 договору, колегія суддів зазначає, що цим пунктом передбачена довіреність на здійснення операцій, а саме передачі та приймання товару, а також право на представлення інтересів відповідної сторони при виявленні розбіжностей у кількості та якості товару, що поставляється, складання і підписання відповідного акту. Факт отримання товару підтверджується підписом особи, яка прийняла товар та відтиском штампу.
Також, апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання апелянта на те, що позивачем було порушено п.3.4 договору, а саме не передано відповідачу належним чином оформлені податкові накладні, оскільки відповідачем не було надано суду доказів того, що він звертався з письмовою вимогою про неналежне оформлення податкових накладних та їх відсутність чи не надання.
Згідно пп 3. п. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», обов'язковість складання податкової накладної встановлена на дату виникнення податкових зобов'язань. У випадку здійснення поставки без попередньої оплати такою датою є дата відвантаження товару. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг, п. 3 ст. 7 Закону), отже, обов'язок складання податкових накладних виникає за фактом поставки.
Згідно пп. 7.2.6. зазначеного вище Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Докази звернення із вимогою про надання податкових накладних як до ПП «Колос», так і до органів Державної податкової адміністрації України апелянт суду не надав.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на зазначене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 року у справі № 19/142-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фешн Фуд Європа ЛЛС-Україна»на рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 року у справі № 19/142-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 06.07.2009 року у справі № 19/142-09 залишити без змін.
3. Справу № 19/142-09 повернути до господарського суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: Л. Мазур
Г. Жук
Дата відправки 13.10.09