КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.10.2009                                                                                           № 42/226

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників

 позивача: Левченко О.Є., дов.від 26.12.08 № 193/10,

 відповідача: Матвеєва В.П., дов.від 06.11.08 № Д07/6361,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної  компанії "Київенерго"

 на ухвалу  Господарського суду м.Києва від 24.07.2009 № 42/226

 у справі № 42/226 (суддя  

 за позовом                               Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 до                                                   Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

              

             

 про                                                   стягнення заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 

Дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (далі – відповідач) про стягнення 49490698,21 грн. боргу та  неустойки за прострочення виконання боржником договірного зобов’язання.

В  процесі розгляду справи відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про визнання договору недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.09 у справі                  № 42/226 зустрічну позовну заяву Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” повернуто без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). Ухвалу мотивовано тим, що до зустрічної позовної заяви не додано доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.

Того ж самого дня Господарським судом міста Києва у даній справі прийнято рішення, згідно з яким провадження у справі № 42/226 в частині вимог про стягнення 9832700,0 грн. боргу припинено; позов в іншій частині задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача                23255960,47 грн. боргу, 2313194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357386,74 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2867810,67 грн. пені, 19902,52 грн. витрат по оплаті державного мита, 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;  в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з ухвалою, відповідач (позивач за зустрічним позовом) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду. Доводи скарги аргументовано тим, що суддя позбавив  судовий процес змагальності, не вказавши підстав повернення зустрічного позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 09.09.09.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вважає її безпідставною, необґрунтованою та такою, що суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи.          

В судовому засіданні було оголошено перерву  до  19.10.09.

19.10.09 представником відповідача надано оригінал зустрічної позовної заяви, витребуваний ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.08.09.

Представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві.

Статтею 106 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  в частині скасування ухвали суду від 24.07.09 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

Форму і зміст позовної заяви  визначено нормами ст. 54 ГПК України. Згідно з її положеннями позовна заява повинна містити, в тому числі, перелік документів та інших доказів, що додаються до неї.

Вимоги щодо комплектності документів, які повинні додаватися до позовної заяви,  зазначено в ст. 57 ГПК України.

Згідно з п. 2 частини другої даної статті до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з наданих документів, зустрічний позов заявлено про визнання недійсним договору, укладеного під впливом тяжких обставин.

Позивачем до матеріалів позовної заяви в якості доказу підтвердження сплати державного мита надано оригінал платіжного доручення від 21.07.09              № 4848 на суму 85,00 грн., тобто в розмірі, що підлягає сплаті при вирішенні спору немайнового характеру.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що дане платіжне доручення не є належним доказом, оскільки  розмір державного мита з позовних заяв про визнання угод недійсними визначається, виходячи із вартості відшукуваного майна або оспорюваної суми, а не за правилами визначення розміру державного мита для вимог немайнового характеру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання.

В усному виступі  представник позивача за зустрічним позовом наполягав на тому, що спірний договір є договором  про надання послуг. Однак, це суперечить змісту самого договору. В п.1.1 договору зазначено, що постачальник зобов’язується передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ. Посилання на п.1.3 договору, що газ використовується покупцем виключно для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання  не  є вирішальним у питанні поставки-оплати природного газу сторонами даного договору.

Представник позивача за зустрічним позовом наголошує на тому, що неможливо встановити ціну даного договору. Однак, його посилання також спростовується положеннями самого договору. Так, в ст.5 “Ціна газу та тариф на його транспортування” договору розписана ціна газу за 1000 куб.м  за кожен місяць поставки. А в.5.4 договору конкретно зазначено, що загальна сума цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78  № 3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” (зі змінами) позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.

Відповідно до пп. “а” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлені в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, при поданні зустрічної позовної заяви позивач повинен був сплатити державне мито залежно від розміру грошових сум, обумовлених угодою.

За таких обставин, додане до позовної заяви платіжне доручення від 21.07.09 № 4848, яким сплачено 85,00 грн., не може вважатися документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано повернув позовну заяву з підстав, передбачених п. 4 ст. 63 ГПК України, тобто у зв'язку з тим, що до позовної заяви не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.03.2005 № 05-5-40/10094 “Про визнання угоди недійсною” та ухвалі Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.04.05.

За таких обставин, ухвала Господарського суду міста Києва від 24.07.09 у справі № 42/226 відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105  Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.09 у справі             № 42/226 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 42/226 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 22.10.09 (відправлено)