КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.10.09 р. № 13/116-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: |
головуючого судді | Разіної Т.І. (доповідач по справі), |
суддів | Мазур Л.М., |
Жук Г.А., |
за участю представників сторін:
від позивача: Качанов М.М.- за дов №09/09 від 05.01.2009 р.,
від відповідача: Дульдієр О.П. –за дов №11/9-01 від 11.09.2009 року.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній»
на рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 року
у справі № 13/116-09 (суддя С.Ю. Наріжний),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез», м. Запоріжжя,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній», м. Біла Церква,
про стягнення 214580,65 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 16.06.2009 року у справі № 13/116-09 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез»до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній»про стягнення 214580,65 грн. задоволено частково (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.06.2009 року №83/09 (а.с 103), стягнуто з відповідача на користь позивача 11463,14 грн. пені, 1432,89 грн. 35 річних, 6930,30 грн. збитків від інфляції, 32547,36 суми індексації ціни товару по договору, 37607,49 грн. штрафу та судові витрати 2145,80 грн. державного мита та 312,50 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині стягнення 86991,97 грн. основного боргу провадження у справі припинено, в частині стягнення 37607,49 грн. штрафу відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду прийняте з урахуванням ч. 3 ст. 551, ст. 625, ЦК України, ст. 193 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України
Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 року у справі № 13/116-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення не було застосовано ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність». Відповідач зазначає, що в нього на рахунку в банківській установі, а саме у філії «відділення Промінвест банку м. Біла Церква Київської області», станом на 24.10.2008 року залишок грошових коштів складав 391243,59 грн., та у зв’язку з накладенням мораторію для задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців на кошти підприємства Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 р. за №308 ТОВ «Агрохімгрупа Компаній»не могло провести оплату товару не пізніше 31.10.2008 року, відповідно до додатку №1 договору поставки за №32/208/К.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.08.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній»на рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 р. у справі № 13/116-09 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 року у справі № 13/116-09 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та інше) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки на умовах відстрочення платежу №32/2008К (далі –договір). На виконання умов договору відповідач на підставі видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи отримав від позивача товар на загальну суму 250716,66 грн.
Відповідно до п. 2.5 договору відповідач повинен був розрахуватись за отриманий товар у строк не пізніше 31.10.2008 р.
В порушення умов договору відповідач оплату отриманого товару повністю не здійснив, у зв’язку з чим на день подання позову у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 86991,97 грн.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було сплачено 86991,97 грн. основного боргу, що підтверджується заявою позивача, у зв’язку з чим провадження у справі в цій частині вимог припинено судом першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ГПК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України та іншими законами або договором.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 2.7 договору сторони передбачили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більше ніж на 2 % від його офіційного курсу на дату укладання договору, відповідач зобов’язується сплатити позивачу проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1 –офіційний курс Євро на дату платежу, А0 офіційний курс Євро на дату укладання договору, СП –сума поточного платежу, ПСП –проіндексована сума платежу.
Згідно розрахунку позивача станом на 24.03.2009 р. –дату складання позову сума індексації ціни товару на підставі п. 2.7 договору становить 32547,36 грн. Перевіривши арифметичну вірність розрахунок, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам законодавства та обставинами справи, а тому судом першої інстанції зазначена вимога правомірно була задоволена .
Відповідно до п. 5.3.1 договору за порушення строків платежів за договором відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,25 %, але не більше розміру визначеної законодавством від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30 % вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.
Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи сума пені в розмірі 11463,14 грн. та штрафу в розмірі 75214,99 грн. є обґрунтованою та правомірно було задоволено судом першої інстанції.
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, вважає, що судом першої інстанції було вірно враховано, що розмір нарахованого штрафу неспіврозмірний з сумою основної заборгованості, а тому господарський суд Київської області правомірно зменшив за власної ініціативи штраф в розмірі 75214,99 грн., який підлягає стягненню з відповідача до 37607,49 грн.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, розмір 3% річних за весь час прострочення складає 1432,89 грн., інфляційних збитків 6930,30 грн. Даний розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому зазначені вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.
До того ж, колегією суддів апеляційного господарського суду не приймається до уваги посилання апелянта на те, що в нього на рахунку в банківській установі, а саме у відділенні Промінвест банку м. Біла Церква Київської області, станом на 24.10.2008 року залишок грошових коштів складав 391243,59 грн., та у зв’язку з накладенням мораторію для задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців на кошти підприємства Постановою Правління Національного банку України від 07.10.2008 р. за №308 ТОВ «Агрохімгрупа Компаній»не могло провести оплату товару не пізніше 31.10.2008 року, відповідно до додатку №1 договору поставки за №32/208/К, у зв’язку з тим що відповідач не надав суду довідку ДПІ про наявність рахунків.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегією суддів апеляційного господарського суду не приймається до уваги посилання апелянта та порушення господарським судом процесуального права, а саме розгляд справи за відсутності представника відповідача який був неналежним чином повідомлений. Вказане спростовується наявним в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень за №17204058 (а.с.95).
Щодо посилання апелянта на порушення господарським судом Київської області ст. 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»(із змінами та доповненнями), колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відсутність грошових коштів на рахунках не звільняє сторону від виконання зобов’язання за укладеним договором.
Статтею 85 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»закріплено, що Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку.
Постановою НБУ №308 від 07.10.2008 року з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 07.10.2008 року до 06.04.2009 року.
Таким чином, вказаною постановою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів банку, а тому дія постанови НБУ на правовідносини сторін не розповсюджується.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 року у справі № 13/116-09 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімгрупа Компаній»на рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 року у справі № 13/116-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 16.06.2009 року у справі № 13/116-09 залишити без змін.
3. Справу № 13/116-09 повернути до господарського суду Київської області.
4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: Л. Мазур
Г. Жук
Дата відправки 13.10.09