КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.10.2009 № 18/228
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників
позивача: не з"явились,
відповідача: Брунь В.П., дов.від 22.07.08 № 1Ю
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2009
у справі № 18/228 (суддя
за позовом Приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства "Еліта"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "М"ясний Альянс"
про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Приватне заготівельне виробничо-комерційне підприємство “Еліта” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний Альянс” (далі – відповідач) про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 103271,0 грн. основного боргу та 54733,63 грн. пені.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.09 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 103271,0 грн. заборгованості, 1032,69 грн. витрат по сплаті держмита та 204,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що продукцію було поставлено відповідачеві не на підставі договору поставки від 01.01.08; між сторонами було укладено окрему угоду у спрощений спосіб; письмова угода відносно забезпечення виконання зобов’язання відсутня; позовна заява вважається документом про вимогу оплати від відповідача заборгованості за отриману продукцію.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові. Доводи скарги аргументовано тим, що надіслання відповідачеві копії позовної заяви є виконанням позивачем процесуального обов’язку, а не пред’явленням вимоги боржникові; на момент звернення позивача до суду зобов’язання відповідача фактично не настало, а тому права позивача не порушено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 17.08.09.
В зв’язку з необхідністю витребування додаткових документів, розгляд даної справи було відкладено на 30.09.09 (ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.08.09).
5.09.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується з позицією апелянта щодо позадоговірної поставки товару за умови наявності діючого договору поставки; позовна заява позивача (кредитора) може вважатися вимогою в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що відповідає практиці Вищого господарського суду України по деяким справам. У зв’язку з зазначеним позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.09.09 № 01-23/1/6 змінено склад колегії суддів у даній справі: замість судді Григоровича О.М. до складу введено суддю Вербицьку О.В.
В судовому засіданні 30.09.09 було оголошено перерву у розгляді даної справи до 21.10.09.
Представником позивача надано пояснення відповідно до вимог п. 2 ухвали суду апеляційної інстанції від 17.08.09. В даному документі зазначено, що замовлення товару, оплата якого є предметом спору у даній справі, здійснювалось відповідачем в усній формі; станом на 24.06.08 між сторонами не існувало іншого договору, який би регулював відносини поставки товару, крім договору від 01.01.08.
В свою чергу, представником відповідача також надано пояснення, витребувані ухвалою суду апеляційної інстанції від 17.08.09. В цих поясненнях відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього з вимогою про оплату вартості поставленого товару за накладною від 24.06.08 № ЕЛ-1120, обов’язок відповідача щодо її оплати не настав; замовлення на поставку товару відбувалося в усній формі.
30.09.09 в судовому засіданні представниками сторін було подано заяву про продовження строку розгляду даної справи, яку було задоволено (ухвала від 30.09.09).
Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.10.09 № 01-23/1/1 до складу суду замість судді Вербицької О.В. введено суддю Григоровича О.М. (головуючий суддя).
20.10.09 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі в зв’язку з неможливістю явки в судове засідання.
Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
01.01.08 між позивачем (за текстом договору “постачальник”) та відповідачем (за текстом договору “покупець”) був укладений договір поставки.
Згідно з п.1.1 договору постачальник зобов’язується поставити покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору в асортименті, кількості та по ціні, які вказані в накладних, підписаних представниками сторін.
Відповідно до видаткової накладної від 24.06.08 № ЕЛ-1120 відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 178600,00 грн. Дане підтверджується також довіреністю від 24.06.08 серії НБК № 474923, виданою на ім’я Задої О.В. на отримання від ПЗВКП “Еліта” цінностей за накладною від 24.06.08 № 1120. Копію даної довіреності долучено до матеріалів справи.
Однак, колегію суддів встановлено, що у видатковій накладній від 24.06.08 № ЕЛ-1120 підстава її виписування не вказана, відсутнє посилання на договір поставки від 01.01.08. Не згаданий зазначений договір і в довіреності від 24.06.08, виданій представнику відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПЗВКП “Еліта”.
Статтею 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 205, 207 ЦК України, в яких зазначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Виходячи зі змісту наведених статей, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що поставка продукції згідно видаткової накладної № ЕЛ-1120 є самостійною угодою, укладеною у спрощений спосіб.
Відносини сторін за зобов’язаннями, що випливають з поставки товару за накладною регулюються нормами чинного законодавства та викладеними в ній умовами. Положення зазначеного договору поставки від 01.01.08 до цих правовідносин застосовуватись не можуть.
Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Згідно з п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар розрахувався з позивачем лише частково.
У видатковій накладній від 24.06.09 № ЕЛ-1120 не встановлено строк оплати поставленого товару.
В разі відсутності встановленого строку виконання зобов’язання законодавець відсилає до положень п. 2 ст. 530 ЦК України.
В даному пункті цієї статті зазначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось в попередніх судових засіданнях представником позивача, він не звертався до відповідача з вимогою оплати поставленого товару.
Отже, строк виконання зобов’язання, а саме: строк оплати поставленого позивачем товару, не настав.
Таким чином, Господарський суд міста Києва дійшов помилкового висновку, що направлена позивачем на адресу відповідача позовна заява фактично є документом про вимогу оплати заборгованості за отриманий товар, оскільки надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем, прокурором чи його заступником процесуального обов’язку, покладеного на них статтею 56 ГПК України, а не пред’явленням вимоги боржникові.
Дане спростовується також правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 11 листа від 11.04.05 № 01-8/344 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” (в редакції від 27.03.09) та в п.6 листа від 20.10.06 № 01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в 1 півріччі 2006 року” (в редакції від 13.08.08).
Оскільки, строк оплати товару, отриманого відповідачем згідно видаткової накладної від 24.06.08 № ЕЛ-1120 не настав, у позивача відсутнє право звернення до суду з вимогою його оплати.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.09 у справі № 18/228 та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “М’ясний Альянс” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.09 у справі № 18/228 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
4. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю “М’ясний альянс” за рахунок Приватного заготівельного виробничо-комерційного підприємства “Еліта” державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги квитанцією від 15.07.09 № 1090038 на суму 522,58 (п’ятсот двадцять дві) гривні 58 копійок.
5. Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати наказ відповідно до п.4 резолютивної частини даної постанови.
6. Матеріали справи № 18/228 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
22.10.09 (відправлено)