АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів -Ратнікової В.М., Борисової О.В.,

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням та зобов'язання не чинити перешкод у користуванні ним, стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернувся із зазначеним позовом, збільшивши в подальшому позовні вимоги, зазначив, що на підставі Свідоцтва на право власності на житло від 16 січня 2001 року він, відповідач ОСОБА_2 (колишня дружина) та відповідач ОСОБА_4 (дочка) є співвласниками на праві спільної сумісної власності в рівних частинах квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60,65 кв.м. Квартира складається з двох повністю ізольованих кімнат площею 17,8 кв.м і 20,6 кв.м., користування якими здійснюється через коридор площею 7,7 кв.м.

Позивач та відповідачі зареєстровані в спірній квартирі, проте з березня 2013 року, після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2, на вхідні двері квартири були встановлені замки, від яких у нього немає ключів (ключі і замки постійно змінюються), квартира поставлена під охорону, коду якого він не знає, встановлені зсередини додаткові засувки. Усе це створює для нього непереборні перешкоди в користуванні належним йому житловим приміщенням.

Враховуючи викладене, позивач просив:

- вселити його в квартиру АДРЕСА_1, закріпивши за ним право користування кімнатою 17,8 кв.м.;

- встановити запропонований ним порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (а саме він зобов'язується не користуватися кімнатою 20,6 кв.м., приміщенням кухні 8 кв.м. та побутовими приладами, встановленими в приміщенні кухні);

- в загальному користуванні залишити: вбиральню - 1,4 кв.м., ванну кімнату - 4,1 кв.м., коридор - 6,7 кв.м., коридор - 1,0 кв.м.;

- зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод у користуванні виділеною кімнатою і підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1 яка буде виділена йому;

- зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) відповідно до встановленого порядку користування квартирою та згідно часток, які оформлені у власність, тобто у позивача - 1/3, у відповідачів - 2/3;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн.(а.с. 2-5, 64-65)

Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року позов задоволено частково, вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1, встановлено порядок користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, згідно запропонованим позивачем порядком, а саме у користування позивачу виділено кімнату площею 17,8 кв.м., а кімнату площею 20,6 кв.м. виділено у користування відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, а приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридор - 6,7 кв.м., коридор - 1,0 кв.м. залишено в загальному користуванні. Зобов'язано відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні виділеною кімнатою і підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 8000 грн., стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 487,20 грн., а також стягнуто з ОСОБА_2 ОСОБА_3 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1218 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (а.с.117-120)

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 лютого 2017 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року залишено без задоволення. (а.с.174-176)

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилалась на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування скарги зазначила, що матеріали справи не містять доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачами прав позивача щодо володіння, користування та розпоряджання вказаною квартирою, тому суд дійшов помилкового висновку щодо необхідності захисту прав позивача як власника квартири. Крім того, суд першої інстанції в порушення вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, залишив у загальному користуванні приміщення кухні, від користування якою позивач відмовлявся згідно змісту позовних вимог. (а.с.179-185)

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6, ОСОБА_4 підтримали скаргу і просили її задовольнити, ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_7 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Інші особи в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином про що у справі є докази. (а.с. 215-220)

Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково за наступних підстав.

Судом встановлено, що за свідоцтвом про право власності на житло від 16 січня 2001 року позивач ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 (колишня дружина) та відповідач ОСОБА_4 (дочка) є співвласниками на праві спільної сумісної власності в рівних долях квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60,65 кв.м. Квартира складається з двох повністю ізольованих кімнат площею 17,8 кв.м і 20,6 кв.м., користування якими здійснюється через коридор площею 7,7 кв.м. До кімнати площею 17.8 кв.м. належить балкон площею 2.5 кв.м.(а.с. 6-8)

Сторони зареєстровані у вищевказаній квартирі, що підтверджується відповідною довідкою. (а.с. 9)

За рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2013 року шлюб між сторонами розірваний.(а.с. 16-17)

Факт звернення позивача до правоохоронних органів з приводу перешкоджання ОСОБА_2 у користуванні вищевказаною квартирою підтверджується наявними у справі доказами.(а.с. 11-12)

Позивач просив вселити його в спірну квартиру, надати в користування окрему кімнату, зобов'язати відповідачів не чинити перешкод у користуванні такою кімнатою і зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» розподілити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на ст. 150 ЖК України, відповідно до положень якої громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині визначення порядку користування квартирою з підстав, зазначених позивачем.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Відповідна правова позиція міститься і в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 р. у справі N 6-1500цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Відомості про те, що позивач звертався до відповідачів з пропозицією домовитись про порядок користування квартирою в матеріалах справи відсутні.

При цьому, районний суд не врахував, що встановлення запропонованого позивачем порядку користування квартирою за якою позивачу ОСОБА_3 надано у користування жилу кімнату площею 17.8 кв.м. із балконом площею 2.5 кв.м., а відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кімнату площею 20.6 кв.м. є порушенням прав останніх як співвласників, оскільки кожному із відповідачів у фактичне користування передається по 10.3 кв.м. жилої площі кімнати, в той час позивач фактично користуватиметься 17.8 кв.м. Крім того, надання у одноособове користування позивачу балкону 2.5 кв.м. і фактичне позбавлення права користування балконом відповідачів, свідчитиме про порушення їх прав співвласників вказаної квартири.

Таке відступлення від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність, не можна визнати обґрунтованим.

Позивач не довів можливість виділення йому у користування кімнати - 17.8 кв.м. із балконом площею 2.5 кв.м. без порушення прав відповідачок як співвласників цієї квартири.

Отже, у суду не було визначених чинним законодавством підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині встановлення порядку користування квартирою.

Посилання позивача на надані ним медичні документи, як доказ погіршення стану здоров'я від дій відповідачки ОСОБА_2 колегія суддів відхилила, оскільки об'єктивних доказів наявності причинного зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача саме від дій відповідачки до суду не надано і судом таких не встановлено. (а.с. 104-107)

Проте доводи позивача про перешкоджання йому, як співвласнику, у вселенні у спірну квартиру знайшли підтвердження наявними у справі доказами, яким районним судом дана належна оцінка.

З урахуванням наведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру грошової компенсації спричиненої моральної шкоди із 8 000 грн. до 2 000 грн.

Помилковим є висновок районного суду про солідарне стягнення з відповідачів судового збору, оскільки такого законодавством не передбачено.

На підставі ст. 88 ЦПК України слід стягнути на користь позивача судовий збір за розгляд справи районним судом: із відповідачки ОСОБА_2 - 730.80 грн. (243.60 грн. в частині майнових вимог + 487.20 грн. (1218 грн. х 0.4 розміру мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції Закону чинній на час подання позову) в частині немайнових вимог) та із відповідачки ОСОБА_4 - 243.60 грн. (в частині майнових вимог)

За таких обставин оскаржуване рішення в частині визначення порядку користування квартирою та стягнення судових витрат не може бути визнано обґрунтованим, підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову в позові та зміні рішення.

В частині вселення ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 і відмови в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3, оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим.

Інші доводи скарги колегія суддів визнала необґрунтованими та відхилила.

Керуючись ст.ст. 303, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року скасувати в частині:

- задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині встановлення порядку користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, згідно запропонованим позивачем порядком, а саме у користування позивачу виділення кімнати площею 17,8 кв.м., а кімнати площею 20,6 кв.м. виділення у користування відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_4, а приміщення кухні, вбиральню, ванну кімнату, коридор - 6,7 кв.м., коридор - 1,0 кв.м. залишення в загальному користуванні;

- зобов'язання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні виділеною кімнатою і підсобними приміщеннями в квартирі АДРЕСА_1, і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_3.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації спричиненої моральної шкоди, зменшивши її розмір з 8 000 (вісім тисяч) грн. до 2000 (дві тисячі) грн..

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року скасувати в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 487,20 грн., а також стягнення з ОСОБА_2ОСОБА_3 у відшкодування витрат по сплаті судового збору 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. і ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1:

- із ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 - 730 (сімсот тридцять) грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи районним судом;

- із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 - 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору за розгляд справи районним судом.

В іншій частині рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва     Б.Б.Левенець

В.М.Ратнікова

О.В.Борисова

Справа № 22-ц/796/4403/2017

Унікальний номер 752/16125/15-ц

Головуючий у першій інстанції - Ладиченко С.В.

Доповідач Левенець Б.Б.