КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

01.10.09 р.                                                                                          № 22/27          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                     (доповідач по справі),

суддів:

секретар судового засідання   Данчук В.В.

представники сторін:

від позивача: Терещенко Д.Л. – дов. №4819 від 10.08.2009р., представник

від відповідача: Бойко С.О. –дов. №2713 від 26.01.2009р., представник

розглянувши апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2009р.

у справі №22/27 (суддя Георгієвський  В.Д.)

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі

                    філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного

                    товариства «Банк «Фінанси та кредит»

до                 Суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3

про               стягнення 151769,04 грн.

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення 151769,04 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.06.2009р. по справі №22/27 позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 119944 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 1561,49 грн. заборгованості за простроченими процентами, 263,55 грн. пені, 30000 грн. штрафу, 1517,69 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2009р. та направити справу на повторний розгляд до господарського суду Полтавської області.  

На думку відповідача, рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме: ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 4і, ст. ст. 22, 56, ч. 1 ст. 58, ст. 63, ч. 1 ст. 85 ГПК України   

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.07.2009р. скарга відповідача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.08.2009р. склад колегії суддів змінено: головуючий –Ткаченко Б.О., судді –Лобань О.І., Гаврилюк О.М.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.09.2009р. склад колегії суддів змінено: головуючий –Ткаченко Б.О., судді –Лобань О.І., Федорчук Р.В.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського без змін з підстав, вкладених у відзиві.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

16.02.2007р. між Банком «Фінанси та кредит»в особі Полтавської обласної філії (банк) та суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір №К-17-2007 про відновлювальну кредитну лінію, згідно умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 120000 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані за рахунок кредитної лінії кошти до 15.02.2008р. та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 19% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в п.п. «б»п. 3.1 договору сплатити відсотки в підвищеному розмірі) (а.с. 8-9).

15.02.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відновлювальну кредитну лінію №К-17-2007 від 16.02.2007р., згідно якої п. 1.1 договору викладено в наступній редакції: «банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 120000 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані за рахунок кредитної лінії кошти до 13.02.2009р. та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 19% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в п.п. «б»п. 3.1 договору сплатити відсотки в підвищеному розмірі)»(а.с. 10).

06.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відновлювальну кредитну лінію №К-17-2007 від 16.02.2007р., згідно умов якої банк надає  позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, оплатності та цільового використання. Надання кредитних коштів буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 120000 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків згідно  п.п. «а»п. 3.1 договору,  а за користування кредитними коштами після строку, визначеного в п. 2.5 – в розмірі, встановленому п.п. «б»п. 3.1 договору (а.с. 11-13).

Кредитні кошти в сумі 120000 грн. були отримані позичальником в безготівковій формі шляхом перерахування їх на поточній рахунок позичальника.

Як зазначає позивач, відповідач станом на 17.02.2009р. не виконав умови договору і заборгованість перед банком складає 119944 грн. за кредитом та 1561,49 грн. за простроченими процентами.   

Як зазначає відповідач, ним частково виконано умови договору, а оскільки була одностороння відмова позивач від договору, то зобов’язання відповідача по відповідному договору припинились.   

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2009р. має бути скасоване з наступних підстав.

В ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2007р. між Банком «Фінанси та кредит»в особі Полтавської обласної філії (банк) та суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір №К-17-2007 про відновлювальну кредитну лінію, згідно умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 120000 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані за рахунок кредитної лінії кошти до 15.02.2008р. та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 19% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в п.п. «б»п. 3.1 договору сплатити відсотки в підвищеному розмірі) (а.с. 8-9).

15.02.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відновлювальну кредитну лінію №К-17-2007 від 16.02.2007р., згідно якої п. 1.1 договору викладено в наступній редакції: «банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 120000 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані за рахунок кредитної лінії кошти до 13.02.2009р. та сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі 19% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного в п.п. «б»п. 3.1 договору сплатити відсотки в підвищеному розмірі)»(а.с. 10).

06.05.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відновлювальну кредитну лінію №К-17-2007 від 16.02.2007р., згідно умов якої банк надає  позичальнику грошові кошти в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, оплатності та цільового використання. Надання кредитних коштів буде здійснюватись окремими частинами (траншами) на умовах, визначених договором в межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 120000 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків згідно  п.п. «а»п. 3.1 договору,  а за користування кредитними коштами після строку, визначеного в п. 2.5 – в розмірі, встановленому п.п. «б»п. 3.1 договору (а.с. 11-13).

Кредитні кошти в сумі 120000 грн. були отримані позичальником в безготівковій формі шляхом перерахування їх на поточній рахунок позичальника. Даний факт підтверджується копіями заяв від 16.02.2007р., 21.02.2007р., 26.02.2007р., 02.03.2007р., 12.03.2007р., 04.06.2007р. та меморіальними ордерами №1690095 від 16.02.2007р., №1707872 від 21.02.2007р., №1734457 від 26.02.2007р., №1779156 від 02.03.2007р., №1837479 від 12.03.2007р. та №2478423 від 04.06.2007р. (а.с. 14-25). Даний факт не заперечується і відповідачем.

В п. 2.5 додаткової угоди від 06.05.2008р. до договору про відновлювальну кредитну лінію №К-17-2007 від 16.02.2007р. визначено, що позичальник зобов’язується повернути всі отримані кредитні кошти до 13.02.2009р. шляхом перерахування грошових коштів на відповідні позичкові рахунки.

В п. 3.1 додаткової угоди зазначено, що банк нараховує, а позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами в наступному розмірі: по кредиту в національній валюті України –25% відсотків річних за користування траншем за період з дня видачі до строку, зазначеному в п. 2.5 угоди.   

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідач в грудні 2008р. та лютому 20009р. частково виконав умови договору, але станом на 17.02.2009р. заборгованість останнього за кредитом складала 119944 грн., а за нарахованими відсотками –1561,49 грн.    

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження відповідачем доказів сплати зазначеної заборгованості не надано.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 119944 грн. заборгованості за кредитом та 1561,49 грн. за нарахованими відсотками.

В п. 7.1 додаткової угоди від 06.05.2008р. до договору про відновлювальну кредитну лінію №К-17-2007 від 16.02.2007р. визначено, що за прострочення повернення кредитних коштів та/чи сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, він просить стягнути з відповідача 263,55 грн. пені за період з 01.12.2008р. по 18.02.2009р.

Апеляційний господарський суд, здійснивши повторний перерахунок сум пені, приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 263,55 грн. пені за прострочення повернення кредитних коштів та сплати відсотків.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 30000 грн. штрафу за порушення умов п. 8.1.8 договору іпотеки №І-17-2007 від 16.02.2007р. апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.02.2007р. між Банком «Фінанси та кредит»в особі Полтавської обласної філії (іпотекодержатель) та громадянином ОСОБА_3 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №І-17-2007, згідно умов якого іпотекодавець передає в іпотеку  іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 38,1 мІ, житловою площею –18,8 мІ та земельну ділянку площею 400 мІ. Предмет іпотеки складається з житлового будинку, гаражу, сараю, вбиральні, вигрібу, воріт, хвіртки, огорожі та земельної ділянки (а.с. 27-28).

Таким чином, відповідний договір укладений між юридичною та фізичною особою (громадянином), що унеможливлює розгляд вищезазначеної позовної вимоги в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність припинення провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 30000 грн. штрафу за порушення умов п. 8.1.8 договору іпотеки №І-17-2007 від 16.02.2007р., оскільки відповідна вимога має розглядатись в порядку цивільного  судочинства.

Посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом ст. ст. 4і, 22, 56 ГПК України є безпідставним, оскільки в матеріалах справи міститься поштова квитанція №2640 від 27.02.2009р., яка підтверджує факт надсилання копії позовної заяви (а.с. 36). Крім того, протоколом судового засідання від 12.05.2009р. підтверджується, що відповідач був присутній в судовому засіданні і міг та мав право скористуватися своїм процесуальним правом на ознайомлення з матеріалами справи, в т.ч. з позовною заявою, та надання  необхідних пояснень, доказів, заперечень тощо по суті справи (а.с. 48).  

Вимоги апеляційної скарги про направлення справи на повторний розгляд до господарського суду Полтавської області задоволенню не підлягають, оскільки  згідно ст. 103 ГПК України апеляційний господарський суд не наділений відповідними повноваженнями.  

В ст. 101 ГПК України зазначено, що додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

01.10.2009р. відповідач надав доповнення до пояснень, до якого додав копії платіжних доручень, які на його думку, підтверджують факт часткового виконання ним умов договору (в матеріалах справи).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем відповідні платіжні доручення не надавались, хоча на момент прийняття оскаржуваного рішення по справі відповідні розрахунки вже були проведені.     

В доповненнях до пояснень від 01.10.2009р. відповідачем жодним чином необґрунтовано неможливості подання відповідних платіжних доручень суду першої інстанції та не наведено наявності обґрунтованих  причин неможливості їх подання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не був обізнаний з позовними вимогами, а тому не подав всіх розрахунків під час розгляду справи в суді першої інстанції, є безпідставним, оскільки матеріалами справи підтверджується, що відповідач був присутній в судовому засіданні від 12.05.2009р., неодноразово заявляв клопотання по справі (від 26.05.2009р., 30.06.2009р.), тобто міг і повинен був скористатися своїм процесуальним правом на надання доказів по справі.   

Також апеляційний господарський суд зазначає, що останнє платіжне доручення, подане відповідачем в суді апеляційної інстанції, датоване 24.04.2009р., тобто у відповідача було достатньо часу до оголошення місцевим господарським судом рішення по справі на подання відповідних доказів.

За наведених обставин, колегія апеляційного господарського суду не приймає відповідні докази до уваги.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначає, що сплачені відповідачем суми заборгованості мають бути враховані в процесі виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області  від 30.06.2009р. по справі №22/27 прийняте з порушенням норм процесуального права, а тому має бути скасоване.

Керуючись ст. ст. 49, 80, 99, 101-105 ГПК України апеляційний господарський суд

постановив:

1.          Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2009р.  по справі №22/27 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 30.06.2009р.  по справі №22/27 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4.          Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 119944 грн. заборгованості за кредитом, 1561,49 грн. заборгованості за нарахованими відсотками та 263,55 грн. пені.

5.          В частині позовних вимог про стягнення з  суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 30000 грн. штрафу провадження по справі припинити.

6.          В задоволенні вимог суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про направлення справи на повторний розгляд до господарського суду Полтавської області відмовити.

7.          Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 у філії Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»(36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, р/р 290970000169 у філії Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 26435422) 1217,64 грн. державного мита та 94,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит»в особі філії «Полтавське регіональне управління»Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 77, р/р 290970000169 у філії Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, код ЄДРПОУ 26435422) на користь суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 у філії Полтавське РУ ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 331832, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 379,43 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

          Видачу відповідних виконавчих документів доручити господарському суду Полтавської області.

9.          Справу №22/27 повернути до господарського суду Полтавської області.

10.          Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      

Судді:

Дата відправки  19.10.09