донецький апеляційний господарський суд                    Постанова

Іменем України

12.04.2017 року           справа № 913/37/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_4 – за довіреністю

від відповідача:ОСОБА_5 – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

на ухвалу господарського суду Луганської області

від22.03.2017 року

по справі№ 913/37/16 (суддя Корнієнко В. В.)

за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область

простягнення 8’ 845’ 339, 39 грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (далі – «Позивач») звернулась до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (далі – «Відповідач») заборгованості в розмірі 8’ 845’ 339, 39 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16 позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область (код ЄДРПОУ: 05451150) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ (код ЄДРПОУ: 31301827) основний борг в сумі 5 277 199, 82 грн., пеню в сумі 1’ 358’ 954, 41 грн., штраф у розмірі 352’ 364, 65 грн., інфляційні нарахування в сумі 1’ 670’ 757, 80 грн., 3 % річних в сумі 186’ 062, 71 грн.

11.04.2016р. по справі № 913/37/16 на виконання зазначеного рішення господарським судом Луганської області було видано наказ.

16.01.2017р. до господарського суду Луганської області звернулось Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м. Сєвєродонецьк, Луганська область із заявою № 01-02-43/67 від 13.01.2017р. про надання відстрочки виконання рішення суду, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, строком на п’ять років, а саме до 01.02.2022 року.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.01.2017р. було відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви про надання відстрочки виконання рішення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2017р. зазначену ухвалу залишено без змін.

21.02.2017р. Відповідач звернувся до господарського суду Луганської області з заявою № 01-02-43/376 від 21.02.2017 про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16 на залишок заборгованості в сумі 3’ 700’ 819, 66 грн., а саме штрафу в сумі 352’ 364, 65 грн., пені в сумі 1 358 954, 41 грн., 3 % річних в сумі 186’ 062, 71 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1’ 670’ 757, 80 грн., судового збору в сумі 132’ 680, 09 грн. строком на 10 років, а саме до 01.02.2027 у відповідності з графіком (щомісячно, рівними платежами).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.03.2017р. у справі № 913/37/16 заява Відповідача була задоволена частково. Розстрочено виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16 в сумі 3’ 700’ 819, 66 грн. на 3 роки (36 місяців), із щомісячною сплатою: - з квітня 2017 року по лютий 2020 року включно – по 102’ 800, 54 грн.; - у березні 2020 року – 102’ 800, 76 грн. В решті заяви відмовлено.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які перешкоджають виконанню рішення суду, а саме обставини щодо втрати та пошкодження майна підприємства внаслідок бойових дій, значні обсяги витоку природного газу через порушення цілісності газопроводу, здійснення антитерористичної операції на території, яку обслуговує відповідач, складний фінансовий стан ПАТ «Луганськгаз», значне фінансове навантаження на відповідача через його обов’язок сплачувати кредиторам щомісячно платежі за договорами реструктуризації та ухвалами суду (якими надано розстрочку виконання рішень), відсутність коштів на банківських рахунках боржника у кількості, достатньої для виконання рішення суду (довідки банківських установ додано до матеріалів справи), у зв'язку з чим заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк, Луганська область про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, підлягає частковому задоволенню.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 22.03.2017р. у справі № 913/37/16 та відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк, Луганська область у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На підтвердження своїх доводів вказує, що суд першої інстанції порушив принцип змагальності, а саме при розгляді справи фактично ухилився від усіх обставин справи, не повністю дослідив і оцінив усі докази по справі, та надав перевагу доказам лише однієї сторони, що порушує приписи ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, звернувся до суду з проханням скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 22.03.2017р. у справі № 913/37/16 та відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», м. Сєвєродонецьк, Луганська область у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Луганської області від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на обґрунтованості та правомірності прийнятої ухвали судом першої інстанції.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає ухвалу господарського суду винесену законною, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження.

Виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Згідно з ч. 1 ст. 121 ГПК України За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони виконавчого провадження або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Відтак, як встановлено зазначеною нормою, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надати розстрочку, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищезазначеної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Як випливає з п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем при зверненні до суду із заявою № 01-02-43/376 від 21.02.2017р. про розстрочку виконання рішення суду зазначено конкретні обставини, які ускладнюють та роблять неможливим його виконання.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач послався на обставини, що є винятковими, а саме проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької та Луганської областей, що призвело до скрутного фінансового становища підприємства, втрати частини майна на тимчасово окупованій території в зв’язку з діями незаконних озброєних формувань, недостатністю коштів на рахунках, неможливістю здійснювати господарсько-фінансову діяльність на території Луганської області, наявністю дебіторської заборгованості, також підприємство вживає всіх можливих заходів для відновлення знищених та пошкоджених газопроводів в результаті воєнних дій, за власні кошти, несе невиправдані збитки не пов’язані з фінансово-господарською діяльністю, ці збитки не покриваються існуючим тарифом та не фінансуються з боку держави.

Вищезазначене також підтверджується Актом від 06.06.2016р. № 76 планової перевірки дотримання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, яким встановлено, що на фінансовий стан боржника впливає й заборгованість споживачів за природний газ, яка станом на 01.05.2016р. склала 144 768, 049 грн..

Слід зазначити, що відповідач неодноразово звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, з проханням вирішити питання щодо суб’єкта ринку, на якого будуть покладатися обсяги негативного небалансу природного газу та визначення джерел перекриття такого небалансу. Як свідчить листування, з цього приводу зазначена проблема на рівні регулятора наразі не вирішена. Для зменшення негативного небалансу природного газу боржником проводиться ремонт пошкоджених об’єктів газопостачання на постраждалих від бойових дій територіях за власний рахунок, що значно впливає на його фінансовий стан, оскільки Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» несе невиправдані збитки не з своєї вини.

Крім того, заявник вказує на те, що він не відмовляється від погашення боргу, але для виконання рішення місцевого господарського суду потрібно усунути обставини, що ускладнюють або роблять неможливим це виконання, отже, відповідачу потрібен час для виправлення існуючого стану та налагодження продуктивної роботи підприємства.

За приписами п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) – тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб – стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Законодавець у будь-якому випадку пов’язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об’єктивними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», перебуваючи на території проведення АТО, відчуває додаткові труднощі та ризики ведення господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем надано Сертифікат Торгово-промислової палати України № 749 від 02.10.2014р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що унеможливлюють здійснення господарської діяльності відповідача, справляння та сплату податків і обов’язкових платежів, з якого також слідує, що датою настання періоду дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для підприємства відповідача є 01.07.2014р. року, дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі даного сертифікату встановити неможливо, що є доказом наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення.

Разом з тим, суд, виходячи з інтересів обох сторін, враховуючи матеріали справи, заяву про надання розстрочки задовольнив.

При таких обставинах, задовольняючи заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" № 01-02-43/376 від 21.02.2017р. про розстрочення виконання рішення суду по справі № 913/37/16 висновок суду постановлено враховуючи інтереси обох сторін, їх фінансового стану, ступені виконання рішення та у сукупності з усіма наданими доказами.

Як зазначалося вище, надання розстрочки виконання рішення є правом суду, який на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Отже, враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо необхідності розстрочення виконання рішення суду від 24.03.2016р. у справі № 913/37/16 строком на 3 роки (36 місяців), із щомісячною сплатою: - з квітня 2017 року по лютий 2020 року включно – по 102 800, 54 грн.; - у березні 2020 року – 102 800, 76 грн.

Оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи місцевим господарським судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 103, 104 ГПК України як підстави для скасування спірної ухвали, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ – залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 22.03.2017р. у справі № 913/37/16 – залишити без змін.

Головуючий суддя:                                                              В. М. Татенко

Судді:                                                                                

                                                                                           ОСОБА_2

                                                                                 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 – позивачу;

1 – відповідачу;

1 – УДВС;

1 – ГСЛО;

1 – до справи;

1 – ДАГС.