Справа № 11-352
Ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий в 1 інстанції Каліновська В. С. Доповідач Лозовський А. О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 11 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - Лозовського А.О. суддів Польового М.І., Оксентюка В.Н. з участю прокурора Смолюка Б.С. адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за
апеляцією захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок
Луцького міськрайонного суду від 11 травня 2006 року, яким ОСОБА_2 ОСОБА_2 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, працює ІНФОРМАЦІЯ_1, не одружений, раніше не судимий, засуджений
за ст. 286 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановлений іспитовий строк З роки, на засудженого покладені обов'язки, передбачені п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому що він, 05.08.2005 року близько 21-00 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем М-412 ИЄ (Москвич) д.н.з. М НОМЕР_1 по шляхопроводу Львів-Луцьк в напрямку м. Луцька, порушивши вимоги п.п. 1.10, 12.3, 2.9 (а) «Правил дорожнього руху України» виїхав на праве узбіччя дороги, де на автобусній зупинці АДРЕСА_2 допустив зіткнення з напівпричепом КЗАП - 9385 д.н.з. НОМЕР_2 автопоїзда МАЗ - 54382 д.н.з. НОМЕР_3. В результаті зіткнення пасажир автомобіля М-412 ИЄ ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, що призвели до смерті останнього.
В апеляції адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 та доповненні до неї зазначається, що досудове і судове слідство проведені неповно,
оскільки залишились нез'ясованими ряд обставин, які, на думку апелянта, мають істотне значення, зокрема, місце зіткнення, яке відбулось, за версією захисту на проїжджій частині; наявність вини в зіткненні водія автопоїзда, адже по справі не проводилась автотехнічна експертиза; хто ж таки керував автомобілем «Москвич» в момент зіткнення, оскільки в показаннях свідків існують суперечності, а всіх передбачених законом заходів для встановлення істини у справі вжито не було. Ставить під сумнів висновок судово-медичної експертизи з приводу можливості перебування ОСОБА_3 на місці пасажира. Окрім того, зазначає, що судом було порушено право на захист ОСОБА_2 при попередньому розгляді справи, оскільки він не був своєчасно повідомлений про час засідання. На досудовому слідстві слідчий 27.09.2005 року безпідставно, в порушення вимог п. 2 ч.І ст. 45 КПК України, прийняв відмову у обвинуваченого ОСОБА_2 від захисника, оскільки внаслідок отриманої під час ДТП травми мав психічний розлад, у зв'язку з чим участь захисника була обов'язковою. Апелянт просить вирок скасувати, та виправдати ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали апеляцію, думку прокурора про залишення вироку без зміни, розглянувши справу, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку. Правильною також є кваліфікація злочинних дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України
Той факт, що мала місце дорожньо-транспортна пригода в наслідок якої трапилось зіткнення автомобіля «Москвич» та автопоїзда і в результаті якої ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, що призвели до смерті останнього, не заперечується сторонами по справі.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що водій назвався «ОСОБА_6» ОСОБА_2 (а.с. 142), скаржився на біль в руці та нозі. Ствердила, що з місця водія вийняли молодшого чоловіка, ніж той, що був на місці пасажира, окрім того вказала, що у водія була зламана нога. До того ж повідомила, яким шляхом органи внутрішніх справ могли встановити її особу, як очевидця даної дорожньо-транспортної пригоди.
Свідок ОСОБА_7 (а.с. 143) повідомив, що водій автомобіля «Москвич» був молодшим, і у нього була зламана нога.
Свідок ОСОБА_8 в суді підтвердив протокол пред'явлення фотознімків для впізнання, і ствердно вказав на ОСОБА_2, як на особу, яка перебувала за кермом автомобіля «Москвич» (а.с. 153).
З висновку експерта № НОМЕР_4 (а.с.36-40), який підтвердив в суді експерт Юрчак Р.Ю. вбачається, що не виключається можливість утворення тілесних ушкодження при розташуванні потерпілого ОСОБА_3 на передньому пасажирському сидінні автомобіля. Окрім того повідомив, що такі тілесні ушкодження, які були виявлені в ОСОБА_3 малоймовірні, коли він сидів би за кермом автомобіля (а.с. 152).
Врахувавши те, що свідок ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вказали, що за кермом «Москвича» був молодший чоловік, у якого була зламана нога, а як вбачається з матеріалів кримінальної справи засуджений дійсно отримав ушкодження у вигляді перелому стегнової кістки (а.с 65), та є молодшим, ніж ОСОБА_3; водій автопоїзда ОСОБА_8 безумовно вказав на ОСОБА_2, як на особу, яка перебувала за кермом «Москвича»; а також висновок експерта про малоймовірність перебування ОСОБА_3 за кермом автомобіля, - суд першої інстанції обґрунтовано визначив дану сукупність доказів достатньою для висновку про те, що за кермом автомобіля М-412 ИЄ (Москвич) д.н.з. М НОМЕР_1 в момент зіткнення перебував саме ОСОБА_2 Дані докази належно досліджені судом і узгоджуються між собою, тому твердження апелянта про неповноту досудового та судового слідства надумане.
З протоколу огляду місця події (а.с. 8-16) вбачається, що автопоїзд повністю знаходився на автобусній зупинці, тому версія захисту про можливе зіткнення на проїжджій частині не заслуговує на увагу.
Обране ОСОБА_2 покарання в цілому відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 75 КК України.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, повідомлення про місце і час попереднього розгляду надіслане в тому числі і обвинуваченому ОСОБА_2 10.01.2006 року (а.с. 126), попередній розгляд відбувся 31.01.2006 року, під час якого був присутній адвокат ОСОБА_9(а.с.127), а у відповідності до ст. 240 КПК України явка обвинуваченого на попередній розгляд не є обов'язковою.
У відповідності до ст. 45 КПК України участь захисника є обов'язковою з моменту встановлення фізичних або психічних вад, що перешкоджають самостійній реалізації права на захист.
Кримінальна справа відносно ОСОБА_2 порушена 08.09.2005 року, 27.09.2005 року підозрюваного ознайомлено з правом на захист та прийнято відмову ОСОБА_2 від захисника (а.с.43), 14.10.2005 року у справі призначена судово-психіатрична експертиза, висновком якої від 09.11.2005 року, на думку апелянта, встановлені вади, що перешкоджають самостійній реалізації права на захист. Після встановлення цих вад у справі був допущений захисник - адвокат ОСОБА_9 (а.с. 94).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_2 на захист порушено не було.
За таких обставин, підстав для скасування вироку, про що ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_9 інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення а вирок Луцького міськрайонного суду від 12 травня лютого 2006 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий \підпис\ Лозовський А.О.
Судді \підпис\ \підпис\ Польовий М.І., Оксентюк В.Н.
А.О.Лозовський
Оригіналу відповідає: Суддя апеляційного суду Волинської області