Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2009 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Дідик А.Б.,
з участю представника відповідачки-позивачки ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення та факту розірвання такого договору в односторонньому порядку і відшкодування збитків із апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року,
встановила:
В червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1751 грн. 25 коп. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що за договором від 1 січня 2008 року, який 18 січня 2008 року продовжено на термін до трьох років, передав відповідачці в оренду нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, і 1 червня 2008 року даний договір був розірваний з ініціативи орендаря. Окрім того, ОСОБА_1 вказав, що за час, коли ОСОБА_2 користувалась майном, пошкоджено огорожу і без його згоди перенесено барну стійку, внаслідок чого необхідно виконати ремонтні роботи на суму 1380 грн., а також відповідачка не сплатила до бюджету плату за землю в розмірі 371 грн. 25 коп.
В подальшому ОСОБА_1 неодноразово збільшував і доповнював позовні вимоги. Остаточно він просив стягнути матеріальні збитки, які пов’язані з ремонтом електрообладнання (224 грн.) та відновленням штукатурки (1052 грн.) і які завдано у результаті пошкодження стаціонарної електроплити «Грета» – 800 грн., газової колонки «Львів» – 650 грн., газового котла АОТВ-20 – 1600 грн., 8 регістрів опалення Ф-100 – 800 грн., лічильника обліку споживання води – 150 грн., а всього, враховуючи попередні вимоги, на суму 7027 грн. 25 коп. Також позивач просив відшкодувати моральну шкоду в розмірі 1600 грн., яка спричинена йому внаслідок пошкодження майна.
В грудні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди вищевказаного нежитлового приміщення від 1 січня 2008 року і визнання факту розірвання відповідачем договору оренди від 18 січня 2008 року в односторонньому порядку з порушенням його умов та вимог чинного законодавства. Також позивачка просила стягнути з ОСОБА_1: 7000 грн., які сплачені в рахунок орендної плати за грудень 2008 року; 3000 грн., які витрачені на отримання ліцензії та інших дозвільних документів для початку торгівлі; відшкодування моральної шкоди в розмірі 1500 грн.; витрати на правову допомогу в сумі 500 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_2 зазначила, що угода від 1 січня 2008 року підписана заднім числом і фактично договір оренди був укладений 18 січня 2008 року, на виконання якого вона передала відповідачу орендну плату за січень і грудень 2008 року в сумі 1600 доларів США, а 1 червня 2008 року на вимогу власника звільнила приміщення. Окрім того, позивачка вказала, що понесла витрати на оформлення договорів щодо надання комунальних послуг та оформлення дозвільних документів на право торгівлі за адресою орендованого приміщення, а, розірвавши угоду в односторонньому порядку, ОСОБА_1 позбавив її можливості займатися підприємницькою діяльністю і спричинив моральні страждання.
В подальшому ОСОБА_2 збільшила свої вимоги про відшкодування матеріальних збитків на 6231 грн. 83 коп. Вона просила також стягнути з ОСОБА_1 витрати на: монтаж сигналізації – 4213 грн., страховку – 400 грн., відкриття торгової точки (плата до санепідемстанції) – 214 грн., систему протипожежного захисту – 200 грн., навчання – 123 грн. 20 коп., інструкції – 33 грн. 80 коп., експертизу пожежного стану об’єкту – 115 грн. 83 коп., придбання касового апарату – 932 грн.
Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року позови задоволені частково. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 плату за землю за період з 1 січня 2008 року до 1 червня 2008 року в сумі 227 грн. і кошти, які необхідні для виконання робіт з перенесення барної стійки, в сумі 364 грн. Одночасно стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти, які сплачені в рахунок орендної плати за грудень 2008 року, в сумі 10 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позови, суд виходив з того, що укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договір оренди нежитлового приміщення від 18 січня 2008 року, який нотаріально не посвідчений і не пройшов державної реєстрації, є нікчемним, а договір від 1 січня 2008 року, який був розірваний за згодою сторін, відповідає вимогам закону і ОСОБА_2 не надано доказів щодо його недійсності. На думку суду, остання не виконала умови цього договору в частині внесення плати за користування земельною ділянкою та самовільно перенесла барну стійку, а тому ці затрати мають бути відшкодовані ОСОБА_1, який, в свою чергу, має повернути ОСОБА_2 зайво сплачену орендну плату за грудень 2008 року, передбачену умовами договору. Окрім того, суд прийшов до висновку, що сторони не надали достатніх доказів про заподіяння їм матеріальних збитків і характер спірних правовідносин не передбачає відшкодування моральної шкоди, а понесені ОСОБА_2 витрати, частина з яких не підтверджена, обумовленні здійсненням нею підприємницької діяльності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, а в позові ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Навівши доводи своєї позовної заяви, ОСОБА_2 вказала, що суд безпідставно визнав недійсним договір від 18 січня 2008 року, вийшовши за межі позовних вимог, і не дав належної оцінки незаконності договору від 1 січня 2008 року, а також помилково прийшов до висновку про розірвання договору оренди за згодою сторін. На її думку, суд необґрунтовано відмовив у стягненні зайво сплаченої орендної плати за грудень 2008 року в сумі 1000 доларів США, понесених витрат на облаштування орендованого приміщення та збитків, заподіяних розірванням договору оренди в односторонньому порядку. Окрім того, ОСОБА_2 висловила заперечення щодо стягнення з неї коштів, необхідних для виконання робіт з перенесення барної стійки, оскільки за умовами угоди вона мала право обладнати об’єкт оренди на власний розсуд і пошкоджень приміщення не допускала, а кошторис цих робіт складений без її участі.
Сторони, які у встановленому порядку оповіщені про час і місце судового засідання, до суду не з’явилися. В письмовому запереченні на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити її.
Заслухавши учасника процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.308 ч.1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що 1 січня 2008 року між сторонами укладений договір оренди приміщення магазину, розташованого по АДРЕСА_1. За цим договором ОСОБА_1 (орендодавець) передав приватному підприємцю ОСОБА_2 (орендар) дане нежитлове приміщення в найм строком на 11 місяців. При цьому був визначений розмір щомісячної орендної плати в сумі 10 грн. /п.п.1.1, 4.1, 5.1 договору/. ОСОБА_2 зобов’язалася проводити поточний ремонт орендованого приміщення, не допускати погіршення його стану, за власний рахунок проводити протипожежні заходи, щомісячно вносити плату за електроенергію, теплоенергію, водопостачання, податок на землю і всі інші податки, збори та обов’язкові платежі, що стосуються цього приміщення /п.п.3.2, 3.3 договору/. У випадку псування переданого в оренду приміщення, або непідтримання його в стані не гіршому, ніж було передано в оренду, орендар зобов’язався за власний рахунок відремонтувати приміщення. Якщо у випадку розірвання договору орендодавцю буде передаватися приміщення у гіршому стані, ніж його було передано в оренду, ОСОБА_2 зобов’язалася належним чином відремонтувати приміщення, або в грошовому вигляді відшкодувати ОСОБА_1 затрати на проведення ремонту та компенсувати моральні збитки /п.6.3 договору/.
Ще до укладення договору, тобто 31 грудня 2007 року, ОСОБА_2 сплатила представниці орендодавця орендну плату за січень і грудень 2008 року.
18 січня 2008 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладений договір оренди цього ж приміщення строком на 36 місяців. Даний договір не був нотаріально посвідчений і не пройшов державної реєстрації.
1 червня 2008 року сторони розірвали договір і ОСОБА_2 звільнила приміщення.
За час оренди ОСОБА_2 не вносила до бюджету плату за землю, яка належить ОСОБА_1 на праві власності, внаслідок чого за період з 1 січня 2008 року до 1 червня 2008 року виникла заборгованість в сумі 371 грн. 25 коп. В подальшому ці кошти сплатив ОСОБА_1
Окрім того, вона без згоди орендодавця перенесла в інше місце барну стійку. Вартість робіт з її відновлення становить 364 грн.
Дані обставини частково визнаються сторонами, а також підтверджуються: правовстановлюючими документами на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, і земельну ділянку, яка закріплена за ним; документами про державну реєстрацію ОСОБА_2 як суб’єкта підприємницької діяльності; укладеними між сторонами договорами оренди від 1 і 18 січня 2008 року; розпискою ОСОБА_3 від 31 грудня 2007 року про отримання від ОСОБА_2 орендної плати за січень і грудень 2008 року; актом передачі інвентарю магазину, який складений сторонами 1 січня 2008 року; довідками щодо заборгованості із плати за землю та кошторисом робіт з відновлення барної стійки.
Відповідно до ст.ст.759 ч.1, 793, 794 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
В силу ст.ст.215 ч.2, 220 ч.1 даного Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частинами 1 статей 1166 і 1167 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що договір оренди нежитлового приміщення від 18 січня 2008 року, який нотаріально не посвідчений і не пройшов державної реєстрації, є нікчемним.
ОСОБА_2 не надала суду достатніх доказів про недійсність договору від 1 січня 2008 року, а тому суд правомірно визнав її позов в цій частині безпідставним. При цьому суд не порушив принципу диспозитивності цивільного судочинства.
У справі відсутні дані про те, що ОСОБА_4 розірвав договір оренди нежитлового приміщення в односторонньому порядку. ОСОБА_2 звільнила приміщення добровільно і не оскаржувала дії орендодавця до пред’явлення ним позову про відшкодування збитків, а тому суд правильно виходив з того, що цей договір був розірваний за згодою сторін.
Посилання ОСОБА_2 на вищевказані обставини не узгоджуються з чинним законодавством та обставинами справи.
В ході розгляду справи судом першої інстанції достовірно не встановлено, що ОСОБА_2 сплатила орендну плату за грудень 2008 року в сумі 1000 доларів США. Інша сторона заперечила дану обставину, а тому при визначенні розміру зайво сплачених грошових коштів, суд обґрунтовано виходи з умов договору оренди від 1 січня 2008 року.
Досліджені докази об’єктивно стверджують факт невиконання ОСОБА_2 умов зазначеного договору в частині внесення плати за землю та утримання орендованого приміщення в належному стані, а тому на неї правомірно покладений обов’язок відшкодувати ОСОБА_1 понесені витрати із сплати земельного податку і витрати, які він має понести для відновлення барної стійки. Судом вірно визначений розмір цього відшкодування.
ОСОБА_2 5 місяців використовувала магазин для зайняття підприємницькою діяльністю. Її витрати на облаштування приміщення, організацію надання комунальних послуг, придбання обладнання та отримання дозвільних документів, які підтверджуються наданими доказами, обумовлені цією діяльністю і частково випливають з договору оренди (проведення протипожежних заходів).
За таких обставин суд правомірно не поклав ці витрати на ОСОБА_1 і відмовив у відшкодуванні ОСОБА_2 моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Горщар А.Г. Справа № 22ц – 1470
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 23