Справа № 11-49 2009 року                         Головуючий в 1-й інстанції: Маринчак О.М.

Категорія: ст. 286 ч. 2 КК України                     Доповідач: Цугель І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

           18 лютого 2009 року  Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Хмельницької області в складі:

                       Головуючої-судді Дуфнік Л.М.,

                       суддів Цугеля І.М., Бойко Л.В.,

           з участю прокурора Сарело В.П.,

                       адвоката ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 в його інтересах на вирок Дунаєвецького районного суду від 7 жовтня 2008 року.

        Цим вироком

                                  ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Первоуральськ Свердловської області Росії, мешканця АДРЕСА_1, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ "КОМ-ФОР" м. Харків, одруженого, раніше не судимого;

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України на 6 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

    Міру запобіжного заходу засудженому залишено попередню – підписку про невиїзд.

    Стягнуто з ОСОБА_2 на користь:

•   ОСОБА_3 34249 грн. 46 коп. матеріальної шкоди, 100000 грн. моральної шкоди;

•   1307 грн. 52 коп. судових витрат на користь Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮ України;

•   150 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області;

•   1470 грн. 96 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області.

            Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України.

            За вироком суду, 21 жовтня 2006 року біля 22 год. на автодорозі Житомир-Чернівці, на 213 км 220 м, поблизу смт. Ярмолинці Хмельницької області, керуючи автомобілем "Фольксваген-Транспортер", держзнак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку м. Дунаївці, ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 1.5 ч.1, 2.3 (б), 10.1, 11.2, 11.3, 12,1 12.2,13.3,14.2 (в) Правил дорожнього руху України. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості він не врахував дорожні умови та обстановку. При здійсненні маневру обгону вантажного автомобіля з напівпричепом, що рухався попереду, проявив безпечність та неуважність. Перед виїздом на зустрічну смугу руху не переконався, що вона вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, що це не створить перешкод для інших учасників руху. Не переконався у безпечності такого обгону. Не дотримуючись належного інтервалу руху, ОСОБА_2 виїхав на зустрічну смугу руху, де керованим ним автомобілем допустив зіткнення з автомобілем "Фольксваген -Гольф" держзнак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_4 і   рухався у зустрічному напрямку.

          Внаслідок цього зіткнення ОСОБА_5 було заподіяно тяжкі   тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, грудної клітки, тазу і живота, лівої ноги та руки, від яких наступила його смерть.    

          Порушення правил безпеки руху перебувають в прямому причинному зв’язку з наслідками, що настали в результаті ДТП, з смертю потерпілого.

         У поданих апеляціях, як вбачається з їх змісту, засуджений та його захисник просять вирок суду скасувати, провадження в справі стосовно засудженого закрити за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки як досудове, так і судове слідство проведено без всебічного, повного та об’єктивного дослідження обставин справи, упереджено, з обвинувальним ухилом стосовно ОСОБА_2

           ДТП сталась з вини п’яного водія – колишнього працівника міліції ОСОБА_5 Однак доказам його вини суд не дав належну правову оцінку, не взяв до уваги докази невинуватості ОСОБА_2

            Клопотання останнього та його захисника про виклик та допит експертів, додаткових свідків, про призначення відповідних незалежних експертиз, про збирання нових доказів безпідставно відхилялись судом.

          Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість вироку, вислухавши засудженого та його адвоката на підтримку поданих апеляцій, вислухавши потерпілих та їхнього представника, які проти їх задоволення, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів рахує, що вони підлягають задоволенню частково.

          Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у  скоєнні злочину при наведених у вироку обставинах, за який його засуджено, підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів, досліджених в судовому засіданні.

          В суді ОСОБА_2 винним себе у вчиненні злочину не визнав і показав, що 21 жовтня 2006 року разом зі своєю дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 на автомобілі "Фольксваген-Транспортер" їхав з м. Харкова в м. Косів Івано-Франківської області. Перебуваючи за кермом, біля 21 год. він рухався по об'їзній дорозі біля смт. Ярмолинці у напрямку м. Дунаївці. Попереду його автомобіля рухався вантажний автомобіль з напівпричепом, перед яким рухався ще якийсь автомобіль.

В його автомобілі було ввімкнено фари ближнього світла. В той час був туман. Дистанція від його автомобіля до задньої частини напівпричепа попереду їдучого автомобіля складала 10 м. Швидкість руху становила біля 60 км/год. Він рухався за вищевказаним вантажним автомобілем до знака "кінець населеного пункту " та "кінець заборони обгону", хотів його обігнати. Своїм автомобілем на деяку відстань він перемістився за зовнішній лівий габарит вантажівки щоб подивитись, чи вільна зустрічна смуга руху для обгону.

  В цей час вантажний автомобіль різко змістився в праву сторону, а він продовжував рух не зміщуючись.   В цей момент відбулося зіткнення із зустрічним автомобілем "Фольксваген-Гольф", в якого не горіла права фара. В його автомобілі спрацювала подушка безпеки. Він втратив оглядовість та відчув, що його автомобіль після зіткнення відкинуло вліво і він рухався по інерції до повної зупинки.

Вважає, що у цьому зіткненні винен водій автомобіля "Фольксваген-Гольф", в якого не працювала права фара, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, перевищив швидкість, виїхав на його смугу руху, де і відбулось зіткнення.

          Аналогічні покази дала свідок ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_8 показав, що працює водієм вантажівки.

  21 жовтня 2006 року біля 21 год. 30 хв. він керував вантажним автомобілем "Вольво" з напівпричепом "Шміц", рухався по об'їзній дорозі смт. Ярмолинці із швидкістю біля 50 км/год на відстані 0,5 м від осьової лінії горизонтальної дорожньої розмітки, що поділяє зустрічні смуги руху. Попереду на відстані 15-20 м з такою ж швидкістю та таким же інтервалом до осьової рухався своїм аналогічним автомобілем ОСОБА_9 В той час був туман. Із-за задньої частини напівпричепа автомобіля ОСОБА_9 він побачив зустрічний автомобіль з ввімкненою лівою фарою, який рухався по своїй смузі руху на відстані біля 40 см від осьової зі швидкістю 60-70   км/год. Так як в того автомобіля горіла одна ліва фара, то він спочатку подумав, що то мотоцикл і для безпечного з ним роз'їзду прийняв вправо приблизно на 0,5 м.

В момент роз'їзду боковий інтервал з зустрічним автомобілем з ввімкненою лівою фарою складав біля 1,5 м. Після роз'їзду передніми частинами автомобілів він проїхав кілька метрів і почув звук сильного удару та подумав, що в його напівпричепі вистрілило колесо. Він відразу прийняв ще правіше та зупинив свій автомобіль, побачив, що якийсь мікроавтобус вдарився в огорожу, що знаходилась зліва по ходу його руху.

         Взявши ліхтар, він побіг до мікроавтобуса, побачив, що з нього виходила жінка та двоє чоловіків. В мікроавтобуса була пошкоджена ліва передня частини. Він зрозумів, що сталась ДТП. Жінка сказала, що позаду знаходиться ще один автомобіль. Оглянувши свій автомобіль і не виявивши пошкоджень на ньому, він пішов подивитись на інше авто, яким виявився "Фольксваген-Гольф". За кермом останнього знаходився водій, який був без свідомості. Згодом приїхала "швидка", лікарі якої констатували його смерть.

Свідок ОСОБА_10 показав, що 21 жовтня 2006 року біля 22 год. його повідомили про ДТП, що сталась на об’їзній дорозі біля смт.   Ярмолинці, в якій загинув експерт-криміналіст ОСОБА_4 Він відразу виїхав на місце події де встановив, що на 213 км 220 м   автодороги Житомир-Чернівці на ділянці об’їзної дороги смт. Ярмолинці знаходились два транспортні засоби зі слідами пошкоджень, характерних для ДТП. Одним з автомобілів був "Фольксваген-Гольф", яким керував   ОСОБА_4 Цей автомобіль мав чисельні пошкодження в передній лівій частині кузова, був повернутий в напрямку м. Чернівці, стояв лівим боком впритул до металевої огорожі безпеки. Інший автомобіль "Фольксваген-Транспортер" був також повернутий передньою частиною в напрямку м. Чернівці на відстані 35-40 м від автомобіля ОСОБА_5 В нього була   пошкоджена передня ліва частина і він лівим боком теж стояв впритул до  металевої огорожі. Водієм цього автомобіля був ОСОБА_2 При з'ясуванні обставин ДТП ОСОБА_2 розповів, що маючи намір   здійснити обгін вантажного автомобіля, який рухався попереду, він виїхав на смугу зустрічного руху і в цей час зіткнувся із зустрічним автомобілем "Фольксваген-Гольф".

Згідно даних протоколу огляду місця події від 21.10.2006 року, протоколу додаткового огляду місця події від 22.10.2006 року, схем та фототаблиць до них, які ніким не оспорюються, вбачається, що осип битого скла, відшарованого бруду, калюжа пролитих технічних рідин, уламки деталей кузовів автомобілів, вирвана напіввісь з шрузом переднього приводу автомобіля „Гольф”, сліди тертя, механічні ушкодження – подряпини на асфальтобетонному покритті від дисків, деталей пошкодженої підвіски розгерметизованих передніх лівих коліс автомобілів розташовані виключно на смузі руху автомобіля „Гольф”, на прямому відрізку дороги з видимістю на десятки метрів в кожному напрямку.

Після зіткнення пошкоджені автомобілі зупинились на узбіччі тієї ж таки зустрічної смуги руху. При цьому огорожа безпеки пошкоджена не була.

Вказане свідчить, що зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху автомобіля „Гольф” під керуванням водія ОСОБА_5 з вини водія автомобіля „Фольксваген-Транспортер” ОСОБА_2, який для виконання обгону попереду їдучого автомобіля виїхав на зустрічну смугу руху, чого він не заперечував при відтворенні обстановки і обставин події, що об’єктивно підтверджується даними відповідного протоколу від 10.11.2006 року, схем та фототаблиць до нього.

Згідно протоколів огляду пошкоджених транспортних засобів учасників ДТП від 22.10.2006 року вбачається, що вони зіткнулись передніми лівими частинами, що у них в результаті зіткнення повністю розбито диски, підвіску розгерметизованих передніх лівих коліс, шини яких зійшли з штатних місць.

Вищезазначене також об’єктивно підтверджується висновками та даними фототаблиць до них транспортно-трасологічної, автотехнічної експертизи № 2973/2974 від 27.12.2006 року, проведеної Вінницьким відділенням Київського НДІСЕ МЮ України, висновками автотехнічної експертизи за № 5-536 від 02.11.2007 року, проведеної НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, тобто незалежними та неупередженими експертами.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 117 від 10.11.2006 року ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови,  грудної клітки, тазу, живота, лівої ноги та руки, які відносяться до категорії тяжких і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.

Дані тілесні ушкодження могли бути заподіяні внаслідок ДТП 21.10.2006 року.

На час ДТП та настання смерті ОСОБА_4 в стані алкогольного сп'яніння не перебував.

          Всім цим доказам по справі у їх сукупності суд дав належну правову оцінку, правильно кваліфікувавши дії ОСОБА_2 за ст. 286 ч. 2 КК України.

Посилання засудженого та його захисника на те, що ДТП сталась з вини п’яного водія ОСОБА_5 на увагу не заслуговують, оскільки повністю спростовуються вищевказаними доказами по справі.

Крім того, з показів ОСОБА_2 на досудовому слідстві вбачається, що в віці 52 років, з гіпертонією та стенокардією другої степені, пробувши за кермом мікроавтобуса більше 15 годин, проїхавши з м. Харкова більше 900 км, в темну пору доби в умовах туману рухаючись за вантажним автомобілем ОСОБА_11 з швидкістю біля 60 км на год. з невиправдано малою дистанцією 10 метрів, маючи намір обігнати останній, безпосередньо перед зіткненням засуджений на 30 см заїхав на зустрічну смугу руху щоб подивитись, чи вільна вона від зустрічних транспортних засобів.

Вказане об’єктивно підтверджується даними схеми, власноруч складеної ОСОБА_2 22.10.2006 року, яку приєднано до матеріалів справи (т. 1, а. с. 43), даними медичної довідки міської поліклініки № 10 Київського району м. Харкова (т. 2, а. с. 204).

Коли ОСОБА_8 побачив зустрічний транспорт з ввімкненою лівою фарою і подумав, що то мотоцикл, для безпечного роз’їзду з ним він змістився правіше на 50 см, тим самим збільшив інтервал до імовірного мотоцикла приблизно до 1 м 50 см, оскільки той рухався по своїй смузі руху з інтервалом до осьової лінії приблизно 40 см.

Такі його дії, як досвідченого водія, були виправданими з технічної точки зору, оскільки для мотоцикліста, попавшого в потужний повітряний потік великого вантажного автомобіля, могли настати негативні наслідки.

Рухаючись по прямому відрізку дороги позаду вантажівки ОСОБА_11 з заїздом на 30 см на зустрічну смугу руху, ОСОБА_2 взагалі не бачив вогні автомобіля „Гольф”. І тільки безпосередньо перед зіткненням, за 17 метрів він побачив, що в того горіли габаритні вогні та ліва фара, проте ніяких мір по уникненню зіткнення він не приймав. Зокрема не повернувся не свою смугу руху, не застосував екстрене гальмування, не відвернув своїм автомобілем праворуч, хоча ніяких перешкод в цьому у нього не було.

Спростувати останнє в засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 не зміг.

Крім того, як вбачається з протоколів огляду місця події і схеми та фототаблиць до них, епіцентр розливу калюжі технічних рідин пошкоджених авто розміщений посередині смуги руху автомобіля „Гольф”.

В цьому ж місці на відстані 1 м 35 см від осьової лінії горизонтальної дорожньої розмітки виявлено підковоподібні подряпини на асфальтобетонному покритті.

Колегія суддів рахує, що ці подряпини залишені диском або деталями пошкодженої підвіски розгерметизованого переднього лівого колеса автомобіля „Гольф” в момент зіткнення, коли величезна кінетична енергія підняла в повітря його задню частину, поставила його практично в вертикальне чи близьке до нього положення, коли своїм переднім лівим крилом та передньою лівою дверною стійкою він вдарився в переднє ліве крило та в передню ліву дверну стійку автомобіля „Фольксваген-Транспортер”.

В результаті прямолінійного, поступального руху значно більшого за масою мікроавтобуса, легший автомобіль „Гольф”, з опорою на його диск чи деталі пошкодженої підвіски розгерметизованого переднього лівого колеса, в вертикальному чи близькому до нього положенні розвернуло навколо вертикальної осі на 180 градусів і кинуло біля дорожньої огорожі безпеки в зворотньому напрямку без пошкодження його задньої частини та самої огорожі.

Саме такий механізм зіткнення автомобілів, механізм розвороту автомобіля „Гольф” в вертикальному чи близькому до нього положенні відносно вертикальної осі, з яким погодився в апеляційному суді при відповідному моделюванні сам ОСОБА_2, спростовує доводи останнього про те, що зіткнення автомобілів відбулось на його, ОСОБА_2, смузі руху.

Останнє він обґрунтовував тим, що в разі зіткнення автомобілів на смузі руху автомобіля „Гольф” та розвороту останнього на 180 градусів в горизонтальному положенні, в його задній частині та в огорожі безпеки обов’язково були б значні пошкодження, оскільки довжина автомобіля „Гольф” значно більша відстані від огорожі безпеки до підковоподібних подряпин на дорозі – до місця зіткнення автомобілів, визначеного досудовим слідством та судом.

Оскільки в даній ДТП був розворот автомобіля „Гольф” на 180 градусів в вертикальному чи близькому до нього положенні, а не в горизонтальному, на якому наполягає ОСОБА_2, його вищевказана версія механізму ДТП є неспроможною з технічної точки зору.

Вищевказані підковоподібні подряпини, розташовані на відстані 1 м 35 см від осьової лінії горизонтальної дорожньої розмітки, свідчать про те, що водій автомобіля „Гольф” ОСОБА_4 намагався уникнути прямого лобового зіткнення з автомобілем „Фольксваген-Транспортер”. Від первинного положення на своїй смузі руху він змістився праворуч приблизно на 1 метр, виходячи з того бокового інтервалу до осьової лінії розмітки, про який говорить свідок ОСОБА_8

Таким чином, уникнувши прямого лобового зіткнення, водій ОСОБА_12 врятував сім’ю ОСОБА_7 від імовірної смерті.

Прямолінійна подряпина на асфальтобетонному покритті, залишена диском або деталями пошкодженої підвіски розгерметизованого переднього лівого колеса автомобіля „Фольксваген-Транспортер”, яка починається за місцем зіткнення, на відстані 1 м 15 см від осьової лінії розмітки і тягнеться по зустрічній смузі руху аж до місця кінцевої зупинки останнього, ще раз свідчить, що зіткнення відбулось саме на смузі руху автомобіля „Гольф”.

Суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги висновки спеціаліста-автотехніка відповідно за №№ 4 та 1 від 11.05.2007 року та 16.01.2008 року, оскільки вони суперечать вищевказаним доказам по справі, фактичним обставинам, об’єктивній обстановці.

Обгрунтовано не взято до уваги покази свідка ОСОБА_6 оскільки вона є дружиною засудженого, є зацікавленою особою по справі.

Судом обгрунтовано взято до уваги покази на досудовому слідстві свідка ОСОБА_11, жителя Закарпатської області, оскільки на більше п’яти викликів суду він не з’явився в судове засідання через свою хворобу, що об’єктивно підтверджується повідомленням про вручення йому рекомендованих поштових відправлень, надісланих судом, телеграмою ОСОБА_11, в якій він повідомив, що приїхати в суд за станом здоров’я не може, що повністю підтримує свої письмові свідчення по справі ОСОБА_2, дані на досудовому слідстві.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_4 порушив певні вимоги ПДР, на увагу не заслуговують, оскільки нічим не доведені. Навіть якби вони мали місце, то вони ні в якому разі не перебували би в прямому причинному зв’язку з ДТП та її наслідками.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання та визначення розміру морального відшкодування потерпілому, колегія суддів рахує, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, злочин вчинив з необережності, хворіє на гіпертонію та стенокардію другої степені. По справі не встановлено обставин, обтяжуючих його покарання.

За таких обставин колегія суддів рахує, що ОСОБА_2 слід пом’якшити покарання, зменшити суму морального відшкодування, стягнуту на користь потерпілого.

Цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди вирішено правильно.

          З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

           Апеляцію засудженого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 в його інтересах задоволити частково.

           Вирок Дунаєвецького районного суду від 7 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_2 змінити, пом’якшити покарання, призначене за ч. 2 ст. 286 КК України, до 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права  керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.

          Розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3, зменшити до 60000 гривень.

          В решті вирок залишити без зміни.

           Головуючий-суддя          

      Судді