Судове рішення #6342961

КОПІЯ

Справа № 11-482 2009 року                 Головуюча в 1-й інстанції: Зеленська В.І.


Категорія: ст.ст. 15 ч. 2, 149 ч. 2 КК України     Доповідач: Козачок С.В.





У Х В А Л А


І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И




           17 вересня 2009 року  Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області в складі:


                       Головуючого-судді Козачка С.В.,

                       суддів Цугеля І.М., Матущака М.С.,

           прокурора Леськіва В.О.,

                       адвоката ОСОБА_1, ОСОБА_2,

                       перекладача ОСОБА_3,

           

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Славутського міськрайонного суду від 25 червня 2009 року.


                                Цим вироком:


                                                ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1, українку, громадянку України, уродженку та жительку АДРЕСА_1, зареєстровану в АДРЕСА_2, розлучену, з неповною середньою освітою, на утриманні одна неповнолітня дитина, працюючу сулевальником Славутського маслоробного комбінату, раніше судиму Славутським міськрайонним судом 18 червня 2008 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України, ст. 149 ч. 2 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнену від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки 6 місяців,


засуджено за ст.149 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.

       На підставі ст. 70 ч. 4 КК України покарання, призначене ОСОБА_5 даним вироком у вигляді 5 років позбавлення волі та покарання, призначене вироком Славутського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року за ст. 15 ч. 2 ст. 149 ч. 2, ст. 149 ч. 2, ст. 70, ст. 75, ст. 76 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом 2 років 6 місяців та з покладанням на неї обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, періодично з’являтись до них для реєстрації – звернуто до самостійного виконання.

Запобіжний захід – підписка про невиїзд.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахується з моменту її затримання.



                                                    ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, турка, громадянина Туреччини, уродженця м. Тос”я район Кастаману, з середньою освітою, вдівця, на утриманні троє неповнолітніх дітей, проживаючого в АДРЕСА_3, не працюючого, раніше судимого Славутським міськрайонним судом 18 червня 2008 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 149 КК України, ст. 149 ч. 2 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі,  


засуджено за ст.149  ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.


На підставі ст. 70 ч. 4 КК України ОСОБА_4 призначено остаточне покарання шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та вироком Славутського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року за ст. 15 ч. 2 ст. 149, ст. 149 ч. 2, ст. 70 КК України – 6 років позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу – тримання під вартою.

В строк відбування покарання зараховано покарання, відбуте за вироком Славутського міськрайонного суду від 18 червня 2008 року з 26 вересня 2007 року.


Долю речових доказів вирішено згідно вимог ст. 81 КПК України.


   

      За вироком суду, ОСОБА_5 протягом 2003-2004 років за попередньою змовою з громадянином Туреччини ОСОБА_4 та невстановленим громадянином Російської Федерації на ім'я ОСОБА_2 займалися пошуком та підбором молодих жінок з числа мешканок Хмельницької області з метою їх подальшого вивезення за кордон та продажу у будинки розпусти для сексуальної експлуатації.

Так, у серпні 2003 року ОСОБА_5 підшукала жительку м. Славути, Хмельницької області ОСОБА_6 з метою її законного переміщення через державний кордон України та подальшої сексуальної експлуатації в Росії. Користуючись тяжким матеріальним становищем ОСОБА_6 та зловживаючи її довірою, обіцяючи роботу, пов'язану з ремонтом приватних квартир та оплату в розмірі 800 доларів США на місяць, ОСОБА_5 за попередньою змовою з громадянином Росії на ім'я ОСОБА_2 забезпечили її перевезення у м. Москву. По прибутті в Москву ОСОБА_5 отримала від чоловіка на ім'я ОСОБА_2 за ОСОБА_6 500 доларів США. Далі ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_2 мала працювати повією на Ленінградському шосе. Однак, перебуваючи на вказаному шосе, ОСОБА_6 скористалася можливістю і втекла та повернулась в Україну.

        У серпні 2004 року, продовжуючи свою злочинну діяльність, за попередньою змовою  з   громадянином  Республіки  Туреччини  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 повторно підшукала жительку м. Славута, Хмельницької області ОСОБА_7 з метою її законного переміщення через державний кордон України та подальшої сексуальної    експлуатації.    Скориставшись    важким    матеріальним    становищем ОСОБА_7,   зловживаючи   її   довірою,   ОСОБА_5   пообіцяла   їй   роботу домогосподарки в Туреччині. Надалі за попередньою змовою з ОСОБА_4 ОСОБА_5 забезпечила перевезення ОСОБА_7 в м. Київ, звідки літаком ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 полетіли в м. Стамбул. Проте, прикордонна служба Туреччини повернула ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в Україну у зв'язку з відсутністю достатніх для перебування в Туреччині коштів, які підлягали декларуванню.

       Повернувшись в Україну, через три дні ОСОБА_5, маючи за мету довести до кінця свій злочинний намір, спільно з ОСОБА_4 забезпечили законне перевезення через державний кордон України ОСОБА_7 в м. Стамбул, для подальшої її сексуальної експлуатації, отримавши за неї 1500 доларів США.

         Перебуваючи протягом трьох місяців в Туреччині, ОСОБА_7 під примусом ОСОБА_4 надавала оплатні сексуальні послуги клієнтам, яких підшукував ОСОБА_4.


          У поданій апеляції адвокат ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду, а справу по обвинуваченню ОСОБА_5 за ст. 149 ч. 2 КК України провадженням закрити відповідно до п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в  діях складу злочину. За доводами захисника, причетність ОСОБА_5 до торгівлі людьми матеріалами справи не доведена.

Просить врахувати, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє, частково визнала вину у скоєному, на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина.

Звертає увагу на відсутність майнових та моральних претензій до засудженої з боку потерпілих, їх згоду на переміщення через державний кордон та обізнаність про характер роботи.


В апеляції ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, а кримінальну справу по обвинуваченню його в скоєнні злочину, передбаченого ст. 149 КК України, провадженням закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Вказує, що не причетний до злочину, справа відносно нього сфабрикована.

         

          Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обгрунтованість вироку, доводи засуджених і в їх інтересах захисників про задоволення поданих апеляцій, вивчивши матеріали справи та провівши її розгляд з участю перекладача ОСОБА_3, колегія суддів вважає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню.


Висновки місцевого суду про винність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у торгівлі людьми при наведених у вироку обставинах грунтуються на зібраних по справі та досліджених в судовому засіданні доказах.


І хоч обоє засуджених факт такої торгівлі не визнали, їх причетність до цього злочину знайшла своє підтвердження як на досудовому, так і судовому засіданні.


Із показань потерпілої ОСОБА_6 вбачається, що вона шукаючи заробітку, пристала на пропозицію ОСОБА_5 поїхати до Росії. Оговорювалась робота по ремонту квартир. Всі витрати, пов’язані із переїздом до м. Москви несла ОСОБА_5 Вона ж разом із чоловіком, якого звали ОСОБА_2, супроводжувала її до квартири, де вже перебувало 5 жінок. Ті повідомили, що ОСОБА_5 продала її для сексуальної експлуатації в ролі проститутки. Зрозумівши, що відносно неї вчиняються протиправні дії, вирішили втекти, але була спіймана і побита.

За словами ОСОБА_6, злочинці, які утримували її, близько тижня вивозили її на Ленінградське шосе поблизу м. Москва, де виставляли на оглядини клієнтам під наглядом сутенерки і охорони. Через тиждень їй вдалось втекти із сексуального рабства.

Ці показання потерпілої ОСОБА_6 відповідають і узгоджуються із її виступом у телепрограмі „Чего хочет Женщина”.


Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що разом із ОСОБА_6 експлуатувалась на Ленінградському шосе, де під наглядом сутенерів і охорони надавали сексуальні послуги.




Потерпіла ОСОБА_7 розповіла, що ОСОБА_5 шляхом обману, пообіцявши у Туреччині роботу домогосподарки спровадила її до Стамбулу. Всі організаційні питання щодо виготовлення закордонного паспорта, придбання квитків, проходження митного контролю вирішували ОСОБА_5 та ОСОБА_4. У Стамбулі вона експлуатувалась турком-сутенером на ім’я ОСОБА_4, який викупив її за 1500 доларів США. Про це ОСОБА_7 розповів водій сутенера. Протягом двох тижнів вона використовувалась як проститутка і надавала сексуальні послуги в готелях міста, після чого таким же чином працювала і на ОСОБА_4, який платив їй, залишаючи основну частку отриманих від клієнтів грошей.


Згідно із даними закордонного паспорту ОСОБА_7, вона дійсно перетинала кордони України та Туреччини.


Із довідки інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи „Гарт” Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 і ОСОБА_7 перетинали державний кордон, виїжджали і в’їжджали в Туреччину і Україну 2004 року.


(а. с. 31-32, 53)


          Оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 149 ч. 2 КК України.


          Кваліфікація їх злочинних дій за цим законом сумніву у колегії суддів не викликає.


Призначене обом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України та за своїм розміром є достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.


При цьому з достатньою мірою враховані дані, що характеризують засуджених, наявність на утриманні обох неповнолітніх дітей, стан здоров’я.


Однак, з урахуванням конкретних обставин справи та тяжкості злочину, колегія суддів не знаходить підстав для його пом’якшення і вважає, що покарання засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 мають відбувати в умовах ізоляції від суспільства.


Підстав для скасування вироку через відсутність складу злочину чи інших підстав, колегія суддів не вбачає.


          З врахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :


    Вирок Славутського міськрайонного суду від 25 червня 2009 року. стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 залишити без зміни, апеляції засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_5  – без задоволення.




       Головуючий-суддя           /підпис/        

       Судді                                 /підписи/



       Копія вірна: суддя апеляційного суду                       С.В. Козачок












Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація