КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2017 р. Справа№ 910/11877/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Кропивної Л.В.

Дідиченко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2, ОСОБА_3 ( довіреність від 29.07.2016 року);

від відповідача за первісним позовом : Катруха В.А. (довіреність від 25.10.2016 року); Бабій Р.М. (довіреність № 189 від 12.01.2017 року);

від відповідача 2 за зустрічним позовом: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року

у справі № 910/11877/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про визнання договору дійсним,

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, підприємства «Управління виробничо-технічної комплектації»

про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В червні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу №2 від 01 жовтня 2010 року щодо придбання 594 м жд колії, в тому числі стрілочні переводи СТ.92, СТ.94, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

15 серпня 2016 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось з зустрічним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та підприємства «Управління виробничо-технічної комплектації», в якому просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року 594 м під'їзної залізничної колії та стрілочних переводів № 92 та № 94 при станції Чернігів-Північний Південного-Західної залізниці, укладений між підприємством «Управління виробничо-технологічної комплектації» та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2

03 жовтня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 подав заяву про відмову від первісного позову, в порядку ст. 78 ГПК України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.10.2016 року (суддя Підченко Ю.О.) прийнято відмову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від позову до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та припинено провадження у справі № 910/11877/16 щодо визнання договору купівлі продажу №2 від 01.10.2010 дійсним; у задоволені позовних вимог публічного акціонерного товариства « Українська залізниця» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем за зустрічним позовом не конкретизовано розмір майна (залізничної колії), яка належить йому на праві власності, не надано відповідних правовстановлюючих документів, за зазначених обставин прийшов до висновку про неможливість встановити в якій мірі було порушено майнові права ПАТ «Українська залізниця» під час укладання договору купівлі-продажу №2 від 01.10.2010 року. Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом послався на ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.10.2016 року по справі № 910/11877/16 позивач за зустрічним позовом - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська залізниця» до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, підприємства «Управління виробничо-технологічної комплектації» та прийняти нове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на те, що оскаржуваний договір купівлі-продажу під'їзної залізничної колії та стрілочних переводів суперечить ст.ст. 321, 326, 658 УК України, ст. 68 Земельного Кодексу України, ст. 5 Закону України « Про залізничний транспорт», ст. 9 Закону України «Про транспорт», постанові Кабінету міністрів України від 02.09.2015 року № 735, якою затверджено статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та п. 1.2 «Правил обслуговування залізничних під'їзних колій», затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 875/5096.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08 листопада 2016 року прийнято до провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та справу призначено до розгляду на 06.12.2016 року.

17.11.2016 року через відділ документального забезпечення суду від позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. у справі № 910/11877/16 відхилити, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016р. залишити в силі.

В подальшому розгляд справи неодноразово відкладався.

В судовому засіданні 04.04.2017 року представники ПАТ «Українська залізниця» вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви, та визнати недійсним договір купівлі -продажу під'їзної колії та залізничних стрілок від 01.10.2010 року

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 та його представник вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та підстави для його скасування відсутні.

Представник відповідача 2 - підприємства «Управління виробничо-технічної комплектації» в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином. (том 2, а.с. 5)

В судове засідання 04.04.2017 року представник відповідача 2 за зустрічним позов не з'явився, про причини неявки не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача 2 за зустрічним позовом за наявними у справі доказами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2010 року між підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва (далі - продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 2 (а.с. 11 том 1).

Пунктом 2.1. зазначеного договору передбачено, що продавець зобов'язався передати (продати), а покупець зобов'язався прийняти у власність та оплатити (придбати) на умовах і протягом дії договору майно в кількості та за ціною, що зазначені у Специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною.

Як видно зі змісту Специфікації № 1 від 01.10.2010 року до договору (а.с.12, том 1), об'єктом продажу є під'їзна залізнична колія при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить підприємству "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" у кількості 594 погонних метрів, в т.ч. стрілка переводу №92, № 94.

Актом приймання-передачі майна згідно договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року та специфікації 1 від 01.10.2010 року продавець «УВТК» Чернігівської обласної корпорації агропромислового будівництва передало покупцю ОСОБА_2 об'єкт продажу, загальною вартістю 10 910,00 грн. (а.с. 13, том 1)

В подальшому позивач за первісним позовом намагався належним чином зареєструвати договір купівлі продажу № 2 від 01 жовтня 2010 року.

Проте, як видно зі змісту постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року (а.с.18-19, том 1), 25 квітня 2013 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції Чернігівської області Проніков А.О. виніс рішення № 1980978, яким відмовив позивачу за первісним позовом у державній реєстрації залізничної колії, що розташована за адресою АДРЕСА_1

Не погодившись з вищевказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2013 року по справі № 825/1918/13-а (а.с., 18-19 том1) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 було відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, в мотивувальній частині рішення суд прийшов до висновку про те, що під'їзна колія є інженерною спорудою та не підлягає державній реєстрації окремо від цілісного майнового комплексу.

08 квітня 2016 року від Регіональної філії «Південно-західної залізниці» ПАТ «Українська залізниця» на адресу позивача за первісним позовом надійшов лист № НЗ-1-4/778 (а.с.15-16), в якому відповідач за первісним позовом повідомив покупця про те, що договір купівлі-продажу № 2 від 01 жовтня 2010 року не є дійсним, оскільки він не зареєстрований.

Оскільки відповідач за первісним позовом не визнав право власності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на об'єкт продажу, а саме 594 м ж/д колії, в тому числі стрілочні переводи СТ.92 та СТ.94 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, останній звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання дійсним договору купівлі-продажу № 2 від 01 жовтня 2010 року щодо придбання 594 м. жд колії, в тому числі стрілочних переводів СТ.92 та СТ.94, що розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Під час слухання справи 03.10.2016 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача за первісним позовом про відмову позивача від первісних позовних вимог з посиланням на ст.78 ГПК України (а.с. 224, том1). Від представників відповідачів заперечень не надійшло.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Як видно зі змісту вищевказаної заяви, остання підписана належним представником фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від 01.08.2016 р.(а.с.44 том 1), згідно якої передбачено право відмови від позову.

Таким чином, зважаючи на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про прийняття відмови позивача від первісного позову, а провадження у справі щодо первісних позовних вимог правомірно припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Щодо зустрічних позовних вимог публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 року, колегія суддів зазначає на наступне.

Звертаючись з зустрічним позовом, публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» зазначила на те, що згідно технічного паспорта «Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)» (продавця за спірним договором) під'їзна колія підприємства починається від граничного стовпчика СП №94, стрілочних переводів згідно технічного паспорту в УВТК не має. Зазначили також, що згідно з договором про подачу та забирання вагонів при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці № 2634, укладеного між ДТГО «Південно-Західна залізниця» та підприємством «Управління виробничо-технологічної комплектації(УВТК)» Чернігівської корпорації агропромислового будівництва - під'їзна колія власника примикає стрілочним переводом № 94 до під'їзної колії ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», а отже ділянка колії від СП №92 до СП№94 не належить підприємству «Управління виробничо-технічної комплектації (УВТК). Окрім того, в вищевказаному договорі зазначено, що на балансі користувача перебуває 431,9 м під'їзної колії, в той час як згідно оскаржуваного договору купівлі-продажу відповідачу за зустрічним позовом УВТК було продано 594 м. під'їзної колії.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно зі змістом довідки Чернігівської дистанції колії від 21.07.2016 року № ПЧ-10-3/468 (а.с. 55 том 1) на балансі виробничого підрозділу Чернігівська дистанція колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" обліковується "Верхня будова під'їзної колії "Гілка № 1" ст. Чернігів Північний". Згідно інвентарної карти обліку основних засобів № 3680201000302 рік введення її в експлуатацію - 01.01.1977 р.; складовою частиною даного об'єкта є стрілочний перевод № 92.

Як зазначає позивач, стрілочний перевод (далі - СП) № 92, врізаний в під'їзду колію "Гілка № 1" (по боковому напрямку веде до СП № 94). Стрілочний перевод № 94 відгалужувався до підприємств: ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" та "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)".

Відповідно до даних Технічного паспорту під'їзної залізничної колії при ст. Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці, що належить ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», вказана колія починається від СП № 92 і продовжується через СП № 94; СП № 94 належить ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" (а.с. 65 том 1).

Згідно з даними технічного паспорта, погодженого в січні 2009 року (до укладання спірної угоди), під'їзна колія підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" мала загальну протяжність 480 м. (а.с. 84), з яких 48,1 м. колії належить ТОВ «Чернігівагрошляхбуд», а 431,92 м. колії належить підприємству «Управління виробничо-технологічної комплектації»; під'їзна колія підприємства починається від граничного стовпчика СП № 94. Стрілочних переводів згідно Технічного паспорту в УВТК немає.

Вимогами статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Водночас, стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина 1 статті 203 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до змісту статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, відповідно до змісту статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Таким чином, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Як вірно вказано судом першої інстанції, відповідно до змісту статті 5 Закону України «Про залізничний транспорт», майно, закріплене за залізницями, є загальнодержавною власністю, а тому частина під'їзної колії та стрілочний перевод № 92, які знаходяться на балансі залізниці, не можуть бути предметом договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт» магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, закріплюються за АТ "Укрзалізниця" на праві господарського відання та не підлягають приватизації.

Окрім того, як передбачено вимогами ст. 68 Закону України «Про залізничний транспорт» до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання каналізації: під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Звертаючись з зустрічним позовом, як було вже зазначено вище, публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» вказувало на те, що стрілочний перевод № 92 є частиною залізничної колії "Гілка № 1" по ст. Чернігів-Північний і відповідно до п. 1.2. "Правил обслуговування залізничних під'їзних колій", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, стрілка примикання і частина колії підприємства від стрілки перемикання до знака "Межа під'їзної колії" має перебувати в розпорядженні залізниці.

Позивач за зустрічним позовом посилається на порушення при укладанні договору купівлі-продажу № 2 його майнових прав (права власності) позивачем за первісним позовом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту акту від 05.02.1970 р. № 1421 (а.с. 207 том1) по ст. Деснянка було введено в експлуатацію новозбудовану залізничну під'їзду колію асфальтобетонного заводу Чернігівського "Облмежколхозстроя" (ПМК), у вказаному акті визначено, що загальна протяжність колії становить 428 погонних метрів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 20.11.2008 року (а.с 100 том 1) було припинено провадження у справі № 4/145б/12/3/2 про банкрутство підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Чернігівської корпорації агропромислового будівництва, затверджено звіт ліквідатора - копія додана як додаток до технічного паспорта та відповідно до якої до ліквідаційної маси включено, але не реалізовано залізничну колію 482 погонних метри (а.с.103-105 том 1).

24.11.2008 року за Актом приймання-передачі майнових активів (а.с. 97 том 1) ліквідатор підприємства "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" Молчанов Ю.І. передав начальнику даного підприємства ОСОБА_2 залізничну колію довжиною 482 погоних метри.

Окрім зазначеного, згідно з умовами договору про подачу та збирання вагонів при станції Чернігів-Північний Південно-Західної залізниці № 2634 (а.с.127-130 том 1) укладеного між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та Підприємством "Управління виробничо-технологічної комплектації (УВТК)" в особі ОСОБА_2 під'їзна колія власника примикає стрілочним переводом № 94 до під'їзної колії ТОВ "Чернігівагрошляхбуд", а на балансі користувача (УВТК) перебуває 431,9 м під'їзної колії

Водночас, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що відповідно до специфікації № 1 до договору купівлі-продажу №2 від 01 жовтня 2010 року продавцем покупцю (фізичній особі-підприємцу ОСОБА_2.) продано під'їзної залізничної колії у кількості 594 погонних метрів.

Крім того, як вбачається з листа ТОВ «Чернігівагрошляхбуд» № 106 від 26.03.2012 р., листом від 14.04.2011 р. № 120, який складений після підписання оспорюваного договору купівлі-продажу від 01.10.2010 р., останній надав згоду щодо передачі з балансу ТОВ «Чернігівагрошляхбуд» на баланс залізниці стрілочного переводу № 92.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звертаючись з даним позовом до суду, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів розміру майна, а саме залізничної колії, що належить йому на праві власності, та не надано доказів, які б підтверджували право власності на стрілочні переводи № 92 та № 94, а тому суд позбавлений можливості встановити в якому обсязі були порушені права ПАТ «Українська залізниця» під час укладання оспорюваного правочину.

При цьому, посилання позивача за зустрічним позовом в апеляційній скарзі на те, що спірне майно належить йому на підставі даних технічного паспорту, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а лише характеризує стан колійного господарства підприємства, наявність та розташування вантажних фронтів, надає відомості про експлуатацію колії. Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до балансу на 30 червня 2013 року (107- 120 том 2), наданого публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на вимогу суду апеляційної інстанції, не вбачається в якому розмірі залізничні колії та які стрілочні переводи були передані на баланс позивачу за зустрічним позовом. Крім того, передача спірного майна на баланс не може бути підтверджена довідками, виданими структурними підрозділами позивача за зустрічним позовом, (а.с. 75-76, 106 том № 2), оскільки останні не є документами, які підтверджують право власності на спірні об'єкти (первинними документами бухгалтерської звітності) та складені структурними підрозділами ПАТ «Українська залізниця» в односторонньому порядку.

Також, колегія суддів вважає за можливе зазначити, що позивач за первісним позовом звернувся до суду про визнання договору купівлі-продажу № 2 від 01.10.2010 р. дійсним, який нотаріально непосвідчений, а відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти позову, обрав як спосіб викладення заперечень проти позовних вимог позивача за первісним позовом подачу зустрічної позовної заяви, проте обґрунтовуючи позовні вимоги, останнім не було наведено доказів, які б підтверджували право власності, використання чи повного господарського відання ПАТ «Українська залізниця» спірного майна, якими позивач за первісним позовом обґрунтовував свої зустрічні позовні вимоги.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/11877/16, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/11877/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2016 року у справі № 910/11877/16 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/11877/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.В. Кропивна

М.А. Дідиченко