Справа № 11-а- 271 / 2006 р. Головуючий у 1 інстанції Гордійчук В.М.
ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач Опейда В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 06 червня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду
Волинської області в складі: головуючого - судді Опейди В.О.,
суддів Польового М.І., Пазюка О.С.,
з участю прокурора Смолюка Б. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та помічника прокурора Камінь-Каширського району на вирок Камінь-Каширського районного суду від 28 березня 2006 року, яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уроженця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, жителя АДРЕСА_2, не одруженого, не працюючого, судимого Камінь-Каширським районним судом 25.09.1996 р. за ст. 140 ч.З КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 01.09.1998 р. по амністії;
- Камінь-Каширським районним судом 23.11.2001 р. за ст.185; ст.ст.15, 185 ч.З КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 16.02.2005 р. по відбуттю строку покарання, засудженого за ч. З ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 визначено рахувати з 28 березня 2006 року, тобто з моменту затримання.
Цивільний позов споживчого товариства вирішено.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Розглянувши справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,-
ВСТАНОВИЛА:
Засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 31 грудня 2005 року близько 01 години, в АДРЕСА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за допомогою заздалегідь приготовленого ломика зруйнував дерев'яну коробку вікна та дверей і повторно таємно проник в приміщення магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» належного Бузаківському сільському споживчому товариству, що знаходиться в АДРЕСА_3 звідки таємно викрав: 4 пляшки горілки «Стандарт», вартістю 13 грн. за пляшку; З пляшки горілки «М'ягков», вартістю 13 грн.за пляшку; 2 пляшки горілки «Африка», вартістю 12 грн. 50 коп.; 5 пляшок горілки «Офіцерська», вартістю 6 грн. за пляшку; 9 пляшок горшки «Самогон», вартістю 4 грн. за пляшку; 2 пляшки напою «Бальзам», вартістю 13 грн. 50 коп. за пляшку; 5 пляшок горілки «Поліська», вартістю 10 грн. за пляшку; 4 пляшки горшки «Чорна смородина», вартістю 10 грн.за пляшку; 12 пляшок пива «Славутич», вартістю 2 грн. за пляшку; 20 пачок цигарок «Прилуки», вартістю 1 грн. 70 коп. за пачку; 12 пачок цигарок «Козак», вартістю 70 коп. за пачку; 8 запальничок, вартістю 2 грн. 50 коп. за штуку; 18 кг цукру, вартістю 3 грн. 80 коп. за кілограм; 3 кг ковбаси «Мінська», вартістю 18 грн. за кілограм; 3,8 кг ковбаси «Варена», вартістю 9 грн. за кілограм; 1,12 кг мороженої риби, вартістю 13 грн. за кілограм; 5 пачок дріжджів, вартістю 50 коп. за пачку; завісу, вартістю 7 грн.; гроші готівкою в сумі 90 грн., а всього майна на загальну суму 656 грн. 06 копійок.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 зазначив, що дійсно скоїв злочин і кваліфікацію своїх дій не оспорює, однак вважає вирок надто суворим. Просить врахувати, що вчинив тільки один епізод крадіжки по якому вину визнав повністю і не чинив перешкод в ході розслідування. Злочин вчинив під впливом дії алкоголю. Просить пом'якшити покарання.
В апеляції прокурора що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції зазначено, що слід виключити з вироку вказівку суду про застосування щодо ОСОБА_1 примусового лікування на підставі ст.96 КК України. Вважає, що захворювання наявне у засудженого не відноситься до хвороб, що становлять небезпеку для оточуючих.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав основні доводи апеляції засудженого, міркування прокурора про виключення з вироку вказівки суду про застосування щодо ОСОБА_1 на підставі ст.96 КК України примусового лікування, а в іншому просив залишити вирок без змін. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення, а апеляцію прокурора слід задовольнити.
Скоєння засудженим ОСОБА_1 злочину при вказаних у вироку обставинах стверджено зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами.
Факт вчинення крадіжки засудженим стверджується зібраними у справі доказами і показами самого засудженого, про те, що ним було скоєно проникнення в приміщення магазину і вчинено викрадення інкримінованого майна. Об'єктивно наведене стверджується протоколом огляду місця події, актом інвентаризації товарів, показами допитаної як свідка ОСОБА_1 про те, що мав місце факт вчинення крадіжки з магазину.
Зважаючи на з'ясовані у справі обставини, суд на думку колегії, правильно кваліфікував дії засудженого, як таємне викрадення чужого майна вчиненого повторно з проникненням у приміщення за ч.З ст. 185 КК України.
Твердження засудженого про суворість вироку щодо нього не грунтується на матеріалах справи. При обранні покарання судом враховані як обставини самої події, так і обставини, що характеризують особу засудженого. При цьому обставин, що пом'якшують вину засудженого не встановлено, що відповідає фактичним обставинам у справі. Разом з тим вчинення лише одного епізоду крадіжки і не перешкоджання проведенню слідства у справі правомірно не враховані судом як пом'якшуюча обставина, оскільки це стало результатом викриття засудженого у вчиненні протиправних дій. Наведене посилання засудженого, на думку колегії суддів, є надуманим.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено у відповідності з ст.65 КК України, з врахуванням того, що він вчинив тяжкий злочин через нетривалий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, характеризується негативно, страждає алкоголізмом, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Саме ж покарання призначене ближче до нижчої межі санкції статті закону за яким засуджений притягнутий до відповідальності. Тому призначене йому покарання відповідає тяжкості скоєного злочину і особи самого засудженого. Підстав для його зниження колегія суддів судової палати не вбачає.
Разом з тим колегія судді судової палати знаходить, що суд незаконно застосував до ОСОБА_1 примусове лікування від алкоголізму.
Відповідно до ст.96 КК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що дані в п.24 постанови від 03.06.2005 року № 7 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування", примусовому лікуванню на підставі ст.96 КК України підлягають незалежно від виду призначеного покарання лише особи, які вчинили злочини та страждають на хвороби, що становлять небезпеку для здоров'я інших осіб, а алкоголізм до таких хвороб не належить, тому вказівка суду про застосування до ОСОБА_1, примусового лікування від алкоголізму піддягає виключенню з вироку.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Вирок Камінь-Каширського районного суду від 28 березня 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляцію прокурора Камінь-Каширського району задовольнити, виключивши з вироку вказівку суду про застосування до ОСОБА_1 на підставі ст.96 КК України примусового лікування від алкоголізму.
Головуючий: /-/ Опейда В.О. Судді /-/ /-/ Польовий М.І., Пазюк О.С.