Справа № 22-ас-159/06 Категорія -36

Головуючий у 1 інстанції Кихтюк Р.М. Доповідач Русинчук М.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

8 червня 2006 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Русинчука М.М.,

судців - Здрилюк О.І., Расевича СІ.,

при секретарі - Царук О.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління МВС України у Волинській області про визнання рішення щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років незаконним за апеляційною скаргою відповідача на постанову Луцького міськрайонного суду від 7 квітня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1; представник позивача - ОСОБА_2; відповідач - управління МВС України у Волинській області; представник відповідача - Омельчук Сергій Васильович.

Колегія суддів

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління внутрішніх справ України у Волинській області про визнання рішення щодо відмови про призначення пенсії за вислугу років незаконним призначити пенсію, посилаючись на те, що після звернення 10.01.2006 року до відповідача, йому було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «б» Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх» ( далі - Закон), мотивуючи свою відмову тим, що в нього не було 25 років загального трудового стажу на час звільнення зі служби. Вказану відмову він вважає незаконною, оскільки відповідно до Закону право на пенсію мають особи, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і які досягли 45 - річного віку і мають загальний трудовий стаж 25 років, з яких 12 років і б місяців становить служба в органах внутрішніх справ або військова служба. На день його звільнення трудовий стаж служби в органах внутрішніх справ становить 13 років і 8 місяців. Строкова служба становить 4 роки і 5 місяців. Загальний стаж на день звільнення зі служби становив 24 роки 11 місяців 12 днів. На даний,час його загальний трудовий стаж становить більше 40 років.

Просив рішення УМВС України у Волинській області про відмову в призначенні йому пенсії за вислугу років визнати незаконним та зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років з 10.01.2005р. відповідно до вимог п. «б» ст. 12 та п. «б» ст.50 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

Постановою Луцького міськрайонного суду від 7 квітня 2006 року позов задоволено.

Постановлено визнати рішення управління МВС України у Волинській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 неправомірним та зобов'язати цього суб'єкта владних повноважень призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до п.б. ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" з 10 січня 2005 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неналежну оцінку зібраних у ній доказів.  

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - зміні з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. у віці 62 років, маючи 18 років і один місяць військової служби та служби в органах внутрішніх справ і більше 30 років загального трудового стажу, 10 січня 2006 року звернувся до УМВС України у Волинській області, де проходив службу до червня 1982 року і, з письмовою заявою про призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту „б" ст. 12 Закону (із змінами від 04.07.2002 року). 13 лютого 2006 року у призначенні зазначеної пенсії позивачу відмовлено.

Відповідно до згаданої норми Закону право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, звільнені із служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчинення корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Позивач на час звернення до УМВС України у Волинській області мав всі перелічені в названій статті Закону необхідні умови для призначення йому пенсії за вислугу років, а тому суд першої інстанції підставно визнав неправомірним рішення цього суб'єкта владних повноважень про відмову у призначенні ОСОБА_1 зазначеного виду пенсії і зобов'язав відповідача призначити останньому пенсію за вислугу років на підставі згаданої норми Закону з 10 січня 2005 року, тобто за рік до звернення за призначенням пенсії, як це передбачено ст. 50 Закону.

Те, що ОСОБА_1. отримує на загальних підставах пенсію за віком не є перешкодою для призначення йому пенсії за вислугу років за згаданим Законом, яку відповідач добровільно відмовляється йому призначити , оскільки позивачу відповідно до ст. 7 Закону і ст. 10 Закону України від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» належить право вибору однієї з цих пенсій, яким він в даному випадку скористався.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Однак помилково стягнуті понесені позивачем витрати на оплату правової допомоги не з Державного бюджету України, як це передбачено ч. 1 ст. 94 КАС України, а з відповідача. В цій частині оскаржувана постанова підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст.ст. 201,205,207 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду від 7 квітня 2006 року в даній справі в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.