УХВАЛА
Іменем України
2 жовтня 2009 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.
суддів ВЛАСОВА С.О., ФАЗИКОШ Г.В
при секретарі МЕДЯНИК Л.В
за участю представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3., представника МВ ДВС Ужгородського МРУЮ головного державного виконавця ГРИЦИЩУКА М.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 липня 2009 р. про надання державному виконавцеві дозволу на проникнення до житлового приміщення Справа № 22ц-1175/09 Номер рядка статистичного звіту: 27
Головуючий у І-й інстанції КОРОЛЬ Ю.А.
Доповідач КОНДОР Р.Ю. боржника, -
встановив:
ОСОБА_4., діючи в інтересах ОСОБА_1, як особи, яка не брала участь у справі, в якій суд вирішив питання про її права та обов’язки, в порядку ст. 292 ч. 1 ЦПК України оскаржив ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 06.07.2009 р. про надання державному виконавцеві дозволу на проникнення до житлового приміщення боржника ОСОБА_2 – будинку АДРЕСА_1 для проведення виконавчих дій по виконанню судового рішення за виконавчим листом № 1-223 від 04.05.2000 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь АППБ «АВАЛЬ» боргу в розмірі 131303,96 грн. Мотивує апеляцію тим, що зазначеною ухвалою порушено право власності ОСОБА_1, якому належить згаданий будинок, а також його право на житло, хоча за даною адресою й зареєстрований саме боржник ОСОБА_2. Просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу – про відмову в задоволенні подання державного виконавця.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3., яка апеляцію підтримала, головного держвиконавця Грицищука М.П., який апеляцію не визнав, просить її відхилити, а ухвалу судді суду першої інстанції – залишити без змін, обговоривши доводи учасників процесу, перевіривши матеріали справи, оглянувши матеріали виконавчого провадження № 11-1/09, суд приходить до такого.
Вирок суду, що набрав законної сили, є обов’язковим для всіх підприємств, установ і організацій, посадових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України (ст. 124 ч. 5 Конституції України, ст. 403 КПК України). Щодо вироку у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку вживаються заходи для своєчасного і повного його примусового виконання в частині майнового стягнення (ст. 3 ч. 1, ч. 2 п. 1). Відповідно до цього Закону, держвиконавець вправі безперешкодно входити до приміщень, що зайняті боржниками, проводити їх огляд, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, звертатися до суду з поданням про постановлення рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб (ст. 5); виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ст. 20 ч. 1).
Боржник ОСОБА_2., щодо якого здійснюється виконавче провадження за вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2000 р. у кримінальній справі № 1-223/2000, зареєстрований за АДРЕСА_1 Зазначений будинок належить ОСОБА_1 Ці факти встановлені неодноразово державною виконавчою службою, перевірені судом і учасниками процесу не оспорюються.
З листа Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області від 18.09.2009 р. № 20466 убачається, що в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані боржник ОСОБА_2., його дружина ОСОБА_5., діти ОСОБА_6., 1988 р.н., ОСОБА_2., 1990 р.н. (а.с. 55). В нотаріально посвідченій довіреності, виданій ОСОБА_2. 27.08.2009 р. представнику ОСОБА_3., довіритель і сам зазначив, що він проживає за вищенаведеною адресою (а.с. 34), що відповідає також довіреності від 03.08.2009 р., виданій представнику ОСОБА_7 (а.с.вик. 90).
Власник будинку ОСОБА_1 у ньому не зареєстрований, що стверджується, зокрема, довідкою житлово-експлуатаційного відділу КШЕП м. Ужгорода від 03.09.2009 р. № 1429, наданою апеляційному суду представником апелянта. У довідці також зазначено, що на цій житловій площі проживають і зареєстровані 4 осіб, тобто – сім’я ОСОБА_2. В нотаріально посвідченій довіреності, виданій ОСОБА_1 25.08.2009 р. представнику ОСОБА_3., довіритель сам зазначив, що він проживає в квартирі АДРЕСА_2 (а.с. 32-33), що відповідає і довіреності від 24.07.2009 р., виданій представнику ОСОБА_4. (а.с. 18).
За наявними матеріалами, виконавче провадження триває з 06.02.2003 р., боржник ОСОБА_2. добровільно вирок суду в частині майнового стягнення не виконує, його майно арештоване, 19.06.2009 р. він не впустив державного виконавця до будинку АДРЕСА_1, постановою державного виконавця від 28.07.2009 р. для охорони громадського порядку при проведенні виконавчих дій залучено працівників міліції, актами виконавця від 04.08.2009 р. зафіксовані факти перешкоджання боржником примусовому проникненню на підставі судового рішення до даного житла та вчинення боржником насильницьких дій щодо держвиконавця, внаслідок чого постановою в.о. прокурора м. Ужгорода від 21.08.2009 р. щодо ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 342 ч. 1 КК України (а.с. 3-6, 9, 10, 22, а.с.вик. 1-5, 18, 25, 37, 77, 83, 88, 89, 97-98, 100, 101).
Реєстрацією є внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Даних про вибуття ОСОБА_2 у встановленому ст.ст. 6, 7, 8 цього Закону порядку на нове місце проживання у справі немає, тому договір оренди приміщення (кімнати) від 04.05.2009 р. за АДРЕСА_1, укладений боржником з ОСОБА_8. та про який органу ДВС нічого не було відомо до його подачі 02.10.2009 р. апеляційному суду, може мати значення як додаткова адреса, за якою може знаходитись майно боржника.
Оскільки, факт реєстрації боржника ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 встановлений і сумнівів не викликає, орган ДВС вправі здійснювати необхідні виконавчі дії за цією адресою.
Правовідносини щодо примусового виконання судового рішення виникли між стягувачем, державною виконавчою службою та боржником, який особисто відповідає за свої дії та за своїми зобов’язаннями. ОСОБА_1 не є боржником у даному виконавчому провадженні, ні стягувач, ні державна виконавча служба на даний час не мають претензій до нього чи до його майна. Належність будинку одній особі не може бути перешкодою для виконання судового рішення та здійснення виконавчих дій щодо іншої особи, яка проживає в цьому будинку, незалежно від того, чи проживає в цьому будинку також і його власник. Власник, допускаючи на свій розсуд проживання іншої особи в його будинку, розпоряджаючись таким чином своїм правом власності та допускаючи цим певну автономність у використанні іншою особою його майна, доступу до нього, повинен усвідомлювати ймовірність настання відповідних наслідків через особисті дії такої особи, в т.ч. через застосування до такої особи, її майна передбачених законом процедур, що випливають із зобов’язань особи.
Відповідно до ст. 376 ч. 2 ЦПК України, суд розглядає подання державного виконавця про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, у зв’язку з необхідністю виконання судового рішення без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.
За встановлених у справі обставин і з урахуванням часу їх виникнення, були достатні підстави у державного виконавця – для здійснення виконавчих дій за згаданою адресою та для звернення до суду із зазначеним поданням, а у судді суду першої інстанції – для його задоволення. Ні майнові, ні житлові, ні процесуальні права ОСОБА_1 при цьому не були порушені.
Ухвала судді суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляції законності судового рішення не спростовують, тому апеляцію слід відхилити, а ухвалу на підставі ст. 312 п. 1 ЦПК України – залишити без змін.
Керуючись ст. 307 ч. 2 п. 1, ст. 312 п. 1, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд –
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_4 відхилити, ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 липня 2009 р. про надання державному виконавцеві дозволу на проникнення до житлового приміщення боржника – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді