ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р.Справа № 916/2797/16

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бєляновського В.В.,

суддів: Величко Т.А.

ОСОБА_1

при секретарі - Колбасовій О.Ф.

за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2

Від 1 відповідача: ОСОБА_3

Від 2 відповідача: ОСОБА_3

Від 3 відповідача: не з’явився

Від Фірми “Лебідь” у вигляді ТОВ: не з’явився

Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області

від 18 січня 2017 року

по справі № 916/2797/16

за позовом: Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів “Алілуйя”

до відповідачів:

1. Одеської міської ради;

2. Виконавчого комітету Одеської міської ради;

3.Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фірма “Лебідь” у вигляді ТОВ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про: визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Релігійна громада Церкви євангельських Християн-баптистів “Алілуйя” (далі - Релігійна громада“Алілуйя”) звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради та виконавчого комітету Одеської міської ради, в якому просила суд визнати недійсним та скасування свідоцтво про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я Одеської міської ради, а також скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що зважаючи на визнання протиправним та скасування постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі № К/800/36531/15(815/2981/14) рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. № 923 “Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси”, яким зобов’язано Комунальне підприємство “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об’єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, а також визнання протиправними дій виконавчого комітету Одеської міської ради та Комунального підприємства “Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ № 345341 на зазначену нежилу окремо розташовану будівлю та щодо здійснення 20.01.2008 року державної реєстрації права власності на цю будівлю за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, оспорюване свідоцтво про право власності на нежилу окремо розташовану будівлю, видане на підставі скасованого рішення виконавчого комітету, є незаконним та підлягає визнанню недійсним разом із скасуванням державної реєстрації права власності на це нерухоме майно.

Одеська міська рада та її виконавчий комітет заперечували проти позову посилаючись на його безпідставність, так як, на їх думку, згадане право власності цілком закономірно було зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, яка є титульним власником спірного майна.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 22.11.2016р. та від 12.12.2016р. залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради та в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради, а також на стороні позивача - Фірму «Лебідь» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18 січня 2017 року (суддя Бездоля Ю.С.) позов задоволено повністю з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на ім’я Одеської міської ради. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою. Стягнуто з Одеської міської ради на користь Релігійної громади Церкви євангельських Християн-баптистів «Алілуйя» 2756 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська міська рада та Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційними скаргами скаржники посилаються на неповне з’ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу Релігійна громада “Алілуйя” заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Про день, час і місце розгляду апеляційних скарг усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 64, 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте Фірма “Лебідь” у вигляді ТОВ та Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

11.04.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду від Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради надійшли клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Верховним Судом України пов’язаної з нею адміністративної справи № 815/2981/14.

Вказані клопотання судом визнані необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що обставини перегляду Верховним Судом України рішень адміністративних судів не є передбаченою процесуальним законом підставою зупинення апеляційного провадження у даній справі, а у разі скасування Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року у справі №К/800/36531/15(815/2981/14), сторони не позбавлені права на звернення до суду із заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечення на них, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 25.06.1997 року між Центральним парком культури і відпочинку ім. Т.Г. Шевченка (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебідь» (орендар) було укладено договір оренди території колишнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка, за умовами якого орендодавець передав в орендне користування, а орендар прийняв в оренду територію 1550 кв.м. колишнього літнього кінотеатру з прибудованими приміщеннями під кафе (тільки стіни, без покрівлі одноповерхової прибудови), з метою побудувати двоповерхову будівлю 14х20 м під Одеський Корейський культурно-оздоровчий центр, відкрити кафе з східними стравами та напоями.

02.07.1997 року між ТОВ «Лебідь» та Релігійною громадою «Алілуйя» було укладено договір про співробітництво та спільну діяльність з будівництва Одеського корейського культурного центру, за умовами якого сторони зобов’язалися спільно збудувати на території колишнього літнього кінотеатру в парку ім. Т.Г. Шевченка Одеський корейський культурний центр у складі: кафе з корейськими та східними стравами та Дім молитви для проведення культурних та релігійних заходів.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі №17/247-04-7138 визнано за Релігійним об’єднанням євангельських християн-баптистів «Алілуйя» право власності на незакінчену будівництвом двоповерхову будівлю Одеського корейського культурного центру, загальною площею 270,5 кв.м. та спортивний заасфальтований майданчик площею 550 кв.м., огорожу - паркан довжиною 24,96 м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007 року № 923 «Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси» доручено Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об’єкти нежитлового фонду комунальної власності згідно з додатком; оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності, зазначені в додатку до цього рішення. У п.99 Додатку до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 (Перелік об’єктів нежитлового фонду комунальної власності) вказано окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

24.12.2007 року виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі вказаного рішення було видано територіальній громаді міста ОСОБА_3 в особі Одеської міської ради свідоцтво серії САВ № 345341 про право власності на нежилу 2-поверхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

На підставі зазначеного свідоцтва Комунальне підприємство «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 10.01.2008 року здійснило державну реєстрацію права власності територіальної громади міста ОСОБА_3 в особі Одеської міської ради на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, реєстраційний номер 21697187, номер запису 2823 в книзі: 7ог-108.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008р. у справі №17/247-04-7138 рішення господарського суду Одеської області від 29.08.2005р. у справі № 17/247-04-7138 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області. На момент вирішення даного спору справа №17/247-04-7138 розглядом не завершена.

У червні 2008 року Релігійна громада «Алілуйя» звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов’язання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об’єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міській раді свідоцтво про право власності на об’єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

- визнати протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу, окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», правонаступником якого є Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, щодо складання та видачі 13.07.2007р. на ім’я Одеської міської ради технічного паспорта на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008 року державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нерухоме майно - на нежилу, окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

- зобов’язати реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.01.2008р., реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси» в частині зобов’язання Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об’єкт нежитлового фонду комунальної власності, оформити та видати Одеській міські раді свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомого майна, що зазначений в п.99 Додатку до цього рішення - окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8;

Визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді свідоцтва про право власності від 24.12.2007 року серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану двоповерхову будівлю, загальною площею 289,3 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості», правонаступником якого є Реєстраційна служба Одеського міського управління юстиції, щодо здійснення 20.01.2008 року за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8;

Зобов’язано реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10 січня 2008 року, реєстраційний номер 21697197, за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська,1/8.

В решті частині позовних вимог провадження у справі закрито.

Предметом даного судового розгляду є вимоги особи, яка вважає себе власником спірного нерухомого майна, до органу місцевого самоврядування та осіб, на яких покладено функції видачі правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на майно, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю та скасування державної реєстрації права власності у зв'язку з скасуванням судовим рішенням рішення органу місцевого самоврядування, яке було підставою для видачі свідоцтва і внесення реєстраційного запису, відтак незаконністю набуття права власності на спірне майно відповідачем у справі.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016 року у справі №К/800/36531/15(815/2981/14), що набрала законної сили, встановлено наступні обставини:

-          суди помилково обґрунтовували законність прийнятого рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. № 923 про реєстрацію права власності на двоповерхову культову споруду загальною площею 289,3 кв.м, за адресою м. Одеса вул. Маразліївська, 1/8, яка є новоствореним майном і на яку оскаржуваним рішенням видано свідоцтво про право власності і зареєстровано право власності за відповідачем, отриманим у 1991-1992 роках правом власності територіальної громади м. Одеси на об'єкт нерухомості - кінотеатр «Генуя», який був зруйнований, та з 1997 року на його місці позивач почав зводити двоповерхову будівлю - культову споруду (Дім молитви),тобто неіснуючий на момент прийняття рішення;

-          відсутність зареєстрованого майнового права у позивача не свідчить про відсутність у нього інтересу, порушення якого також є підставою для звернення до суду. Судом встановлено, що позивач доводить своє право власності на культову споруду по вул. Маразліївській, 1 у м. Одесі в господарському суді. В даний час справа № 17/247-04-7138 розглядом не закінчена. Крім того, національним законодавством, а саме ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачений спосіб набуття права власності на новостворене нерухоме майно особою, яка його збудувала. Таким чином, у даній справі позивач має інтерес, який в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є «легітимним очікуванням» та підлягає захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є, зокрема, участь особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь Релігійна громада «Алілуйя» та виконавчий комітет Одеської міської ради, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов’язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв’язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії» № 28342/95, п. 61, ЕСHR 1999-VII).

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, а є документом, яким оформляється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1, п.2 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Відновленням становища, яке існувало до порушення, є також визнання недійсними свідоцтв про право власності. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (ч. 1 ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”), а відтак, визнання недійсним свідоцтва про право власності як окремий спосіб захисту поновлення порушених прав у судовому порядку, може бути предметом розгляду в господарських судах, а наслідком задоволення такого позову є відновлення становища, яке існувало до порушення. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 911/3396/14, яка згідно з ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовній практиці всіх судів України.

Відповідно до п.1.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за №157/6445 (яке діяло на момент внесення запису) державна реєстрація прав власності на нерухоме майно це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

За змістом ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент внесення відповідного запису) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Разом з тим, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2016р. у справі №К/800/36531/15(815/2981/14) визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923 «Про реєстрацію об’єктів комунальної власності м. Одеси» в частині оформлення та видачі спірного свідоцтва про право власності, визнано протиправними дії виконавчого комітету Одеської міської ради щодо видачі Одеській міській раді спірного свідоцтва про право власності, визнано протиправними дії Комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» щодо здійснення за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, то оспорюване свідоцтво про право власності від 24.12.2007р. серії САВ №345341 на нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, що видане виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі рішення від 22.08.2007р. №923 (яке як зазначено вище визнано протиправним та скасовано), підлягає визнанню недійсним зі скасуванням державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежилу окремо розташовану будівлю, загальною площею 289,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська, 1/8, проведену Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості» 10.01.2008р. за реєстраційним номером 21697187, номер запису 2823 в книзі 7ог-108, за Одеською міською радою.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що в даному випадку, оскільки, вимога про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно є похідною та пов’язаною з вимогою про скасування свідоцтва про право власності, зважаючи на те що, підставами для звернення позивача з даною вимогою не були порушення, пов’язані з безпосередньою діяльністю органів, що є відповідачами у даній справі, а зводились до того, що підстава, на якій було видано спірне свідоцтво та в подальшому внесено відповідний запис про державну реєстрацію, відпала (скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.08.2007р. №923), колегія суддів вважає, що розгляд даної вимоги в сукупності з первісною вимогою саме господарським судом, до якого звернувся за захистом позивач, не суперечить положенням ст.12 ГПК України.

У п.17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз’яснено, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах: а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність; б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання; в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління; г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах. До таких справ належать усі справи у спорах про право, що виникають з відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що позовні вимоги позивача спрямовані на захист його цивільного права шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення його права з боку інших осіб, згідно з вимогами ст.16 ЦК України, тобто між учасниками спору існує спір про право цивільне, та не пов’язані з безпосередньою діяльністю відповідачів як органів державної влади щодо здійснення їх управлінських функцій, зважаючи також на підстави даного позову, колегія суддів вважає, що вимога позивача про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, та зважаючи на наведене вище, підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідачі подали до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, вказуючи на те, що позовна заява у даній справі подана позивачем після спливу позовної давності.

Задовольняючи позов про визнання недійсним оспорюваного свідоцтва та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно місцевий суд враховував тривалість розгляду справи №К/800/36531/15(815/2981/14) адміністративними судами та встановлені Вищим адміністративним судом України у постанові від 05.10.2016 року обставини, у зв’язку з чим дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача в порядку ч.5 ст. 267 ЦК України, якою передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду зважаючи на наступне:

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 2 ст. 264 унормовано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у пунктах 2.2 та 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10, питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Судом взято до уваги судові рішення, копії яких знаходяться у матеріалах справи, з котрих вбачається, що позивач, починаючи з 2005 року намагається захистити свій охоронюваний законом інтерес шляхом подання позовів, спрямованих на визнання права власності на спірну будівлю, а також на визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету, визнання протиправними дій виконавчого комітету та КП «ОМБТІ та РОН», і при цьому розгляд справи № 17/247-04-7138 досі триває, а остаточне рішення у справі №К/800/36531/15(815/2981/14), порушеній у червні 2008 року, було прийнято лише 05.10.2016 року, з огляду на що, суд визнає причини пропущення позовної давності поважними.

З огляду на наведене вище, порушене право позивача підлягає захисту, а позов про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - задоволенню.

Доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, не приймаються судом до уваги, оскільки вони загалом не стосуються предмета спору у справі та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржниками в апеляційних скаргах необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційних скарг.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Згідно із ст.49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 18 січня 2017 року у справі № 916/2797/16 залишити без змін, а апеляційні скарги Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - без задоволення.          

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_1