ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року 17год.23хв.Справа № 808/3577/16 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України"

до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, третя особа: Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

про визнання протиправною та скасування Вимоги від 15.11.2016 №20727-3-03.4,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортно - імпортний банк України" (далі - позивач) звернувся до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа: Дочірнє підприємство "Запорізький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - третя особа) в якому просить визнати протиправним та скасувати Вимогу від 15.11.2016 №20727-3-03.4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає вимогу протиправною, оскільки в означений період банк не отримував від відповідача жодного платіжного документа про списання коштів з рахунків боржника, більш того, в усіх платіжних документах боржника, виконаних в вказаний період, не було зазначено отримувачем відповідача, що свідчить про те, що відповідач не є суб’єктом правових відносин, що виникли при здійсненні відповідних переказів коштів. Платіжні документи філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" виконані на користь тих осіб, які в них зазначені в якості отримувачів коштів. Відповідач в жодному з них не зазначений. За таких обставин виконані платежі не відповідають ознакам "помилкових переказів". Крім того, вимога від 15.11.2016 є повторною і прийнята в день, коли ухвалою суду було зупинено дію вимоги від 28.10.2016 № 19730-6-03.4. Позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 15.11.2016 № 20727-3-03.4, справу розглянути без участі його представника.

Представником відповідача подані до суду заперечення, які обґрунтовані тим, що державним виконавцем було накладено арешт на кошти та інші цінності боржника - ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та його відокремлених підрозділів, що обліковуються на всіх рахунках і вкладах, в тому числі й в банку позивача, в межах суми стягнення за зведеним виконавчим провадженням ВП №39951778 в розмірі 17777794,67 грн.

В постанові про накладення арешту зазначено, що арешт поширюється й на кошти, що обліковуються на рахунку філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України". Позивач отримав цю постанову, проте в подальшому державним виконавцем було встановлено, що поза увагою банку залишився рахунок філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" №2600802139258 в філії АТ "Укрексімбанк" в м. Запоріжжя. Операції по вказаному рахунку були зупинені лише 26.09.2016 - після отримання вимоги державного виконавця №17667-3-034 від 23.09.2016, проте мали бути зупинені в день отримання постанови про накладення арешту на кошти боржника – 15.08.2016. Зважаючи, що позивач не виконав першу вимогу від 28.10.2016 № 19730-6-03.4, було винесено оскаржувану вимогу, яку відповідач вважає законною та обґрунтованою й просить відмовити в позові. Просив розглянути адміністративну справу без його участі.

Представником третьої особи подано пояснення, в яких зазначено, що на момент провадження розрахунків по рахунку №2600802139258 філією "Мелітопольська ДЕД" будь - яких заборон провадити такі дії не було. Рахунок не був арештований. Перекази не були помилковими. Справу третя особа просить розглянути без участі її представника.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 122 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції ОСОБА_2 при виконанні зведеного виконавчого провадження №39951778 винесено постанову від 11.08.2016 року ЗВП №39951778 про арешт коштів та інших цінностей боржника, боржником за яким виступає ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Цією постановою накладено арешт на кошти й інші цінності боржника, у межах суми боргу за зведеним виконавчим провадженням в сумі 13276874,12 грн., що містяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших фінансових установах, в тому числі в АТ "Укрексімбанк", та належать ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та його відокремленим підрозділам, зокрема: філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (а.с.140-148, том 1).

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вбачається, що зареєстроване обтяження на кошти та інші цінності що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні в усіх банках, їх філіях та відділеннях або інших фінансових установах (а.с.149-150, том 1).

Листом №075-10/1563 від 16.08.2016 АТ "Укрексімбанк" повідомило відповідача про прийняття до виконання постанови про арешт боржника від 11.08.2016 року, а також надало інформацію щодо відсутності на рахунку ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" коштів станом на 15.08.2016 (а.с.153, том 1).

Відповідачем 21.09.2016 направлено до філії АТ "Укрексімбанк" у м. Запоріжжя платіжну вимогу №1847 про стягнення з рахунку №2600802139258 філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Запорізький облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" 313747,41 грн. (а.с.178, том 1).

23.09.2016 відповідачем направлено на адресу позивача та його філії у м. Запоріжжі вимогу державного виконавця №17667-3-034, в якій зазначено, що позивач не забезпечив виконання постанови від 11.08.2016 в частині арешту коштів на рахунку філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця". У зв’язку з цим відповідач зобов’язав позивача виконати вимоги постанови від 11.08.2016 в повному обсязі, в тому числі в частині накладення арешту на рахунок №2600802139258 філії "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" (а.с.154-159, том 1).

Листом №075-10/147-БТ від 26.09.2016 позивач повідомив відповідача про прийняття до виконання вищевказаної постанови від 11.08.2016 й що станом на 26.09.2016 на вказаному рахунку обліковуються кошти у розмірі 161593,93 грн., а також, що станом на 26.09.2016 на цей рахунок не накладалися арешти (а.с. 160 том, 1).

28.10.2016 відповідачем направлено позивачеві вимогу державного виконавця №19730-6-03.4, якою АТ "Укрексімбанк" зобов’язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені АТ "Укрексімбанк" та його філією в м. Запоріжжі, шляхом перерахування відповідачу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів коштів, що обліковуються за філією "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" на рахунку №2600802139258 за період з 15.08.2016 по 26.09.2016 (а.с.162-169, том 1).

Позивач таку вимогу оскаржив в судовому порядку. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2016 в порядку забезпечення адміністративного позову зупинено дію вимоги відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області № 19730-6-03.4 від 28.10.2016 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 808/3416/16.

Однак, 15.11.2016 відповідачем направлено позивачеві повторну вимогу державного виконавця №20727-3-03.4, якою АТ "Укрексімбанк" зобов’язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені АТ "Укрексімбанк" та його філією в м.Запоріжжі, шляхом перерахування відповідачу за рахунок власних коштів сум помилкових переказів коштів, що обліковувались за філією "Мелітопольська дорожньо-експлуатаційна дільниця" на рахунку №2600802139258 за період з 15.08.2016 по 26.09.2016 (а.с.170-177, том 1).

Позивач вважає вимогу відповідача від 15.11.2016 року № 20727-3-03.4., протиправною, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктом 7 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, а згідно з абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Проаналізувавши вищезазначені норми Закону України "Про виконавче провадження" можна дійти висновку, що вимога виконавця може містить лише імперативи, які прямо встановлені виконавчим документом і цим Законом. Проте, до суду не надано доказів того, що будь-яким з виконавчих документів, виконання яких зведено в виконавче провадження №39951778, встановлено можливість АТ "Укрексімбанк" погашати заборгованість боржника за рахунок власних - банківських - коштів. Також Законом України "Про виконавче провадження" такої можливості також не передбачено.

Суд приймає твердження позивач та погоджується із його позицією, що оскаржувана вимога державного виконавця в частині перерахування на рахунок Відділу власних коштів банку містить ознаки недотримання гарантій непорушності права власності позивача на ці кошти.

Також, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, відповідальність суб'єктів переказу, а також загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Статтею 5 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що суб'єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем. Відносини між суб'єктами переказу регулюються на підставі договорів, укладених між ними з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.23 ст. 1 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно з абзаців 1 та 2 п. 1.24 ст. 1 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно з п. 32.3 ст. 32 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Підпунктом 32.3.1.п. 32.3 ст. 32 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Підпунктом 32.3.2.п. 32.3 ст. 32 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що у разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Системним аналізом вищенаведених приписів законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що вчинені операції по вищенаведеному рахунку філії виконувалися на підставі наданих філією платіжних документів, за реквізитами зазначеними в них. Тому вказані операції неможливо розцінити як "помилкові перекази" в розумінні абзацу 2 пункту 1.24 статті 1 Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Суд зазначає, що відповідач не був суб'єктом правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, в розумінні ст. 5 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Суд також вважає обґрунтованими покликання позивача на неправомірність прийняття відповідачем 15.11.2016 повторної вимоги № 20727-3-03.4, оскільки станом на 15.11.2016 ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду було зупинено дію першої вимоги від 28.10.2016 № 19730-6-03.4, а вказані вимоги стосуються того ж предмета, прийняті з тих же підстав та з тотожними вимогами.

Окрім того, суд приймає до уваги покликання позивача про відсутність нормативно обґрунтованого обов’язку АТ "Укрексімбанк" перерахувати власні кошти в рахунок погашення заборгованості боржника в вищевказаному зведеному виконавчому провадженні, виходячи із вищевикладеного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При розгляді справи встановлено, що при винесенні оскаржуваної вимоги відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що Вимога від 15.11.2016 №20727-3-03.4. протиправною та підлягає скасуванню.

Судові витрати, відповідно до ст. 94 КАС України, присуджуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 15.11.2016 №20727-3-03.4.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) судові витрати у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька