Справа № 306/3506/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ФАЗИКОШ Г.В., ОСОБА_1

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області І. Сендака, який діє в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, на рішення Свалявського районного суду від 19 січня 2016 року, -

встановила:

26.12.2014 прокурор Свалявського району В. Свистак в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3 і мотивував його наступним. У зв’язку з неодноразовими зверненнями мешканців будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві Інспекцією ДАБК у Закарпатській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про містобудування при забудові земельної ділянки загального користування, що належить до комунальної власності та є прибудинковою територією згаданого будинку. Було встановлено, що ОСОБА_3 самовільно, без відповідних дозволів провадить будівництво на цій прибудинковій території.

14.05.2014 Інспекція ДАБК у Закарпатській області видала припис № 241-П для добровільного усунення порушень, а постановою від 23.05.3014 № 250 притягнула ОСОБА_3 за вчинене правопорушення до адміністративної відповідальності. Крім цього, 21.07.2014 був виданий припис № 042602 й Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, яким ОСОБА_3 було зобов’язано в 30-ти денний строк усунути порушення земельного законодавства шляхом виготовлення правовстановлюючих документів на землю та проведення державної реєстрації відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України. Проте, цих вимог ОСОБА_3 не виконав і продовжує будівельні роботи.

Отже, ОСОБА_3 без реєстрації декларації про початок будівельних робіт здійснює добудову до своєї квартири АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,0094 га біля будинку використовується ОСОБА_3 без правовстановлюючих документів, на ділянці площею 0,0061 га, що належить до комунальної власності, розташована незакінчена будівля, що зводиться ОСОБА_3 Своїми діями відповідач порушує, зокрема, ст. 34 ч. 1 п. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою КМ України від 13.04.2011 № 466.

Відповідно до ст. 42 ЗК України, земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, надається в постійне користування підприємствам, установам чи організаціям, які здійснюють управління будинком, а в разі приватизації громадянами будинку – може передаватися у власність або надаватися в користування об’єднанню власників. Порядок використання такої земельної ділянки визначається співвласниками, які, крім іншого, мають право й на поділ земельної ділянки (ст. 89 ЗК України).

16.04.2009 Свалявська міська рада на підставі свого рішення від 12.09.2008 № 24/124 уклала із ОСОБА_3 договір про відшкодування коштів за фактичне використання земельної ділянки, на який відповідач посилається як на законну підставу використання ділянки. Однак, як випливає зі змісту договору, його укладено для обслуговування магазину щодо земельної ділянки, на якій розташована квартира АДРЕСА_1, а земельної ділянки, яка є прибудинковою територією, договір не стосується.

Поза тим, договір від 16.04.2009 не ґрунтується на законі. Так, право оренди земельної ділянки, що належить до комунальної власності, виникає внаслідок передачі відповідної земельної ділянки уповноваженим органом, зокрема, органом місцевого самоврядування, в оренду із укладанням і державною реєстрацією договору оренди землі та реєстрацією відповідної земельної ділянки (ст.ст. 122, 124, 125, 126 ЗК України, ст. 6 Закону України «Про оренду землі»). Договір, про який ідеться, суперечить цим вимогам закону і за приписами ст. 203 ч. 1, ст. 215 ч.ч. 1, 2 ЦК України є нікчемним, оскільки його нікчемність встановлена законом, визнання цього правочину недійсним не вимагається.

Правовстановлюючих документів, землевпорядної документації щодо надання ОСОБА_3 земельної ділянки за вищевказаною адресою немає, як відсутні й дані про погодження архітектурно-містобудівної документації. Відповідач використовує земельну ділянку із порушенням вищевказаних норм законодавства, без урахування положень ст. 202 ч. 1 ЗК України та здійснює самочинне будівництво, тому не може набути права власності на нього (ст. 376 ЦК України).

Посилаючись на ці обставини, на положення законодавства щодо представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, позивачі, в інтересах яких діяв прокурор, просили зобов’язати відповідача знести самочинно збудовану будівлю, розміщену на прибудинковій території будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0094 га, яка є частиною зазначеної прибудинкової території.

Рішенням Свалявського районного суду від 19.01.2016 у позові відмовлено.

Заступник прокурора Закарпатської області І. Сендак діючи в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції ДАБК у Закарпатській області рішення суду оскаржив як незаконне та необґрунтоване. Посилається на обставини, якими мотивувався позов, зазначає про відсутність оцінки судом доводів позову по суті (зокрема, щодо відсутності у відповідача прав на земельну ділянку, яка не відводилася в натурі) та про невмотивованість рішення суду. Крім того, вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно, яким є момент державної реєстрації цього права, тому судове рішення про визнання відповідного права за відсутності факту його державної реєстрації не достатньою підставою для висновку про набуття власником права на нерухоме майно. Понад те, прокурор оскаржив рішення суду, що було покладено судом в основу мотивації щодо необхідності відмови в позові. Просить рішення суду скасувати, позов – задовольнити.

У письмових запереченнях на апеляцію відповідач вказує на її необґрунтованість, просить скаргу відхилити, рішення суду – залишити без змін. Посилається, зокрема, на те, що законно реконструював квартиру під магазин, судом зобов’язано Свалявську міську раду укласти із ним договір оренди земельної ділянки, яка має кадастровий номер. Відповідач є законним користувачем земельної ділянки, а тому вправі вимагати визнання за ним права власності на зведену на цій ділянці нерухомість, про що й було постановлено судом відповідне рішення, яке було чинним на час відмови прокурору в позові. Крім того, знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, якщо вичерпані всі інші заходи, а Свалявська міська рада а даний час розглядає можливість надання відповідачу земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Лемака Р.В., який апеляцію підтримав, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, який скаргу не визнав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, апеляційний суд приходить до такого.

Встановлено, що 16.04.2009 Свалявська міська рада, названа в договорі «орендодавцем», підписала з ОСОБА_3, названим «орендарем», договір про відшкодування витрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки (а.с. 17-18). За умовами договору:

Свалявська міська рада передала ОСОБА_3 у фактичне використання земельну ділянку, що знаходиться на території територіальної громади м. Свалява та с. Драчино (п. 1.);

землекористувач, який фактично використовує земельну ділянку без правоустановчих документів для обслуговування магазину за адресою: м. Свалява, вул. Суворова, 7/2 площею 0,0094 га в межах існуючого землекористування в період з 16 квітня 2009 року по дату отримання правоустановчих документів на право користування земельною ділянкою (договір оренди земельної ділянки) зобов’язується оплачувати відшкодування втрат бюджету м. Сваляви від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки… в розмірі 355,84 грн щомісячно…, при наявності оплати землекористувачем земельного податку за відповідний період… сума оплати… зменшується на суму платежу земельного податку (п.п. 2., 3.).

Договір зареєстровано 16.04.2009 за № 46 у Свалявській міськраді у книзі реєстрації договорів про відшкодування витрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки.

У справі міститься також додаткова угода до договору про відшкодування витрат від недоотримання коштів за фактичне використання земельної ділянки від 16.04.2009, датою укладання якої зазначено «2010», якою визначено, що орендна плата вноситься орендарем щомісячно в розмірі 376,83 грн, договір зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди за № 46 від 16.04.2009 (а.с. 18).

За приписами ст. 12 п. «в», ст. 93 ч. 1, ст.ст. 116, 122-126 ЗК України (тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів), питання передачі в тимчасове користування земель комунальної власності, посвідчення і виникнення права користування землею пов’язуються з обов’язковим укладенням договору оренди землі, відведенням земельної ділянки, право оренди земельної ділянки виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації. Закон України «Про оренду землі» (Закону № 161-XIV) передбачає, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом, після чого лиш набирає чинності (ст.ст. 18, 20).

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Постановою КМ України від 25.12.1998 № 2073, передбачав, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок (п. 2); державна реєстрація договору проводиться виконавчим комітетом відповідної ради, забезпечення реєстрації договорів покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів (п.п. 3, 4).

Відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі у складі державного земельного кадастру», на Держкомітет України по земельним ресурсам покладено обов’язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, договорів їх оренди. Така реєстрація була передбачена і здійснювалася згідно із Положенням про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженим Постановою КМ України від 12.01.1993 № 15, Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 № 174. Згідно із Постановою КМ України від 17.07.2003 № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», адміністратором бази даних державного реєстру земель є ДП «Центр державного земельного кадастру» (Центр ДЗК), яке до створення єдиної системи органів реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та прав на них.

Зазначені акти законодавства узгоджуються з положеннями ст. 210 ЦК України, Глави 34 «Державний земельний кадастр» ЗК України та іншими нормами цього Кодексу.

Делегування виконавчим органам місцевих рад повноважень із реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі (ст. 33 ч. 1 п. б) пп. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») не суперечить змісту Порядку, затвердженого Постановою КМ України від 25.12.1998 № 2073, та не звільняє відповідний орган місцевого самоврядування від виконання обов’язкових процедур, установлених законодавством для забезпечення відповідної реєстрації у складі державного земельного кадастру. Ведення кадастру не належить до повноважень виконавчих органів місцевих рад.

Договір від 16.04.2009 відповідно до наведеного вище порядку у Центрі ДЗК не був зареєстрований, вказівка на реєстрацію договору у книгах Свалявської міськради факту недотримання встановленого порядку не спростовує. Відтак договір, на який посилається відповідач, не є укладеним, підписання сторонами указаних вище документів не потягло правового наслідку у вигляді оренди відведеної на підставі належного рішення встановленим порядком земельної ділянки та виникнення відповідного речового права. У цьому зв’язку те, що ці документи, в яких сторони безпідставно названі орендодавцем і орендарем та які не породжують відповідних правових наслідків, не відповідають і вимогам ст.ст. 13-17 Закону № 161-XIV, ст.ст. 202, 203, 509, 626-628, 630, 638-940, 792 ЦК України, вже не має значення.

Зі звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об’єкта «квартира № 2 (літ. А) та прибудова до квартири (літ. А1) по вулиці Суворова, 7 в місті Свалява Свалявського району Закарпатської області, щодо реконструкції під магазин» від 03.02.2016 (а.с. 210-237), з інших матеріалів справи вбачається та ніким не заперечується, що ОСОБА_3 здійснив реконструкцію квартири АДРЕСА_1, провів добудову до неї та спорудив на прилеглій до багатоквартирного будинку земельній ділянці приміщення, призначене для використання з комерційною метою – під магазин.

На час ухвалення Свалявським районним судом рішення від 19.01.2016, що оскаржується, було чинним рішення Свалявського районного суду від 27.08.2015, яким було визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно добудоване приміщення – магазин (А-1 площею 51,5 кв. м) до квартири площею 46,64 кв. м в м. Свалява, вул. Суворова, 7/2 (а.с. 91). Це рішення суду було враховане судом першої інстанції відповідно до положень ст. 61 ч. 3 ЦПК України та було покладено в основу розв’язання спору, що розглядається.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 31.05.2016 рішення Свалявського районного суду від 27.08.2015 скасовано, у позові ОСОБА_3 до Свалявської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно відмовлено (а.с. 173-183). Цим рішенням суду апеляційної інстанції встановлено, зокрема, що:

Свалявською міською радою ОСОБА_3 не передано у встановленому законом порядку земельну ділянку площею 0,0094 га по вул. Суворова, 7/1 в м. Сваляві на праві оренди або постійного користування;

ОСОБА_3 протягом 2010-2012 рр. до квартири АДРЕСА_1 проведено прибудову (літ. А-1) площею 51,5 кв. м, добудова була здійснена без декларації про початок виконання будівельних робіт, без права на виконання будівельних робіт і без проектної документації, за відсутності документів, що посвідчують право власності забудовника на земельну ділянку або право тимчасового користування земельною ділянкою, в т.ч., на умовах оренди;

об’єкт збудовано самовільно на належній до комунальної власності прибудинковій території багатоквартирного будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося, об’єкт не здано встановленим порядком в експлуатацію;

ОСОБА_3 проведено самочинну добудову магазину площею 51,5 кв. м;

ґрунтуючись на встановлених обставинах справи та на положеннях, зокрема, ст. 376 ЦК України, ст.ст. 26-32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», суд дійшов висновку, що збудований ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка відповідно до ст. 42 ЗК України є прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, об’єкт є самочинним будівництвом, право власності у забудовника на який не виникає.

Обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 31.05.2016, не підлягають доказуванню в справі, що розглядається (ст. 61 ч. 3 ЦПК України).

Припис від 14.05.104 № 241-П Інспекції ДАБК в Закарпатській області про надання до 14.05.2015 відповідно до чинного законодавства дозволу на будівництво об’єкта, що був зведений самовільно (а.с. 11), і припис Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 21.07.2014 про усунення в 30-денний строк виявленого порушення шляхом виготовлення та державної реєстрації правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка використовується для будівництва (а.с. 16), ОСОБА_3 не виконав.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ст. 13 ч.ч. 1-3 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ст. 13 ч. 6 ЦК України).

Власник земельної ділянки, зокрема, територіальна громада, яка діє через органи місцевого самоврядування, може в порядку, встановленому законом, захищати свої майнові права, в т.ч., у зв’язку з їх порушенням внаслідок здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці (ст.ст. 14, 41, 55 Конституції України, ст.ст. 11-16, 169, 172, 316-319, 321, 373, 376, Глава 29 ЦК України, ст.ст. 78, 83, 90, 152, 453, 158 ЗК України).

Земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, належать до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) та є об’єктами речових прав (ст.ст. 177, 179, ст. 181 ч. 1 ЦК України). Нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо воно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу (без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи), чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил; якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ст. 376 ч.ч. 1, 4 ЦК України).

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об’єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису; у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об’єкта та компенсацію витрат, пов’язаних з таким знесенням (ст. 38 ч. 1).

За рішенням суду самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки (ст. 212 ЗК України).

Державою в особі двох позивачів, інтереси яких представляє прокурор, пред’явлені дві взаємопов’язані вимоги, предметом позову є зобов’язання відповідача знести самочинно збудовану будівлю, розміщену на прибудинковій території будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві, та, відповідно, звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0094 га, яка є частиною прибудинкової території.

Виходячи з наведеного, позов слід визнати обґрунтованим, доведеним, чого заперечення відповідача не спростовують. З огляду на встановлене в справі, міркування сторони відповідача про те, що він є законним користувачем земельної ділянки, а знесення самочинного будівництва не може бути застосоване, оскільки є крайнім заходом, не відповідають дійсним обставинам і не можуть бути враховані. У випадку, що має місце, ОСОБА_3 не мав і не має законних прав на використання відповідної земельної ділянки та на зведення на ній будівлі, про яку йдеться. Територіальна громада в особі представницького органу місцевого самоврядування відповідно до своєї правової позиції в справі наразі заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за відповідачем, який здійснив самочинне будівництво, вимагає звільнення земельної ділянки і, відповідно, знесення незаконно зведеної без дозволу і проекту будівлі. Тож про питання, пов’язані з відхиленням від проекту, перебудовою будівлі тощо – не йдеться, позивачі, реалізуючи свої права, саме в обраний ними спосіб вимагають відповідно до закону захисту порушеного права та відновлення становища, яке існувало до порушення. Окрім цього, відповідним фактам і обставинам, на які посилається відповідач, дана оцінка і преюдиційним судовим рішенням.

За таких обставин, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити, поклавши на відповідача обов’язок знести самочинно збудовану будівлю та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів –

вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області І. Сендака, який діє в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, задовольнити, рішення Свалявського районного суду від 19 січня 2016 року скасувати, позов прокурора Свалявського району Закарпатської області ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Свалявської міської ради Закарпатської області та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області до ОСОБА_3 про знесення самовільно збудованої будівлі та звільнення земельної ділянки задовольнити, зобов’язавши ОСОБА_3 знести самочинно збудовану будівлю, розміщену на прибудинковій території будинку № 7 по вул. Суворова в м. Сваляві Закарпатської області, та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0094 га.

Стягнути з ОСОБА_3 487,20 грн судового збору в дохід держави та 535,92 грн у рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору на користь Прокуратури Закарпатської області.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді