КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
22.07.09 р. № 07-05/314
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Разіної Т.І.,
суддів: Фаловської І.М.,
Чорногуза М.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 –особисто, представник за дов. б/н від 17.02.2009 р. ОСОБА_3,
від відповідача: ОСОБА_4 –особисто,
від третіх осіб: не з’явились,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року
у справі № 07-05/314 (суддя Дорошенко М.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Умань Черкаської області,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Умань Черкаської області,
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6, м. Умань Черкаської області,
про стягнення 173206,13 грн. збитків,
та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Умань Черкаської області,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Умань Черкаської області,
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. товариство з обмеженою відповідальністю “ІММІ –МАРКЕТ”, м. Київ,
2. фізична особа-підприємець ОСОБА_7, м. Умань Черкаської області,
3. фізична особа-підприємець ОСОБА_8, м. Умань Черкаської області,
4. приватне підприємство “Торговий дім Поляков”, м. Черкаси,
5. приватне мале підприємство “Альбіна”, м. Умань Черкаської області,
6. фізична особа-підприємець ОСОБА_9, м. Умань Черкаської області,
про визнання договорів фіктивними та такими, що не відбулися та стягнення 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення 173206,13 грн. збитків. Також, позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача суму понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 26.01.2009 р. позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 була прийнята до розгляду та порушене провадження у справі № 05/314, залучено до участі у справі ОСОБА_6 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
Заявою від 24.03.2009 р. позивач за первісним позовом у порядку збільшення розміру позовних вимог збільшив стягувану суму збитків на 4472,63 грн., у тому числі на 3329 грн. сплачених позивачем ОСОБА_6 відсотків за користування її коштами і на 1143,13 грн. судових витрат. Дана вимога прийнята судом першої інстанції до розгляду.
У квітні 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договорів фіктивними та такими, що не відбулися та стягнення 1700 грн. на відшкодування моральної шкоди. Також, позивач за зустрічним позовом просив відшкодувати за рахунок відповідача за зустрічним позовом суму понесених судових витрат.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.04.2009 р. зустрічна позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 була прийнята до розгляду, залучено до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю “ІММІ –МАРКЕТ”, фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, фізичну особу-підприємця ОСОБА_8, приватне підприємство “Торговий дім Поляков”, приватне мале підприємство “Альбіна” у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом.
Позивач за зустрічним позовом надав письмове уточнення позовних вимог від 15.04.2009 р., просив визнати недійсним договір оренди від 12.03.2007 р., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Дана вимога прийнята судом першої інстанції до розгляду.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 р. у первісному та зустрічному позовах відмовлено повністю.
Вказане рішення місцевим господарським судом прийняте з урахуванням ст.ст. 16, 22, 23, 623 ЦК України, ст.ст. 33, 35 ГПК України, ст.ст. 20, 224, 225 ГК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року, задовольнити первісний позов.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Також апелянт зазначає, що стягувані збитки були завдані йому внаслідок незаконного утримання відповідачем кіоску позивача, розташованого по АДРЕСА_1 в м. Умані, після того як договір оренди цього кіоску, укладений з відповідачем, був розірваний.
За апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 02.06.2009 року порушено апеляційне провадження у справі № 07-05/314 та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скачувати рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року у справі № 07-05/314 частково, а саме, в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін; в частині відмови у зустрічному позові –скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з фізичної особі-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, оплату послуг адвоката за надання юридичної допомоги –8000 грн.; сплату державного мита -85 грн., сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн., а також судові витрати пов’язані з наданням юридичної допомоги апеляційного провадження: 1000 грн. за оплату юридичних послуг, державне мито за подання апеляційної скарги 42,50 грн. та 51 грн.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні рішення місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
08.07.2009 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємеця ОСОБА_5було прийнято до провадження та об’єднано апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в одне апеляційне провадження, розгляд справи призначено усудовому засіданні за участю представників сторін.
Від фізичної особи-підприємеця ОСОБА_9, приватного малого підприємства “Альбіна” та товариства з обмеженою відповідальністю “ІММІ –МАРКЕТ” до Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшли клопотання, в яких треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача за зустрічним позовом просять апеляційний господарський суд розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримала доводи своєї апеляційної скарги, проти апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заперечила, просила змінити рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року, задовольнити первісний позов в решті рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційну скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_2, доводи викладені в апеляційній скарзі фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 підтримав, просив рішення місцевого господарського суду скачувати частково, а саме, в частині відмови у задоволенні первісного позову залишити без змін; в частині відмови у зустрічному позові –скасувати і прийняти нове рішення, яким стягнути з фізичної особі-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 1700 грн. в рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, оплату послуг адвоката за надання юридичної допомоги –8000 грн.; сплату державного мита -85 грн., сплату за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –118 грн., а також судові витрати пов’язані з наданням юридичної допомоги апеляційного провадження: 1000 грн. за оплату юридичних послуг, державне мито за подання апеляційної скарги 42,50 грн. та 51 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та інше) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язань.
Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 12.03.2007 р., які перебували у шлюбі до 18.04.2007 р., було укладено договір оренди приміщення під магазин, згідно з яким фізична особа - підприємць ОСОБА_2 зобов’язалася надати в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 відповідно до акту приймання строком на 35 місяців приміщення площею 6 кв. м. (кіоск), що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Умані на земельній ділянці, яка належала на праві власності позивачу за первісним позовом, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ №865975, зареєстрованому в Уманському міському управлінні земельних ресурсів 10.05.2006 р.
За рішенням Уманського міськрайонного суду від 01.04.2008 р. у справі № 2-52-2008 р. за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя, визнання права власності на одну другу частину грошового вкладу та одну шосту частину житлового будинку і зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна подружжя, розташований по АДРЕСА_1 у м. Умані кіоск ввійшов до об’єктів права спільної сумісної власності, набутих подружжям ОСОБА_5 за час шлюбу. Цим рішенням Уманського міськрайонного суду вказаний кіоск за результатами розподілу спільного майна подружжя був виділений ОСОБА_2, дане рішення ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 29.05.2008р. залишено без змін.
07.07.2008 р. рішенням господарського суду Черкаської області у справі № 05/2223 за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи –підприємця ОСОБА_5 про стягнення 1909 грн. та виселення був встановлений факт розірвання укладеного між сторнами договору оренди приміщення під магазин від 12.03.2007 р. і присуджено виселити фізичну особу –підприємця ОСОБА_5 з нежилого приміщення (кіоску), що знаходиться по АДРЕСА_1 у м. Умані, дане рішення постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.09.2008 р. залишено без змін. При цьому, господарський суд апеляційної інстанції підтвердив факт розірвання з 01.09.2007 р. укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 договору оренди приміщення під магазин від 12.03.2007 р.
Актом державного виконавця від 31.10.2008 р. встановлено, що на виконання наказу господарського суду Черкаської області від 26.09.2008р. №05/2223 фізична особа –підприємець ОСОБА_5 в добровільному порядку виселився з нежитлового приміщення (кіоску), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.
01.10.2007 р. фізична особа –підприємець ОСОБА_2 уклала договір №1 про спільну діяльність з ОСОБА_6, згідно з яким сторони домовилися шляхом об’єднання свого майна, коштів та зусиль діяти для розвитку спільного бізнесу, зокрема, демонтувати діючий торговий кіоск по АДРЕСА_1, площею 6 кв. м., збудувати новий торговий павільйон по АДРЕСА_1, площею 16кв., та його облаштувати, здійснювати підприємницьку діяльністю з реалізації товарів продовольчої групи в павільйоні по АДРЕСА_1, площею 16 кв. м. з метою отримання прибутків. Договором сторони передбачили взаємні обов’язки, порядок ведення справ, визначили частки сторін, порядок розподілу результатів та покриття витрат і збитків і термін дії договору до 31.12.2010 р. Зокрема ОСОБА_2 зобов’язалася демонтувати існуючий торговий кіоск по АДРЕСА_1, передати земельну ділянку за тією ж адресою під забудову нового торгового павільйону, протягом 2-х місяців з дня підписання даного договору провести необхідне будівництво павільйону та його облаштування, протягом наступних двох місяців отримати усю дозвільну документацію на здійснення торговельної діяльності, протягом 10 днів з моменту підписання договору внести у спільний проект 5000 доларів США, разом з другою стороною закупити торговельне обладнання і вести спільну торговельну діяльність. ОСОБА_6 зобов’язалася протягом 10 днів з моменту підписання договору внести у спільний проект 15000 доларів США, передавши ці кошти ОСОБА_2, погоджувати всі питання, пов’язані зі спільною діяльністю по будівництву, облаштуванню і подальшому використанню об’єкта, забезпечити збудований об’єкт кваліфікованим персоналом.
На виконання вказаного договору про спільну діяльність ОСОБА_2 уклала такі договори: з товариством з обмеженою відповідальністю „ІММІ –МАКЕТ” від 09.10.2007 р. на № 82 на виготовлення цим товариством павільйону, транспортуванню його у м. Умань, та встановлення за місцем призначення; з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_7 від 10.10.2007 р. на поставку цим підприємцем торгового обладнання; з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_8 від 10.10.2007 р. на поставку цим підприємцем холодильного обладнання; з приватним підприємством „Торговий дім Поляков” від 10.10.2008 р. на щомісячну поставку цим підприємством продуктів харчування на суму не нижче 8000 грн.; з приватним малим підприємством „Альбіна” від 10.10.2008 р. на щомісячний продаж цим підприємством напівфабрикатів на суму не нижче 1000 грн.; з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_9 на щомісячний продаж цим підприємцем продуктів харчування на суму не нижче 12000 грн.
Рішенням Уманського міськрайонного суду від 11.12.2008 р. у справі № 2-2815-08 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про розірвання договору, стягнення безпідставно отриманих коштів та відсотків за користування ними було встановлено, що за договором від 01.10.2007 р. №1 про спільну діяльність ОСОБА_6 передала ОСОБА_2 15000 доларів США, про що остання 03.10.2007 р. написала розписку та зобов’язана була протягом двох місяців провести будівництво павільйону та його облаштування, отримати усю дозвільну документацію на здійснення торговельної діяльності та внести в сумісний проект 5000 доларів США. Цього зобов’язання не виконала і відмовляється повернути внесені позивачем гроші, у зв’язку з чим Уманський міськрайонний суд присудив розірвати укладений між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 і ОСОБА_6 договір про спільну діяльність від 01.10.2007 р. №1 і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 110983 грн. безпідставно отриманих коштів, 3329 грн. 50 коп. процентів за користування ними і 1143 грн. 13 коп. судових витрат.
ОСОБА_6 заявою від 08.04.2009 р. підтвердила, що одержала від ОСОБА_2 15000 доларів США, 3329 грн. 50 коп. відсотків за користування її коштами, та 1143 грн. 13 коп. судових витрат на виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 11.12.2008р. у справі №2-2815-08. Повернуті ОСОБА_6 на виконання рішення Уманського міськрайонного суду від 11.12.2008 р. у справі №2-2815-08 суми 110983 грн. 50 коп., 3329 грн. 50 коп. і 1143 грн. 13 коп. усього в сумі 115456 грн. 13 коп. а також 25 відсотків торгової націнки (57750 грн.) на товари, які ОСОБА_2 мала намір щомісячно придбавати за договорами, укладеними з приватним підприємством „Торговий дім Поляков” від 10.10.2008 р., з приватним малим підприємством „Альбіна” від 10.10.2008 р. і з фізичною особою –підприємцем ОСОБА_9 і реалізувати їх у новому торговому павільйоні по АДРЕСА_1 протягом періоду з 01.01.2008 р. по 01.12.2008 р., визначені у первісному позові як збитки у вигляді упущеної вигоди.
Враховуючи ст.ст. 63, 64, 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Згідно ст.ст. 66, 67, 68 Сімейного кодексу України, подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності. Дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно з ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ст. 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.
Колегія суддів апеляційного господарського вважає, що місцевий господарський суд з урахуванням ст. 35 ГПК України, правильно вирішив, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Отже, розташований по АДРЕСА_1 у м. Умані кіоск на момент укладення договору про його оренду від 12.03.2007 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не належав ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, а був об’єктом її спільної сумісної власності з ОСОБА_5. Перебуваючи у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 66 Сімейного кодексу України мали право домовитися між собою про порядок користування кіоском, що належав їм на праві спільної сумісної власності.
Укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 як між жінкою і чоловіком, які перебувають у шлюбі, договору про оренду кіоску від 12.03.2007 р. відповідає вимогам ст. 64 Сімейного кодексу України і означає про погодження ними порядку користування кіоском як об’єктом їх спільної сумісної власності.
Розірвання з 18.04.2007 р. шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в силу ст. 68 Сімейного кодексу України не припинило права їх спільної сумісної власності на кіоск.
Розірвання з 01.09.2007 р. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 договору про оренду кіоску від 12.03.2007 р. припинило права і зобов’язання у сторін договору, що виникають з нього, але не припинило прав спільної сумісної власності цих осіб на кіоск, які (права) у обох співвласників є рівними.
Отже, місцевий господарський суд правомірно прийшов до висновку, що погоджений ОСОБА_2 та ОСОБА_5 шляхом укладення договору оренди від 12.03.2007 р. порядок використання кіоску як об’єкта їх спільної сумісної власності з 01.09.2007 р. припинився, але не припинилися їх рівні права щодо володіння, користування і розпоряджання цим кіоском.
Таким чином, ОСОБА_5 після 01.09.2007 р. і до 29.05.2008 р. –дня набрання законної сили рішенням Уманського міськрайонного суду від 01.04.2008 р. у справі №2-52-2008 р. мав таке ж саме право як і ОСОБА_2 на користування кіоском, у тому числі і для здійснення підприємницької діяльності, яку ОСОБА_2 також мала намір здійснювати, укладаючи договір про спільну діяльність від 01.10.2007 р. №1 без узгодження його з співвласником кіоску ОСОБА_5.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в період 01.09.2007 р. і до 29.05.2008 р. неправомірних дій ОСОБА_5 як підприємця відносно ОСОБА_2 не вбачається.
Також, суд першої інстанції правильно встановив, що спори, які виникають із відносин фізичних осіб стосовно використання їх спільної сумісної власності, юрисдикція господарських судів на них не поширюється.
З 29.05.2008 р. на підставі рішення Уманського міськрайонного суду від 01.04.2008 р. у справі №2-52-2008 р. право спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_5 на кіоск припинилося і виникло право особистої приватної власності на цей об’єкт власності у ОСОБА_2. Тому з цієї дати використання ОСОБА_5 кіоску для здійснення підприємницької діяльності було неправомірним і відповідно порушувало права власника кіоску ОСОБА_2.
Строки виконання ОСОБА_2 зобов’язань за договором про спільну діяльність від 01.10.2007 р. №1 щодо демонтажу кіоск по АДРЕСА_1, наданні земельної ділянки під забудову нового торгового павільйону, проведення необхідного будівництва павільйону та його облаштування, отримання усієї дозвільної документації на здійснення торговельної діяльності станом на 29.05.2008 р. спливли. І саме через невиконання вказаних зобов’язань у встановлені договором про спільну діяльність від 01.10.2007 р. №1 строки цей договір був розірваний рішенням Уманського міськрайонного суду від 11.12.2008 р. у справі №2-2815-08 за відповідним позовом ОСОБА_6.
Необхідності у виконанні усіх інших, перелічених вище договорів, які були укладені на виконання договору про спільну діяльність від 01.10.2007 р. №1. без виконання останнього не має. Доказів на підтвердження того, що договір про спільну діяльність від 01.10.2007 р. №1 та усі інші, укладені на його виконання договори, виконувалися і після 29.05.2008 р. і були виконані до 01.12.2008 р. ОСОБА_2 ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надала.
Таким чином, господарський суд Черкаської області надав належну оцінку даним обставинам та вірно встановив, що надані позивачем за первісним позовом докази на підтвердження приведених в позові обставин не свідчать про протиправність дій ОСОБА_5 у період з 01.09.2007 р. по 29.05.2007 р., а також про те, що завдяки вжитим ОСОБА_2 заходам вона могла реально одержати у період з 29.05.2008 р. до 01.12.2008 р. заявлені нею у позові доходи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що з урахуванням ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, заявлені у зустрічному позові вимоги про визнання договорів фіктивними і такими, що не відбулися, не відповідають способам захисту прав та законних інтересів осіб, та не випливають із положень законодавства. А отже, господарський суд першої інстанції правильно встановив, що підстав для визнання недійсним договору про оренду кіоску від 12.03.2007р. немає.
До того ж, звернення ОСОБА_2 до господарського суду з позовом до ОСОБА_5 є дією, яка не порушує права останнього, тому заявлена у зустрічному позові моральна шкода ОСОБА_5 відшкодуванню не підлягає (постанова пленуму ВГСУ «Про практику вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угоди недійсними»№02-5/11 від 12.03.1999 р.).
З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Черкаської області правомірно прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів повністю.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи, надано відповідну правову оцінку, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року у справі № 07-05/314 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а, відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року у справі № 07-05/314 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 05.05.2009 року у справі № 07-05/314 - залишити без змін.
3. Справу № 07-05/314 повернути до господарського суду Черкаської області.
4. Копію постанови апеляційного господарського суду направити учасникам апеляційного провадження.
Головуючий суддя Т. Разіна
Судді: М. Чорногуз
І. Фаловська
Дата відправки 24.07.09